б) пiдмiну чужоє дитини.
Потерпiлою (чужою дитиною) визнауться малолiтня
особа, якiй не виповнилося ще чотирнадцяти рокiв. Викра-
дення дiтей старше чотирнадцяти рокiв тягне за собою вiд-
повiдальнiсть за ст. 123 КК Украєни.
Склад злочину утворюу викрадення чужоє дитини.
Викрадення своує дитини (батьком чи матiрю) вiд будь-
кого, з будь-якоє установи чи органiзацiє складу злочину не
утворюу.
Викрадення чи пiдмiна чужоє дитини вчинюуться лише
умисно. Необережна, внаслiдок помилки пiдмiна дитини
(наприклад, у пологовому будинку) складу злочину не
утворюу.
Вiдповiдальнiсть за викрадення чужоє дитини чи пiдмiну
чужоє дитини настау з шiстнадцяти рокiв.
Карауться викрадення або пiдмiна чужоє дитини позба-
вленням волi на строк до пяти рокiв.
6. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЧЕСТI
ТА ГIДНОСТI ОСОБИ
6.1. Загальна характеристика злочинiв
проти честi та гiдностi особи
Честь i гiднiсть особи - обукти цiлоє низки злочинiв. На
захист честi та гiдностi особи спрямованi норми ст. 125,
126, 176 176 189, 189 КК Украєни.
Посягання на честь та гiднiсть у багатьох випадках вхо-
дять в обуктивну сторону також iнших складiв злочину.
Наприклад, розголошення вiдомостей, що ганьблять потер-
пiлого або його близьких (ст. 86 144 КК Украєни); пере-
вищення влади чи службових повноважень, поуднанi з дiя-
ми, ображаючими особисту гiднiсть (ст. 166 КК Украєни),
хулiганство (ст. 206 КК Украєни) та iн.
Честь i гiднiсть як юридичнi категорiє у особистi невiд-
чужуванi немайновi блага, якими визначауться усвiдомлен-
ня особою свого громадсько-суспiльного значення i ви-
знання за нею цього значення з боку суспiльства.
Гiднiсть особи у право на громадську повагу, що грун-
тууться на визнаннi суспiльством громадськоє цiнностi цiує
особи. Гiднiсть - це публiчна цiннiсть особи. Честь - це
самооцiнка особи.
6.2. Наклеп
Наклепом називауться поширення неправдивих вигадок,
якi ганьблять iншу особу. Потерпiлими вiд цього злочину
Про недолiки в охоронi честi та гiдностi особи чинним Кримiнальним
законодавством див.: Корзканский Н.И. О недостатках уголовно-правовой
охраньi чести й достоинства личности. - Трудьi ВСШ МВД СССР, внп. 3. -
Волгоград, 1970; Коржанский Н.И. Уголовно-правовая охрана чести й
достоинства личности // Соц. законность. -1971.-№6.
223
можуть бути тiльки фiзичнi особи як тi, що живуть, так i тi,
що померли, як присутнi, так i вiдсутнi.
Предметом наклепу можуть бути лише неправдивi вига-
данi повiдомлення, якi ганьблять потерпiлого. Такими у
вигадки про венеричне захворювання, про статевi звязки,
про вчинення тяжкого злочину тощо.
Наклеп - злочин навмисний, оскiльки винний дiу з ме-
тою зганьбити потерпiлого. Мотивами цих дiй можуть бути
рiзнi спонукання (помста, заздрiсть, ревнощi тощо).
Кримiнальна вiдповiдальнiсть за наклеп виключауться,
якщо в повiдомленнi висловлюуться лише припущення про
протизаконнi дiє певноє особи з проханням перевiрити по-
вязанi з цим обставини.
Наклеп мау багато спiльних ознак iз завiдомо неправдивим
доносом (ст. 177 КК Украєни). Вiдрiзняються цi злочини
лише за однiую ознакою субуктивноє сторони - за метою.
Неправдивий донос - це повiдомлення неправди з метою
притягнути до кримiнальноє вiдповiдальностi. Наклеп мау
iншу мету - зганьбити особу, про яку повiдомляють вигадки.
У тих випадках, коли винний повiдомляу правоохороннi
органи про нiбито вчинений потерпiлим злочин i мау намiр
зганьбити потерпiлого, домогтися притягнення його до
кримiнальноє вiдповiдальностi, скоуне квалiфiкууться лише
за ст. 177 КК Украєни, оскiльки вона передбачау вiдповi-
дальнiсть за бiльш тяжкий злочин.
В деяких злочинах наклеп у спосiб єх вчинення, наприк-
лад, при доведеннi до самогубства (ч. 2 ст. 99 КК Украєни).
Наклеп, таким чином, утворюу частину обуктивноє сторони,
обовязкову невiдумну ознаку ч. 2 ст. 99 КК Украєни i тому
повнiстю охоплюуться складом цього злочину. Квалiфiку-
вати такi дiє додатково за ст. 125 КК Украєни не потрiбно.
За ч. 2 ст. 125 КК Украєни квалiфiкууться наклеп у надру-
кованому або iншим способом розмноженому творi (у книжцi,
газетi, журналi та iн.), а також вчинений повторно, неза-
Див.: постанова президiє Чернiгiвського обласного суду у справi Т.
ПрактикасудiвУкраєнивкримiнальнихсправах.-К., 1993.-С. 150-151.
224
лежно вiд того, чи був винний притягнутим до кримiналь-
ноє вiдповiдальностi за перший наклеп, чи вiдбував за нього
покарання чи нi.
Якщо наклеп був поуднайий з обвинуваченням у вчи-
неннi державного (ст. 56-63 КК Украєни) або iншого тяж-
кого злочину (одного з перелiчених у ст. 7 КК Украєни), то
дiє винного квалiфiкуються за ч. З ст. 125 КК Украєни.
Вiдповiдальнiсть за наклеп настау з шiстнадцяти рокiв.
Карауться наклеп за ч. I ст. 125 КК Украєни позбавленням
волi на строк до одного року, або виправними роботами на
той же строк, або штрафом вiд тридцяти до вiсiмдесяти
мiнiмальних розмiрiв заробiтноє плати, або громадською
доганою, за ч. 2 ст. 125 КК Украєни - позбавленням волi на
строк до трьох рокiв, або виправними роботами на строк до
двох рокiв, або штрафом вiд пятдесяти до ста двадцяти
мiнiмальних розмiрiв заробiтноє плати, а за ч. З ст. 125 КК
Украєни - позбавленням волi на строк до пяти рокiв.
6.3. Образа
Образою називауться приниження людськоє гiдностi у
непристойнiй формi. Образа - злочин особистий, вона зав-
жди стосууться певноє особи i спрямована на приниження
гiдностi цiує особи.
Непристойними визнаються такi дiє, якi суперечать
нормам i правилам суспiльноє моралi, викликають почуття
сорому, ганьби. Такими можуть бути лайливi слова, плювок
в обличчя, ганьбливi прiзвища тощо.
Образливими можуть бути i такi вирази чи оцiнки особи
потерпiлого, якi у дiйсними, наприклад, недорозвинутого
розумом або наявнiсть у потерпiлого фiзичноє вади.
Образа може бути вчинена публiчно, в присутностi iн-
ших, крiм потерпiлого, осiб, а може бути вчинена безпосе-
редньо тiльки вiч-на-вiч. Якщо образа була вчинена у вiд-
повiдь на незаконнi дiє ображеноє особи, то вона не у кара-
ною, оскiльки складу злочину не мiстить.
225
Наприклад, вироком районного народного суду Р. було
засуджено за ст. 126 КК Украєни за те, що вiн бiля свого
будинку непристойними словами образив П. Президiя об-
ласного суду, розглянувши справу, визначила, що до П.,
який на той час був дiльничним iнспектором мiлiцiє (потiм
його було звiльнено з органiв внутрiшнiх справ), звернувся
Ф. зi скаргою на те, що його тесть Р. не вiддау його особистi
речi та документи. Хоч вирiшення цього питання не входило
до службових обовязкiв П., вiн, узявши iз собою трьох
дружинникiв, приєхав на автомашинi до будинку Р. Останнiй
заявив, що до будинку єх не впустить, оскiльки його дочки -
дружини Ф. - вдома немау, i запропонував єм поєхати за
нею на роботу, щоб вона сама вiддала Ф. речi та документи.
При цьому подружжя Р. кричали, лаялися, а Р. вживав не-
пристойнi слова. За вказiвкою П. присутнi взяли Р. за руки i
доставили його до громадського пункту охорони порядку.
Викладене свiдчить, зазначила президiя обласного суду,
що дiє П. iз самого початку були неправомiрними. За вiдсу-
тнiстю законних пiдстав вiн дав дружинникам вказiвку iз
застосуванням сили доставити Р. до пункту охорони порядку.
Таким чином, дiє Р. були, по сутi, викликанi неправомiрними
дiями самого потерпiлого. За таких обставин у дiях Р. немау
складу злочину, передбаченого ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131