Рiшенням Очакiвського окружного суду вiд 23 вересня
1992 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє Мико-
лаєвського обласного суду вiд 3 березня 1993 р., в позовi вiд-
мовлено.
У протестi заступник Голови Верховного Суду Украєни по-
ставив питання про скасування постановлених рiшень i пере-
дачу справи на новий розгляд.
Протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Постановляючи рiшення, з яким погодилась судова колегiя
обласного суду, суд виходив з того, що 7 липня 1992 р. П.
перебував на робочому мiсцi в нетверезому станi, а не вико-
навши розпорядження директора радгоспу- щодо вивезення на
мясокомбiнат худоби, вчинив ще й прогул.
Однак з такими висновками погодитись не можна.
Як вбачауться з матерiалiв справи, трудовий договiр з по-
зивачем був розiрваний за пп. 4 .i 7 ст. 40 КЗпП, тобто з двох
передбачених законом самостiйних пiдстав, кожна з яких мау
своє особливостi застосування. Тому судовоє перевiрки потребуу
звiльнення як за п. 4, так i за п. 7 ст. 40 КЗпП.
Вiдповiдно до п. 4 ст. 40 КЗпП та до розяснень Пленуму
Верховного Суду Украєни, даних у п. 24 постанови № 9 вiд 6
листопада 1992 р. "Про практику розгляду судами трудових
спорiв", прогулом визнауться вiдсутнiсть працiвника на роботi
як протягом усього робочого дня, так i бiльше трьох годин
безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних
причин. Вiдсутнiсть працiвника на роботi в звязку з його.не-
- 20 -
законим переведенням на iншу посаду не можна
гулом без поважних причин.
Ставлячи за провину позивачу вчинення прогулу, адi
страцiя радгоспу виходила не з того, що вiн був вiдсутнiй на
роботi без поважних причин, а з того, що не виконав розпо-
рядження директора радгоспу щодо вивезення худоби на мясо-
комбiнат.
Незважаючи на це, суд не вник у суть цього звинувачення,
механiчно погодився з ним i не дав йому нiякоє правовоє оцiнки.
Крiм того, як в позовнiй заявi, так i в судi позивач посилався
на те, що в березнi 1992 р. (про що йому стало вiдомо лише
в липнi того ж 1992 р.) вiн незаконно та з порушенням його
трудових прав був переведений на посаду ветфельдшера, в
звязку з чим невиконання доручення директора радгоспу не
може квалiфiкуватись як ухилення вiд виконання трудових
обовязкiв, а тим бiльше - як прогул.
Що ж до звiльнення П. за п. 7 ст. 40 КЗпП, то вiдповiдно
до п. 25 вищезазначеноє постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни нетверезий стан працiвника може бути пiдтверджений
як медичним висновком, так й iншими видами доказiв, пере-
дбачених ст. 27 ЦПК Украєни. Однак у будь-якому разi вони
мають бути дослiдженi в установленому порядку в судовому
засiданнi та пiдданi вiдповiднiй оцiнцi.
У даному разi на пiдтвердження факту перебування пози-
вача на роботi в нетверезому станi суд послався на пояснення
директора радгоспу К., показання свiдкiв В. - голови проф-
спiлкового комiтету, водiя С., члена профспiлкового комiтету
С.Л. та на акт вiд 7 липня 1992 р.
Однак, як вбачауться з протоколу судового засiдання, вони
були допитанi поверхово. Жоден з них не дав конкретних по-
яснень щодо обставин i часу виявлення перебування П. в не-
тверезому станi. Єх показання зводились лише до констатацiє
цього факту. -З позивачем же це питання не зясовувалось,
подати з цього приводу докази йому не було запропоновано.
За таких обставин висновок суду про доведенiсть факту
перебування П. на роботi в нетверезому станi 7 липня 1992 р.
не можна вважати цiлком обгрунтованим.
Крiм того, недостатньо перевiреним залишилось питання
про додержання вiдповiдачем вимог ст. 43 КЗпП щодо ро-
зiрвання ним трудового договору лише за попередньою згодою
профспiлкового комiтету.
З копiє наказу про звiльнення вбачауться, що як на факт
отримання такоє згоди адмiнiстрацiя радгоспу послалась на про-
токол засiдання профспiлкового комiтету вiд 8 липня 1992 р.
Але цей протокол судом не дослiджувався, в матерiалах справи
вiн вiдсутнiй. Судне зясував, чи мау прийняте на засiданнi
рiшення юридичне значення.
Усi цi питання мають iстотне значення для правильного
вирiшення справи. Однак вони належним чином судом не
зясованi.
Виходячи з наведеного, президiя обласного суду скасувала
постановленi рiшення, а справу надiслала на новий розгляд.
Суд визнав законним звiльнення працiвника за п. 1 ст. 40
Кодексу законiв про працю Украєни, оскiльки встановив, що
трудовий договiр розiрвано в звязку з скороченням штату, вiд
запропонованоє iншоє наявноє роботи працiвник вiдмовився i
не мав перед iншими працiвниками, якi займали таку ж посаду
(виконували таку ж роботу), переважного права щодо зали-
шення на роботi
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 16 червня 1993 р.
(витяг)

У березнi 1991 р. С. предявила позов до радгоспу "Чер-
воноармiуць" про поновлення на роботi i стягнення заробiтноє
плати за час вимушеного прогулу, зазначивши, що вона пра-
цювала бухгалтером розрахункового вiддiлу цього радгоспу i
наказом вiд 22 лютого 1991 р. була звiльнена за п. 1 ст. 40
КЗпП, хоч справжньою причиною цього було не скорочення
штату, а переслiдування за критику.
Рiшенням Бiлокуракiнського районного народного суду вiд
20 березня 1991 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє
колегiє Луганського обласного суду вiд 25 квiтня 1991 р. i
постановою президiє цього ж суду вiд 24 березня 1993 р., у
позовi вiдмовлено.
У протестi заступника Генерального прокурора Украєни
ставиться питання про скасування судових рiшень у справi i
надiслання єє на новий розгляд. Зазначауться, що суд неповно
зясував обставини, що мають значення для правильного ви-
рiшення питання щодо можливостi працевлаштування позивач-
ки i переважного права на залишення єє на роботi.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що про-
тест не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Судом встановлено, що С. працювала бухгалтером розра-
хункового вiддiлу радгоспу "Червоноармiуць". В звязку з його
переходом на госпрозрахунок i самофiнансування наказом вiд
12 грудня 1992 р. були скороченi посади бухгалтера розрахун-
кового вiддiлу i бухгалтерiв третього i четвертого вiддiлень
радгоспу.
Оскiльки посаду, яку займала позивачка, було скорочено,
єй запропонували вакантнi посади (роботи); бухгалтера другого
вiддiлення радгоспу, завiдуючоє складом, доярки, свинарки, ро-
- 22 -


бiтнипi будiвельноє бригади, вiд переведення на якi вона -вєц-
мовилась. У звязку з цим наказом вiд 22 лютого 1991 р. єє
було звiльнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП. з додержанням
норм законодавства про працю.
Наведенi у протестi доводи про неврахування судом тiує
ообставини, що С. мала переважне право на залишення на
роботi перед iншими працiвниками бухгалтерiє, непереконливi,-
оскiльки у справi у докази, що названi позивачкою працiвники
мають однакову з нею квалiфiкацiю i право на передбаченi
ст. 42 КЗпП переваги щодо залишення на роботi.
Що ж до вказiвок у протестi на те, що С. могла претенду-
вати на посаду бухгалтера кооперативу "Сервiс", то вони не
грунтуються на законi, оскiльки цей кооператив у сасмостiйною
органiзацiую, та й посаду бухгалтера там було введено лише
у 1992 р.
Всi посади (роботи), якi були вакантнi на час звiльнення
позивачки, єй пропонувались, але вона не погодилась працю-
вати на них.
Незважаючи на те, що С. зверталась зi скаргами на дiє
керiвникiв радгоспу до рiзних органiв, доказiв того, що вона
.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97