Суд не дав оцiнки довiдцi Немирiвського районного загсу,
яка була в справi, про те, що архiви за 1913 р. повнiстю
збереглися, однак, актового запису про народження заявника
за цей рiк немау. Не перевiрив, на пiдставi яких документiв
Харцизького райбюро загсу в 1952 р. видано заявнику свiдоцтво
про народження в 1916 р., i чому К. тодi не оспорював його.
З метою перевiрки обгрунтованостi вимог заявника суд мав
витребувати данi про реустрацiю його шлюбу з Ш. у 1940 р.
та вiдомостi з його особистоє справи за мiсцем попередньоє
роботи в органах <мiлiцiє. За повiдомленням управлiння внут-
рiшнiх справ виконкому Донецькоє обласноє Ради за вказаними
документами, у тому числi i в його автобiографiє за 1940 р.,
заявник значиться 1916 р. народження.
У звязку з цим заява К. про те, що помилка в датi на-
родження зявилася в пiслявоунний перiод, пiдлягала бiльш ре-
тельнiй перевiрцi.
При~ новому розглядi суду належало повнiше зясувати об-
ставини справи та вирiшити єє у вiдповiдностi з зiбраними до-
казами. Президiя Вiнницького обласного суду протест заступ-
ника Голови Верховного Суду УРСР задовольнила, постанов-
ленi у справi судовi рiшення скасувала, а справу направила на
новий розгляд.
- 291 - -
Вiдповiдно до ст. 255 ЩiК справи окремого провадження суд
розглядау з участю заявника i заiнтересованих осiб
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 7 квiтня 1976 р.
(витяг)
Прокурор Подiльського району м. Киува принiс протест в
народний суд цього ж району на дiє нотарiуса. Прокурор вка-
зував, що В. склав 29 листопада 1973 р. заповiт на iмя Р.Д.
та Я.Д. на належнi йому 3/10 частин будинку. 7 травня 1974 р.
В. помер. Його непрацездатнi дочки 11 вересня 1974 р. звер-
нулися до 11-оє Державноє нотарiальноє контори м. Киува з
заявою про видачу єм свiдоцтва на спадщину пiсля смертi бать-
ка. Проте нотарiус видав 4 грудня 1974 р. В.Д. та Л.Д.
свiдоцтво про право на спадщину за заповiтом на 3/10 частий
вказаного будинку. Посилаючись на цi обставини, прокурор
просив визнати недiйсним дане свiдоцтво про право на
спадщину.
Рiшенням народного суду Подiльського району м. Киува вiд
31 березня 1974 р. протест прокурора задоволене.
У протестi заступника Голови Верховного Суду УРСР ста-
вилося питання про скасування рiшення народного суду та
направлення справи на новий розгляд. Протест пiдлягав задо-
воленню з таких пiдстав. Вiдповiдно до ст. 255 ЩiК справи
окремого провадження суд розглядау з участю заявника i за-
iнтересованих осiб, органiв державного управлiння, державних
установ, пiдприумств, колгоспiв та iнших кооперативних i гро-
мадських органiзацiй. У данiй справi заiнтересованими особами
у В.Д. i Л.Д., на iмя яких видане свiдоцтво про право на
спадкове майно, а також непрацездатнi дiти померлого, на за-
хист iнтересiв яких принесено протест.
Проте народний суд нiкого з вказаних осiб не повiдомив
про день розгляду справи, яку в порушення вимог ст. 172 ЦПК
розглянув у єх вiдсутностi. Оскiльки суд порушив право
заiнтересованих осiб, постановлене у справi рiшення не може
залишатися в силi.
Крiм того, суду слiд також мати на увазi, що вiдповiдно до
ст. 255 ЦПК, якщо при розглядi справи порядком окремого
провадження виникау спiр про право цивiльне, пiдвiдомчий су-
довим органам, суд залишау заяву без розгляду i розяснюу
заiнтересованим особам, що вони вправi подати позов на за-
гальних пiдставах.
Враховуючи наведене, судова колегiя Верховного Суду |
УРСР протест заступника Голови Верховного Суду задоволь- |
нила, рiшення народного суду Подiльського району м. -Киува є
вiд 31 березня 1975 р. скасувала, а справу направила до на- i
родного суду на новий розгляд в iншому складi суду. ;
- 292 -
Заяви про встановлення факту участi в усуненнi аварiє на
Чорнобильськiй АЕС або єє наслiдкiв розглядаються судами за
наявностi даних про те, що заявник не мау можливостi одер-
жати необхiднi документи для видачi йому посвiдчення учас-
ника лiквiдацiє цiує аварiє i можуть бути задоволенi за наяв-
ностi достовiрних фактiв про безпосередню участь заявника в
будь-яких роботах, повязаних з усуненням аварiє на Чорно-
бильськiй АЕС або єє наслiдкiв у зонi вiдчуження, в тому числi
в проведеннi евакуацiє людей i майна з цiує зони, а також у
роботах на дiючих пунктах санiтарноє обробки i дезактивацiє
технiки, у роботах з особливо небезпечними умовами, що ви-
конувалися за урядовими завданнями за межами зони
вiдчуження, що мали мiсце в певнi перiоди i за умов, визна-
чених ст. 14 Закону Украєни "Про статус i соцiальний захист
громадян, якi постраждали внаслiдок катастрофи на Чорно-
бильськiй АЕС"
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 16 листопада 1994 р.
(витяг)
Пi. звернувся до суду iз заявою про встановлення факту
участi в лiквiдацiє наслiдкiв аварiє на Чорнобильськiй АЕС.
Заявник посилався на те, що в 1984-1987 рр. вiн працював
провiдником на пасажирському поєздi маршруту Хмельниць-
кий-Москва та Москва-Хмельницький. Проєзжаючи через те-
риторiю, яка була вiднесена до зони вiдчуження, 28 квiтня
1986 р. на залiзничних станцiях Янiв та Товстий Лiс, вiн та
iншi працiвники поєзда здiйснювали перевезення потерпiлих
вiд аварiє громадян.
Посилаючись на те, що вони перебували у зонi забруднення
радiонуклiдами, у звязку з чим проходили санобробку, а також
брали участь в евакуацiє населення, проте, держадмiнiстрацiую
йому вiдмовлено у прийняттi документiв для видачi посвiд-
чення, просив встановити факт участi в лiквiдацiє наслiдкiв
аварiє.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Рiшенням Хмельницького обласного суду вiд 12 жовтня
1994 р. в задоволеннi заяви Ш. вiдмовлено.
В касацiйнiй скарзi заявник, не погоджуючись з висновками
суду, послався на те, що суд недостатньо повно перевiрив об-
грунтованiсть його вимог, зокрема, не взяв до уваги поданi ним
докази, якi пiдтверджують факт участi в евакуацiє потерпiлих
вiд аварiє громадян. При цьому заявник посилався на те, що
були спецiальнi рейси поєздiв за вказiвками мiсцевоє влади по
евакуацiє населення, у виконаннi яких вiн брав участь 26 i 28
квiтня 1986 р.
- 293 -
Судова колегiя Верховного Суду Украєни знайшла, що ка-
сацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдмовляючи Ш. у задоволеннi заяви, суд виходив з того,
що факт перебування в зонi вiдчуження пiд час проходження
чергового рейсу, який виконувався поєздом регулярного сполу-
чення, провiдника вагону, не може бути визнано фактом без-
посередньоє участi його в лiквiдацiє наслiдкiв аварiє, зокрема,
участi у виконаннi робiт по евакуацiє населення iз зони вiд-
чуження.
Висновки суду пiдтвердженi матерiлами справи i вiдповi-
дають вимогам Закону Украєни "Про статус i соцiальний захист
громадян, якi постраждали внаслiдок катастрофи на Чорно-
бильськiй АЕС" i прийнятим вiдповiдно до цього Закону по-
становам Кабiнету Мiнiстрiв Украєни.
Зокрема, положеннями статей 10, 14 названого Закону пе-
редбачено, що робота, виконання якоє дау право на надання
статусу учасника в лiквiдацiє наслiдкiв аварiє, повинна дути
повязана безпосередньо з усуненням аварiє та єє наслiдкiв у
зонi Вiдчуження, у тому числi проведенням евакуацiє людей i
майна з цiує зони та iншими видами робiт, про якi йдеться в
ст. 10 Закону, що виконувались за урядовими завданнями за
умов i в певнi перiоди, визначенi в ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97