У Постановi вiд 25 грудня 1992 р.
№ 12 <Про судову практику в справах про корисливi зло-
чини проти приватноє власностi> Пленум Верховного Суду
Украєни зазначив, що <суди допускають помилки при квалi-
1 фiкацiє дiй винних осiб, вiдмежуваннi одних злочинiв вiд iн-
ших, вирiшеннi питань про наявнiсть або вiдсутнiсть квалiфi-
куючих ознак та призначеннi мiр кримiнальних покарань>.
У Постановi вiд 28 червня 1991 р. №3 <Про судову прак-
тику в справах про хулiганство> Пленум Верховного Суду
Украєни зазначив, що <деякi суди як хулiганство квалiфi-
? кують дiє осiб, якi вчинили бiльш тяжкi злочини, засуджу-
ють за ч. I ст. 206 КК Украєни осiб, якi вчинили злiсне чи
особливо злiсне хулiганство, кримiнально-каране хулiган-
ство розцiнюють як дрiбне хулiганство i, навпаки, до кри-
мiнальноє вiдповiдальностi притягують осiб, якi вчинили
дрiбне хулiганство. Допускають iншi помилки при квалiфi-
кацiє дiй винних>.
Велике практичне значення квалiфiкацiя дiяння мау то-
/i що вона визначау:
1) юридичну оцiнку вчиненого дiяння, його суспiльну
сутнiсть i небезпечнiсть (тяжкiсть);
2) мiру вiдповiдальностi i мiру покарання;
3) суттуво посилюу кримiнальну вiдповiдальнiсть за
вчинення наступних злочинiв пiсля вiдбуття пока-
рання за попереднiй (п. I ст. 41, ч. 2 ст. 86, п. <З>
i.: Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних та
iiпьiiих справах.-К., Є995рнС6.
iсамо.-С. 111-112. <.. --
-П-"-
i само.-С. 169.
ст. 93, ч. 2 ст. 117, ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 142 та деякi iн-
шi норми КК Украєни);
4) пiдстави для визнання особи особливо небезпечним
рецидивiстом (ст. 26 КК Украєни);
5) правовi наслiдки кримiнальноє вiдповiдальностi (по-
збавлення певних прав -ст. 31,38 КК Украєни, суди-
мiсть -ст. 55 КК Украєни, адмiнiстративний нагляд -
ст. 196 КК У краєни).
Для квалiфiкацiє мають значення не всi ознаки конкрет-
ного дiяння, а лише тi з них, що характеризуються, визна-
чаються кримiнально-правовим змiстом - якi у ознаками
складу злочину. Перелiк ознак дiяння, якi враховуються
при квалiфiкацiє, обмежений законом - рамками складу
злочину. Але за межами складу злочину перебувау чимало
iнших ознак, обставин, якi мають кримiнально-правове
значення - суспiльно-громадська характеристика особи
субукта, склад його сiмє, стан здоровя, професiя, збiг пев-
них обставин тощо. Згiдно з цим, у кожному злочинi можна
видiлити такi групи ознак:
1) вся сукупнiсть ознак i властивостей злочину;
2) ознаки i властивостi, що мають значення для вирi-
шення кримiнальноє справи за сутнiстю;
3) кримiнально-правовi ознаки - ознаки складу злочину.
Характеристика кримiнально-правових особливостей
всiх ознак вчиненого дiяння свiдчить, що для його квалiфi-
кацiє вирiшальне значення мають не всi, а лише деякi озна-
ки злочину. При вiдмежуваннi, наприклад, викрадання зо-
всiм не використовуються ознаки субуктивноє сторони,
оскiльки цими ознаками викрадання не вiдрiзняються. Всi
вiдомi способи викрадання чужого майна вчинюються ли-
ше навмисно i з корисливих мотивiв. Причому й умисел
всiх викрадань лише прямий, оскiльки викрасти чуже май-
но без бажання неможливо. При квалiфiкацiє викрадання
найбiльше помилок трапляуться тодi, коли незадовiльно
оцiненi i врахованi ознаки способу вчинення дiяння (таумно
чи вiдкрито, з насильством, небезпечним для життя i здо-
ровя потерпiлого чи не небезпечним, тощо), коли визнача-
18
уться - викрадення було вчинено одним субуктом чи гру-
пою осiб, викрадення було закiнченим чи дiяння утворюу
лише замах на вчинення злочину, або тодi, коли визначау-
ться розмiр викраденого. Судова практика свiдчить, що
саме такi помилки трапляються при квалiфiкацiє викраден-
ня чужого майна. Так, судова колегiя Верховного Суду
Украєни у своєй ухвалi вiд IЗ грудня 1988 р. у справi Я. та
М. зазначила, що суд допустив помилку при вiдмежуваннi
вимагання вiд грабежу або вiд розбою. При такому вiдме-
жуваннi, - зазначила колегiя, - необхiдно враховувати, що
при вимаганнi погроза насильством спрямована на одержання
майна в майбутньому, а не в момент застосування погрози.
Отже, помилка виникла через неправильну оцiнку судом ли-
ше однiує ознаки - моменту отримання майна за намiром зло-
чинця. В iншiй справi суд припустився помилки, неправильно
I визначивши вартiсть викраденого державного майна. Такi ж
помилки трапляються i при квалiфiкацiє iнших злочинiв. На-
приклад, замах на вбивство (ст. 17 i ст. 94 КК Украєни) вiд
Iiаподiяння потерпiлому тяжких тiлесних ушкоджень (ч. I
Iст. 101 КК Украєни) вiдрiзняуться у бiльшостi випадкiв лише
Iоднiую ознакою субуктивноє сторони складу злочину -
iом умислу. Теорiую i практикою вже давно доведено, що
iах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умис-
)м або, iнакше кажучи, дiяння може квалiфiкуватися як за-
iх на вбивство лише тодi, коли воно було вчинене з прямим
мислом. Мiж тим трапляуться, що суди iнодi ретельно не
єслiджують цю ознаку субуктивноє сторони злочину i
випускаються помилок. У багатьох ухвалах судова колегiя
п.: Практика судiв Украєни в кримiнальних справах. - К., 1993. -
114-85.
),; ухвала судовоє колегiє Верховного Суду Украєни вiд 28 сiчня
I р. у справi П. - Там само - С. 65-66.
1.; п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 1 квiтня
I р. № 1 <Про судову практику в справах про злочини проти життя i
мя людини>. - Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в
iнялi>них та цивiльних справах. - К., 1995. - С. 93-94.
19
Верховного Суду Украєни вказала судам на допущенi ними
помилки, наголошуючи кожного разу - замах на вбивство
можливий лише з прямим умислом.
Рiвним чином i умисне вбивство, вiдповiдальнiсть за яке
передбачають ст. 94 i 95 КК Украєни, вiдрiзняуться одне вiд
одного лише однiую ознакою - наявнiстю чи вiдсутнiстю
сильного душевного хвилювання, що раптово виникло вна-
слiдок протизаконного насильства або тяжкоє образи з боку
потерпiлого. Неналежне дослiдження цiує ознаки призво-
дить до того, що вбивство в станi сильного душевного хви-
лювання квалiфiкууться за ст. 94 КК Украєни, а дiяння, пе-
редбачене ст. 95 КК Украєни, квалiфiкууться за ст. 94 КК
Украєни. Судова колегiя Верховного Суду, виправляючи
такi помилки, звертау увагу судiв на необхiднiсть бiльш
ретельного дослiдження цiує ознаки злочину. Подiбнi по-
милки трапляються при вiдмежуваннi вбивства, вчиненого
в станi сильного душевного хвилювання (ст. 95 КК Украє-
ни), вiд вбивства, вчиненого при перевищеннi меж необ-
хiдноє оборони (ст. 97 КК Украєни), а також при вiдмежу-
ваннi вбивства (ст. 93, 94, 95, 97 i 98 КК Украєни) вiд запо-
дiяння тяжких тiлесних ушкоджень, вiд яких настала
смерть потерпiлого (ч. З ст. 101 КК Украєни).
Аналiз практики квалiфiкацiє злочинiв свiдчить, що чим
бiльш непевно визначенi окремi ознаки злочину, чим бiльш
важко єх конкретизувати, тим бiльше помилок припуска-
уться при виявленнi, оцiнцi i використаннi цих ознак.
Так, наприклад, кримiнально-каране хулiганство у частинi I
ст. 206 КК Украєни визначено занадто загальними, зде-
бiльшого оцiнковими i тому не досить певними ознаками:
<умиснi дiє>, що <грубо порушують> <громадський поря-
док> i виражають <явну неповагу> до суспiльства. У лiтера-
турi вже зазначалося, що таке визначення ознак конкретно-
го злочину невдале, оскiльки майже всi навмиснi злочини
мають такi ознаки. Принаймнi, явну неповагу до суспiльст-
ва виражають i масовi безпорядки (ст. 71 КК Украєни), i
груповий розбiй (ч.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131
№ 12 <Про судову практику в справах про корисливi зло-
чини проти приватноє власностi> Пленум Верховного Суду
Украєни зазначив, що <суди допускають помилки при квалi-
1 фiкацiє дiй винних осiб, вiдмежуваннi одних злочинiв вiд iн-
ших, вирiшеннi питань про наявнiсть або вiдсутнiсть квалiфi-
куючих ознак та призначеннi мiр кримiнальних покарань>.
У Постановi вiд 28 червня 1991 р. №3 <Про судову прак-
тику в справах про хулiганство> Пленум Верховного Суду
Украєни зазначив, що <деякi суди як хулiганство квалiфi-
? кують дiє осiб, якi вчинили бiльш тяжкi злочини, засуджу-
ють за ч. I ст. 206 КК Украєни осiб, якi вчинили злiсне чи
особливо злiсне хулiганство, кримiнально-каране хулiган-
ство розцiнюють як дрiбне хулiганство i, навпаки, до кри-
мiнальноє вiдповiдальностi притягують осiб, якi вчинили
дрiбне хулiганство. Допускають iншi помилки при квалiфi-
кацiє дiй винних>.
Велике практичне значення квалiфiкацiя дiяння мау то-
/i що вона визначау:
1) юридичну оцiнку вчиненого дiяння, його суспiльну
сутнiсть i небезпечнiсть (тяжкiсть);
2) мiру вiдповiдальностi i мiру покарання;
3) суттуво посилюу кримiнальну вiдповiдальнiсть за
вчинення наступних злочинiв пiсля вiдбуття пока-
рання за попереднiй (п. I ст. 41, ч. 2 ст. 86, п. <З>
i.: Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних та
iiпьiiих справах.-К., Є995рнС6.
iсамо.-С. 111-112. <.. --
-П-"-
i само.-С. 169.
ст. 93, ч. 2 ст. 117, ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 142 та деякi iн-
шi норми КК Украєни);
4) пiдстави для визнання особи особливо небезпечним
рецидивiстом (ст. 26 КК Украєни);
5) правовi наслiдки кримiнальноє вiдповiдальностi (по-
збавлення певних прав -ст. 31,38 КК Украєни, суди-
мiсть -ст. 55 КК Украєни, адмiнiстративний нагляд -
ст. 196 КК У краєни).
Для квалiфiкацiє мають значення не всi ознаки конкрет-
ного дiяння, а лише тi з них, що характеризуються, визна-
чаються кримiнально-правовим змiстом - якi у ознаками
складу злочину. Перелiк ознак дiяння, якi враховуються
при квалiфiкацiє, обмежений законом - рамками складу
злочину. Але за межами складу злочину перебувау чимало
iнших ознак, обставин, якi мають кримiнально-правове
значення - суспiльно-громадська характеристика особи
субукта, склад його сiмє, стан здоровя, професiя, збiг пев-
них обставин тощо. Згiдно з цим, у кожному злочинi можна
видiлити такi групи ознак:
1) вся сукупнiсть ознак i властивостей злочину;
2) ознаки i властивостi, що мають значення для вирi-
шення кримiнальноє справи за сутнiстю;
3) кримiнально-правовi ознаки - ознаки складу злочину.
Характеристика кримiнально-правових особливостей
всiх ознак вчиненого дiяння свiдчить, що для його квалiфi-
кацiє вирiшальне значення мають не всi, а лише деякi озна-
ки злочину. При вiдмежуваннi, наприклад, викрадання зо-
всiм не використовуються ознаки субуктивноє сторони,
оскiльки цими ознаками викрадання не вiдрiзняються. Всi
вiдомi способи викрадання чужого майна вчинюються ли-
ше навмисно i з корисливих мотивiв. Причому й умисел
всiх викрадань лише прямий, оскiльки викрасти чуже май-
но без бажання неможливо. При квалiфiкацiє викрадання
найбiльше помилок трапляуться тодi, коли незадовiльно
оцiненi i врахованi ознаки способу вчинення дiяння (таумно
чи вiдкрито, з насильством, небезпечним для життя i здо-
ровя потерпiлого чи не небезпечним, тощо), коли визнача-
18
уться - викрадення було вчинено одним субуктом чи гру-
пою осiб, викрадення було закiнченим чи дiяння утворюу
лише замах на вчинення злочину, або тодi, коли визначау-
ться розмiр викраденого. Судова практика свiдчить, що
саме такi помилки трапляються при квалiфiкацiє викраден-
ня чужого майна. Так, судова колегiя Верховного Суду
Украєни у своєй ухвалi вiд IЗ грудня 1988 р. у справi Я. та
М. зазначила, що суд допустив помилку при вiдмежуваннi
вимагання вiд грабежу або вiд розбою. При такому вiдме-
жуваннi, - зазначила колегiя, - необхiдно враховувати, що
при вимаганнi погроза насильством спрямована на одержання
майна в майбутньому, а не в момент застосування погрози.
Отже, помилка виникла через неправильну оцiнку судом ли-
ше однiує ознаки - моменту отримання майна за намiром зло-
чинця. В iншiй справi суд припустився помилки, неправильно
I визначивши вартiсть викраденого державного майна. Такi ж
помилки трапляються i при квалiфiкацiє iнших злочинiв. На-
приклад, замах на вбивство (ст. 17 i ст. 94 КК Украєни) вiд
Iiаподiяння потерпiлому тяжких тiлесних ушкоджень (ч. I
Iст. 101 КК Украєни) вiдрiзняуться у бiльшостi випадкiв лише
Iоднiую ознакою субуктивноє сторони складу злочину -
iом умислу. Теорiую i практикою вже давно доведено, що
iах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умис-
)м або, iнакше кажучи, дiяння може квалiфiкуватися як за-
iх на вбивство лише тодi, коли воно було вчинене з прямим
мислом. Мiж тим трапляуться, що суди iнодi ретельно не
єслiджують цю ознаку субуктивноє сторони злочину i
випускаються помилок. У багатьох ухвалах судова колегiя
п.: Практика судiв Украєни в кримiнальних справах. - К., 1993. -
114-85.
),; ухвала судовоє колегiє Верховного Суду Украєни вiд 28 сiчня
I р. у справi П. - Там само - С. 65-66.
1.; п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 1 квiтня
I р. № 1 <Про судову практику в справах про злочини проти життя i
мя людини>. - Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в
iнялi>них та цивiльних справах. - К., 1995. - С. 93-94.
19
Верховного Суду Украєни вказала судам на допущенi ними
помилки, наголошуючи кожного разу - замах на вбивство
можливий лише з прямим умислом.
Рiвним чином i умисне вбивство, вiдповiдальнiсть за яке
передбачають ст. 94 i 95 КК Украєни, вiдрiзняуться одне вiд
одного лише однiую ознакою - наявнiстю чи вiдсутнiстю
сильного душевного хвилювання, що раптово виникло вна-
слiдок протизаконного насильства або тяжкоє образи з боку
потерпiлого. Неналежне дослiдження цiує ознаки призво-
дить до того, що вбивство в станi сильного душевного хви-
лювання квалiфiкууться за ст. 94 КК Украєни, а дiяння, пе-
редбачене ст. 95 КК Украєни, квалiфiкууться за ст. 94 КК
Украєни. Судова колегiя Верховного Суду, виправляючи
такi помилки, звертау увагу судiв на необхiднiсть бiльш
ретельного дослiдження цiує ознаки злочину. Подiбнi по-
милки трапляються при вiдмежуваннi вбивства, вчиненого
в станi сильного душевного хвилювання (ст. 95 КК Украє-
ни), вiд вбивства, вчиненого при перевищеннi меж необ-
хiдноє оборони (ст. 97 КК Украєни), а також при вiдмежу-
ваннi вбивства (ст. 93, 94, 95, 97 i 98 КК Украєни) вiд запо-
дiяння тяжких тiлесних ушкоджень, вiд яких настала
смерть потерпiлого (ч. З ст. 101 КК Украєни).
Аналiз практики квалiфiкацiє злочинiв свiдчить, що чим
бiльш непевно визначенi окремi ознаки злочину, чим бiльш
важко єх конкретизувати, тим бiльше помилок припуска-
уться при виявленнi, оцiнцi i використаннi цих ознак.
Так, наприклад, кримiнально-каране хулiганство у частинi I
ст. 206 КК Украєни визначено занадто загальними, зде-
бiльшого оцiнковими i тому не досить певними ознаками:
<умиснi дiє>, що <грубо порушують> <громадський поря-
док> i виражають <явну неповагу> до суспiльства. У лiтера-
турi вже зазначалося, що таке визначення ознак конкретно-
го злочину невдале, оскiльки майже всi навмиснi злочини
мають такi ознаки. Принаймнi, явну неповагу до суспiльст-
ва виражають i масовi безпорядки (ст. 71 КК Украєни), i
груповий розбiй (ч.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131