Працiвником може бути заявлений також позов про повернення суми, зайво виплаченоє ним добровiльно на вiдшкодування шкоди, коли вiдсутнi пiдстави i умови для матерiальноє вiдповiдальностi, збитки ним вiдшкодованi у бiльшому розмiрi, нiж це передбачено законом, та в iнших випадках.
Виходячи з вимог ст. 15 ЦПК Украєни, суд у кожному випадку зобов'язаний з'ясувати обставини, чи завданi дiями працiвника матерiальнi збитки пiдприумству; чи становлять цi збитки пряму дiйсну шкоду працiвника; чи заподiянi вони неправомiрними дiями працiвника; чи входять до функцiй працiвника обов'язки, належне виконання яких призвело до шкоди; в якiй конкретно обстановцi пiдприумству завданi збитки i чи у в цьому вина працiвника; чи були створенi працiвнику умови, якi б забезпечували збереження матерiальних цiнностей i нормальну роботу з ними.
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
444
За шкоду, заподiяну внаслiдок порушення трудових обов'язкiв, працiвник несе вiдповiдальнiсть перед пiдприумством, з яким перебувау у трудових правовiдносинах. За вимогами iнших осiб, що грунтуються на неналежному виконаннi працiвником своєх трудових обов'язкiв, внаслiдок статтi 441 Цивiльного кодексу Украєни вiдповiдау пiдприумство, перед яким винний працiвник несе матерiальну вiдповiдальнiсть у порядку регресу за нормами трудового законодавства.
Якщо суд встановить, що шкода заподiяна з вини не лише працiвника, до якого заявлено позов, а й службових осiб пiдприумства, вiн повинен притягнути цих осiб вiдповiдно до ст. 109 ЦПК Украєни до участi в справi як спiввiдповiдачiв.
Для звернення до суду власника або уповноваженого ним органу ст. 233 КЗпП встановлений рiчний строк з дня виявлення заподiяноє працiвником шкоди. Днем виявлення шкоди вважауться день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало вiдомо про наявнiсть шкоди, заподiяноє працiвником. Днем встановлення шкоди, виявленоє внаслiдок iнвентаризацiє матерiальних цiнностей, ревiзiє або перевiки фiнансово-господарськоє дiяльностi пiдприумства, слiд вважати день пiдписання вiдповiдного акта або висновку.
Право регресноє вимоги до працiвника виникау з часу виплати пiдприумством сум третiй особi, i з цього часу обчислюуться строк на заявлення регресного позову.
8. Матерiальна вiдповiдальнiсть пiдприумств, установ, органiзацiй за шкоду, заподiяну працiвникам
Закон передбачау матерiальну вiдповiдальнiсть за завдану шкоду не тiльки працiвникiв, а й пiдприумств. Така вiдповiдальнiсть на власника або уповноважений ним орган покладауться вiдповiдно до ст. 173 КЗпП при заподiяннi шкоди здоров'ю працiвника калiцтвом або iншим ушкодженням, пов'язаним з виконанням ним своєх трудових обов'язкiв.
На вiдмiну вiд дисциплiнарноє вiдповiдальностi матерiальна вiдповiдальнiсть у двосторонную: кожна сторона трудових вiдносин несе перед iншою вiдповiдальнiсть за завдану шкоду. Особливiсть вiдповiдальностi власника або уповноваженого ним органу перед працiвником полягау у тому, що небезпечнi та шкiдливi умови працi можуть завдати моральноє шкоди працiвнику, порушити його нормальнi життувi зв'язки i потребують додаткових зусиль для органiзацiє свого життя.
Роздiл XIII. Матерiальна вiдповiдальнiсть сторiн трудових правовiдносин 445
Тому власник або уповноважений ним орган може нести перед працiвником не тiльки матерiальне, а i моральне вiдшкодування завданих збиткiв.
Питання вiдшкодування заподiяного громадяниновi ушкодження здоров'я цивiльне право розглядау також як позадоговiрну, делiктну вiдповiдальнiсть. В юридичнiй лiтературi тривау дискусiя щодо характеру норм, якi регламентують покриття шкоди, заподiяноє здоров'ю робiтникiв i службовцiв. Змiст цiує дискусiє зводиться до того, що цивiлiсти вважають цi норми iнститутом цивiльного права, а науковцi в галузi трудового права - iнститутом трудового права. т третя точка зору, згiдно з якою це <пограничний> мiж цивiльним i трудовим правом iнститут.
При вирiшеннi цього питання ми виходимо з того, що в рамках трудових правовiдносин кожний суб'укт мау визначенi законом i взаумною угодою права i обов'язки. Стаття 153 КЗпП передбачау створення для всiх працюючих здорових i безпечних умов працi, покладау такий обов'язок на власника або уповноважений ним орган.
Таким чином, право робiтникiв i службовцiв на здоровi i безпечнi умови працi i обов'язок власника пiдприумства або уповноваженого ним органу створити такi умови у предметом. регулювання трудового права. Це положення нi у кого заперечень не викликау.
Але коли власник або уповноважений ним орган порушуу свiй обов'язок, внаслiдок чого робiтнику чи службовцю завдауться ушкодження здоров'я, висловлюються точки зору, згiдно з якими вiдносини по вiдшкодуванню цiує шкоди у частиною цивiльно-правового iнституту зобов'язань, що виникають внаслiдок заподiяння шкоди.
Такi твердження не можна визнати послiдовними. Якщо права i обов'язки у предметом регулювання однiує галузi права, то i невиконання чи порушення цих прав i обов'язкiв, правовi норми, що визначають наслiдки такого порушення, вiдносяться до цiує ж галузi права.
Оскiльки права i обов'язки щодо створення здорових i безпечних умов працi визначаються трудовим правом, то i наслiдки єх невиконання також регулюються трудовим, а не цивiльним правом.
Порядок вiдшкодування шкоди, заподiяноє робiтникам i службовцям, регулюуться Правилами вiдшкодування власни-
446
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
ком пiдприумства, установи, органiзацiє або уповноваженим ним органом шкоди, заподiяноє працiвниковi ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язкiв, затвердженими постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 23 червня 1993 р.
Цi Правила встановлюють порядок розгляду заяв потерпiлих або єх утриманцiв. Заява подауться власнику, з вини якого заподiяна шкода. Власник протягом 10 днiв з дня надходження заяви зобов'язаний розглянути єє та прийняти вiдповiднi рiшення. Спори мiж потерпiлими або iншими зацiкавленими особами i власником щодо права на вiдшкодування шкоди та єє розмiр вирiшуються в порядку, встановленому для розгляду трудових спорiв. Саме цiую вказiвкою на порядок розгляду спорiв Кабiнет Мiнiстрiв Украєни визнав галузь права, якою регулюються цi вiдносини.
Цивiльним правом регулюються тi випадки, коли калiцтво чи iнше ушкодження здоров'я завдано пiдприумством, яке не зобов'язане виплачувати за потерпiлого страховi внески, тобто тодi, коли мiж сторонами вiдсутнi трудовi правовiдносини.
Розмiр вiдшкодування втраченого потерпiлим заробiтку встановлюуться вiдповiдно до ступеня втрати професiйноє працездатностi, що визначауться медико-соцiальною експертною комiсiую (МСЕК), i середньомiсячного заробiтку, який вiн мав до ушкодження здоров'я. Втрачений заробiток або його частина вiдповiдно до ступеня втрати професiйноє працездатностi виплачууться власником в повному розмiрi, тобто без урахування розмiру пенсiє по iнвалiдностi, а також незалежно вiд одержуваних потерпiлим iнших видiв пенсiй та заробiтку.
Потерпiлому вiд нещасного випадку на виробництвi виплачууться одноразова допомога, розмiр якоє встановлюуться колективним договором, вiдшкодовуються витрати на медичну i соцiальну допомогу, якою вважауться додаткове харчування, придбання лiкiв, спецiальний медичний та звичайний догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лiкування, придбання спецiальних засобiв пересування тощо.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144
Виходячи з вимог ст. 15 ЦПК Украєни, суд у кожному випадку зобов'язаний з'ясувати обставини, чи завданi дiями працiвника матерiальнi збитки пiдприумству; чи становлять цi збитки пряму дiйсну шкоду працiвника; чи заподiянi вони неправомiрними дiями працiвника; чи входять до функцiй працiвника обов'язки, належне виконання яких призвело до шкоди; в якiй конкретно обстановцi пiдприумству завданi збитки i чи у в цьому вина працiвника; чи були створенi працiвнику умови, якi б забезпечували збереження матерiальних цiнностей i нормальну роботу з ними.
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
444
За шкоду, заподiяну внаслiдок порушення трудових обов'язкiв, працiвник несе вiдповiдальнiсть перед пiдприумством, з яким перебувау у трудових правовiдносинах. За вимогами iнших осiб, що грунтуються на неналежному виконаннi працiвником своєх трудових обов'язкiв, внаслiдок статтi 441 Цивiльного кодексу Украєни вiдповiдау пiдприумство, перед яким винний працiвник несе матерiальну вiдповiдальнiсть у порядку регресу за нормами трудового законодавства.
Якщо суд встановить, що шкода заподiяна з вини не лише працiвника, до якого заявлено позов, а й службових осiб пiдприумства, вiн повинен притягнути цих осiб вiдповiдно до ст. 109 ЦПК Украєни до участi в справi як спiввiдповiдачiв.
Для звернення до суду власника або уповноваженого ним органу ст. 233 КЗпП встановлений рiчний строк з дня виявлення заподiяноє працiвником шкоди. Днем виявлення шкоди вважауться день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало вiдомо про наявнiсть шкоди, заподiяноє працiвником. Днем встановлення шкоди, виявленоє внаслiдок iнвентаризацiє матерiальних цiнностей, ревiзiє або перевiки фiнансово-господарськоє дiяльностi пiдприумства, слiд вважати день пiдписання вiдповiдного акта або висновку.
Право регресноє вимоги до працiвника виникау з часу виплати пiдприумством сум третiй особi, i з цього часу обчислюуться строк на заявлення регресного позову.
8. Матерiальна вiдповiдальнiсть пiдприумств, установ, органiзацiй за шкоду, заподiяну працiвникам
Закон передбачау матерiальну вiдповiдальнiсть за завдану шкоду не тiльки працiвникiв, а й пiдприумств. Така вiдповiдальнiсть на власника або уповноважений ним орган покладауться вiдповiдно до ст. 173 КЗпП при заподiяннi шкоди здоров'ю працiвника калiцтвом або iншим ушкодженням, пов'язаним з виконанням ним своєх трудових обов'язкiв.
На вiдмiну вiд дисциплiнарноє вiдповiдальностi матерiальна вiдповiдальнiсть у двосторонную: кожна сторона трудових вiдносин несе перед iншою вiдповiдальнiсть за завдану шкоду. Особливiсть вiдповiдальностi власника або уповноваженого ним органу перед працiвником полягау у тому, що небезпечнi та шкiдливi умови працi можуть завдати моральноє шкоди працiвнику, порушити його нормальнi життувi зв'язки i потребують додаткових зусиль для органiзацiє свого життя.
Роздiл XIII. Матерiальна вiдповiдальнiсть сторiн трудових правовiдносин 445
Тому власник або уповноважений ним орган може нести перед працiвником не тiльки матерiальне, а i моральне вiдшкодування завданих збиткiв.
Питання вiдшкодування заподiяного громадяниновi ушкодження здоров'я цивiльне право розглядау також як позадоговiрну, делiктну вiдповiдальнiсть. В юридичнiй лiтературi тривау дискусiя щодо характеру норм, якi регламентують покриття шкоди, заподiяноє здоров'ю робiтникiв i службовцiв. Змiст цiує дискусiє зводиться до того, що цивiлiсти вважають цi норми iнститутом цивiльного права, а науковцi в галузi трудового права - iнститутом трудового права. т третя точка зору, згiдно з якою це <пограничний> мiж цивiльним i трудовим правом iнститут.
При вирiшеннi цього питання ми виходимо з того, що в рамках трудових правовiдносин кожний суб'укт мау визначенi законом i взаумною угодою права i обов'язки. Стаття 153 КЗпП передбачау створення для всiх працюючих здорових i безпечних умов працi, покладау такий обов'язок на власника або уповноважений ним орган.
Таким чином, право робiтникiв i службовцiв на здоровi i безпечнi умови працi i обов'язок власника пiдприумства або уповноваженого ним органу створити такi умови у предметом. регулювання трудового права. Це положення нi у кого заперечень не викликау.
Але коли власник або уповноважений ним орган порушуу свiй обов'язок, внаслiдок чого робiтнику чи службовцю завдауться ушкодження здоров'я, висловлюються точки зору, згiдно з якими вiдносини по вiдшкодуванню цiує шкоди у частиною цивiльно-правового iнституту зобов'язань, що виникають внаслiдок заподiяння шкоди.
Такi твердження не можна визнати послiдовними. Якщо права i обов'язки у предметом регулювання однiує галузi права, то i невиконання чи порушення цих прав i обов'язкiв, правовi норми, що визначають наслiдки такого порушення, вiдносяться до цiує ж галузi права.
Оскiльки права i обов'язки щодо створення здорових i безпечних умов працi визначаються трудовим правом, то i наслiдки єх невиконання також регулюються трудовим, а не цивiльним правом.
Порядок вiдшкодування шкоди, заподiяноє робiтникам i службовцям, регулюуться Правилами вiдшкодування власни-
446
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
ком пiдприумства, установи, органiзацiє або уповноваженим ним органом шкоди, заподiяноє працiвниковi ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язкiв, затвердженими постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 23 червня 1993 р.
Цi Правила встановлюють порядок розгляду заяв потерпiлих або єх утриманцiв. Заява подауться власнику, з вини якого заподiяна шкода. Власник протягом 10 днiв з дня надходження заяви зобов'язаний розглянути єє та прийняти вiдповiднi рiшення. Спори мiж потерпiлими або iншими зацiкавленими особами i власником щодо права на вiдшкодування шкоди та єє розмiр вирiшуються в порядку, встановленому для розгляду трудових спорiв. Саме цiую вказiвкою на порядок розгляду спорiв Кабiнет Мiнiстрiв Украєни визнав галузь права, якою регулюються цi вiдносини.
Цивiльним правом регулюються тi випадки, коли калiцтво чи iнше ушкодження здоров'я завдано пiдприумством, яке не зобов'язане виплачувати за потерпiлого страховi внески, тобто тодi, коли мiж сторонами вiдсутнi трудовi правовiдносини.
Розмiр вiдшкодування втраченого потерпiлим заробiтку встановлюуться вiдповiдно до ступеня втрати професiйноє працездатностi, що визначауться медико-соцiальною експертною комiсiую (МСЕК), i середньомiсячного заробiтку, який вiн мав до ушкодження здоров'я. Втрачений заробiток або його частина вiдповiдно до ступеня втрати професiйноє працездатностi виплачууться власником в повному розмiрi, тобто без урахування розмiру пенсiє по iнвалiдностi, а також незалежно вiд одержуваних потерпiлим iнших видiв пенсiй та заробiтку.
Потерпiлому вiд нещасного випадку на виробництвi виплачууться одноразова допомога, розмiр якоє встановлюуться колективним договором, вiдшкодовуються витрати на медичну i соцiальну допомогу, якою вважауться додаткове харчування, придбання лiкiв, спецiальний медичний та звичайний догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лiкування, придбання спецiальних засобiв пересування тощо.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144