, а згодом пенсiю 54 i 97 крб.
У звязку з тим, що дитина постiйно проживала в сiмє А.
i Г., суду слiд було встановити, чиє кошти (А, чи Г.) були
основним i постiйним джерелом до єє iснування, i залежно вiд
цього вирiшити питання, на чиуму утриманнi перебував М. У
справi у також довiдка виконкому Докучаєвськоє мiськоє Ради
про те, що М. перебував на повному утриманнi Г. до дня його
смертi. У звязку з неповним дослiдженням справи рiшення не
можуть залишатися в силi.
Тому судова колегiя Верховного Суду УРСР протест за-
ступника Голови Верховного Суду задовольнила, всi рiшення
у справi скасувала, а справу направила до народного суду на
новий розгляд в iншому складi суддiв.
Рiшення про встановлення факту визнання батькiвства мау об-
грунтовуватися всебiчно перевiреними даними, що стверджу-
ють чи спростовують заявленi вимоги, i мiстити в резолютивнiй
частинi данi, необхiднi для реустрацiє батькiвства (прiзвище,
iмя, по батьковi батька, число, мiсяць, рiк i мiсце його народ-
ження, нацiональнiсть, мiсце постiйного проживання)
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах
Верховного Суду УРСР
(витяг)
Б.М. та 0.0. предявили позов до Б.С. про встановлення
факту визнання батькiвства, родинних стосункiв i подiл спад-
кового майна. При цьому Б.М. посилався на те, що О.Л. за
життя визнавав його своєм сином i матерiально утримував, а
0.0. - на те, що вона у матiрю О.Л., але нi свiдоцтва про
його народження, нi актового запису про це не збереглося.
- 288 -
Вказуючи, що пiсля смертi О.Л. вiдкрилася спадщина, а вони
позбавленi можливостi оформити своє права на неє, позивачi
просили встановити зазначенi факти та визнати за ними право
на спадкове майно.
Справа судами розглядалася неодноразово. Останнiм рiшен-
ням судовоє колегiє Вiнницького обласного суду позови задо-
волене частково.
Встановлено, що О.Л. у сином 0.0. i вiн визнавав себе
батьком Б.М., грошовий вклад в порядку спадкування подi-
лений мiж 0.0. та Б.М., а в позовi про подiл будинку та
вартостi мотоцикла вiдмовлено.
Задовольняючи позови про встановлення фактiв родинних
стосункiв i визнання батькiвства, суд виходив з доведеностi
цього позивачами i вважав, що спадщина вiдкрилася лише на
вклад в ощаднiй касi, на який вони як спадкоумцi мають рiвне
право. Визнано також, що оскiльки господарство О.Л. вiдно-
ситься до колгоспного двору, членом якого у й Б.С., то у звязку
зi смертю О.Л., який не був останнiм членом двору, спадщина
на iнше спiрне майно не вiдкрилася i тому позивачi права на
нього не мають.
У касацiйних скаргах 0.0. та Б.М. просили це рiшення
скасувати i направити справу на новий розгляд, вважаючи, що
судом не встановлено достатнiх "доказiв про те, що Б.С. була
членом колгоспного двору О.Л. та брала участь у придбаннi
будинку i мотоцикла.
Судова колегiя Верховного Суду УРСР, розглянувши справу
в касацiйному порядку, рiшення залишила без змiни з таких
пiдстав.
Висновок суду про те, що О.Л. у рiдним сином 0.0. ствер-
джууться виписками з погосподарських книг за 1953-1960 рр.
по Чемериськiй сiльськiй Радi, де 0.0. записана матiрю О.Л.,
-а також показаннями допитаних судом свiдкiв. Обгрунтованим
у й висновок суду про те, що О.Л. за життя визнавав Б.М.
своєм сином. Цей висновок стверджууться випискою з погоспо-
дарських книг за 1960-1967 рр. по Чемериськiй сiльськiй
Радi, в яких О.Л. записаний батьком Б.М., у довiдцi Барського
районного вiйськового комiсарiату також зазначено, що в облi-
ковiй картцi вiйськовозобовязаного О.Л. у запис про сина. О.Л.
з 1957 по 1968 р. перебував з матiрю Б.М. у фактичному
шлюбi, вони спiльно вели господарство колгоспного двору i
виховували сина. Те, що О.Л. визнавав себе батьком Б.М. i
утримував його, ствердили i свiдки-односельчани.
Судом правильно вирiшенi позовнi вимоги 0.0. та Б.М. про
подiл спадкового майна. Встановлено, що в 1978 р. О.Л. при-
пинив спiльне проживання з Б.М. i вступив у фактичний шлюб
з вiдповiдачкою Б.С., з якою спiльно проживав до дня смертi,
- 289 -
утворивши новий колгоспний двiр. За договором купiвлi-про-
дажу О.Л. у лютому 1979 р. придбав за 600 крб. будинок у
с. Журавлiвка, до якого вселився з Б.С. i разом з нею працював
у колгоспi. До цього Б.С. проживала у своуму колгоспному
дворi у с. Чемериське, там же працювала у колгоспi, а в березнi
1.979 р. вибула з нього i з цього часу, як стверджууться до-
вiдкою колгоспу, працювала дояркою у с. Журавлiвка i була
членом колгоспного двору, головою якого був О.Л. Те, що Б.С.
була членом цього колгоспного двору, стверджууться довiдкою
виконкому Журавлiвськоє сiльськоє Ради.
За таких обставин суд обгрунтовано дiйшов висновку про
те, що Б.С. у березнi 1979 р., залишивши колгоспний двiр у
с. Чемериське, де проживала сiмя єє сина, перестала бути чле-
ном цього двору. Придбаний у с. Журавлiвцi будинок О.Л. i
Б.С. разом вiдремонтували, добудували, звели господарськi бу-
дiвлi i пiсля цього його вартiсть збiльшилася до 2955 крб.
Отже, пiсля смертi О.Л. спадщина на майно колгоспного
двору не вiдкрилася, оскiльки вiн не був останнiм членом цього
двору. Тому будинок та iнше майно, придбане в перiод прожи-
вання Б.С. з О.Л. у новоствореному колгоспному дворi, у май-
ном цього двору i права на нього у звязку зi смертю О.Л. у
позивачiв не виникло.
Що ж стосууться грошового вкладу на iмя О.Л., то суд
правильно вiдповiдно до вимог ст. 599 Цивiльного кодексу виз-
нав його таким, що належав на правi особистоє власностi спад-
кодавцю i в порядку спадкування подiлив його мiж позивачами
у рiвних частках.
Вiдповiдно до ст. 161 КпШС в судовому порядку може ви-
рiшуватися питання про виправлення або змiну запису в актi
громадянського стану в тому разi, коли органами запису актiв
громадянського стану в цьому вiдмовлено
Постанова президiє Вiнницького обласного суду
вiд 13 червня 1973 р.
(витяг)
К. звернувся до народного суду з заявою про встановлення
неправильностi запису в книгах актiв громадянського стану.
Заявник вказав, що вiн народився 25 жовтня 1913 р. ус. Будки
Немирiвського району Вiнницькоє областi. Пiд час Великоє Вiт-
чизняноє вiйни документи втратив, а в 1952 р. Харцизьке мiське
- 290 -
бюро загсу видало йому свiдоцтво про народження 25 жовтня
1916 р., що не вiдповiдау дiйсностi.
Рiшенням народного суду Немирiвського району вiд 17
травня 1972 р. встановлено, що актовий запис про народження
К. 25 жовтня 1916 р. у неправильним, оскiльки вiн народився
25 жовтня 1913 р.
У протестi заступника Голови Верховного Суду УРСР ста-
вилося питання про скасування цього рiшення. Протест пiд-
лягав задоволенню. Вважаючи обгрунтованою заяву К., народ-
ний суд послався на показання свiдкiв П-ко та П-к, якi пiд-
твердили, що К. народився в 1913 р. Проте висновок суду про
обгрунтованiсть вимог заявника не у переконливим, оскiльки
грунтууться на неповно перевiрених доказах.
Вiдповiдно до ст. 161 КпШС та ст. 266 ЦПК виправлення
помилок та внесення змiн до записiв актiв громадянського ста-
ну провадяться органами загсу. Вiдмова цих органiв виправити
або змiнити запис може бути оскаржена до суду. За наявностi
спору мiж заiнтересованими особами виправлення запису про-
вадиться на пiдставi судового рiшення. В-порушення закону
народний суд не витребував вiд заявника документа, який би
ствердив вiдмову органiв загсу внести вiдповiднi змiни до ак-
тового запису. По сутi в данiй справi не додержано вимог
закону про обовязкове позасудове вирiшення питання про вип-
равлення актового запису.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97
У звязку з тим, що дитина постiйно проживала в сiмє А.
i Г., суду слiд було встановити, чиє кошти (А, чи Г.) були
основним i постiйним джерелом до єє iснування, i залежно вiд
цього вирiшити питання, на чиуму утриманнi перебував М. У
справi у також довiдка виконкому Докучаєвськоє мiськоє Ради
про те, що М. перебував на повному утриманнi Г. до дня його
смертi. У звязку з неповним дослiдженням справи рiшення не
можуть залишатися в силi.
Тому судова колегiя Верховного Суду УРСР протест за-
ступника Голови Верховного Суду задовольнила, всi рiшення
у справi скасувала, а справу направила до народного суду на
новий розгляд в iншому складi суддiв.
Рiшення про встановлення факту визнання батькiвства мау об-
грунтовуватися всебiчно перевiреними даними, що стверджу-
ють чи спростовують заявленi вимоги, i мiстити в резолютивнiй
частинi данi, необхiднi для реустрацiє батькiвства (прiзвище,
iмя, по батьковi батька, число, мiсяць, рiк i мiсце його народ-
ження, нацiональнiсть, мiсце постiйного проживання)
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах
Верховного Суду УРСР
(витяг)
Б.М. та 0.0. предявили позов до Б.С. про встановлення
факту визнання батькiвства, родинних стосункiв i подiл спад-
кового майна. При цьому Б.М. посилався на те, що О.Л. за
життя визнавав його своєм сином i матерiально утримував, а
0.0. - на те, що вона у матiрю О.Л., але нi свiдоцтва про
його народження, нi актового запису про це не збереглося.
- 288 -
Вказуючи, що пiсля смертi О.Л. вiдкрилася спадщина, а вони
позбавленi можливостi оформити своє права на неє, позивачi
просили встановити зазначенi факти та визнати за ними право
на спадкове майно.
Справа судами розглядалася неодноразово. Останнiм рiшен-
ням судовоє колегiє Вiнницького обласного суду позови задо-
волене частково.
Встановлено, що О.Л. у сином 0.0. i вiн визнавав себе
батьком Б.М., грошовий вклад в порядку спадкування подi-
лений мiж 0.0. та Б.М., а в позовi про подiл будинку та
вартостi мотоцикла вiдмовлено.
Задовольняючи позови про встановлення фактiв родинних
стосункiв i визнання батькiвства, суд виходив з доведеностi
цього позивачами i вважав, що спадщина вiдкрилася лише на
вклад в ощаднiй касi, на який вони як спадкоумцi мають рiвне
право. Визнано також, що оскiльки господарство О.Л. вiдно-
ситься до колгоспного двору, членом якого у й Б.С., то у звязку
зi смертю О.Л., який не був останнiм членом двору, спадщина
на iнше спiрне майно не вiдкрилася i тому позивачi права на
нього не мають.
У касацiйних скаргах 0.0. та Б.М. просили це рiшення
скасувати i направити справу на новий розгляд, вважаючи, що
судом не встановлено достатнiх "доказiв про те, що Б.С. була
членом колгоспного двору О.Л. та брала участь у придбаннi
будинку i мотоцикла.
Судова колегiя Верховного Суду УРСР, розглянувши справу
в касацiйному порядку, рiшення залишила без змiни з таких
пiдстав.
Висновок суду про те, що О.Л. у рiдним сином 0.0. ствер-
джууться виписками з погосподарських книг за 1953-1960 рр.
по Чемериськiй сiльськiй Радi, де 0.0. записана матiрю О.Л.,
-а також показаннями допитаних судом свiдкiв. Обгрунтованим
у й висновок суду про те, що О.Л. за життя визнавав Б.М.
своєм сином. Цей висновок стверджууться випискою з погоспо-
дарських книг за 1960-1967 рр. по Чемериськiй сiльськiй
Радi, в яких О.Л. записаний батьком Б.М., у довiдцi Барського
районного вiйськового комiсарiату також зазначено, що в облi-
ковiй картцi вiйськовозобовязаного О.Л. у запис про сина. О.Л.
з 1957 по 1968 р. перебував з матiрю Б.М. у фактичному
шлюбi, вони спiльно вели господарство колгоспного двору i
виховували сина. Те, що О.Л. визнавав себе батьком Б.М. i
утримував його, ствердили i свiдки-односельчани.
Судом правильно вирiшенi позовнi вимоги 0.0. та Б.М. про
подiл спадкового майна. Встановлено, що в 1978 р. О.Л. при-
пинив спiльне проживання з Б.М. i вступив у фактичний шлюб
з вiдповiдачкою Б.С., з якою спiльно проживав до дня смертi,
- 289 -
утворивши новий колгоспний двiр. За договором купiвлi-про-
дажу О.Л. у лютому 1979 р. придбав за 600 крб. будинок у
с. Журавлiвка, до якого вселився з Б.С. i разом з нею працював
у колгоспi. До цього Б.С. проживала у своуму колгоспному
дворi у с. Чемериське, там же працювала у колгоспi, а в березнi
1.979 р. вибула з нього i з цього часу, як стверджууться до-
вiдкою колгоспу, працювала дояркою у с. Журавлiвка i була
членом колгоспного двору, головою якого був О.Л. Те, що Б.С.
була членом цього колгоспного двору, стверджууться довiдкою
виконкому Журавлiвськоє сiльськоє Ради.
За таких обставин суд обгрунтовано дiйшов висновку про
те, що Б.С. у березнi 1979 р., залишивши колгоспний двiр у
с. Чемериське, де проживала сiмя єє сина, перестала бути чле-
ном цього двору. Придбаний у с. Журавлiвцi будинок О.Л. i
Б.С. разом вiдремонтували, добудували, звели господарськi бу-
дiвлi i пiсля цього його вартiсть збiльшилася до 2955 крб.
Отже, пiсля смертi О.Л. спадщина на майно колгоспного
двору не вiдкрилася, оскiльки вiн не був останнiм членом цього
двору. Тому будинок та iнше майно, придбане в перiод прожи-
вання Б.С. з О.Л. у новоствореному колгоспному дворi, у май-
ном цього двору i права на нього у звязку зi смертю О.Л. у
позивачiв не виникло.
Що ж стосууться грошового вкладу на iмя О.Л., то суд
правильно вiдповiдно до вимог ст. 599 Цивiльного кодексу виз-
нав його таким, що належав на правi особистоє власностi спад-
кодавцю i в порядку спадкування подiлив його мiж позивачами
у рiвних частках.
Вiдповiдно до ст. 161 КпШС в судовому порядку може ви-
рiшуватися питання про виправлення або змiну запису в актi
громадянського стану в тому разi, коли органами запису актiв
громадянського стану в цьому вiдмовлено
Постанова президiє Вiнницького обласного суду
вiд 13 червня 1973 р.
(витяг)
К. звернувся до народного суду з заявою про встановлення
неправильностi запису в книгах актiв громадянського стану.
Заявник вказав, що вiн народився 25 жовтня 1913 р. ус. Будки
Немирiвського району Вiнницькоє областi. Пiд час Великоє Вiт-
чизняноє вiйни документи втратив, а в 1952 р. Харцизьке мiське
- 290 -
бюро загсу видало йому свiдоцтво про народження 25 жовтня
1916 р., що не вiдповiдау дiйсностi.
Рiшенням народного суду Немирiвського району вiд 17
травня 1972 р. встановлено, що актовий запис про народження
К. 25 жовтня 1916 р. у неправильним, оскiльки вiн народився
25 жовтня 1913 р.
У протестi заступника Голови Верховного Суду УРСР ста-
вилося питання про скасування цього рiшення. Протест пiд-
лягав задоволенню. Вважаючи обгрунтованою заяву К., народ-
ний суд послався на показання свiдкiв П-ко та П-к, якi пiд-
твердили, що К. народився в 1913 р. Проте висновок суду про
обгрунтованiсть вимог заявника не у переконливим, оскiльки
грунтууться на неповно перевiрених доказах.
Вiдповiдно до ст. 161 КпШС та ст. 266 ЦПК виправлення
помилок та внесення змiн до записiв актiв громадянського ста-
ну провадяться органами загсу. Вiдмова цих органiв виправити
або змiнити запис може бути оскаржена до суду. За наявностi
спору мiж заiнтересованими особами виправлення запису про-
вадиться на пiдставi судового рiшення. В-порушення закону
народний суд не витребував вiд заявника документа, який би
ствердив вiдмову органiв загсу внести вiдповiднi змiни до ак-
тового запису. По сутi в данiй справi не додержано вимог
закону про обовязкове позасудове вирiшення питання про вип-
равлення актового запису.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97