Це може розглядатись як порушен-
ня трудовоє дисциплiни, за яке адмiнiстрацiя вправi притягнути
працiвника до дисциплiнарноє вiдповiдальностi
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 8 травня 1974 р
(витяг)
X. з 12 сiчня 1972 р. була зарахована на посаду асистента
до овiдiопольськоє аптеки, а наказом вiд 14 липня 1972 р.
звiльнена за п. 2 ст. 40 Кодексу законiв про працю. Вважаючи
звiльнення неправильним, вона звернулася з позовом про по-
новлення на роботi.
Овiдiопольська аптека подала зустрiчний позов до X. про
розiрвання трудового договору з нею на тiй пiдставi, що вона
не представила трудовоє книжки, документа про освiту i ухи-
лялася вiд проходження медичного огляду.
Рiшенням Одеського обласного суду вiд 5 квiтня 1974 р. в
позовi X. вiдмовлено, а зустрiчний позов аптеки задоволене.
У касацiйнiй скарзi X. посилауться на те, що вiд проход-
ження медогляду вона не ухилялася, а звiльнена як небажаний
працiвник i що при цьому не вирiшувалося питання про на-
дання єй iншоє роботи.
Касацiйна скарга пiдлягау частковому задоволенню, а рi-
шення обласного суду - скасуванню з надiсланням справи в
частинi позовних вимог X. на новий розгляд, а в частинi зу-
стрiчного позову аптеки - з закриттям провадження з таких
пiдстав.
Вiдмовляючи X. в поновленнi на роботi i задовольняючи
зустрiчний позов аптеки, обласний суд послався на те, що
оскiльки позивачка ухилялася вiд проходження медогляду, ад-
мiнiстрацiя мала пiдстави для звiльнення єє за п. 2 ст. 40 КЗпП.
iншоє вакантноє посади, на яку можна було б єє перевести, в
- 29 -
аптецi не було. Проте доводи суду не можна визнати обгрун-
тованими.
Вiдповiдно до п. 2 ст. 40 КЗпП трудовий договiр з iнiцiативи
адмiнiстрацiє може бути "розiрвано в разi виявлення невiдпо-
вiдностi працiвника займанiй посадi чи виконуванiй роботi вна-
слiдок недостатньоє квалiфiкацiє або стану здоровя, якi пере-
шкоджають продовженню даноє роботи.
З наказу вiд 14 липня 1972 р. i пояснень представника
вiдповiдача у судовому засiданнi вбачауться, що позивачку
звiльнено за вiдмову вiд проходження медогляду. Проте ця
обставина сама по собi не свiдчить про єє невiдповiднiсть вико-
нуванiй роботi за станом здоровя.
Це може розглядатись як порушення трудовоє дисциплiни,
за яке адмiнiстрацiя вправi притягнути працiвника до дис-
циплiнарноє вiдповiдальностi.
Що ж до зустрiчного позову аптеки про розiрвання трудо-
вого договору, то цей спiр суду не пiдвiдомчий, -оскiльки ро-
зiрвання трудового договору в судовому порядку за позовом
адмiнiстрацiє законом не передбачено.
На пiдставi наведеного судова колегiя Верховного Суду рi-
шення обласного суду скасувала, а справу, в частинi позову X
до аптеки про поновлення на роботi надiслала на новий розгляд.
У частинi зустрiчного позову аптеки про розiрвання трудового
договору з X. провадження в справi було закрито.
Розiрвання трудового договору в звязку з тим, що працiвнику
за станом здоровя протипоказано продовжувати виконання пе-
редбачених ним трудових обовязкiв, внаслiдок вiдмови його
вiд переведення на iншу роботу вiдповiдау п. 2 ст. 40 Кодексу
законiв про працю Украєни
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 24 листопада 1993 р.
(витяг) .
У травнi 1992 р. М. звернувся з позовом до малого пiд-
приумства "Металiст" НВО "iнтеграл" про поновлення на ро-
ботi та стягнення заробiтноє плати за час вимушеного прогулу.
Позивач зазначав, що з 1 серпня 1991 р. вiн працював мон-
тажником на малому пiдприумствi "Металiст", виконуючи фак-
тично обовязки майстра. Наказом вiд 13 квiтня 1992 р. М.
було звiльнено за п. 2 ст. 40 КЗпП. Посилаючись на те, що
травму, внаслiдок якоє його визнали непридатним до виконання
трудових обовязкiв, вiн дiстав у. будiвельнiй органiзацiє, пра-
вонаступником якоє у мале пiдприумство, i що адмiнiстрацiя не
вжила заходiв для переведення його на iншу роботу або пра-
цевлаштування, не врахувала того, що вiн у удиним годуваль-
-30-
ником сiмє, мау трьох дiтей, М. просив поновити його на роботi
та задовольнити вимоги щодо оплати вимушеного прогулу.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє Хмельницького обласного суду вiд
18 серпня 1993 р. М. вiдмовлено у позовi.
У касацiйнiй скарзi М., не погоджуючись з висновками суду
про законнiсть звiльнення, посилауться на те, що його доводи
суд належним чином не перевiрив, не придiлив уваги питанню
про можливiсть переведення його на iншу роботу, переквалi-
фiкацiє. Позивач вважау, що може працювати майстром, посада
якого у вiдповiдача у вакантною. М. вказуу також, що адмi-
нiстрацiя ставилась до нього упереджено, оскiльки вiн iнфор-
мував вiдповiднi органи про недолiки у фiнансовiй дiяльностi
будiвельноє органiзацiє. У касацiйнiй скарзi йдеться також про
незаконнiсть рiшення профспiлкового комiтету НВО "iнтег-
рал", яким дано згоду на його звiльнення.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що ка-
сацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав..
Встановлено, що М. з 1 серпня 1991 р. прийнятий на роботу
.на малому пiдприумствi "Металiст" монтажником сталевих i
залiзобетонних конструкцiй, а наказом вiд 13 квiтня 1992 р.
звiльнений за п. 2 ст. 40 КЗпП у звязку з неможливiстю за
станом здоровя виконувати єє. Вiд iншоє запропонованоє йому
роботи М. вiдмовився.
Судова колегiя обласного суду, вiдмовляючи М. у позовi,
послалась на те, що вiн не може працювати-, монтажником,
оскiльки ця робота повязана з перебуванням на висотi, бiля
рухомих механiзмiв, що йому протипоказано за станом
здоровя.
Зазначенi висновки суду пiдтвердженi даними стацiонарного
обстеження М. спецiалiстами. Так, з висновку судово-психi-
атричноє експертизи вiд 23 червня 1993 р. вбачауться, що у
позивача спостерiгаються залишковi явища черепно-мозковоє
травми, що дiстають вияв в поодиноких судорожних припадках
та психопатизацiє його особи.
Лiкарсько-трудовою експертною комiсiую М. визнано iнва-
лiдом третьоє групи з втратою професiйноє працездатностi. За
станом здоровя вiн не може виконувати роботу, повязану з
рухомими механiзмами, вiдкритим вогнем, висотою, електро-
установками.
Що ж до посади майстра, на яку претендуу позивач, то
згiдно з посадовою iнструкцiую особа, яка єє займау, мау кон-
тролювати хiд виконання монтажних робiт, єх вiдповiднiсть нор-
мативам, якiсть та виконувати iншi обовязки, -повязанi з пе-
ребуванням бiля рухомих механiзмiв, водойм, вогню, на висотi.
iнших посад, на зайняття яких мiг би погодитись позивач,
немау, оскiльки штат працiвникiв пiдприумства у нечисленним
М. запропонували працювати охоронником, однак вiн
вiдмовився
Посилання позивача на упереджене ставлення до нього ад-
мiнiстрапiє спростовуються вищенаведенями обставинами, якi
пiдтверджують, що звiльнення М. повязане з неможливiстю
його використання за станом здоровя на роботi, яку вiн вико-
нував ранiше.
Не можна погодитись i з доводами М. щодо порушення
порядку його звiльнення. З протоколу засiдання профспiлко-
вого комiтету НВО "iнтеграл" вiд 6 квiтня 1992 р., де ви-
рiшувалось питання про дачу згоди на його звiльнення, вба-
чауться, що йому була запропонована iнша робота, вiд якоє вiн
вiдмовився. Враховуючи стан його здоровя, профком дав згоду
на звiльнення М. правомочним складом.
Виходячи з наведеного, викладенi у касацiйнiй скарзi до-
води не можна визнати обгрунтованими.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97
ня трудовоє дисциплiни, за яке адмiнiстрацiя вправi притягнути
працiвника до дисциплiнарноє вiдповiдальностi
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 8 травня 1974 р
(витяг)
X. з 12 сiчня 1972 р. була зарахована на посаду асистента
до овiдiопольськоє аптеки, а наказом вiд 14 липня 1972 р.
звiльнена за п. 2 ст. 40 Кодексу законiв про працю. Вважаючи
звiльнення неправильним, вона звернулася з позовом про по-
новлення на роботi.
Овiдiопольська аптека подала зустрiчний позов до X. про
розiрвання трудового договору з нею на тiй пiдставi, що вона
не представила трудовоє книжки, документа про освiту i ухи-
лялася вiд проходження медичного огляду.
Рiшенням Одеського обласного суду вiд 5 квiтня 1974 р. в
позовi X. вiдмовлено, а зустрiчний позов аптеки задоволене.
У касацiйнiй скарзi X. посилауться на те, що вiд проход-
ження медогляду вона не ухилялася, а звiльнена як небажаний
працiвник i що при цьому не вирiшувалося питання про на-
дання єй iншоє роботи.
Касацiйна скарга пiдлягау частковому задоволенню, а рi-
шення обласного суду - скасуванню з надiсланням справи в
частинi позовних вимог X. на новий розгляд, а в частинi зу-
стрiчного позову аптеки - з закриттям провадження з таких
пiдстав.
Вiдмовляючи X. в поновленнi на роботi i задовольняючи
зустрiчний позов аптеки, обласний суд послався на те, що
оскiльки позивачка ухилялася вiд проходження медогляду, ад-
мiнiстрацiя мала пiдстави для звiльнення єє за п. 2 ст. 40 КЗпП.
iншоє вакантноє посади, на яку можна було б єє перевести, в
- 29 -
аптецi не було. Проте доводи суду не можна визнати обгрун-
тованими.
Вiдповiдно до п. 2 ст. 40 КЗпП трудовий договiр з iнiцiативи
адмiнiстрацiє може бути "розiрвано в разi виявлення невiдпо-
вiдностi працiвника займанiй посадi чи виконуванiй роботi вна-
слiдок недостатньоє квалiфiкацiє або стану здоровя, якi пере-
шкоджають продовженню даноє роботи.
З наказу вiд 14 липня 1972 р. i пояснень представника
вiдповiдача у судовому засiданнi вбачауться, що позивачку
звiльнено за вiдмову вiд проходження медогляду. Проте ця
обставина сама по собi не свiдчить про єє невiдповiднiсть вико-
нуванiй роботi за станом здоровя.
Це може розглядатись як порушення трудовоє дисциплiни,
за яке адмiнiстрацiя вправi притягнути працiвника до дис-
циплiнарноє вiдповiдальностi.
Що ж до зустрiчного позову аптеки про розiрвання трудо-
вого договору, то цей спiр суду не пiдвiдомчий, -оскiльки ро-
зiрвання трудового договору в судовому порядку за позовом
адмiнiстрацiє законом не передбачено.
На пiдставi наведеного судова колегiя Верховного Суду рi-
шення обласного суду скасувала, а справу, в частинi позову X
до аптеки про поновлення на роботi надiслала на новий розгляд.
У частинi зустрiчного позову аптеки про розiрвання трудового
договору з X. провадження в справi було закрито.
Розiрвання трудового договору в звязку з тим, що працiвнику
за станом здоровя протипоказано продовжувати виконання пе-
редбачених ним трудових обовязкiв, внаслiдок вiдмови його
вiд переведення на iншу роботу вiдповiдау п. 2 ст. 40 Кодексу
законiв про працю Украєни
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 24 листопада 1993 р.
(витяг) .
У травнi 1992 р. М. звернувся з позовом до малого пiд-
приумства "Металiст" НВО "iнтеграл" про поновлення на ро-
ботi та стягнення заробiтноє плати за час вимушеного прогулу.
Позивач зазначав, що з 1 серпня 1991 р. вiн працював мон-
тажником на малому пiдприумствi "Металiст", виконуючи фак-
тично обовязки майстра. Наказом вiд 13 квiтня 1992 р. М.
було звiльнено за п. 2 ст. 40 КЗпП. Посилаючись на те, що
травму, внаслiдок якоє його визнали непридатним до виконання
трудових обовязкiв, вiн дiстав у. будiвельнiй органiзацiє, пра-
вонаступником якоє у мале пiдприумство, i що адмiнiстрацiя не
вжила заходiв для переведення його на iншу роботу або пра-
цевлаштування, не врахувала того, що вiн у удиним годуваль-
-30-
ником сiмє, мау трьох дiтей, М. просив поновити його на роботi
та задовольнити вимоги щодо оплати вимушеного прогулу.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє Хмельницького обласного суду вiд
18 серпня 1993 р. М. вiдмовлено у позовi.
У касацiйнiй скарзi М., не погоджуючись з висновками суду
про законнiсть звiльнення, посилауться на те, що його доводи
суд належним чином не перевiрив, не придiлив уваги питанню
про можливiсть переведення його на iншу роботу, переквалi-
фiкацiє. Позивач вважау, що може працювати майстром, посада
якого у вiдповiдача у вакантною. М. вказуу також, що адмi-
нiстрацiя ставилась до нього упереджено, оскiльки вiн iнфор-
мував вiдповiднi органи про недолiки у фiнансовiй дiяльностi
будiвельноє органiзацiє. У касацiйнiй скарзi йдеться також про
незаконнiсть рiшення профспiлкового комiтету НВО "iнтег-
рал", яким дано згоду на його звiльнення.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що ка-
сацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав..
Встановлено, що М. з 1 серпня 1991 р. прийнятий на роботу
.на малому пiдприумствi "Металiст" монтажником сталевих i
залiзобетонних конструкцiй, а наказом вiд 13 квiтня 1992 р.
звiльнений за п. 2 ст. 40 КЗпП у звязку з неможливiстю за
станом здоровя виконувати єє. Вiд iншоє запропонованоє йому
роботи М. вiдмовився.
Судова колегiя обласного суду, вiдмовляючи М. у позовi,
послалась на те, що вiн не може працювати-, монтажником,
оскiльки ця робота повязана з перебуванням на висотi, бiля
рухомих механiзмiв, що йому протипоказано за станом
здоровя.
Зазначенi висновки суду пiдтвердженi даними стацiонарного
обстеження М. спецiалiстами. Так, з висновку судово-психi-
атричноє експертизи вiд 23 червня 1993 р. вбачауться, що у
позивача спостерiгаються залишковi явища черепно-мозковоє
травми, що дiстають вияв в поодиноких судорожних припадках
та психопатизацiє його особи.
Лiкарсько-трудовою експертною комiсiую М. визнано iнва-
лiдом третьоє групи з втратою професiйноє працездатностi. За
станом здоровя вiн не може виконувати роботу, повязану з
рухомими механiзмами, вiдкритим вогнем, висотою, електро-
установками.
Що ж до посади майстра, на яку претендуу позивач, то
згiдно з посадовою iнструкцiую особа, яка єє займау, мау кон-
тролювати хiд виконання монтажних робiт, єх вiдповiднiсть нор-
мативам, якiсть та виконувати iншi обовязки, -повязанi з пе-
ребуванням бiля рухомих механiзмiв, водойм, вогню, на висотi.
iнших посад, на зайняття яких мiг би погодитись позивач,
немау, оскiльки штат працiвникiв пiдприумства у нечисленним
М. запропонували працювати охоронником, однак вiн
вiдмовився
Посилання позивача на упереджене ставлення до нього ад-
мiнiстрапiє спростовуються вищенаведенями обставинами, якi
пiдтверджують, що звiльнення М. повязане з неможливiстю
його використання за станом здоровя на роботi, яку вiн вико-
нував ранiше.
Не можна погодитись i з доводами М. щодо порушення
порядку його звiльнення. З протоколу засiдання профспiлко-
вого комiтету НВО "iнтеграл" вiд 6 квiтня 1992 р., де ви-
рiшувалось питання про дачу згоди на його звiльнення, вба-
чауться, що йому була запропонована iнша робота, вiд якоє вiн
вiдмовився. Враховуючи стан його здоровя, профком дав згоду
на звiльнення М. правомочним складом.
Виходячи з наведеного, викладенi у касацiйнiй скарзi до-
води не можна визнати обгрунтованими.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97