Вiдповiдно до вкмог статей 149,
150 Цивiльного кодексу вимагати захисту права власностi може
дише власник або особа, яка володiу майном на пiдставi закону
або договору.
Виходячи з цього, суд мав УТОЧНИТЕ позовнi вимоги: чи
просить В.Ш. визнатиза ним право власностi на автомобiль як
за дiйсним покупцем за удаваною угодою (договором купiвлi-
продажу на iмя його дядька), чи вимагау повернення пере-
даних за договором позики грошви. Якщо позов заявлено про
визнання права власностi, то суду слiд мати на увазi, що згiдно
з розясненнями, даними Пленумом Верховного Суду УРСiiу
п. 10 постанови № 4 вiд 24 червня 1983 р. "Про практкку
розгляду судами УРСР" справ про стадкування", iфааваi|||
ет. 557 Цивiльного кодексу на такi вимоги не тоширюготьеэЬЗД
Якщо х вимоги полягають у стягненнi переданих за "
вором позики грошей, суд мав перевiрити, чи Звертався т
у встановлений законом строк з претензiую, а також врзд
що вiдповiдачка погоджувалася повернути йому борги с
давця. У матерiалах справи достатнiх даних з цих ащ
мау. За таких обставив судовi рiшення шдлягахтк<<<
з направленням справи на новий розгляд. . .i- ..";
; - т- , . \ЄЙ
1181
Страхова винагорода, що пiдлягау видачi особi, вказанiй у
договорi добровiльного страхування, не входин> до спадщини
i на неє не можна звертати стягнення за боргами спадкодавця
Ухвала судовоє колега в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд. 27 серпня 1980р.
(а и т яг) ; - -
У сiчнi 1979 д. Кепське районне споживче товариство
предявило позов до М.П. про стягнення 431 крб. Позивач
зазначав, що син вiдповiдача М.В. придбав у кредит у магазинi
№ б Кепського РСТ товарiв на суму 500 крб., з яких зали-
шилося не виплаченими 431 крб. Лiспа смертi М.В.. органи
державного страхування виплатили його батьковi страхову ви-
нагороду, тому останнiй зобовязаний нести вiдповiдальнiсть за
боргами спадкодавця як особа, що прийняла спадщину.
Рiшенням Харцизького мiського народного еуду вiд 10 липни
1979 р. позов задоволене. Ухвалою судовоє колегiє в цивiльнак
справах Донецького обласного суду вiд 6 Серпня 1979 р. рi-
шення народного суду залишено без змiни. Президiя Донець-
кого обласного суду 2 квiтня 1980 р. залишила без задоволення
протест прокурора Донецькоє областi.
У протеси заступника Голови Верховного Суду УРСР по-
рушууться питання про скасування постановлених у справi
судових рiшень є направлення справи на новий розгляд. Про-
тест пiдлягау задоволеннюз таких пiдстав.
Задовольняючи позо> Кемського РСТ, народний суд виходив
з того, що син М.П. був застрахований i пiсля його смертi
вiдповiдач як спадкоумець одержав страхову винагороду.
Оскiльки спадщину вiн прийняв, то вiдповiдне до вимог ст. 556
Цивiльного кодексу зобовязаний вiдповiдати за боргами спад-
кодавця а межах дiйсноє вартостi успадкованого майна. Судова
колегiя в цивiльних справах i президiя обласного суду висновки
народного суду визнали обгрунтованими.
Проте з ними не можна погодитися. Заперечуючи проти
позову, вiдповiдач вказував, що страхову винагороду вiн одер-
жав не в порядку спадкування, а на пiдставi договору змi-
шаного страхування життя, -укладеного М.В. з Держстрахом,
за яким вiн був призначений одержувачем страхових сум на
випадок смертi застрахованого.
Вiдповiдно досi. 371 Цивiльного кодексу в заявi про доб-
ровiльне особисте страхування застрахований вправi вказати як
одержувача страховоє суми на випадок смертi особу чи кiлька
осiб, котрi навiть можуть не перебувати з ним у родинних
стосунках. Держстрах робить вiдповiдний запис про це У стра-
ховому свiдоцтвi, i в разi смертi застрахованого страхова сума
виплачууться особi, на користь якоє укладено договiр страху-
вання. 1" . . . .
- 178 -
Договiр особистого страхування на користь третьоє особи е
самостiйною формою розпорядження громадянином своєм май-
ном, що принципово вiдрiзняуться вiд права розпорядження
спадковим майном.. Страхова сума в цьому випадку видауться
вказанiй у договорi-особi на пiдставi договору страхування, а
не в порядку спадкування. Тому на цi правовiдносини правила
ст. 556 Цивiльного кодексу не поширюються. До складу спад-
кового майна страхова сума входить у тому разi, коли при
укладеннi договору особистого страхування страхувальником не
обумовлювалась виплата єє третiй особi (особам).
Суд. всущiр№;::мв!<й|вi
як одержаявiдвовiдачстраi-i
говору- добровiльного- страхувавнiГ-чх--iЩ|11
навiть не витребував страховогосв1д(й4Ж)|Ц||1й
цих питань залежить допустимiсть пекладеед> на >ЙЙО<1дача
вiдповiдальностi за боргами спадкодаивИ,:" " ; У
Залишаючи без задоволення протест 1єпхйсурОрв:1ЄIЙяйст,
президiя обласного суду також помилково визнала, що сам факт
одержання- вiдповiдачем страховоє винагороди .е безумовною
пiдставою для покладення на нього вiдповiдальностi за боргами
спадкодавця. - -
Виходячи з наведеного i керуючись статтями 336, 337 ЦПК,
судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду УРСР
ухвалила: протест заступника Голови Верховного Суду УРСР
задовольнити, рiшення Харцизького мiського народного суду
вiд 10 липня 1979 р., ухвалу судовоє колегiє в цивiльних спра-
вах Донецького обласного суду вiд 6 серпння 1979 р. та по-
станову президiє цього суду вiд 2 квiтня: 1980 р. скасувати, а
справу направити до народного суду на новий розгляд.
179 -
СУДОВА ПРАКТИКА В СПРАВАХ
ПРО ВУППКОДУВАНЙЯШКОДИ
Вiдповiдно до ст. 443 Цивiльного кодексу шкода, заподiяна
громадянину внаслiдок незаконного притягнення до кримiналь-
ноє вiдповiдальностi, незаковного ааетосування взяття пiд вар-
ту, вiдшкодовууться у встановленому законом порядку держав
вою у потому обсязi незалежно вiд вини службових осiб ор-
ганiв дiзнання, попереднього слiдства i прокуратури
Постанова президiє Херсонського обласного суду
вiд 21 серпня 1992 р.
(в и т я г)
. Рiшенням Комсомольського районного народного суду
м. Херсона вад 17 вересня 1991 р. позов Т. до прокуратурi
Херсонськоє областi про стягнення 6741 крб. задоволене част-
ково. Постановлено стягнути з Комсомольського райфiнвiддiлу
м. Херсона на користь Т. 143 крб.. В касацiйному порядку
справа не розглядалась.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
ставилося питання про скасування рiшення суду i направлення
справи на новий розгляд. .
Президiя Херсонського обласного суду знайшла, що протест
пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вi1дявв(йв ст. .443 Цивiльного кодексу шкода, заподiяна
громаддвздотi н<сдiда;к незаконного притягнення . до кримi-
нальноє iриiйдальаосгi та незаконного застосування взяття
пiд варту, вiдпамдввуеiiся державою у повному обсязi неза-
лежнi вiд ввш службових осiб органiв дiзнання, попереднього
слiдства, прокуратури i суду в порядку, встановленому законом.
У судовому засiданнi позивач пояснював, що пiд час неза-
конного тримання його пiд вартою з його квартири було забрано
його майно i майно дружини без його вiдома на суму 6741 крб.
Проте суд всупереч вимогам статей 15, ЗОЩПК цi доводи
не перевiрив i не зясував, яке майно було в квартирi позивача-
на час його арешту, а лише в рiшеннi зазначив, що позивач
не довiв, що майно пропало з вини прокуратури. При цьому
суд не звернув уваги на те, цю вiдповiдно до ст. 443 Цивiльного
кодексу в цьому випадку шкода, заподiяна позивачевi, вiдшко-
довууться державою в повному обсязi незалежно вiд вини служ-
бових, осiб органiв попереднього слiдства .
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97
150 Цивiльного кодексу вимагати захисту права власностi може
дише власник або особа, яка володiу майном на пiдставi закону
або договору.
Виходячи з цього, суд мав УТОЧНИТЕ позовнi вимоги: чи
просить В.Ш. визнатиза ним право власностi на автомобiль як
за дiйсним покупцем за удаваною угодою (договором купiвлi-
продажу на iмя його дядька), чи вимагау повернення пере-
даних за договором позики грошви. Якщо позов заявлено про
визнання права власностi, то суду слiд мати на увазi, що згiдно
з розясненнями, даними Пленумом Верховного Суду УРСiiу
п. 10 постанови № 4 вiд 24 червня 1983 р. "Про практкку
розгляду судами УРСР" справ про стадкування", iфааваi|||
ет. 557 Цивiльного кодексу на такi вимоги не тоширюготьеэЬЗД
Якщо х вимоги полягають у стягненнi переданих за "
вором позики грошей, суд мав перевiрити, чи Звертався т
у встановлений законом строк з претензiую, а також врзд
що вiдповiдачка погоджувалася повернути йому борги с
давця. У матерiалах справи достатнiх даних з цих ащ
мау. За таких обставив судовi рiшення шдлягахтк<<<
з направленням справи на новий розгляд. . .i- ..";
; - т- , . \ЄЙ
1181
Страхова винагорода, що пiдлягау видачi особi, вказанiй у
договорi добровiльного страхування, не входин> до спадщини
i на неє не можна звертати стягнення за боргами спадкодавця
Ухвала судовоє колега в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд. 27 серпня 1980р.
(а и т яг) ; - -
У сiчнi 1979 д. Кепське районне споживче товариство
предявило позов до М.П. про стягнення 431 крб. Позивач
зазначав, що син вiдповiдача М.В. придбав у кредит у магазинi
№ б Кепського РСТ товарiв на суму 500 крб., з яких зали-
шилося не виплаченими 431 крб. Лiспа смертi М.В.. органи
державного страхування виплатили його батьковi страхову ви-
нагороду, тому останнiй зобовязаний нести вiдповiдальнiсть за
боргами спадкодавця як особа, що прийняла спадщину.
Рiшенням Харцизького мiського народного еуду вiд 10 липни
1979 р. позов задоволене. Ухвалою судовоє колегiє в цивiльнак
справах Донецького обласного суду вiд 6 Серпня 1979 р. рi-
шення народного суду залишено без змiни. Президiя Донець-
кого обласного суду 2 квiтня 1980 р. залишила без задоволення
протест прокурора Донецькоє областi.
У протеси заступника Голови Верховного Суду УРСР по-
рушууться питання про скасування постановлених у справi
судових рiшень є направлення справи на новий розгляд. Про-
тест пiдлягау задоволеннюз таких пiдстав.
Задовольняючи позо> Кемського РСТ, народний суд виходив
з того, що син М.П. був застрахований i пiсля його смертi
вiдповiдач як спадкоумець одержав страхову винагороду.
Оскiльки спадщину вiн прийняв, то вiдповiдне до вимог ст. 556
Цивiльного кодексу зобовязаний вiдповiдати за боргами спад-
кодавця а межах дiйсноє вартостi успадкованого майна. Судова
колегiя в цивiльних справах i президiя обласного суду висновки
народного суду визнали обгрунтованими.
Проте з ними не можна погодитися. Заперечуючи проти
позову, вiдповiдач вказував, що страхову винагороду вiн одер-
жав не в порядку спадкування, а на пiдставi договору змi-
шаного страхування життя, -укладеного М.В. з Держстрахом,
за яким вiн був призначений одержувачем страхових сум на
випадок смертi застрахованого.
Вiдповiдно досi. 371 Цивiльного кодексу в заявi про доб-
ровiльне особисте страхування застрахований вправi вказати як
одержувача страховоє суми на випадок смертi особу чи кiлька
осiб, котрi навiть можуть не перебувати з ним у родинних
стосунках. Держстрах робить вiдповiдний запис про це У стра-
ховому свiдоцтвi, i в разi смертi застрахованого страхова сума
виплачууться особi, на користь якоє укладено договiр страху-
вання. 1" . . . .
- 178 -
Договiр особистого страхування на користь третьоє особи е
самостiйною формою розпорядження громадянином своєм май-
ном, що принципово вiдрiзняуться вiд права розпорядження
спадковим майном.. Страхова сума в цьому випадку видауться
вказанiй у договорi-особi на пiдставi договору страхування, а
не в порядку спадкування. Тому на цi правовiдносини правила
ст. 556 Цивiльного кодексу не поширюються. До складу спад-
кового майна страхова сума входить у тому разi, коли при
укладеннi договору особистого страхування страхувальником не
обумовлювалась виплата єє третiй особi (особам).
Суд. всущiр№;::мв!<й|вi
як одержаявiдвовiдачстраi-i
говору- добровiльного- страхувавнiГ-чх--iЩ|11
навiть не витребував страховогосв1д(й4Ж)|Ц||1й
цих питань залежить допустимiсть пекладеед> на >ЙЙО<1дача
вiдповiдальностi за боргами спадкодаивИ,:" " ; У
Залишаючи без задоволення протест 1єпхйсурОрв:1ЄIЙяйст,
президiя обласного суду також помилково визнала, що сам факт
одержання- вiдповiдачем страховоє винагороди .е безумовною
пiдставою для покладення на нього вiдповiдальностi за боргами
спадкодавця. - -
Виходячи з наведеного i керуючись статтями 336, 337 ЦПК,
судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду УРСР
ухвалила: протест заступника Голови Верховного Суду УРСР
задовольнити, рiшення Харцизького мiського народного суду
вiд 10 липня 1979 р., ухвалу судовоє колегiє в цивiльних спра-
вах Донецького обласного суду вiд 6 серпння 1979 р. та по-
станову президiє цього суду вiд 2 квiтня: 1980 р. скасувати, а
справу направити до народного суду на новий розгляд.
179 -
СУДОВА ПРАКТИКА В СПРАВАХ
ПРО ВУППКОДУВАНЙЯШКОДИ
Вiдповiдно до ст. 443 Цивiльного кодексу шкода, заподiяна
громадянину внаслiдок незаконного притягнення до кримiналь-
ноє вiдповiдальностi, незаковного ааетосування взяття пiд вар-
ту, вiдшкодовууться у встановленому законом порядку держав
вою у потому обсязi незалежно вiд вини службових осiб ор-
ганiв дiзнання, попереднього слiдства i прокуратури
Постанова президiє Херсонського обласного суду
вiд 21 серпня 1992 р.
(в и т я г)
. Рiшенням Комсомольського районного народного суду
м. Херсона вад 17 вересня 1991 р. позов Т. до прокуратурi
Херсонськоє областi про стягнення 6741 крб. задоволене част-
ково. Постановлено стягнути з Комсомольського райфiнвiддiлу
м. Херсона на користь Т. 143 крб.. В касацiйному порядку
справа не розглядалась.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
ставилося питання про скасування рiшення суду i направлення
справи на новий розгляд. .
Президiя Херсонського обласного суду знайшла, що протест
пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вi1дявв(йв ст. .443 Цивiльного кодексу шкода, заподiяна
громаддвздотi н<сдiда;к незаконного притягнення . до кримi-
нальноє iриiйдальаосгi та незаконного застосування взяття
пiд варту, вiдпамдввуеiiся державою у повному обсязi неза-
лежнi вiд ввш службових осiб органiв дiзнання, попереднього
слiдства, прокуратури i суду в порядку, встановленому законом.
У судовому засiданнi позивач пояснював, що пiд час неза-
конного тримання його пiд вартою з його квартири було забрано
його майно i майно дружини без його вiдома на суму 6741 крб.
Проте суд всупереч вимогам статей 15, ЗОЩПК цi доводи
не перевiрив i не зясував, яке майно було в квартирi позивача-
на час його арешту, а лише в рiшеннi зазначив, що позивач
не довiв, що майно пропало з вини прокуратури. При цьому
суд не звернув уваги на те, цю вiдповiдно до ст. 443 Цивiльного
кодексу в цьому випадку шкода, заподiяна позивачевi, вiдшко-
довууться державою в повному обсязi незалежно вiд вини служ-
бових, осiб органiв попереднього слiдства .
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97