Переважна бiльшiсть громадян влаштовуються на роботу, укладаючи трудовий договiр. Термiн <договiр> мау багато значень, що передбачаються рiзними нормами цивiльного, трудового, земельного, мiжнародного права. Кожна з цих та iнших галузей права розглядiу договiр як рiзновид угод, що визнача-
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
ються природою вiдносин, якi становлять предмет регулювання цiує чи iншоє галузi права.
Як юридичний факт договiр належить до числа правомiрних дiй, якi спрямовуються його учасниками на виникнення, змiнен-ня або припинення правових вiдносин. Будь-який договiр у угодою не менш як мiж двома сторонами. В той же час деякi договори можуть бути багатостороннiми угодами.
Вперше легальне поняття <трудовий договiр> було дано в КЗпП УРСР 1922 р. Вiдповiдно до ст. 27 цього КЗпП трудовим договором визнавалась угода двох або бiльшого числа осiб, за якою одна сторона (найнятий) дау свою робочу силу iншiй сторонi (наймачевi) за плату. При цьому трудовий договiр укладався як тодi, коли не було колективного договору, так i тодi, коли такий договiр був.
З розвитком державного сектора народного господарства в юридичнiй лiтературi пiзнiших рокiв термiни <наймана праця>, <наймач>, <найманий> визначались такими, що не вiдповiдали природi соцiалiстичних трудових вiдносин. Вважалось, що цi вiдносини складались не шляхом купiвлi-продажу робочоє сили, а на принципах товариськоє спiвдружностi вiльних вiд експлуатацiє людей, що виконують конкретнi трудовi функцiє в загальнiй спiльнiй працi трудового колективу конкретного пiдприумства. Особливо велику увагу цьому питанню придiляв М. Александров. В усiх своєх довоунних i пiслявоунних публiкацiях, особливо в пiдручниках <Советское трудовеу право>, М. Александров завжди звертав увагу на термiнологiю в назвi суб'уктiв трудових вiдносин. Навiть в останнiх публiкацiях вiн повертався до цього питання*.
Такий масований наступ на термiнологiю призвiв до того, що без внесення змiн до КЗпП до його ч. 1 ст. 27 додавалося посилання: <Замiсть слова <наймач> зараз вживауться термiн <пiдприумство, установа>, а замiсть <найнятий> - термiн <робiтник (службовець)>, або <особа, яка влаштовууться на роботу>.
В КЗпП УРСР 1971 р. термiн <наймач> був замiнений на термiн <пiдприумство, установа, органiзацiя>. Така замiна була правильною, оскiльки в умовах переважноє власностi держа-
Див.: Александров Н. Договорньєй принцип социалистического труда. (К 50-летию КЗоТ РСФСР 1922 года) // КЗоТ РСФСР й современность. М., 1974. С. 21-22.
Роздiл VIII. Трудовий договiр
ви на засоби виробництва останнi були розподiленi по пiдприумствах, установах органiзацiях, яким надавалися статус осiб i право виступати суб'уктами трудових правовiдносин.
Пiзнiше Законом Украєни вiд 20 березня 1991 р.<Про внесення змiн i доповнень до Кодексу законiв про працю Украєни при переходi до ринковоє економiки>1 була змiнена ст. 21 КЗпП, яка давала легальне визначення трудового договору. В новiй редакцiє цiує статтi термiн <пiдприумство, установа, органiзацiя> був замiнений термiном <власник або уповноважений ним орган>.
В остаточнiй редакцiє ст. 21 КЗпП Украєни 1971 р. дау легальне визначення поняття трудового договору як угоди мiж працiвником i власником пiдприумства або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою, за якою працiвник зобов'язууться виконувати роботу, визначену цiую угодою, з пiдляганням внутрiшньому трудовому розпорядку, а власник пiдприумства, установи, органiзацiє або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов'язууться виплачувати працiвниковi заробiтну плату i забезпечувати умови працi, необхiднi для виконання роботи, передбаченi законодавством про працю, колективним договором або угодою сторiн.
Працiвник мау право реалiзувати своє здiбностi до продуктивноє i творчоє працi шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декiлькох пiдприумствах.
Працiвник укладау трудовий договiр з власником тодi, коли останнiй безпосередньо управляу своєм майном або з пiдприумством, створеним власником, але не можна погодитись з тим, що уповноважений власником орган на управлiння майном i виробничим процесом виступау стороною трудового договору, особливо тодi, коли праця застосовууться на засобах виробництва державноє власностi. Влаштовуючись на роботу, працiвник укладау трудовий договiр не з державою як власником i не з уповноваженою службовою особою, що управляу пiдприумством, яке само перебувау з власником у вiдносинах найму поряд з iншими найманими працiвниками, а iз створюваним власником пiдприумством як юридичною особою. Тому, на нашу думку, ст. 21 КЗпП пiдлягау змiнi. Стороною трудового догово-
Див.: Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. 1991. № 23. Ст. 267.
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
ру поряд з власником повинен бути не уповноважений на управлiння орган, а пiдприумство.'
Характерно, що в опублiкованому для всенародного обговорення проектi Трудового кодексу Росiйськоє Федерацiє в ст. 26 стороною трудового договору поряд з працiвником визнауться <роботодавець>2, яким може бути i власник, а також пiдприумство, установа, органiзацiя.
Законом Украєни вiд 20 березня 1991 р. ст. 21 КЗпП була доповнена ч. З, в якiй уводилось поняття <контракт> як особлива форма трудового договору. Цей термiн, новий для трудового законодавства, з'явився разом з прийняттям Закону колишнього Союзу РСР вiд 4 червня 1990 р. <Про пiдприумства в СРСР>.
За законодавством Украєни в контрактi строк його дiє, права, обов'язки та вiдповiдальнiсть сторiн (в тому числi матерiальнi), умови матерiального забезпечення i органiзацiє працi працiвника, умови розiрвання договору, в тому числi дострокового, можуть встановлюватись угодою сторiн. Але при цьому було зроблено застереження, що сфера застосування контракту визначауться законодавством.
З цього доповнення ст. 21 КЗпП випливау низка висновкiв. По-перше, в трудовому законодавствi Украєни вжито новий термiн <контракт>. Цей термiн не несе в собi вiдмiнного вiд договору змiсту, бо, виходячи з етимологiчного його значення, контракт - це договiр.
По-друге, закон наголушуу, що контракт становить собою особливу форму трудового договору. В фiлософському розумiннi формою визнауться зовнiшня оболонка явища. Трудовi договори можуть мати усну або письмову оболонку. Але й ранiше трудовi договори в деяких випадках укладалися у письмовiй формi, наприклад при органiзованому наборi працiвникiв, про роботу з особливими природними географiчними i геологiчними умовами, умовами пiдвищеного ризику для здоров'я тощо. Цi договори не становлять собою особливоє форми трудового договору, а у його окремим видом. Зазначення в ст. 21 КЗпП, що контракт становить собою особливу форму трудового договору, на нашу думку, у помилковим. На те, що контракт - вид
i Див.: Прокопенко В. Власник i уповноважений ним орган як суб'укт трудово го права // Право Украєни. 1994. № 10. С. 24. 2 Див.: Россииская газета. 1994. 26 окт.
Роздiл VIII. Трудовий договiр
трудового договору, а не його особлива форма, звертали увагу й окремi науковцi".
В. Никитинський визначау контракт як письмовий договiр, укладений мiж двома сторонами iз взаумними зобов'язаними2.
По-трету, контракт у строковим трудовим договором. Вiн укладауться на виконання як роботи, що носить строковий характер, так i роботи, що носить постiйний або у будь-якому випадку тривалий характер. Але, будучи строковим трудовим договором, контракт не створюу особливоє форми трудового договору.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144