,
залишеного без змiни ухвалою судовоє колегiє в цивiльних спра-
вах Верховного Суду УРСР вiд 12 липня 1978 р., яким в
задоволеннi його позовiв вiдмовлено, а зустрiчний позов задо-
волене; i закриття провадження в справi. Вiн зазначав, що
рiшенням Бердянського мiськвиконкому вiд 10 вересня 1992 р.
скасовано рiшення виконкому вiд ЗО травня 1977 р. в частинi
переоформлення виданого йому ордера на iмя Я., яким обгрун-
товувалось рiшення суду. Вважаючи це нововиявленими обста-
винами, П. просив задовольнити заяву.
Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах Запорiзького
обласного суду вiд 31 березня 1993 р. заяву вiдхилено.
В скарзi П. просить скасувати ухвалу суду, вважаючи вис-
новки суду неправильними, розгляд справи суддею одноособове,
а не судом в колегiальному складi незаконним, як i неви-
рiшення питання про закриття провадження в справi.
Скарга задоволенню не пiдлягау з таких пiдстав. Згiдно зi
ст. 343 ЦПК пiдставами для перегляду рiшень, ухвал i поста-
нов, що набрали законноє сили, у звязку з нововиявленими
обставинами у скасування рiшення, вироку, ухвали або поста-
нови суду чи постанови iншого органу, що стали пiдставою для
постановлення даного рiшення, ухвали, постанови.
Судом правильно встановлено, що рiшення судовоє колегiє
обласного суду вiд 26 травня 1978 р. грунтууться на показаннях
свiдкiв Т., Ч., Ф., i. та iнших, якi ствердили, що пiсля одер-
жання квартири в 1969 р. П. не вселився в неє i понад шiсть
мiсяцiв не проживав в нiй без поважних причин. При цьому
суд не посилався на рiшення Бердянського мiськвиконкому вiд
ЗО травня 1977 р. i не врахував єх. Таким чином, скасування
зазначеного рiшення не належить до нововиявдених обставин,
якi дають пiдстави для перегляду судових рiшень за правилами
глави 43 ЦПК, тому суд обгрунтовано вiдхилив заяву П.
Справа розглянута одноособове суддею вiдповiдно до статей
16, 124 ЦПК.
Вирiшення питання -про закриття провадження в справi при
розглядi заяв про перегляд рiшень за нововиявленими обста-
винами законом не передбачено.
Враховуючи, що ухвала суду вiдповiдау вимогам статей 343,
346 ЦПК, встановленим обставинам справи, судова колегiя в
цивiльних справах Верховного Суду Украєни скаргу П. зали-
шила без задоволення.
Суд наглядноє iнстанцiє скасував касацiйну ухвалу i направив
справу на новий касацiйний розгляд, оскiльки в порушення
встановленого порядку розгляду цивiльних справ у касацiйнiй
iнстанцiє ця iнстанцiя постановила нове рiшення при вiдсут-
ностi до цього умов, передбачених п. 4 ст. 311 ЦПК
Постанова президiє Києвського обласного суду
вiд 5 листопада 1992 р.
(витяг)
У травнi 1992 р. П. предявила позов до виконкому Вели-
ко-Бучаєвськоє сiльськоє Ради народних депутатiв, правлiння
колгоспу "Промiнь" про визнання права власностi на будинок.
- 257 -
9 Вiол/законодавства, № 395
- ввайЙг.ii;
Позивачка вказувала, що у серпнi 1986 р. єй, як переселенцi
з радiоактивноє зони внаслiдок аварiє на Чорнобильськiй АЕС,
був виданий ордер на право користування будинком № 18 по
вул. Чорноморськiй в с. Великiй Бучаєвцi.
Посилаючись на те, що правлiння колгоспу "Промiнь" вiд-
мовляу єй в приватизацiє будинку, посилаючись на те, що в
будинку проживають також єє онуки, якi були включенi в ордер,
позивачка просила задовольнити єє позов;
Рiшенням Василькiвського мiського народного суду вiд 26
травня 1992 р. позов задоволене.
Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах Києвського
обласного суду вiд ЗО червня 1992 р. рiшення суду скасоване
i постановлене нове рiшення, яким в позовi вiдмовлено.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
ставиться питання про скасування ухвали судовоє колегiє з
направленням справи на новий розгляд до суду касацiйноє
iнстанцiє. Президiя Києвського обласного суду знайшла, що
протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдповiдно до вимог п. 4 ст. 311 ЦПК суд, розглядаючи
справу в касацiйному порядку, вправi своую ухвалою змiнити
рiшення або постановити нове рiшення, не передаючи справи
на новий розгляд, або якщо по справi не вимагауться збирання
чи додатковоє перевiрки доказiв, обставини справи встановленi
судом першоє iнстанцiє повно i правильно, але допущено по-
милку в застосуваннi норм матерiального права.
З рiшення суду вбачауться, що, визнаючи за П. право влас-
ностi на спiрний будинок, суд керувався п. 12 ст. 20 Закону
УРСР в редакцiє вiд 19 грудня 1991 р. "Про статус i соцiальний
захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильськоє
катастрофи", що передбачау безоплатну передачу в особисту
власнiсть таких громадян займаних ними та єх сiмями жилих
примiщень у будинках державного та громадського житлового
фонду, i визнав, що позивачцi безпiдставно було в цьому
вiдмовлено.
Скасовуючи ж рiшення народного суду i постановлюючи
нове рiшення про вiдмову у позовi, судова колегiя зазначила
в ухвалi, що, вирiшуючи спiр, суд вийшов за межi своує ком-
петенцiє, оскiльки питання про передачу в особисту власнiсть
таких громадян жилих примiщень повиннi вирiшуватись викон-
комами, пiдприумствами та органiзацiями, на балансi яких вони
перебувають, i послалась при цьому на постанову Ради Мi-
нiстрiв УРСР вiд ЗО червня 1990 р. № 149.
Вважаючи, що судовою колегiую порушено порядок розг-
, ляду справ у касацiйнiй iнстанцiє, президiя скасувала ухвалу
i справу направила на новий касацiйний розгляд.
хя -
Суд касацiйноє iнстанцiє не мау права постановлювати нове
рiшення, якщо суд першоє iнстанцiє не дав оцiнки зiбраним
доказам, що стосуються предмета спору.
Рiшенням про визнання недiйсним ордера на жиле примiщення
мають бути вирiшенi питання про наслiдки визнання ордера
недiйсним, передбаченi ст. 117 ЖК
Постанова президiє Херсонського обласного суду
вiд 4 листопада 1994 р.
У листопадi 1992 р. М. звернулась з позовом до Херсонсь-
кого мiськвиконкому, херсонськоє автобази "Укрбуд" i Б. про
визнання недiйсним ордера, переважного права на отримання
квартири та вселення. Позивачка зазначала, що вона перебу-
вала на квартирному облiку за мiсцем роботи пiд № 7, проте
видiлена автобазi "Укрбуд" двокiмнатна квартира була неза-
конно надана сiмє Б., яка на квартирному облiку була пiд № 8
i мали кращi житловi умови.
Рiшенням Суворовського окружного суду вiд 18 квiтня
1994 р. у позовi вiдмовлено.
Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах Херсонського
обласного суду вiд 25 травня 1994 р. рiшення скасовано в
повному обсязi, позов про визнання ордера недiйсним задово-
лене, в частинi позову про виселення справа направлена на
новий розгляд, а щодо вимог про порушення П переважного
права на одержання квартири провадження в справi закрито.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
ставиться питання про змiну ухвали судовоє колегiє i передачу
справи на новий розгляд у повному обсязi.
Президiя Херсонського обласного суду знайшла, що протест
пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдповiдно до розяснень, даних у п. б Постанови Пленуму
Верховного Суду Украєни № 2 вiд 12 квiтня 1985 р. (iз змi-
нами, внесеними постановами Пленуму вiд 10 березня 1989 р.
та 25 грудня 1992 р.) з питань застосування ЖК, вирiшуючи
спiр про визнання ордера недiйсним, суд водночас розглядау
питання про наслiдки, повязанi з визнанням ордера недiйсним,
якi передбаченi ст. 117 ЖК, зокрема, про виселення.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97
залишеного без змiни ухвалою судовоє колегiє в цивiльних спра-
вах Верховного Суду УРСР вiд 12 липня 1978 р., яким в
задоволеннi його позовiв вiдмовлено, а зустрiчний позов задо-
волене; i закриття провадження в справi. Вiн зазначав, що
рiшенням Бердянського мiськвиконкому вiд 10 вересня 1992 р.
скасовано рiшення виконкому вiд ЗО травня 1977 р. в частинi
переоформлення виданого йому ордера на iмя Я., яким обгрун-
товувалось рiшення суду. Вважаючи це нововиявленими обста-
винами, П. просив задовольнити заяву.
Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах Запорiзького
обласного суду вiд 31 березня 1993 р. заяву вiдхилено.
В скарзi П. просить скасувати ухвалу суду, вважаючи вис-
новки суду неправильними, розгляд справи суддею одноособове,
а не судом в колегiальному складi незаконним, як i неви-
рiшення питання про закриття провадження в справi.
Скарга задоволенню не пiдлягау з таких пiдстав. Згiдно зi
ст. 343 ЦПК пiдставами для перегляду рiшень, ухвал i поста-
нов, що набрали законноє сили, у звязку з нововиявленими
обставинами у скасування рiшення, вироку, ухвали або поста-
нови суду чи постанови iншого органу, що стали пiдставою для
постановлення даного рiшення, ухвали, постанови.
Судом правильно встановлено, що рiшення судовоє колегiє
обласного суду вiд 26 травня 1978 р. грунтууться на показаннях
свiдкiв Т., Ч., Ф., i. та iнших, якi ствердили, що пiсля одер-
жання квартири в 1969 р. П. не вселився в неє i понад шiсть
мiсяцiв не проживав в нiй без поважних причин. При цьому
суд не посилався на рiшення Бердянського мiськвиконкому вiд
ЗО травня 1977 р. i не врахував єх. Таким чином, скасування
зазначеного рiшення не належить до нововиявдених обставин,
якi дають пiдстави для перегляду судових рiшень за правилами
глави 43 ЦПК, тому суд обгрунтовано вiдхилив заяву П.
Справа розглянута одноособове суддею вiдповiдно до статей
16, 124 ЦПК.
Вирiшення питання -про закриття провадження в справi при
розглядi заяв про перегляд рiшень за нововиявленими обста-
винами законом не передбачено.
Враховуючи, що ухвала суду вiдповiдау вимогам статей 343,
346 ЦПК, встановленим обставинам справи, судова колегiя в
цивiльних справах Верховного Суду Украєни скаргу П. зали-
шила без задоволення.
Суд наглядноє iнстанцiє скасував касацiйну ухвалу i направив
справу на новий касацiйний розгляд, оскiльки в порушення
встановленого порядку розгляду цивiльних справ у касацiйнiй
iнстанцiє ця iнстанцiя постановила нове рiшення при вiдсут-
ностi до цього умов, передбачених п. 4 ст. 311 ЦПК
Постанова президiє Києвського обласного суду
вiд 5 листопада 1992 р.
(витяг)
У травнi 1992 р. П. предявила позов до виконкому Вели-
ко-Бучаєвськоє сiльськоє Ради народних депутатiв, правлiння
колгоспу "Промiнь" про визнання права власностi на будинок.
- 257 -
9 Вiол/законодавства, № 395
- ввайЙг.ii;
Позивачка вказувала, що у серпнi 1986 р. єй, як переселенцi
з радiоактивноє зони внаслiдок аварiє на Чорнобильськiй АЕС,
був виданий ордер на право користування будинком № 18 по
вул. Чорноморськiй в с. Великiй Бучаєвцi.
Посилаючись на те, що правлiння колгоспу "Промiнь" вiд-
мовляу єй в приватизацiє будинку, посилаючись на те, що в
будинку проживають також єє онуки, якi були включенi в ордер,
позивачка просила задовольнити єє позов;
Рiшенням Василькiвського мiського народного суду вiд 26
травня 1992 р. позов задоволене.
Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах Києвського
обласного суду вiд ЗО червня 1992 р. рiшення суду скасоване
i постановлене нове рiшення, яким в позовi вiдмовлено.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
ставиться питання про скасування ухвали судовоє колегiє з
направленням справи на новий розгляд до суду касацiйноє
iнстанцiє. Президiя Києвського обласного суду знайшла, що
протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдповiдно до вимог п. 4 ст. 311 ЦПК суд, розглядаючи
справу в касацiйному порядку, вправi своую ухвалою змiнити
рiшення або постановити нове рiшення, не передаючи справи
на новий розгляд, або якщо по справi не вимагауться збирання
чи додатковоє перевiрки доказiв, обставини справи встановленi
судом першоє iнстанцiє повно i правильно, але допущено по-
милку в застосуваннi норм матерiального права.
З рiшення суду вбачауться, що, визнаючи за П. право влас-
ностi на спiрний будинок, суд керувався п. 12 ст. 20 Закону
УРСР в редакцiє вiд 19 грудня 1991 р. "Про статус i соцiальний
захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильськоє
катастрофи", що передбачау безоплатну передачу в особисту
власнiсть таких громадян займаних ними та єх сiмями жилих
примiщень у будинках державного та громадського житлового
фонду, i визнав, що позивачцi безпiдставно було в цьому
вiдмовлено.
Скасовуючи ж рiшення народного суду i постановлюючи
нове рiшення про вiдмову у позовi, судова колегiя зазначила
в ухвалi, що, вирiшуючи спiр, суд вийшов за межi своує ком-
петенцiє, оскiльки питання про передачу в особисту власнiсть
таких громадян жилих примiщень повиннi вирiшуватись викон-
комами, пiдприумствами та органiзацiями, на балансi яких вони
перебувають, i послалась при цьому на постанову Ради Мi-
нiстрiв УРСР вiд ЗО червня 1990 р. № 149.
Вважаючи, що судовою колегiую порушено порядок розг-
, ляду справ у касацiйнiй iнстанцiє, президiя скасувала ухвалу
i справу направила на новий касацiйний розгляд.
хя -
Суд касацiйноє iнстанцiє не мау права постановлювати нове
рiшення, якщо суд першоє iнстанцiє не дав оцiнки зiбраним
доказам, що стосуються предмета спору.
Рiшенням про визнання недiйсним ордера на жиле примiщення
мають бути вирiшенi питання про наслiдки визнання ордера
недiйсним, передбаченi ст. 117 ЖК
Постанова президiє Херсонського обласного суду
вiд 4 листопада 1994 р.
У листопадi 1992 р. М. звернулась з позовом до Херсонсь-
кого мiськвиконкому, херсонськоє автобази "Укрбуд" i Б. про
визнання недiйсним ордера, переважного права на отримання
квартири та вселення. Позивачка зазначала, що вона перебу-
вала на квартирному облiку за мiсцем роботи пiд № 7, проте
видiлена автобазi "Укрбуд" двокiмнатна квартира була неза-
конно надана сiмє Б., яка на квартирному облiку була пiд № 8
i мали кращi житловi умови.
Рiшенням Суворовського окружного суду вiд 18 квiтня
1994 р. у позовi вiдмовлено.
Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах Херсонського
обласного суду вiд 25 травня 1994 р. рiшення скасовано в
повному обсязi, позов про визнання ордера недiйсним задово-
лене, в частинi позову про виселення справа направлена на
новий розгляд, а щодо вимог про порушення П переважного
права на одержання квартири провадження в справi закрито.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
ставиться питання про змiну ухвали судовоє колегiє i передачу
справи на новий розгляд у повному обсязi.
Президiя Херсонського обласного суду знайшла, що протест
пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдповiдно до розяснень, даних у п. б Постанови Пленуму
Верховного Суду Украєни № 2 вiд 12 квiтня 1985 р. (iз змi-
нами, внесеними постановами Пленуму вiд 10 березня 1989 р.
та 25 грудня 1992 р.) з питань застосування ЖК, вирiшуючи
спiр про визнання ордера недiйсним, суд водночас розглядау
питання про наслiдки, повязанi з визнанням ордера недiйсним,
якi передбаченi ст. 117 ЖК, зокрема, про виселення.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97