.
iiфОiаобяiкшко суду цихобставин з
стiияє иiфiювiдаоє оцiнки єм не дали.
:йр<>>иiiуя чау юахуватв наведене,
Народний, Вуй;Й||
достатньою повнотою ве ПЕд
Прiг -новому "розрлiдє
бiльш повно перевiрити
повiдне до вимог закону.
аiiАЖ--> ;,.. .-... .: уу_ .--.1._
Виходячи з наведеного, .президiя поешкiЄЕi1;:)!!!!)
довольнити; ршiенняУжгоєхкогомiсмюгоiiЕЙрйiй
ухвалу судовоє колегiє Закарпатського обласного суду скасува-
ти, а справу повернути на новий розгляд до того ж народного
суду в iншому складi суддiв.
З пiдстав порушення права на обовязкову частку в спадщинi
заповiт у вiдповiднiй частинi може бути визнано недiйсним у
тому разi, коли одержана спадкоумцем, зазначеним у ст. 535
Цивiльного кодексу Украєни, частка майна, яким спадкодавець
розпоряджауться на його користь (або не. розпоряджауться), у
меншою вiд третини частки, яка б припадала на нього з усього
спадкового майна при спадкуваннi за законом
Постанова Пленуму Верховного Суду УРСР
вiд 28 червня 1991р. ,
(витяг} .
У сiчнi 1984 р. Б. предявив позов до Т. про визнання права
власностi на 7/12 частин жилого будинку у м. Краснодонi по
вул. тлiсеуика} 5, зазначаючи, що з участю його матерi в,
перiод єє шлюбу з батьком вiдповiдача була значно збiльшена-
цiннiсть належного першому спiрного будинку i тому вона (ма-
ти) набула права власностi на 1/2 частину його i, крiм
пiсля смертi свого чоловiка як .непрацездатна дружина .
право на обовязкову частку в його спадщинi. ;
Справа неодноразово розглядалась судами. Останнiм
ням судовоє колегiє в цивiльних справах Луганського об
суду вiд 17 грудня 1985 р., залишеним без змiни _є
судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного т
22 квiтня 1985 р., з Т. стягнено на користь В. ,|
Заступник Прокурора Украєни внiс протест
пiеняя, в якому порушив питання про єх скасування i направ-
лення справи на новий розгляд.
Пленум Верховного Суду Украєни визнав, що протест пiд-
лягау задоволенню з таких пiдстав.
Задовольняючи позов Б. про стягнення на його користь
877 крб., судова колегiя Луганського обласного суду виходила
з того, що мати гiозивада на час смертi свого чоловiка була
непрацездатною i вiдповiдно до ст. 535 Цивiльного кодексу
Украєни мала право на обовязкову частку в будинку, залише-
ному за заповiтом останнього Т.
Мiх тим з такими висновками не можна погодитись, оскiль-
ки єх зроблено без повного i всебiчного зясування обставин
справи i вони не грунтуються на законi.
За змiстом ст. 535 Цивiльного кодексу i вiдповiдно до
розяснень, викладених у п. 7 постанови Пленуму Верховного
Суду Украєни № 4 вiд 24 червня 1983 р. "Про практику
розгляду судами Украєни справ про спадкування", якщо за-
повiдай розпорядився своєм майном> додержуючiє норми про
.обовязкову частку в спадщинi, то немау пiдстав видiляти таку
частку особi, котра мау на неє право, iз майна, на яке складено
заповiт на користь iншого спадкоумця. -
Заперечуючи проти позову, Т. як у судовому засiданнi, так
i в скарзi, поданiй в порядку нагляду, твердив, що батько
заповiв будинок йому. а матерi позивача усе домашну майно i
1/i частину вкладу в ощаднiй касi. На пiдтвердження своєх
доводiв Т. посилався на заповiт вiд 20 сiчня 1981 р. Вiн також
зазначав, що пiсля смертi своує матерi у 1949 р. вiн прийняв
пiсля неє спадщину i проживав з батьком у спiрному будинку.
Всупереч вимогам статей 15, ЗО, 40 1 203 ЦПК Украєни суд
йе перевiрив доводiв вiдповiдача Т., не навiв у рiшеннi мотивiв,
з яких вiн не взяв єх до уваги, а також не зясував, яке майно
залишилось пiсля смертi матерi Т., хто iз спадкоумцiв його
прийняв та чи вiдповiдау розмiру обовязковоє частки в спад-
щинi майно, яке батько Т; заповiдав матерi Б.
З урахуванням викладеного Пленум Верховного Суду Ук-
раєни скасував судовi рiшення i -направив справу, на новий
розгляд. ,
Вiдповiдно до ч. 2 ст. 554 Цивiльного кодексу, якщо спадко-
давець заповiдав усе своу майно призначеним ним спадкоумцям
без зазначення частки кожного з них, то частка спадщини,
яка належала б спадкоумцевi, який вiдпав, переходить до
iнших спадкоумцiв за заповiтом i розподiляуться мiж ними в
рiвних частках i в тих випадках, коли у iншi спадкоумцi за
законом. При визначеннi заповiдачем часток кожного iз спад-
- 166 -
коумцiв, на користь яких складено заповiт, частка спадкоумця,
який вiдпав, переходить до спадкоумцiв за законом
Постанова Пленуму Верховного Суду УРСР
вiд 23 березня 1984 р.
(витяг) .
У серпнi 1981 р. А. предявив позов до Г. i К. ПРО подiл
спадкового жилого буддаку. Позивач/зазначав, що половина
будинку у м. Дебадьсйй до/i-Нул;, Йостадаева, 129 належала
його матерi. i,ост|(! належала
другому чоловiку .иогоiiєМii
сину вiд -першого -2плюбу.iаiiiiКi <ГО
1979 р".а П другий чоловiк,- iiсейаЮiрЖi11
_ Посилаючись на те, що вiдповiдачi оспевйкжт iЖзгО праю
на будинок, позивач просив визнати за ним право власностi вв
половину будинку i видiлити ЄГ в натурi. .
Справа розглядалася судами неодноразово. Рiшенням судо-
воє колегiє в цивiльних справах Донецького обласного суду 1(iд
12 жовтня 1984 р.- за А. визнано право власностi на Й/Й
частин будинку, а за Г. - на 1.3/25 i мiж ними проаведеио
подiл будинку в натурi. З Г. стягнено на користь iнших епад-
коумцiв грошову компенсацiю за єх частки. Судова колегiя в
цивiльних справах Верховного Суду УРСР залишила рiшення
без змiии. i . , . . . .
У протестi заступника Прокурора УРСР порушууться пи-
тання про змiну цього рiшення з посиланням на щ, що 1/4
частина будинку, яку батько вiдповiдача Г. заповiдав своєй
дружинi, мала перейти до вiдповiдача Г., якому батько заповiв
також 1/4 частину будинку, а не до спадкоумцiв за законом,
як це визнав суд. ;
Пленум Верховного Суду УРСР визнав доводи протесту
неспроможними з таких пiдстав.
Частиною 1 ст. 544 Цивiльного кодексу передбачене за-
гальне правило, згiдно з яким конкретно визначена у заповiтi
частка спадкоумця, який вiдпав, переходить до спадкоумцiв за
законом i розподiляуться мiж ними у рiвних частках. Якпю.де> ,
спадкодавець заповiдав все своу майно (без визначення часипi.
призначеним ним спадкоумцям (спiльне закликання до сиНДi>!"
кування), вiдповiдно до ч. 2 цiує ж статтi частка спадщини, "
належала б спадкоумцю, який вiдпав, переходить до
спадкоумцiв за заповiтом i розподiляуться мiж ними в
частках i в тих випадках, коли у iншi спадкоумцi за зi,
Оскiльки батько вiдповiдача Г. у своуму заповiтi >iд
ресня 1958 р. визначив частки кожного iз спадкоемай"
частинi будинку), суд правильно розподiлив часткуаа3"
за заповiтом, який вiдпав .(дружини запбвєдачвєiй
спадкоумцями за законом. ;:: -"у
Виходячи з наведеного. Пленум ВерхавйєЙ
вiдхилив "протест. -.. .-..єаi
- К7 -
Правила ст. 563 Цивiльного кодексу про те, що спадкоумство
в колгоспному дворi вiдкривалось пiсля смертi останнього чле-
на двору, застосовувались у випадку припинення колгоспного
двору саме з цих пiдстав. У разi припинення двору з iнших
пiдстав (перетворення колгоспу в радгосп, вихiд з колгоспу
членiв двору тощо) спадщина на вiдповiдну частку в майнi,
що збереглося пiсля його. припинення, вiдкривалась пiсля
смертi кожного з колишнiх членiв двору
Постанова президiє Закарпатського обласного суду
(витяг/- - .
, У груднi 1987.р. С. предявила-позов до М. i С.Ю. про
визнання недiйсним заповiту та свiдоцтва про право на спад-
щину на 1/2 частину будинку i про визнання права власностi
на цей будинок.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97
iiфОiаобяiкшко суду цихобставин з
стiияє иiфiювiдаоє оцiнки єм не дали.
:йр<>>иiiуя чау юахуватв наведене,
Народний, Вуй;Й||
достатньою повнотою ве ПЕд
Прiг -новому "розрлiдє
бiльш повно перевiрити
повiдне до вимог закону.
аiiАЖ--> ;,.. .-... .: уу_ .--.1._
Виходячи з наведеного, .президiя поешкiЄЕi1;:)!!!!)
довольнити; ршiенняУжгоєхкогомiсмюгоiiЕЙрйiй
ухвалу судовоє колегiє Закарпатського обласного суду скасува-
ти, а справу повернути на новий розгляд до того ж народного
суду в iншому складi суддiв.
З пiдстав порушення права на обовязкову частку в спадщинi
заповiт у вiдповiднiй частинi може бути визнано недiйсним у
тому разi, коли одержана спадкоумцем, зазначеним у ст. 535
Цивiльного кодексу Украєни, частка майна, яким спадкодавець
розпоряджауться на його користь (або не. розпоряджауться), у
меншою вiд третини частки, яка б припадала на нього з усього
спадкового майна при спадкуваннi за законом
Постанова Пленуму Верховного Суду УРСР
вiд 28 червня 1991р. ,
(витяг} .
У сiчнi 1984 р. Б. предявив позов до Т. про визнання права
власностi на 7/12 частин жилого будинку у м. Краснодонi по
вул. тлiсеуика} 5, зазначаючи, що з участю його матерi в,
перiод єє шлюбу з батьком вiдповiдача була значно збiльшена-
цiннiсть належного першому спiрного будинку i тому вона (ма-
ти) набула права власностi на 1/2 частину його i, крiм
пiсля смертi свого чоловiка як .непрацездатна дружина .
право на обовязкову частку в його спадщинi. ;
Справа неодноразово розглядалась судами. Останнiм
ням судовоє колегiє в цивiльних справах Луганського об
суду вiд 17 грудня 1985 р., залишеним без змiни _є
судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного т
22 квiтня 1985 р., з Т. стягнено на користь В. ,|
Заступник Прокурора Украєни внiс протест
пiеняя, в якому порушив питання про єх скасування i направ-
лення справи на новий розгляд.
Пленум Верховного Суду Украєни визнав, що протест пiд-
лягау задоволенню з таких пiдстав.
Задовольняючи позов Б. про стягнення на його користь
877 крб., судова колегiя Луганського обласного суду виходила
з того, що мати гiозивада на час смертi свого чоловiка була
непрацездатною i вiдповiдно до ст. 535 Цивiльного кодексу
Украєни мала право на обовязкову частку в будинку, залише-
ному за заповiтом останнього Т.
Мiх тим з такими висновками не можна погодитись, оскiль-
ки єх зроблено без повного i всебiчного зясування обставин
справи i вони не грунтуються на законi.
За змiстом ст. 535 Цивiльного кодексу i вiдповiдно до
розяснень, викладених у п. 7 постанови Пленуму Верховного
Суду Украєни № 4 вiд 24 червня 1983 р. "Про практику
розгляду судами Украєни справ про спадкування", якщо за-
повiдай розпорядився своєм майном> додержуючiє норми про
.обовязкову частку в спадщинi, то немау пiдстав видiляти таку
частку особi, котра мау на неє право, iз майна, на яке складено
заповiт на користь iншого спадкоумця. -
Заперечуючи проти позову, Т. як у судовому засiданнi, так
i в скарзi, поданiй в порядку нагляду, твердив, що батько
заповiв будинок йому. а матерi позивача усе домашну майно i
1/i частину вкладу в ощаднiй касi. На пiдтвердження своєх
доводiв Т. посилався на заповiт вiд 20 сiчня 1981 р. Вiн також
зазначав, що пiсля смертi своує матерi у 1949 р. вiн прийняв
пiсля неє спадщину i проживав з батьком у спiрному будинку.
Всупереч вимогам статей 15, ЗО, 40 1 203 ЦПК Украєни суд
йе перевiрив доводiв вiдповiдача Т., не навiв у рiшеннi мотивiв,
з яких вiн не взяв єх до уваги, а також не зясував, яке майно
залишилось пiсля смертi матерi Т., хто iз спадкоумцiв його
прийняв та чи вiдповiдау розмiру обовязковоє частки в спад-
щинi майно, яке батько Т; заповiдав матерi Б.
З урахуванням викладеного Пленум Верховного Суду Ук-
раєни скасував судовi рiшення i -направив справу, на новий
розгляд. ,
Вiдповiдно до ч. 2 ст. 554 Цивiльного кодексу, якщо спадко-
давець заповiдав усе своу майно призначеним ним спадкоумцям
без зазначення частки кожного з них, то частка спадщини,
яка належала б спадкоумцевi, який вiдпав, переходить до
iнших спадкоумцiв за заповiтом i розподiляуться мiж ними в
рiвних частках i в тих випадках, коли у iншi спадкоумцi за
законом. При визначеннi заповiдачем часток кожного iз спад-
- 166 -
коумцiв, на користь яких складено заповiт, частка спадкоумця,
який вiдпав, переходить до спадкоумцiв за законом
Постанова Пленуму Верховного Суду УРСР
вiд 23 березня 1984 р.
(витяг) .
У серпнi 1981 р. А. предявив позов до Г. i К. ПРО подiл
спадкового жилого буддаку. Позивач/зазначав, що половина
будинку у м. Дебадьсйй до/i-Нул;, Йостадаева, 129 належала
його матерi. i,ост|(! належала
другому чоловiку .иогоiiєМii
сину вiд -першого -2плюбу.iаiiiiКi <ГО
1979 р".а П другий чоловiк,- iiсейаЮiрЖi11
_ Посилаючись на те, що вiдповiдачi оспевйкжт iЖзгО праю
на будинок, позивач просив визнати за ним право власностi вв
половину будинку i видiлити ЄГ в натурi. .
Справа розглядалася судами неодноразово. Рiшенням судо-
воє колегiє в цивiльних справах Донецького обласного суду 1(iд
12 жовтня 1984 р.- за А. визнано право власностi на Й/Й
частин будинку, а за Г. - на 1.3/25 i мiж ними проаведеио
подiл будинку в натурi. З Г. стягнено на користь iнших епад-
коумцiв грошову компенсацiю за єх частки. Судова колегiя в
цивiльних справах Верховного Суду УРСР залишила рiшення
без змiии. i . , . . . .
У протестi заступника Прокурора УРСР порушууться пи-
тання про змiну цього рiшення з посиланням на щ, що 1/4
частина будинку, яку батько вiдповiдача Г. заповiдав своєй
дружинi, мала перейти до вiдповiдача Г., якому батько заповiв
також 1/4 частину будинку, а не до спадкоумцiв за законом,
як це визнав суд. ;
Пленум Верховного Суду УРСР визнав доводи протесту
неспроможними з таких пiдстав.
Частиною 1 ст. 544 Цивiльного кодексу передбачене за-
гальне правило, згiдно з яким конкретно визначена у заповiтi
частка спадкоумця, який вiдпав, переходить до спадкоумцiв за
законом i розподiляуться мiж ними у рiвних частках. Якпю.де> ,
спадкодавець заповiдав все своу майно (без визначення часипi.
призначеним ним спадкоумцям (спiльне закликання до сиНДi>!"
кування), вiдповiдно до ч. 2 цiує ж статтi частка спадщини, "
належала б спадкоумцю, який вiдпав, переходить до
спадкоумцiв за заповiтом i розподiляуться мiж ними в
частках i в тих випадках, коли у iншi спадкоумцi за зi,
Оскiльки батько вiдповiдача Г. у своуму заповiтi >iд
ресня 1958 р. визначив частки кожного iз спадкоемай"
частинi будинку), суд правильно розподiлив часткуаа3"
за заповiтом, який вiдпав .(дружини запбвєдачвєiй
спадкоумцями за законом. ;:: -"у
Виходячи з наведеного. Пленум ВерхавйєЙ
вiдхилив "протест. -.. .-..єаi
- К7 -
Правила ст. 563 Цивiльного кодексу про те, що спадкоумство
в колгоспному дворi вiдкривалось пiсля смертi останнього чле-
на двору, застосовувались у випадку припинення колгоспного
двору саме з цих пiдстав. У разi припинення двору з iнших
пiдстав (перетворення колгоспу в радгосп, вихiд з колгоспу
членiв двору тощо) спадщина на вiдповiдну частку в майнi,
що збереглося пiсля його. припинення, вiдкривалась пiсля
смертi кожного з колишнiх членiв двору
Постанова президiє Закарпатського обласного суду
, У груднi 1987.р. С. предявила-позов до М. i С.Ю. про
визнання недiйсним заповiту та свiдоцтва про право на спад-
щину на 1/2 частину будинку i про визнання права власностi
на цей будинок.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97