разi незаконного звiльнення працiвника з органiзацiє, яка
Гiм була лiквiдована, порушене право може бути поновлене
iДОм шляхом змiни формулювання причини звiльнення на п. 1
i, 40 Кодексу законiв про працю Украєни - в звязку з
рiдацiую органiзацiє, а вимоги про поновлення його на роботi
Органiзацiє, створенiй на базi лiквiдованоє, з якою вiн не
"збував у трудових вiдносинах, не можуть бути задоволенi
iiла судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
чє ни ви) 17 березня 1993 р.
V липнi 1992 р. Г. предявив позов до рiвненського держав-
i ииробничо-комерцiйного пiдприумства "Укрторгбудмате-
уiи" про поновлення на роботi та стягнення заробiтноє плати
.чиу вимушеного прогулу.
Пiiозивач зазначав, що з 1981 р. вiн працював заступником
|ктора рiвненського оптово-роздрiбного обуднання "Укр-
рудматерiали", яке було реорганiзоване в державне вироб-
Ю-комерцiйне пiдприумство "Укрторгбудматерiали". Нака-
" пiд ЗО червня 1992 р. Г. був незаконно звiльнений з роботи
_ переведений в обуднання "Спорттовари". 22 липня 1992 р.
i наказ був скасований, але попередня робота йому не була
тiє. Наказом вiд 14 вересня 1992 р. Г. був необгрунтоване
iiпiий з роботи за прогули. Пiсля скасування рiшення
iiюiо суду вiд 23 листопада 1992 р., яким вiн був понов-
"i на роботi, наказом вiд 26 сiчня 1993 р. його знову було
i iг i ю з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП.
i<" нлаючись на те, що у вiдповiдача мала мiсце не лiквi-
iОсднання, а реорганiзацiя, позивач просив суд про за-
II1111 Я ПОЗОВНИХ ВИМОГ.
iiр.iiiа розглядалася неодноразово.
iiiiiгнням судовоє колегiє Рiвненського обласного суду вiд
- iютого 1993 р. позов задоволений частково. Суд визнав
"i iiiiiсiiня Г. за прогули без поважних причин неправильним,


а його звiльненим за п. 1 ст. 40 КЗпП в звязку з лiквiдацiую
обуднання.
У касацiйнiй скарзi позивач просить скасувати прийняте i
постановити нове рiшення, яким поновити його на посадi за-
ступника директора згаданого обуднання з покладенням на ;
державне виробничб-комерцiйне пiдприумство "Укрторгбудма-
терiали" обовязку вирiшити питання про, його використання
на роботi або звiльнення вiдповiдно до чинного законодавства. !
Вказуу також, що визнання судом факту звiльнення його за
п. 1 ст. 40 КЗпП не надау йому гарантiй, пiльг i компенсацiй, ,
передбачених главою III-А КЗпП. Посилауться на те, що суд
при постановлена! рiшення не зазначив, з якого часу вiн вва-
жауться звiльненим за п. 1 ст. 40 КЗпП.
Касацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдповiдно до п..1 ст. 40 КЗпП трудовий договiр, укладений
на невизначений строк, а також строковий трудовий договiр до
закiнчення строку його чинностi можуть бути розiрванi влас-
ником пiдприумства, установи, органiзацiє або уповноваженим
ним органом у разi змiни в органiзацiє виробництва i працi, в
тому числi лiквiдацiє, реорганiзацiє або пепрепрофiлювання
пiдприумства, установи, органiзацiє, скорочення чисельностi або
штату працiвникiв.
При розглядi даноє справи встановлено, що позивач пра-
цював заступником директора рiвненського обласного оптово-
роздрiбного обуднання "Укрторгбудматерiали". Наказом Ук-
раєнського республiканського обуднання "Укрторгбудма-
терiали" вiд 20 березня 1992 р. рiвненське обласне обуднання
було лiквiдовано, а на його базi утворене державне виробничо-
комерцiйне пiдприумство. В звязку з цим була утворена
лiквiдацiйна комiсiя з покладенням на неє вiдповiдних
обовязкiв, прийнятий статут пiдприумства та вiдкритий новий
банкiвський рахунок; В штатному розкладi посада заступника
директора пiдприумства вiдсутня.
Доводи в скарзi позивача про те, що суд дiйшов неправиль-
ного висновку, вiдмовивши йому в задоволеннi позову про по-
новлення на роботi, необгрунтованi. Судом встановлено що Г.
звiльнено без законних пiдстав, але поновити його на попе-
реднiй роботi неможливо, оскiльки колишну обуднання припи-
нило свою дiяльнiсть. Тому суд правильно визнав його
звiльненим за п. 1 ст. 40 КЗпП. З цих же пiдстав неможливо ,
погодитись i з посиланням позивача на незаконнiсть його i
звiльнення в перiод тимчасовоє непрацездатностi - з 26 сiчня,
по 3 лютого 1993 р. 1
Враховуючи, що рiшення суду вiдповiдау вимогам п. 1. i
ст. 40 КЗпП та розясненням, якi викладенi в пп. 18, 19 по-;
станови № 9 Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 6 листо- !
пада 1992р. "Про практику розгляду судами трудових спорiв", i
судова колегiя Верховного Суду залишила рiшення обласного!
суду без змiни. !
- 10 -
Передбачена п. 1 ст. 36 Кодексу законiв про працю Украєни
угода сторiн у самостiйною пiдставою припинення трудового
договору, яка вiдрiзняуться вiд розiрвання трудового договору
i> iнiцiативи працiвника i з iнiцiативи власника пiдприумства,
установи, органiзацiє або уповноваженого ним органу тим, що
й цьому разi потрiбне спiльне волевиявлення сторiн, спрямоване
по припинення трудових вiдносин в обумовлений строк, i саме
а цих пiдстав таке волевиявлення з боку власника може вихо-
дити лише вiд тих осiб, якi уповноваженi приймати на роботу
звiльняти працiвникiв
хвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
краєни вiд 22 квiтня 1992 р.
и т я г)
У вереснi 1991 р. С. звернувся з позовом до Кременчуцькоє
(ндитерськоє фабрики про поновлення на роботi та стягнення
робiтноє плати за час вимушеного прогулу.
Вiн зазначав, що працював у вiдповiдача вантажником з
того 1987 р.
2 липня 1991 р. у нього стався конфлiкт з начальником
дiлу постачання та збуту готовоє продукцiє з приводу умов
вiц вантажникiв, внаслiдок якого останнiй запропонував йому
iльнитися. Перебуваючи у схвильованому станi, С. написав
ву про звiльнення завласним бажанням. Але через нетри-
пий промiжок часу передумав i звернувся до вiддiлу кадрiв
iроханням повернути йому заяву. Однак цього не було зроб-
но i наказом вiд 2 липня 1991 р. його звiльнили з роботи
п. 1 ст. 36 КЗпП за угодою сторiн.
Вважаючи це звiльнення незаконним, С. просив його позов
(онольнити.
Справа розглядалась неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє Полтавського -обласного суду вiд
березня 1992 р. позов задоволене. Постановлено поновити
па роботi i стягнути на його користь з фабрики 4306 крб.
юбiтноє плати за час вимушеного прогулу.
У касацiйнiй скарзi вiдповiдач просить скасувати судове
iсiiпя, посилаючись на те, що колегiя обласного суду нео-
iуптовано дiйшла висновку, що мiж позивачем та адмiнiс-
iцiг.ю не уло досягнуто угоди про розiрвання трудового
онору за угодою сторiн, оскiльки позивач написав заяву про
Лi.пення за власним бажанням без вiдпрацювання, а
(iнiстрацiя проти цього не заперечувала i тут же видала
ЕЛЗ.
Касацiйна скарга задоволенню не пiдлягау з таких пiдстав.
Вiдповiдно до п. 1 ст. 36 КЗпП угода сторiн у самостiйною
ставок) для розiрвання трудового договору, яка вiдрiзняуться
розiрвання трудового договору з iнiцiативи працiвника i з
- 11 -
ст. 493 цього Кодексу пiльг i компенсацiй не вiдповiдау фак-
тичним обставинам спору. З вивченого судом штатного розк-
ладу видно, що при плановiй чисельностi 12 водiєв фактично
єх працюу лише 10. Тому скорочення кiлькостi водiєв, про що
позивач зазначав у скарзi, насправдi не було.
Враховуючи, що рiшення суду вiдповiдау матерiалам справи
i вимогам п. 6 ст. 36 КЗпП, судова колегiя Верховного Суду
залишила його без змiни.
Вiдповiдно до п. 2 ст. 36 Кодексу законiв про працю Украєни
трудовий договiр, укладений на визначений строк, припиня-
уться пiсля закiнчення цього строку, крiм випадкiв, коли тру-
довi вiдносини фактично тривають й далi i жодна з сторiн не
поставила вимогу про єх припинення
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду}
Украєни вiд 15 квiтня 1992 р.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97