21. При визначенні середньої заробітної плати слід ви-
ходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним зако-
нодавством вона зберігається за працівниками підприємств,
установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку
обчислення середньої заробітної плати, затвердженого по-
становою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р.
№ 100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нор-
мативний акт не застосовується лише тоді, коли середня
заробітна плата визначається для відшкодування шкоди,
заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.
22. У справах, пов'язаних із вирішенням спорів про
індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам
втрати її частини у зв'язку із затримкою її виплати, суди
мають враховувати, що:
1) індексація заробітної плати провадиться згідно зі
. ст.ЗЗ Закону в період між переглядами Верховною Радою
\ У країни розміру мінімальної заробітної плати і здійснюєть-
ся відповідно до Закону ЫПро індексацію грошових доходів
населенняы і тих положень Порядку проведення індексації
грошових доходів громадян, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 р. № 663
(з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відпо-
відають, підприємством, установою чи організацією, які ви-
плачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи
з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офі-
ційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив
105 відсотків (величину порога індексації).
За наявності зазначених умов у томугж порядку індек-
сації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробіт-
ної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчас-
ним виконанням рішення. Наприклад, коли воно мало бу-
ти виконано до січня 1998 р., то він і є місяцем, з якого
обчислюється (береться за 100 відсотків) величина порога
індексації. Спір із цього приводу розглядається судом за
заявою стягувача в позовному провадженні;
2) компенсація втрати частини заробітноіХплати про-
вадиться згідно зі ст.34 Закону і Положенням про поря-
док компенсації працівникам втрати частини заробітної
плати у зв'язку з порушенням термінів й' виплати, затверд-
женим постановою Кабінету Міністрів України від 20 груд-.
ня 1997 р. № 1427 (зі змінами, внесеними постановою від
23 квітня 1999 р. № 692), підприємствами, установами,
606
організаціями усіх форм власності й господарювання своїм
працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахо-
ваної заробітної плати (проіндексованої за наявності
необхідних для цього умов) на один і більше календарних
місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина робото-
давця, якщо в цей чпс індекс цін на споживчі товари і та-
рифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
23. Розглядаючи спори про виплату грошової компен-
сації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того,
що згідно зі ст.83 КЗпП вона може бути стягнена на ви-
могу працівника за всі дні невикористаної ним основної
й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки
для працівників, які мають дітей (ст.1821 КЗпП), тільки
в разі звільнення його з роботи, а під час неї З лише за
частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йо-
му при цьому щорічної й додаткової відпусток становить
не менше 24 календарних днів та що працівник не е осо-
бою віком до 18 років.
Керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним
працівникам, спеціалістам закладів освіти, які до звільнен-
ня пропрацювали не менше 10 місяців, грошова компенса-
ція за невикористані дні щорічних відпусток виплачуєть-
ся з розрахунку повної тривалості останніх.
Інші, крім зазначених, відпустки надаються лише за при-
значенням 1 грошовою компенсацією замінюватись не мо-
жуть.
Якщо працівник з не залежних від нього причин (не з
його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що
передували звільненню, суд на підставі ст.238 КЗпП має пра-
во стягнути грошову компенсацію за всі дні невикориста-
ної відпустки. Не виключається можливість такого ж ви-
рішення цього питання і при частковій компенсації неви-
користаної відпустки працівникові, який продовжує роботу.
При цьому слід мати на увазі, що тривалість визначеної в
робочих днях щорічної відпустки (основної й додаткової),
яка не була використана працівником за попередні роки,
зберігається такою, якою вона була до набрання чинності
Законом ЫПро відпусткиы (до 1 січня 1997 р.). Розмір
грошової компенсації за невикористану відпустку за по-
передні роки визначається виходячи із середнього заробі-
тку, який працівник має на час її проведення.
24. При вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням
ст.127 КЗпП, суди мають враховувати, що:
1) вимоги про повернення працівником авансу, виданого
в рахунок заробітної плати, і сум, зайво виплачених внас-
607
лідок лічильних помилок, а також погашення невитраче-
ного і своєчасно не поверненого авансу, виданого на служ-
бове відрядження, переведення до іншої місцевості чи на
господарські потреби, розглядаються судами в тому разі, ко-
ли роботодавець не має можливості провести відрахуван-
ня із заробітної плати у зв'язку з тим, що працівник ос-
порює підстави і розмір останнього, або минув місячний
строк для видання відповідного наказу (розпорядження),
або з інших причин. До лічильних помилок належать
неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування за-
робітної плати за один і той самий період тощо. Не мо-
жуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки
в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів,
у тому числі колективного договору;
2) не утримані при звільненні суми за невідпрацьовані
дні використаної працівником відпустки не можуть бути
стягнені з нього судом у тому разі, коли трудовий договір
припинено з підстав, зазначених у пунктах 3, 5, 6 ст. 36,
пунктах 1, 2, 5 ст.40 КЗпП, а також при направленні на
навчання та у зв'язку з виходом на пенсію.
Роботодавець може звернутися із зазначеними вимога-'
ми до суду стосовно до правил ч.2 ст.233 КЗпП протягом
одного року з дня виникнення права на відрахування відпо-
відних сум.
25. За вирішенням спору про оплату праці працівники,
як ті, що працюють за трудовим договором, так і члени
кооперативів та їх об'єднань, колективних сільськогоспо-
дарських підприємств, селянських (фермерських) госпо-
дарств, можуть звернутись до обраної на підприємстві (в
установі, організації) КТС або до суду в строки, передбачені
статтями 225, 228, 233 КЗпП.
Пропуск зазначених строків не може бути підставою для
відмови у прийнятті позовної заяви, оскільки при визнанні
його причин поважними ці строки можуть бути поновлені
відповідно КТС чи судом.
Суди мають враховувати, що у справах про оплату праці
діє тримісячний строк звернення із заявою до КТС або без-
посередньо до суду, який обчислюється з дня, коли праців-
ник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого
права (статті 225, 233 КЗпП), і відповідно до цього з'ясову-
вати зазначену дату. Десятиденний строк на оскарження
рішення КТС обчислюється з дня вручення виписки з про-
токолу засідання комісії чи копії рішення.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167