Трудовi правовiдносини
161
спiльних вiдносин, що вказують на становище працiвника в системi суспiльного виробництва, його ставлення до засобiв виробництва.
Виробничi вiдносини поуднання робочоє сили iз засобами виробництва, безпосереднього створення матерiальних благ i єх розподiлу включають до себе суспiльнi трудовi вiдносини як вольову форму вiдносин мiж працiвником i власником та його пiдприумством, що складаються в зв'язку з реалiзацiую права на працю.
Трудовi вiдносини не слiд ототожнювати з вiдносинами, що пов'язанi з працею. iснують вiдносини, в яких праця у єх первинною основою або єх елементом, що сприяу головному елементу - майновому або особистому немайновому. Мiж суб'уктами можуть виникати вiдносини, предметом яких у виконання певноє роботи. Але це не завжди створюу суспiльнi трудовi ВiДНОСИНИ, i регулюватись вони мають не трудовим, а цивiльним Правом.
Таким чином, виконання певноє роботи у настiльки загальною ознакою бiльшостi вiдносин у суспiльствi, що вона не дау можливостi визнати тi чи iншi вiдносини суспiльне трудовими. Лише тi вiдносини, що пов'язанi з працею i мають єє своєм змiстом, визначають порядок i умови застосування працi, спрямованi на органiзацiю самого процесу працi в певнiй суспiльнiй формi i в своєй сукупностi створюють цей процес, у суспiльне трудовими. Праця становить не тiльки первинну основу, а й саме iснування цих вiдносин.
Змiст суспiльних вiдносин, що виникають iз найманоє працi при застосуваннi громадянами своує здатностi до працi, визначають самi учасники цих вiдносин. Але цей змiст регулюуться i направляуться правовими нормами, що надають вiдносинам правову форму. Самi учасники вiдносин своєми вольовими дiями не можуть придати вiдносинам юридичну форму, якщо вiдсутня правова норма, спрямована на регулювання цих чи подiбних вiдносин.
В науцi трудового права визначення поняття трудових правовiдносин проводиться, виходячи iз легального визначення трудового договору, що дауться в ст. 21 КЗпП. Трудовi вiдносин^'виникають iз угоди мiж працiвником i власником пiдприумства або уповноваженим ним органом, а також фiзичною особою, За ЯКОЮ працiвник зобов'язууться виконувати роботу, виз-
6'* ,
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
162
начену цiую угодою, з пiдляганням внутрiшньому трудовому розпорядку, а власник пiдприумства або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов'язууться виплачувати працiвниковi заробiтну плату i забезпечувати умови працi, необхiднi для виконання роботи, передбаченi законодавством про працю, колективним договором i угодою сторiн.
Трудовi вiдносини мiстять у собi моменти об'уктивноє i суб'уктивноє волi. Об'уктивною вона виступау як воля держави, оскiльки iснування трудових прав, обов'язкiв i правовiдносин забезпечууться законодавчими актами про працю, що затверджуються державою.
Отже, трудовi правовiдносини можливi тодi, коли iснують фактичнi трудовi вiдносини, що потребують правовоє форми, тобто перетворення в правовi вiдносини. iншими словами, трудовi правовiдносини становлять собою форму, в якiй суспiльнi трудовi вiдносини можуть iснувати в суспiльствi.
Коли ми вживаумо термiн <фактичнi суспiльнi чи трудовi вiдносини>, це зовсiм не означау, що цi вiдносини не займанi правом. Порядок проведення певних дiй, з якими закон пов'язуу виникнення правових вiдносин, досить часто урегульований правом i становить певний правовий процес.
Основним для правильного розумiння правових вiдносин у те, що коли вiдсутня норма права, то вiдсутнi й правовiдносини. Норма права при єє наявностi виступау як модель правових вiдносин. Але сама вона не породжуу правовiдносин, оскiльки будь-яка юридична норма у судженням загального характеру про належну поведiнку. Прямого зв'язку з конкретним суб'уктом правових вiдносин норма не мау. Для виникнення правовiдносин необхiдна подiя або дiя, що передбачауться нормою i мау характер юридичного факту, з наявнiстю якого законодавець пов'язуу виникнення правових вiдносин.
Юридичний факт також не створюуться правовою нормою. Вiн створюуться певними дiями людей, якi можуть i не усвiдомлювати, чи вписуються єх дiє в дозволене правовою нормою:
Правовiдносини виникають або вiдповiдно до норми, або всупереч нормi права, в єє порушення. На порушення норми повиннi зреагувати органи охорони правопорядку, органи, що здiйснюють нагляд, шляхом втручання аж до застосування вiдповiдних санкцiй.
Роздiл VI. Трудовi правовiдносини
163
Трудовi правовiдносини виникають з моменту, коли трудящий уклав з власником чи пiдприумством трудовий договiр i приступив до виконання своує трудовоє функцiє. А оскiльки для своує життудiяльностi i вiдтворення людина повинна постiйно здобувати матерiальнi блага, засоби для життя, трудовi правовiдносини на вiдмiну вiд цивiльних у тривалими, що продовжуються протягом усього часу єє працездатностi. Припиняються цi вiдносини тiльки за волевиявленням єх суб'уктiв, у зв'язку з виходом на пенсiю або внаслiдок смертi працiвника.
Трудовi правовiдносини виступають як форма i умова iснування фактичних трудових вiдносин, у засобом єх конкретизацiє i закрiплення. У свiдомостi фактичнi трудовi вiдносини ' ЦОбражаються як правовiдносини, хоча в дiйсностi ^-- 40Ю суспiльних трудових вiдносин.
!*<ОНКретними суб'уктами трудовi вiд-ЦМбисту, суб'уктивну волю єх учасни-НМЯЮКЯ в трудовому договорi, який ммй, Таким чином, трудовi правовiдно-1 вiдносини працiвника з власником або створюваним ним пiдприумством по виконанню за винагороду роботи М обумовленою спецiальнiстю, квалiфiкацiую або посадою, з пiдляганням внутрiшньому трудовому розпорядку, що виступають формою закрiплення суб'уктивних трудових прав i обов'язкiв.
2. Умови виникнення трудових правовiдносин
Особою, яка зобов'язууться виконувати роботу за певною ецiальнiстю, квалiфiкацiую або посадою, у громадянин. З моменту, коли вiн уклав трудовий договiр i приступив до виконання своує трудовоє функцiє, вiн стау працiвником. Але для того щоб стати працiвником, громадянин повинен мати трудову правоздатнiсть i трудову дiуздатнiсть.
Поняття правоздатностi та єє змiст визначаються ст.ст. 9 та 10 Цивiльного кодексу Украєни. Правоздатнiстю визнауться здатнiсть громадян мати цивiльнi права та обов'язки. Вона виникау з моменту народження громадянина i закiнчууться з його смертю. Змiст правоздатностi проявляуться у тому, що громадяни можуть мати майно в особистiй i приватнiй власностi, користуватися житловими примiщеннями та iншим майном, успадковувати i заповiдати майно, обирати рiд занять i мiсце
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
проживання, мати права автора твору науки, лiтератури i мистецтва, вiдкриття, винаходу, рацiоналiзаторськоє пропозицiє, промислового зразка, а також iншi майновi та особистi немай-новi права.
Правоздатнiсть у елементарним, первинним правовим вiдношенням, тому вона становить необхiдну умову для особи як учасника правових вiдносин, що по сутi у результатом реалiзацiє правоздатностi. Отже, правоздатнiсть становить собою визнану державою можливiсть особи вступати в рiзнi правовi вiдносини. Реалiзацiя цiує можливостi щодо працi гарантууться i юридичне забезпечууться тим, що держава покладау на власникiв пiдприумства обов'язок сприяти здiйсненню громадянами своєх прав. Як i будь-якi правовi вiдносини, правоздатнiсть мау в своєй основi юридичний факт.
Однiую з сторiн трудових правовiдносин може бути тiльки громадянин, здатний до працi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144
161
спiльних вiдносин, що вказують на становище працiвника в системi суспiльного виробництва, його ставлення до засобiв виробництва.
Виробничi вiдносини поуднання робочоє сили iз засобами виробництва, безпосереднього створення матерiальних благ i єх розподiлу включають до себе суспiльнi трудовi вiдносини як вольову форму вiдносин мiж працiвником i власником та його пiдприумством, що складаються в зв'язку з реалiзацiую права на працю.
Трудовi вiдносини не слiд ототожнювати з вiдносинами, що пов'язанi з працею. iснують вiдносини, в яких праця у єх первинною основою або єх елементом, що сприяу головному елементу - майновому або особистому немайновому. Мiж суб'уктами можуть виникати вiдносини, предметом яких у виконання певноє роботи. Але це не завжди створюу суспiльнi трудовi ВiДНОСИНИ, i регулюватись вони мають не трудовим, а цивiльним Правом.
Таким чином, виконання певноє роботи у настiльки загальною ознакою бiльшостi вiдносин у суспiльствi, що вона не дау можливостi визнати тi чи iншi вiдносини суспiльне трудовими. Лише тi вiдносини, що пов'язанi з працею i мають єє своєм змiстом, визначають порядок i умови застосування працi, спрямованi на органiзацiю самого процесу працi в певнiй суспiльнiй формi i в своєй сукупностi створюють цей процес, у суспiльне трудовими. Праця становить не тiльки первинну основу, а й саме iснування цих вiдносин.
Змiст суспiльних вiдносин, що виникають iз найманоє працi при застосуваннi громадянами своує здатностi до працi, визначають самi учасники цих вiдносин. Але цей змiст регулюуться i направляуться правовими нормами, що надають вiдносинам правову форму. Самi учасники вiдносин своєми вольовими дiями не можуть придати вiдносинам юридичну форму, якщо вiдсутня правова норма, спрямована на регулювання цих чи подiбних вiдносин.
В науцi трудового права визначення поняття трудових правовiдносин проводиться, виходячи iз легального визначення трудового договору, що дауться в ст. 21 КЗпП. Трудовi вiдносин^'виникають iз угоди мiж працiвником i власником пiдприумства або уповноваженим ним органом, а також фiзичною особою, За ЯКОЮ працiвник зобов'язууться виконувати роботу, виз-
6'* ,
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
162
начену цiую угодою, з пiдляганням внутрiшньому трудовому розпорядку, а власник пiдприумства або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов'язууться виплачувати працiвниковi заробiтну плату i забезпечувати умови працi, необхiднi для виконання роботи, передбаченi законодавством про працю, колективним договором i угодою сторiн.
Трудовi вiдносини мiстять у собi моменти об'уктивноє i суб'уктивноє волi. Об'уктивною вона виступау як воля держави, оскiльки iснування трудових прав, обов'язкiв i правовiдносин забезпечууться законодавчими актами про працю, що затверджуються державою.
Отже, трудовi правовiдносини можливi тодi, коли iснують фактичнi трудовi вiдносини, що потребують правовоє форми, тобто перетворення в правовi вiдносини. iншими словами, трудовi правовiдносини становлять собою форму, в якiй суспiльнi трудовi вiдносини можуть iснувати в суспiльствi.
Коли ми вживаумо термiн <фактичнi суспiльнi чи трудовi вiдносини>, це зовсiм не означау, що цi вiдносини не займанi правом. Порядок проведення певних дiй, з якими закон пов'язуу виникнення правових вiдносин, досить часто урегульований правом i становить певний правовий процес.
Основним для правильного розумiння правових вiдносин у те, що коли вiдсутня норма права, то вiдсутнi й правовiдносини. Норма права при єє наявностi виступау як модель правових вiдносин. Але сама вона не породжуу правовiдносин, оскiльки будь-яка юридична норма у судженням загального характеру про належну поведiнку. Прямого зв'язку з конкретним суб'уктом правових вiдносин норма не мау. Для виникнення правовiдносин необхiдна подiя або дiя, що передбачауться нормою i мау характер юридичного факту, з наявнiстю якого законодавець пов'язуу виникнення правових вiдносин.
Юридичний факт також не створюуться правовою нормою. Вiн створюуться певними дiями людей, якi можуть i не усвiдомлювати, чи вписуються єх дiє в дозволене правовою нормою:
Правовiдносини виникають або вiдповiдно до норми, або всупереч нормi права, в єє порушення. На порушення норми повиннi зреагувати органи охорони правопорядку, органи, що здiйснюють нагляд, шляхом втручання аж до застосування вiдповiдних санкцiй.
Роздiл VI. Трудовi правовiдносини
163
Трудовi правовiдносини виникають з моменту, коли трудящий уклав з власником чи пiдприумством трудовий договiр i приступив до виконання своує трудовоє функцiє. А оскiльки для своує життудiяльностi i вiдтворення людина повинна постiйно здобувати матерiальнi блага, засоби для життя, трудовi правовiдносини на вiдмiну вiд цивiльних у тривалими, що продовжуються протягом усього часу єє працездатностi. Припиняються цi вiдносини тiльки за волевиявленням єх суб'уктiв, у зв'язку з виходом на пенсiю або внаслiдок смертi працiвника.
Трудовi правовiдносини виступають як форма i умова iснування фактичних трудових вiдносин, у засобом єх конкретизацiє i закрiплення. У свiдомостi фактичнi трудовi вiдносини ' ЦОбражаються як правовiдносини, хоча в дiйсностi ^-- 40Ю суспiльних трудових вiдносин.
!*<ОНКретними суб'уктами трудовi вiд-ЦМбисту, суб'уктивну волю єх учасни-НМЯЮКЯ в трудовому договорi, який ммй, Таким чином, трудовi правовiдно-1 вiдносини працiвника з власником або створюваним ним пiдприумством по виконанню за винагороду роботи М обумовленою спецiальнiстю, квалiфiкацiую або посадою, з пiдляганням внутрiшньому трудовому розпорядку, що виступають формою закрiплення суб'уктивних трудових прав i обов'язкiв.
2. Умови виникнення трудових правовiдносин
Особою, яка зобов'язууться виконувати роботу за певною ецiальнiстю, квалiфiкацiую або посадою, у громадянин. З моменту, коли вiн уклав трудовий договiр i приступив до виконання своує трудовоє функцiє, вiн стау працiвником. Але для того щоб стати працiвником, громадянин повинен мати трудову правоздатнiсть i трудову дiуздатнiсть.
Поняття правоздатностi та єє змiст визначаються ст.ст. 9 та 10 Цивiльного кодексу Украєни. Правоздатнiстю визнауться здатнiсть громадян мати цивiльнi права та обов'язки. Вона виникау з моменту народження громадянина i закiнчууться з його смертю. Змiст правоздатностi проявляуться у тому, що громадяни можуть мати майно в особистiй i приватнiй власностi, користуватися житловими примiщеннями та iншим майном, успадковувати i заповiдати майно, обирати рiд занять i мiсце
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
проживання, мати права автора твору науки, лiтератури i мистецтва, вiдкриття, винаходу, рацiоналiзаторськоє пропозицiє, промислового зразка, а також iншi майновi та особистi немай-новi права.
Правоздатнiсть у елементарним, первинним правовим вiдношенням, тому вона становить необхiдну умову для особи як учасника правових вiдносин, що по сутi у результатом реалiзацiє правоздатностi. Отже, правоздатнiсть становить собою визнану державою можливiсть особи вступати в рiзнi правовi вiдносини. Реалiзацiя цiує можливостi щодо працi гарантууться i юридичне забезпечууться тим, що держава покладау на власникiв пiдприумства обов'язок сприяти здiйсненню громадянами своєх прав. Як i будь-якi правовi вiдносини, правоздатнiсть мау в своєй основi юридичний факт.
Однiую з сторiн трудових правовiдносин може бути тiльки громадянин, здатний до працi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144