Навiть там, де колективно-договiрний метод мау переважне застосування, iснують й iншi методи: iндивiдуальнi переговори мiж ' "i .i ПiДПРИтМЦЯМИ, нормативне регулювання з боку ОЮ. стороною, встановлення розмiру <Працi в односторонньому порядку
II'РОЗВИТКУ трудове законодавство багать-^скае боротьбу трудящих та єх страйки з метою олiпшення умов працi саме в ходi колективних переговорiв i укладення колективних договорiв. Потенцiйно можлива або реально здiйснювана боротьба трудящих i профспiлок становить характерну рису сучасних колективних договорiв.
Вiдповiдно колективний договiр можна визначити як конкретний результат боротьби трудящих та єх профспiлок з Пiдприумцями, який фiксууться залежно вiд спiввiдношення сил Ври колективних переговорах у виглядi загальних положень про умови працi та соцiальнi права.
Необхiдними умовами укладення колективного договору мають бути:
- вiльнi, без державного втручання, колективнi переговори незалежних вiд монополiй представникiв трудящих, тобто можливiсть застосувати колективно-договiрну боротьбу аж до страйкiв;
- вiльне, без державного регулювання, закрiплення в колективнiй угодi умов працi i соцiальних прав, що досягнутi внаслiдок спiввiдношення сил, якi склалися мiж трудящими i пiдприумцями.
Основною метою колективного договору у полiпшення умов працi, розширення соцiальних прав трудящих та єх профспiлок.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Ведучи боротьбу за досягнення основноє мети, трудящi i профспiлки застосовують як наступальну, так i оборонну тактику. Наступальна тактика проявляуться в тому, що вони виступають iнiцiаторами укладення нових i переукладення старих колективних договорiв. До цього єх примушують погiршення умов працi i життя, безробiття, посилення експлуатацiє, постiйна iнфляцiя i зростання вартостi <споживчого кошика>.
Тактику оборони трудящi та єх профспiлки застосовують у вiдповiдь на довiльнi санкцiє пiдприумцiв або як реакцiю на урядовi соцiальнi заходи.
Таким чином, колективнi договори сприяють пiдвищенню життувого рiвня трудящих мас. Але в оцiнцi колективних договорiв необхiдний рiзностороннiй пiдхiд. Слiд акцентувати увагу на єх реальному значеннi, оскiльки вони виступають не тiльки як засiб соцiально-економiчноє боротьби, а й як тормоз цiує боротьби, обмежуючи єє або навiть пiдкоряючи iнтересам пiдприумцiв.
В принципi пiдприумцi завжди проти колективних договорiв. Тiльки пiд тиском трудящих та єх профспiлок вони змушенi єх укладати, намагаючись при цьому пристосувати єх до своєх iнтересiв.
Одночасно, слiд вiдзначити i двоякiсть колективних договорiв, бо саме за єх допомогою не тiльки завойовуються соцiально-економiчнi вигоди для трудящих, а й обмежууться економiчна влада пiдприумця. Але й пiдприумцi одержали певнi вигоди вiд укладення колективних договорiв. Стабiлiзууться виробничий процес, збiльшуються прибутки. Тому укладення колективного договору можна розглядати як досягнення соцiального перемир'я на певний строк в боротьбi, що тривау. Укладення колективного договору не становить досягнення миру, бо виробничi та життувi умови постiйно змiнюються. Це ставить перед трудящими i профспiлками завдання вимагати встановлення вiдповiдних умов працi i життя.
Колективний договiр не скрiзь був однаковим i мав одне i те ж походження. iнодi саме пiдприумцi намагались впровадити його, щоб змiнити тарифи, нав'язанi профспiлками, якi, незважаючи на протидiю пiдприумцiв, примусили прийняти загальну фiксацiю заробiтноє плати.
В усiх випадках при проведеннi колективних переговорiв важливе значення мау страйк або можливiсть його проведення.
Роздiл V. Колективний договiр
Для трудящих та єх представницьких органiзацiй завжди повинна iснувати можливiсть страйку, бо саме пiд його загрозою можна добитися вiд пiдприумцiв певних поступок. При вiдсутностi такоє можливостi трудящi стають беззахисними перед пiдприумцями.
Колективний договiр у i надалi залишауться основним документом локальноє дiє на пiдприумствах. Укладення колективного договору значною мiрою сприяу регулюванню виробничих i трудових вiдносин, пiдвищенню ефективностi виробництва та змiцненню дисциплiни, полiпшенню умов та охорони працi, посиленню соцiального захисту трудящих та єх сiмей, пом'якшуу соцiально-економiчну напругу в умовах переходу до ринку.
iе колективнi договори в Росiйськiй iмперiє були ук-19 хсйi тривалоє боротьби робiтничого
1i17 р. колективнi договори не iНЯ, а й набули поширення. З ча-<Й договiр пройшов цiлий етап свого ЛИПНЯ Єi18 р. був опублiкований декрет РНК Росiє
^'Порядок затвердження колективних договорiв (тарифiв)>, ЯКИМ Встановлювались ставки заробiтноє плати i умови працi. Декрет поширювався на всi колективнi договори, що визначали оплату працi в усiх видах i формах. Встановлювалось кодо питань, якi повиннi були регулюватися колективним договором, а саме: прийняття на роботу i звiльнення працiвникiв, нормування робочого часу, оплата працi, правила користування квартирами, єдальнями, спецодягом, умови навчання тощо. Колективний договiр укладався мiж спiдкою працюючих i вiдповiдно спiлкою чи товариством пiдприумцiв, пiдлягав реустрацiє i затвердженню Народним комiсарiатом працi чи його мiсцевими органами.
Громадянська вiйна викликала змiни в регулюваннi умов працi. Полiтика <воунного комунiзму> встановила систему централiзованого регулювання всього виробництва: умови i поря-док.9плати працi, єє нормування тощо. Укладення колективних договорiв було припинено.
З переходом до новоє економiчноє полiтики починауться другий перiод в iсторiє розвитку колективних договорiв. 2 грудня 1922 р. сесiя ВУЦВК прийняла Кодекс законiв про працю,
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
130
глава четверта якого присвячена колективному договору. Кодекс вмiщував визначення поняття колективного договору як угоди, що укладауться професiйною спiлкою як представником працюючих, з одного боку, i наймачем - з другого. Цiую угодою встановлювались умови працi та найму для окремих пiдприумств, установ, органiзацiй, господарств чи групи таких i визначався змiст майбутнiх особистих (трудових) договорiв найму.
iз змiцненням державного сектора народного господарства сфера застосування колективного договору поступово звужувалась. Зменшувалось значення його тарифноє частини, оскiльки цi питання стали вирiшуватись в централiзованому порядку. Тому 23 червня 1933 р. була прийнята постанова ЦВК i РНК СРСР та ВЦРПС <Про об'уднання Народного Комiсарiату Працi Союзу РСР з Всесоюзною Центральною Радою Професiйних Спiлок>. Постановою вiд 10 вересня 1933 р. <Про порядок злиття НКП СРСР i ВЦРПС> профспiлкам було передано деякi функцiє, що до цього вiдносились до компетенцiє органiв державного управлiння. Внаслiдок цих заходiв укладення колективних договорiв припинилось взагалi, i до 1947 р. вони не укладались.
Пiсля закiнчення Великоє Вiтчизняноє вiйни за пропозицiую ВЦРПС Рада Мiнiстрiв СРСР 4 лютого 1947 р. прийняла постанову <Про укладення колективних договорiв на пiдприумствах>. Цiую постановою вiдновлювалась практика укладення колективних договорiв на пiдприумствах, органiзацiях, радгоспах, МТС. Цi договори не носили нормативного характеру, а були господарсько-полiтичними угодами, що не створювали джерела трудового права.
У вереснi 1965 р. в Радянському Союзi було розпочато проведення господарськоє реформи, що викликало вжиття заходiв щодо пiдвищення ролi i значення колективних договорiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144
II'РОЗВИТКУ трудове законодавство багать-^скае боротьбу трудящих та єх страйки з метою олiпшення умов працi саме в ходi колективних переговорiв i укладення колективних договорiв. Потенцiйно можлива або реально здiйснювана боротьба трудящих i профспiлок становить характерну рису сучасних колективних договорiв.
Вiдповiдно колективний договiр можна визначити як конкретний результат боротьби трудящих та єх профспiлок з Пiдприумцями, який фiксууться залежно вiд спiввiдношення сил Ври колективних переговорах у виглядi загальних положень про умови працi та соцiальнi права.
Необхiдними умовами укладення колективного договору мають бути:
- вiльнi, без державного втручання, колективнi переговори незалежних вiд монополiй представникiв трудящих, тобто можливiсть застосувати колективно-договiрну боротьбу аж до страйкiв;
- вiльне, без державного регулювання, закрiплення в колективнiй угодi умов працi i соцiальних прав, що досягнутi внаслiдок спiввiдношення сил, якi склалися мiж трудящими i пiдприумцями.
Основною метою колективного договору у полiпшення умов працi, розширення соцiальних прав трудящих та єх профспiлок.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Ведучи боротьбу за досягнення основноє мети, трудящi i профспiлки застосовують як наступальну, так i оборонну тактику. Наступальна тактика проявляуться в тому, що вони виступають iнiцiаторами укладення нових i переукладення старих колективних договорiв. До цього єх примушують погiршення умов працi i життя, безробiття, посилення експлуатацiє, постiйна iнфляцiя i зростання вартостi <споживчого кошика>.
Тактику оборони трудящi та єх профспiлки застосовують у вiдповiдь на довiльнi санкцiє пiдприумцiв або як реакцiю на урядовi соцiальнi заходи.
Таким чином, колективнi договори сприяють пiдвищенню життувого рiвня трудящих мас. Але в оцiнцi колективних договорiв необхiдний рiзностороннiй пiдхiд. Слiд акцентувати увагу на єх реальному значеннi, оскiльки вони виступають не тiльки як засiб соцiально-економiчноє боротьби, а й як тормоз цiує боротьби, обмежуючи єє або навiть пiдкоряючи iнтересам пiдприумцiв.
В принципi пiдприумцi завжди проти колективних договорiв. Тiльки пiд тиском трудящих та єх профспiлок вони змушенi єх укладати, намагаючись при цьому пристосувати єх до своєх iнтересiв.
Одночасно, слiд вiдзначити i двоякiсть колективних договорiв, бо саме за єх допомогою не тiльки завойовуються соцiально-економiчнi вигоди для трудящих, а й обмежууться економiчна влада пiдприумця. Але й пiдприумцi одержали певнi вигоди вiд укладення колективних договорiв. Стабiлiзууться виробничий процес, збiльшуються прибутки. Тому укладення колективного договору можна розглядати як досягнення соцiального перемир'я на певний строк в боротьбi, що тривау. Укладення колективного договору не становить досягнення миру, бо виробничi та життувi умови постiйно змiнюються. Це ставить перед трудящими i профспiлками завдання вимагати встановлення вiдповiдних умов працi i життя.
Колективний договiр не скрiзь був однаковим i мав одне i те ж походження. iнодi саме пiдприумцi намагались впровадити його, щоб змiнити тарифи, нав'язанi профспiлками, якi, незважаючи на протидiю пiдприумцiв, примусили прийняти загальну фiксацiю заробiтноє плати.
В усiх випадках при проведеннi колективних переговорiв важливе значення мау страйк або можливiсть його проведення.
Роздiл V. Колективний договiр
Для трудящих та єх представницьких органiзацiй завжди повинна iснувати можливiсть страйку, бо саме пiд його загрозою можна добитися вiд пiдприумцiв певних поступок. При вiдсутностi такоє можливостi трудящi стають беззахисними перед пiдприумцями.
Колективний договiр у i надалi залишауться основним документом локальноє дiє на пiдприумствах. Укладення колективного договору значною мiрою сприяу регулюванню виробничих i трудових вiдносин, пiдвищенню ефективностi виробництва та змiцненню дисциплiни, полiпшенню умов та охорони працi, посиленню соцiального захисту трудящих та єх сiмей, пом'якшуу соцiально-економiчну напругу в умовах переходу до ринку.
iе колективнi договори в Росiйськiй iмперiє були ук-19 хсйi тривалоє боротьби робiтничого
1i17 р. колективнi договори не iНЯ, а й набули поширення. З ча-<Й договiр пройшов цiлий етап свого ЛИПНЯ Єi18 р. був опублiкований декрет РНК Росiє
^'Порядок затвердження колективних договорiв (тарифiв)>, ЯКИМ Встановлювались ставки заробiтноє плати i умови працi. Декрет поширювався на всi колективнi договори, що визначали оплату працi в усiх видах i формах. Встановлювалось кодо питань, якi повиннi були регулюватися колективним договором, а саме: прийняття на роботу i звiльнення працiвникiв, нормування робочого часу, оплата працi, правила користування квартирами, єдальнями, спецодягом, умови навчання тощо. Колективний договiр укладався мiж спiдкою працюючих i вiдповiдно спiлкою чи товариством пiдприумцiв, пiдлягав реустрацiє i затвердженню Народним комiсарiатом працi чи його мiсцевими органами.
Громадянська вiйна викликала змiни в регулюваннi умов працi. Полiтика <воунного комунiзму> встановила систему централiзованого регулювання всього виробництва: умови i поря-док.9плати працi, єє нормування тощо. Укладення колективних договорiв було припинено.
З переходом до новоє економiчноє полiтики починауться другий перiод в iсторiє розвитку колективних договорiв. 2 грудня 1922 р. сесiя ВУЦВК прийняла Кодекс законiв про працю,
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
130
глава четверта якого присвячена колективному договору. Кодекс вмiщував визначення поняття колективного договору як угоди, що укладауться професiйною спiлкою як представником працюючих, з одного боку, i наймачем - з другого. Цiую угодою встановлювались умови працi та найму для окремих пiдприумств, установ, органiзацiй, господарств чи групи таких i визначався змiст майбутнiх особистих (трудових) договорiв найму.
iз змiцненням державного сектора народного господарства сфера застосування колективного договору поступово звужувалась. Зменшувалось значення його тарифноє частини, оскiльки цi питання стали вирiшуватись в централiзованому порядку. Тому 23 червня 1933 р. була прийнята постанова ЦВК i РНК СРСР та ВЦРПС <Про об'уднання Народного Комiсарiату Працi Союзу РСР з Всесоюзною Центральною Радою Професiйних Спiлок>. Постановою вiд 10 вересня 1933 р. <Про порядок злиття НКП СРСР i ВЦРПС> профспiлкам було передано деякi функцiє, що до цього вiдносились до компетенцiє органiв державного управлiння. Внаслiдок цих заходiв укладення колективних договорiв припинилось взагалi, i до 1947 р. вони не укладались.
Пiсля закiнчення Великоє Вiтчизняноє вiйни за пропозицiую ВЦРПС Рада Мiнiстрiв СРСР 4 лютого 1947 р. прийняла постанову <Про укладення колективних договорiв на пiдприумствах>. Цiую постановою вiдновлювалась практика укладення колективних договорiв на пiдприумствах, органiзацiях, радгоспах, МТС. Цi договори не носили нормативного характеру, а були господарсько-полiтичними угодами, що не створювали джерела трудового права.
У вереснi 1965 р. в Радянському Союзi було розпочато проведення господарськоє реформи, що викликало вжиття заходiв щодо пiдвищення ролi i значення колективних договорiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144