сталь непридатною для виготовлення сердечникiв елек-
тромагнiтiв i тому 18 листопада 1991 р. розпорядився припи- ,
нити єх виробництво.
Згiдно з п. i ст. 41 КЗпП трудовий договiр з керiвним
працiвником може бути розiрваний у разi одноразового грубого
порушення ним трудових обовязкiв. Звiльнення з цiує пiдстави
може проводитись з додержанням передбаченого ст. 149 КЗпП
порядку застосування дисциплiнарного стягнення. Зокрема, при
обраннi виду стягнення Власник або уповноважений ним орган
повиннi враховувати не тiльки заподiяну проступком шкоду,
на наявнiсть якоє робиться наголос у протестi, а й ступiнь
тяжкостi вчиненого проступку, обставини, за яких його вчине-
но, i попередню роботу працiвника. Обставини справи, вста-
новленi судом, i додатковi матерiали, на якi у посилання у
протестi, не свiдчать про те, що позивач вчинив грубе пору-
шення трудових обовязкiв i що до нього мiг бути застосований
передбачений цiую нормою закону крайнiй захiд дисциплiнар-
ного стягнення.
Встановлено, що 24 жовтня 1991 р. завод "Свiтязь" одержав
без сертифiката вiд заводу "Маяк" 4150 кг сталi марки СТ-т
для виготовлення сердечникiв електромагнiтiв, яка i була пере-
дана цеху № 1 для запуску в технологiчний процес. Робiтники
цеху виявили, що сталь не пiддауться обробцi. Про це 11 ли-
стопада 1991 р. начальник цеху на оперативнiй нарадi доповiла
директору заводу, який тут же доручив позивачу перевiрити
можливiсть виготовлення сердечникiв з одержаноє сталi. Оскiль-
ки на заводi "Свiтязь" хiмлабораторiя вiдсутня, позивач домо-
вився провести аналiз якостi сталi на заводi "Ковельсiльмаш".
12 листопада 1991 р. центральна лабораторiя останнього дала
висновок, що за хiмiчним складом стальналежить до сталi
марки СТ-0. Про невiдповiднiсть сталi нормативно-технiчнiй
документацiє комiсiую вхiдного контролю в складi фахiвцiв було
складено акт.
Про цi обставини С. телеграмою повiдомив керiвництво за-
воду "Маяк", а сам вжив заходiв до виготовлення сердечникiв
з iншого металу. Однак керiвництво заводу "Маяк" на теле-
граму вiдповiдi не дало. -
Пiсля цього директор заводу "Свiтязь" розпорядився повер-
нути привезену сталь заводу "Маяк".
Про невiдповiднiсть сталi норматйвно-технiчнiй докумен-
тацiє, вiдсутнiсть сертифiката та значнi труднощi при виготов-
леннi з неє сердечникiв електромагнiтiв вказано в актi вiд 27
листопада 1991 р.,-складеному за участю представника заводу
"Маяк" (iнженера-технолога) i фахiвцiв вхiдного контролю за-
воду "Свiтязь".
Зазначенi обставини пiдтверджуються також поясненнями
сторiн, показаннями ряду свiдкiв.
Як вбачауться з матерiалiв справи, завод "Свiтязь" вiд-
правив на адресу заводу "Маяк" 19листопада 1991 р. 353
сердечники, 20-го - 100, 22-го - 974, 25-го - 2000, 26-го -
700, 27-го - 2100.
Завод "Маяк" 18 листопада виготовив 1004 магнiтофони,
19-го - 930, 20-го - 935, 21-го - 164, 22-го - 763, 25-го -
950, 26-го - 480,27-го - 815.
Цi докази свiдчать про те, що позивач вживав можливих
заходiв для випуску продукцiє. Вони спростовують доводи про-
тесту, що внаслiдок його безвiдповiдальностi був допущений
простiй складального цеху та не одержанi плановi прибутки.
Виходячи з зазначених обставин, наявнiсть яких не оспо-
рюуться у протестi, не було пiдстав вважата, щопозивачем
допущене грубе порушення трудових обовязкiв.
Зазначенi висновки не спростовуються також листом голо-
вного iнженера заводу "Ковельсiльмаш" i актом комiсiє, на. якi
у посилання у протестi. Справдi, листом вiд 11 лютого 1992 р.
головний iнженер заводу "Ковельсiльмаш"; лабораторiя якого
12 листопада 1991 р. робила хiмiчний аналiз якостi одержаноє
заводом "Свiтязь" сталi i визнала, що вона належить до~сталi
марки СТ-0 повiдомив, що через вiдсутнiсть нормативно-тех-
нiчиоi документацiє дати висновок про марку сталi не мау мож-
ливостi> Проте це спростування надiйшло не на час-вирiшення
питання про придатнiсть сталi для виготовлення сердечникiв,
а.через декiлька мiсяцiв.
В актi комiсiє вiд 16 iяипня 1992 р., з яким у протестi
повязууться висновок про необхiднiсть залучення-до участi в
- 50 -
справi спецiалiстiв, зазначауться, що, .виходячи з iснуючих
стандартiв, позивач мав призначити повторний аналiз якостi
сталi. -
Судом встановлеио, що 24 жовтня 1991 р. всупереч стан-
дарту i технiчним умовам сталь була вiдправлена без сер-
тифiката. Тому провести єє повторний аналiз позивач не мiг у
звязку з вiдсутнiстю на заводi хiмлабораторiє. Сам же по собi
зазначений вище акт з врахуванням встановлених судом об-
ставин не свiдчить про безвiдповiдальне ставлення С. до вико-
нання своєх обовязкiв.
Оскiльки обставини, що мають значення для вирiшення
Справи, зясовано повно i наявнiсть єх пiдтверджууться зiбра-
ними у справi доказами, Пленум Верховного Суду протест
заступника Генерального прокурора залишив без задоволення..
За п, 2 ст. 41 Кодексу законiв про працю Украєни може бути
розiрвано трудовий договiр з працiвником, який безпосередньо
обслуговуу грошовi або товарнi цiнностi (зайнятий єх прий-
манням> зберiганням, транспортуванням, озподiлом тощо) i
вчинив умисно або з необережностi такi дiє, якi дають власнику
або уповноваженому ним органу пiдстави для втрати до нього
довiря, зокрема порушення правил проведення операцiй з ма-
терiальними цiнностями
Ухвала судова колега в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 6 липня 1994 р.
С. предявила позов до Тисменецького районного обуднання
промислових пiдприумств про поновлення на роботi та стягнен-
ня заробiтноє плати за час вимушеного прогулу.
Позивачка зазначала, що вона працювала у вiдповiдача на
посадi майстра-пекаря пятого розряду. Наказом вiд 20 сiчня
1989 р. була звiльнена з роботи за п. 2 ст. 41 КЗпП у звязку
з втратою довiря.
Посилаючись на те, що єє звiльнення здiйснено незаконно,
оскiльки адмiнiстрацiя не мала пiдстав виразити єй недовiря i
пiд час єє звiльнення було допущено порушення вимог ст. 252
КЗпП, С. просила задовольнитр єє позов.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє iвано-Франкiвського обласного су-
ду вiд б травня 1994 р. позов задоволене. .
У касацiйнiй скарзi Тис
пiдприумств просить рiшеная суду i
на новий розгляд, посилаючись на те,
оцiнку доказам у, справi, в звязку з .ч
ваного висновку про те, що не було пiд
позивачцi. : ая-й
Судова колегiя Верховного Суду УкрашиЩ
сацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких
Пленум Верховного Суду Украєни в п. 28 постанови № 9
вiд 6 листопада 1992 р. "Про практику розгляду судами тру-
дових спорiв" розяснив, що звiльнення з пiдстав втрати довiря
(п. 2 ст. 41) суд може визнати обгрунтованим, якщо працiвник,
який безпосередньо обслуговуу, грошовi або товарнi цiнностi
(зайнятий єх прийманням, зберiганням, транспортуванням, роз-
подiлом тощо), вчинив умисно або з необережностi такi дiє, якi
дають власнику або уповноваженому ним органу пiдстави для
втрати до нього довiря (зокрема, порушення правил проведен-
ня операцiй з матерiальними .цiнностями).
Вирiшуючи спiр, суд повно .й всебiчно перевiрив обставини,
за яких С. була звiльнена з роботи за втратою довiря, i об-
грунтовано дiйшов висновку, що у вiдповiдача не було пiдстав
для .розiрвання з нею трудового договору за п. 2 ст, 41 КЗпП.
Такий висновок у правильним. Вiн пiдтверджууться доказа-
ми, якi у в справi.
Зокрема, з рiшення Тисменецького районного суду Вiд 20
серпня 1.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97
тромагнiтiв i тому 18 листопада 1991 р. розпорядився припи- ,
нити єх виробництво.
Згiдно з п. i ст. 41 КЗпП трудовий договiр з керiвним
працiвником може бути розiрваний у разi одноразового грубого
порушення ним трудових обовязкiв. Звiльнення з цiує пiдстави
може проводитись з додержанням передбаченого ст. 149 КЗпП
порядку застосування дисциплiнарного стягнення. Зокрема, при
обраннi виду стягнення Власник або уповноважений ним орган
повиннi враховувати не тiльки заподiяну проступком шкоду,
на наявнiсть якоє робиться наголос у протестi, а й ступiнь
тяжкостi вчиненого проступку, обставини, за яких його вчине-
но, i попередню роботу працiвника. Обставини справи, вста-
новленi судом, i додатковi матерiали, на якi у посилання у
протестi, не свiдчать про те, що позивач вчинив грубе пору-
шення трудових обовязкiв i що до нього мiг бути застосований
передбачений цiую нормою закону крайнiй захiд дисциплiнар-
ного стягнення.
Встановлено, що 24 жовтня 1991 р. завод "Свiтязь" одержав
без сертифiката вiд заводу "Маяк" 4150 кг сталi марки СТ-т
для виготовлення сердечникiв електромагнiтiв, яка i була пере-
дана цеху № 1 для запуску в технологiчний процес. Робiтники
цеху виявили, що сталь не пiддауться обробцi. Про це 11 ли-
стопада 1991 р. начальник цеху на оперативнiй нарадi доповiла
директору заводу, який тут же доручив позивачу перевiрити
можливiсть виготовлення сердечникiв з одержаноє сталi. Оскiль-
ки на заводi "Свiтязь" хiмлабораторiя вiдсутня, позивач домо-
вився провести аналiз якостi сталi на заводi "Ковельсiльмаш".
12 листопада 1991 р. центральна лабораторiя останнього дала
висновок, що за хiмiчним складом стальналежить до сталi
марки СТ-0. Про невiдповiднiсть сталi нормативно-технiчнiй
документацiє комiсiую вхiдного контролю в складi фахiвцiв було
складено акт.
Про цi обставини С. телеграмою повiдомив керiвництво за-
воду "Маяк", а сам вжив заходiв до виготовлення сердечникiв
з iншого металу. Однак керiвництво заводу "Маяк" на теле-
граму вiдповiдi не дало. -
Пiсля цього директор заводу "Свiтязь" розпорядився повер-
нути привезену сталь заводу "Маяк".
Про невiдповiднiсть сталi норматйвно-технiчнiй докумен-
тацiє, вiдсутнiсть сертифiката та значнi труднощi при виготов-
леннi з неє сердечникiв електромагнiтiв вказано в актi вiд 27
листопада 1991 р.,-складеному за участю представника заводу
"Маяк" (iнженера-технолога) i фахiвцiв вхiдного контролю за-
воду "Свiтязь".
Зазначенi обставини пiдтверджуються також поясненнями
сторiн, показаннями ряду свiдкiв.
Як вбачауться з матерiалiв справи, завод "Свiтязь" вiд-
правив на адресу заводу "Маяк" 19листопада 1991 р. 353
сердечники, 20-го - 100, 22-го - 974, 25-го - 2000, 26-го -
700, 27-го - 2100.
Завод "Маяк" 18 листопада виготовив 1004 магнiтофони,
19-го - 930, 20-го - 935, 21-го - 164, 22-го - 763, 25-го -
950, 26-го - 480,27-го - 815.
Цi докази свiдчать про те, що позивач вживав можливих
заходiв для випуску продукцiє. Вони спростовують доводи про-
тесту, що внаслiдок його безвiдповiдальностi був допущений
простiй складального цеху та не одержанi плановi прибутки.
Виходячи з зазначених обставин, наявнiсть яких не оспо-
рюуться у протестi, не було пiдстав вважата, щопозивачем
допущене грубе порушення трудових обовязкiв.
Зазначенi висновки не спростовуються також листом голо-
вного iнженера заводу "Ковельсiльмаш" i актом комiсiє, на. якi
у посилання у протестi. Справдi, листом вiд 11 лютого 1992 р.
головний iнженер заводу "Ковельсiльмаш"; лабораторiя якого
12 листопада 1991 р. робила хiмiчний аналiз якостi одержаноє
заводом "Свiтязь" сталi i визнала, що вона належить до~сталi
марки СТ-0 повiдомив, що через вiдсутнiсть нормативно-тех-
нiчиоi документацiє дати висновок про марку сталi не мау мож-
ливостi> Проте це спростування надiйшло не на час-вирiшення
питання про придатнiсть сталi для виготовлення сердечникiв,
а.через декiлька мiсяцiв.
В актi комiсiє вiд 16 iяипня 1992 р., з яким у протестi
повязууться висновок про необхiднiсть залучення-до участi в
- 50 -
справi спецiалiстiв, зазначауться, що, .виходячи з iснуючих
стандартiв, позивач мав призначити повторний аналiз якостi
сталi. -
Судом встановлеио, що 24 жовтня 1991 р. всупереч стан-
дарту i технiчним умовам сталь була вiдправлена без сер-
тифiката. Тому провести єє повторний аналiз позивач не мiг у
звязку з вiдсутнiстю на заводi хiмлабораторiє. Сам же по собi
зазначений вище акт з врахуванням встановлених судом об-
ставин не свiдчить про безвiдповiдальне ставлення С. до вико-
нання своєх обовязкiв.
Оскiльки обставини, що мають значення для вирiшення
Справи, зясовано повно i наявнiсть єх пiдтверджууться зiбра-
ними у справi доказами, Пленум Верховного Суду протест
заступника Генерального прокурора залишив без задоволення..
За п, 2 ст. 41 Кодексу законiв про працю Украєни може бути
розiрвано трудовий договiр з працiвником, який безпосередньо
обслуговуу грошовi або товарнi цiнностi (зайнятий єх прий-
манням> зберiганням, транспортуванням, озподiлом тощо) i
вчинив умисно або з необережностi такi дiє, якi дають власнику
або уповноваженому ним органу пiдстави для втрати до нього
довiря, зокрема порушення правил проведення операцiй з ма-
терiальними цiнностями
Ухвала судова колега в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 6 липня 1994 р.
С. предявила позов до Тисменецького районного обуднання
промислових пiдприумств про поновлення на роботi та стягнен-
ня заробiтноє плати за час вимушеного прогулу.
Позивачка зазначала, що вона працювала у вiдповiдача на
посадi майстра-пекаря пятого розряду. Наказом вiд 20 сiчня
1989 р. була звiльнена з роботи за п. 2 ст. 41 КЗпП у звязку
з втратою довiря.
Посилаючись на те, що єє звiльнення здiйснено незаконно,
оскiльки адмiнiстрацiя не мала пiдстав виразити єй недовiря i
пiд час єє звiльнення було допущено порушення вимог ст. 252
КЗпП, С. просила задовольнитр єє позов.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє iвано-Франкiвського обласного су-
ду вiд б травня 1994 р. позов задоволене. .
У касацiйнiй скарзi Тис
пiдприумств просить рiшеная суду i
на новий розгляд, посилаючись на те,
оцiнку доказам у, справi, в звязку з .ч
ваного висновку про те, що не було пiд
позивачцi. : ая-й
Судова колегiя Верховного Суду УкрашиЩ
сацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких
Пленум Верховного Суду Украєни в п. 28 постанови № 9
вiд 6 листопада 1992 р. "Про практику розгляду судами тру-
дових спорiв" розяснив, що звiльнення з пiдстав втрати довiря
(п. 2 ст. 41) суд може визнати обгрунтованим, якщо працiвник,
який безпосередньо обслуговуу, грошовi або товарнi цiнностi
(зайнятий єх прийманням, зберiганням, транспортуванням, роз-
подiлом тощо), вчинив умисно або з необережностi такi дiє, якi
дають власнику або уповноваженому ним органу пiдстави для
втрати до нього довiря (зокрема, порушення правил проведен-
ня операцiй з матерiальними .цiнностями).
Вирiшуючи спiр, суд повно .й всебiчно перевiрив обставини,
за яких С. була звiльнена з роботи за втратою довiря, i об-
грунтовано дiйшов висновку, що у вiдповiдача не було пiдстав
для .розiрвання з нею трудового договору за п. 2 ст, 41 КЗпП.
Такий висновок у правильним. Вiн пiдтверджууться доказа-
ми, якi у в справi.
Зокрема, з рiшення Тисменецького районного суду Вiд 20
серпня 1.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97