2 ст. 86 i ч. 2 ст. 142 КК Украєни), i гру-
пове згвалтування (ч. З ст. 117 КК Украєни) та багато iн.
Тому вiдмежувати хулiганство вiд злочинiв проти особи
Збувау занадто складно. У надрукованiй судовiй практицi
iйбiльше число помилок викрито саме при розмежуваннi
пiганства i злочинiв проти особи.
Пленум Верховного Суду Украєни у Постановi вiд
В червня 1991 р. № 3 <Про судову практику в справах про
лiганство> зазначив, що дiє, якi супроводжувались погро-
ми вбивством, образою, нанесенням побоєв, заподiянням
десних ушкоджень, вчиненi в сiмє, квартирi вiдносно
Здичiв, знайомих i викликанi особистими неприязними
цносинами, неправильними дiями потерпiлих та iнше,
виннi квалiфiкуватися як злочини проти особи.
Все це так, але як єх вiдрiзнити, за якими ознаками,
)iльки i хулiганськi дiє, що передбаченi ст. 206 КК Украє-
Iможуть бути вчиненi в квартирi вiдносно родичiв, зна-
них? У п. 15 наведеноє постанови Пленум Верховного
Див.: ухвала судовоє колегiє Верховного Суду Украєни вiд 5 грудня
1989 р. у справi Т. - Практика судiв Украєни в кримiнальних справах. -
К., 1993.-С. 99-100.
Див.: ухвала судовоє колегiє Верховного Суду Украєни вiд 28 червня
1990 р. у справi Р. - Там само, - С. 105-106; ухвала судовоє колегiє
Верховного Суду Украєни вiд 21 липня 1992 р. у справi К. - Там само. -
С. 108-109.
Див.: Постанова президiє Києвського обласного суду вiд 3 жовтня
1991 р. у справi К.-Там само. - С. 128-129.
),; Н.И.Коржанский. Квалификация хулиганства. - Волгоград, 1989. -
I,"! ухвала судовоє колегiє Верховного Суду Украєни вiд 12 грудня
р. у справi Л. - Практика судiв Украєни в кримiнальних справах. -
93. - С. 138-139; ухвала судовоє колегiє Верховного Суду Украєни
I жовтня 1990 р. у справi К. - Там само. - С. 136-137; постанова
ВЄТ Харкiвського обласного суду вiд 14 вересня 1990 р. у справi П. -
><о.-С. 139-140.
п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 28 червня
- Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних
iьних справах. - К., 1995. - С. 173.
Суду Украєни вказав на те, що суди повиннi розрiзняти
хулiганство, вчинене групою осiб, i злочини, передбаченi
ст. 71 (масовi безпорядки) та ст. 187 КК Украєни (органiза-
цiя або активна участь у групових дiях, що порушують
громадський порядок). Для такого вiдмежування Пленум
Верховного Суду Украєни вказав, що дiє, передбаченi
ст. 187 КК Украєни, не супроводжуються явною неповагою
до суспiльства, а лише порушують громадський порядок,
нормальну дiяльнiсть установ, пiдприумств i органiзацiй,
роботу транспорту або повязанi з явною непокорою закон-
ним вимогам представникiв влади- Можна зрозумiти спробу
Пленуму Верховного Суду Украєни розмежувати цi злочини,
але дуже сумнiвно, що порушення громадського порядку,
нормальноє дiяльностi установ, пiдприумств i органiзацiй,
роботи транспорту або непокора законним вимогам представ-
никiв влади може чинитися без явноє неповаги до суспiльства.
Тому занадто важко провести таке вiдмежування мiж цими
злочинами, якi мають переважну бiльшiсть подiбних ознак.
Взагалi весь процес квалiфiкацiє злочинiв, - пiдсумовуу
академiк В.М.Кудрявцев, - за своую сутнiстю полягау у
послiдовному вiдмежуваннi кожноє ознаки вчиненого дiян-
. 2 ",.
ня вiд ознак iнших, сумiжних злочинiв. Усi ознаки складу
злочину виконують вiдмежувальну роль i призначаються
головним чином для цього. Кожна ознака злочину, описа-
ного законом, видiляу, вiдокремлюу певний злочин вiд iн-
ших або вiдмежовуу злочин вiд iнших правопорушень.
Найбiльш складними для вiдмежування єх вiд сумiжних,
подiбних злочинiв при квалiфiкацiє у саме тi, якi вiдрiзняю-
ться один вiд одного лише однiую ознакою. Цi вiдмежу-
вальнi ознаки належать у рiзних складах злочинiв до рiзних
єх елементiв. Це можуть бути ознаки обукта (наприклад,
склади злочинiв уст. 81 i 140 КК Украєни вiдрiзняються
лише ознаками обукта посягання), ознаки субуктивноє
сторони (наприклад, у складах злочинiв ст. 94 i 98 КК
Украєни), або ознаки субукта злочину (наприклад, у злочи-
нах, передбачених ст. 56I57 КК Украєни).
Найбiльшу складнiсть мау квалiфiкацiя дiянь, якi спря-
мованi на один i той же безпосереднiй обукт посягання i
якi утворюють низку послiдовних, але дещо рiзних пося-
. гань. Так, наприклад, вiдносно працiвника мiлiцiє, народно-
го дружинника або вiйськовослужбовця при виконаннi ни-
Iми обовязкiв по охоронi громадського порядку може бути
I вчинена образа (ст. 198 КК Украєни), опiр (ст. 188 КК
Украєни), погроза вбивством чи знищенням майна (ст. 189
\К Украєни) або посягання на єхну життя (ст. 190 КК
/краєни). Пленум Верховного Суду Украєни у Постановi
д 26 червня 1992 р. № 8 <Про застосування судами Зако-
нодавства, що передбачау вiдповiдальнiсть за посягання на
иття, здоровя, гiднiсть та власнiсть працiвникiв право-
охоронних органiв> також зазначив, що посягання на життя,
юровя та власнiсть працiвника правоохоронного органу
50 його близьких родичiв, скоуне безпосередньо пiсля
огрози вчинити такi дiє, утворюу один злочин i не потре-
уу додатковоє квалiфiкацiє за ст. 189 КК Украєни. Таке
пення у правильним i обгрунтованим, оскiльки вчинення
(iлькох дiянь, передбачених рiзними кримiнально-
iвовими нормами, одночасно, вiдносно одного i того ж
герпiлого (чи потерпiлих), утворюу лише один злочин.
ЦI дiяння у такому випадку у лише способом, не-
чемною складовою частиною обуктивноє сторони вчи-
Iiня iншого, бiльш тяжкого злочину. Рiвним чином i
Iективна сторона злочину (намiр) свiдчить, що особа
гне вчинити найбiльш тяжкий злочин, а iншi злочини,
вкладають його, виступають для нього процесом вчи-
цього бiльш тяжкого злочину.
Див.: п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 28 червня
1991 р. - Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних
та цивiльних справах. - К., 1995, - С. 173.
д
Див.: В.Н.Кудрявцев. Общая теория квалификации преступлений. - М-,
1972.-С. 146.
10 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 26 червня
i, № К.- Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримi-
ЄИХ ти цивiльних справах. - К., 1995. -С. 162.
-Л
Не мау задовiльних обгрунтувань квалiфiкацiя викра-
дання державного чи колективного майна, поуднаного зi
знищенням цього ж самого майна. Пленум Верховного Су-
ду Украєни у Постановi вiд 25 вересня 1981 р. №7 (з пiзнi-
шими змiнами i доповненнями) <Про практику застосуван-
ня судами законодавства у справах про розкрадання держав-
ного та колективного майна> зазначив, що розкрадання,
поуднане з умисним знищенням або пошкодженням держав-
ного чи колективного майна, яке належить пiдприумству,
установi, органiзацiє або перебувау у єхньому володiннi,
слiд квалiфiкувати за сукупнiстю злочинiв як розкрадання
та умисне знищення чи пошкодження такого майна.
Вказiвка у цiй постановi на <такого майна> не дау мож-
ливостi зробити категоричний висновок, про яке майно
йдеться - про тi ж самi речi, якi були викраденi злодiум, чи
йдеться про знищення або пошкодження iнших речей, крiм
тих, що були викраденi. Якщо виходити з того, що йдеться
про рiзнi речi (майно), коли, наприклад, злодiум були ви-
краденi грошi, радiоапаратура, магнiтофон, телевiзор, а
знищено було примiщення магазину, обладнання складу чи
майстернi або iншi речi, крiм викрадених, то безперечно,
що таке дiяння утворюу сукупнiсть злочинiв i воно повинно
квалiфiкуватися як викрадання (ст. 81-84 КК Украєни) i за
сукупнiстю i знищення державного чи колективного майна
(ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131