.
Ухвала судовоє колега в цивiльних справах Верховного Суву
Украєни вiд 20 липня 1994 р.
(витяг)
У березнi 1993 р. К. предявила позов до Б, про визнання
недiйсним свiдоцтва про право на .спадкування за законом, про
продовження строку на прийняття спадщини та про визнання
права власностi на спадкове майно.
Позивачка зазначала, що пiсля смертi П батька Н., яка
сталася 14 червня 1985 р., для неє вiдкрилась спадщина на
майно колгоспного двору вiдповiдно до вимог ст. 563 Цивiль-
ного кодексу. Мати вiдповiдача - Б.О. поселилась у цей двiр
з Н та батька дозволу тимчасово. Проте, коли 10 лютого 1992 р.
вона померла, нотарiальна контора неправильно видала вiд-
повiдачу свiдоцтво про право на спадщину за законом на майно
колгоспного двору.
Посилаючись на те, що пiсля смертi батька, який уi>
нам членом колгоспного двору, вiдкрилась спадщина на :
не двору майно, щодо якого вона та сестрине еi
першоє черги, К. просила суд про задоволення позi
Рiшенням судовоє колегiє в цивiльних справах
обласного суду вiд 2 червня 1994 р. в позовi
. . -171 - . . :1
В касацiйнiй скарзi К/просить скасувати рiшення судовоє
колегiє обласного суду i постановити нове рiшення на пiдставi
вимог, передбачених ст. 529 Цивiльного кодексу Украєни, по-
силаючись на те, що П батько Н. не перебував у зареустро-
ваному шлюбi з матiрю вiдповiдача - Б.О., а тому вона не
набула права на майно колгоспного двору пiсля його смертi, в
звязку з чим на спiрне майно повиннi поширюватись правила
ст. 563 Цивiльного кодексу.
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду Ук-
раєни визнала, що касацiйна скарга не пiдлягау задоволенню
з таких пiдстав. :
Судом встановлено, що господарство, головою якого був Н.,
було колгоспним двором. Позивачка е дочкою Н., який помер
15 "червня 1985 р. Мати вiдповiдача -Б.О. значилась членом
колгоспного двору в с. Щепель, але з 1977 р. фактично хила
без реустрацiє шлюбу з Н. i: була членом його двору, перевезла
сюди худобу, меблi, iнше майно, як член сiмє Н. вела з ним
спiльне господарство, працювала з 1979 р< по 1988 р, в колек-
тивному сiльськогосподарському пiдприумствi "Нива".
Зазначенi обставини пiдтверджуються поясненнями сторiн,
показаннями свiдкiв, виписками з погосподарських книг Єва-
ничiвськоє та Шеiiельськоє сiльських Рад, довiдками сiльсько-
господарських пiдприумств "Нива" i "Шепель" та. iншими до-
казами, яким суд дав оцiнку вiдповiдно до вимог статей 62,
203 ЦПК Украєни.
За таких обставин суд дiйшов правильного висновку про те,
що мати вiдповiдача Б.О. була членом колгоспного двору Н. i
пiсля його смертi спадщина в цьому дворi не вiдкривалась,
оскiльки вона залишилась в ньому останнiм членом. Тому не-
обгрунтованими у доводи скарги про те, що в даному випадку
повиннi застосовуватись правила ст. 13 Кодексу про шлюб та
сiмю Украєни, ст. 529 Цивiльного кодексу, а не ст. 563 остан-
нього, згiдно з якою на той час застосовувались загальнi по-
ложення про спадкування, якщо пiсля смертi члена колгоспного
двору iнших членiв двору не залишалось. Вирiшуючи спiр, суд
правильно взяв до уваги ст. 563 Цивiльного кодексу, оскiльки
майно двору належало на правi сумiсноє власностi його членам
Н. та Б.О. (ст. 120 Цивiльного кодексу). Коли ж Н. помер,
Б.О. на тих же пiдставах продовжувала володiти i користуватись
цим майном. Пiсля єє смертi вiдповiдач Б. у встановленому
порядку отримав свiдоцтво про право на спадкування за зако-
ном згаданого майна.
Враховуючи, що рiшення суду вiдповiдау встановленим об-
ставинам справи, вимогам закону, судова колегiя залишила його
без змiни. .
- 172- . ;-
Особа, до якоє перейшло за заповiтом право власностi на ча-
стку в спiльнiй власностi на жилий будинок, вправi вимагати
вiд iнших учасникiв спiльноi власностi на нього усунення пе-
решкод у користуваннi примiщеннями, що вiдiйшли до неє,
тому числi й виселення єх з цих примiщень
Постанова Пленуму Верховного Суду Украєни
вiд Зi сiчця 1992 р.. ,
(в и т я г),
У березнi 1990 р. П-ко!
про подiл частини будинку та висел
Вона" зазначала, що 6/24; тасдаЙгаН.,.,,, ".,, .."" " ,,,,"
на правi власностi и батьку П.> який в червнi 19тар. попер,
заповiвши цю частину будинку iй. Але на час вiдкриття спад-
щини його дружина -мати вiдповiдачiв була непрацездатною,
тому на пiдставi ст. 535 Цивiльного кодексу Украєни вона
успадкувала .1/24 частину будинку, а пiсля єє смертi цю час"
"гину успадкували вiдповiдачi. Однак дiйти згоди в користуваннi
успадкованими частинами будинку вони не можуть. Тому/по-
силаючись на те, що вiдповiдно до висновку, експертизи
видiлити Г/24 частину будинку в натурi неможливо, П-ко про-
сила все, що належало в будинку батьковi, видiлити єй, а на
користь вiдповiдачiв стягнути грошову компенсацiю, виселивши
з цих примiщень П-ча разом з усiма проживаючими з ним
особами як таких, що поселились в них пiсля смертi батька.
Вiдповiдачi К. та П-ч предявили зустрiчний позов про виз-
нання права власностi на частину будинку, що належала бать-
ковi, за ними, оскiльки за домовленiстю з батьком вони. своєми
коштами i працею-брали участь в єє добудовi та переобладнаннi,
а тому набули самостiйного права на. неє.
Рiшенням. Деснянського районного народного СУДУ вiд
31 травня 1990 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє ва
легiЄ в цивiльних справах Чернiгiвського обласного суду вiд
З липня 1990 р. позов Пко задоволене, а в зустрiчному позовi
вiдмовлено. Постановою президiє цього ж обласного суду вiд
10 липня 1991 р.- протест прокурора Чернiгiвськоє областi,
а ухвалою судовоє колеги в ЦИВiЛЬРЗХ справах Верховного Суду
Украєни вiд 9 жовтня 1991 р.-протест заступника Генераль-
ного прокурора Украєни про скасування судових рiшень адкч; ;
шено без задоволення. .. - .1,.".:\iЙє":
У протестi заступника Генерального прокурора Украєни ЗДi1
рушууться питання про скасування судових рiшень в чiигуєiiiм.є
виселення родини вiдповiдача з видiлених П-ко примiщевiє
тих пiдстав, що суд не перевiрив його твердженкг щвг Й
примiщеннях вiн проживав i за життя батька, а; за;)
вiн може бути виселений лише при доведеностi єй
своує потреби в примiщеннях. Пленум Верховного
173-
раєни вважау, що протест не пiдлягау задоволенню з таких
пiдстав. " -
З матерiалiв справа видно, що 2/3 частин будинку належали
на правi спiльноє сумiсно! власностi батькам вiдповiдачiв.
Рiшенням Деснянського районного народного суду м. Чер-
нiгова вiд 2 жовтня 1975 р. ця частина будинку була подiлена
мiж батьками - батьку видiлено 11/30 частин, матерi - 3/10.
Протягом 1983-1984 рр. мати з дозволу виконавчого ко-
мiтету Деснянськоє районноє Ради -народних депутатiв добуду-
вала до своує частини будинку жилi й пiдсобнi примiщення, де
стали проживати й вiдповiдачi, батько ж самовiльно переоблад-
нав свою частину будинку, а в 1986 р. узаконив це переоб-
ладнання. Внаслiдок цього частки спiввласностi на будинок
змiнилися i батьковi стало належати 6/24 частив будинку. 18 чер-
вня 1988 р. вiн помер, а 29 вересня 1988 р. померла мага.
Вирiшуючи спiр про визнання права власностi на частину
будинку, що належала батьковi, та вiдмовляючи в ньому вiд-
повiдачам, суд виходив зтого, що переобладнання в нiй батько
виконав за своє кошти, нiяких достовiрних доказiв про на-
явнiсть мiж ним i вiдповiдачами сiмейних стосункiв, якi пiд-
тверджували б наявнiсть домовленостi на створення спiльноє""
власностi на цi примiщення, судом не встановлено, а тому й
право-власностi в порядку спадкування за заповiтом повинно
бути визнане за позивачкою.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97
Ухвала судовоє колега в цивiльних справах Верховного Суву
Украєни вiд 20 липня 1994 р.
(витяг)
У березнi 1993 р. К. предявила позов до Б, про визнання
недiйсним свiдоцтва про право на .спадкування за законом, про
продовження строку на прийняття спадщини та про визнання
права власностi на спадкове майно.
Позивачка зазначала, що пiсля смертi П батька Н., яка
сталася 14 червня 1985 р., для неє вiдкрилась спадщина на
майно колгоспного двору вiдповiдно до вимог ст. 563 Цивiль-
ного кодексу. Мати вiдповiдача - Б.О. поселилась у цей двiр
з Н та батька дозволу тимчасово. Проте, коли 10 лютого 1992 р.
вона померла, нотарiальна контора неправильно видала вiд-
повiдачу свiдоцтво про право на спадщину за законом на майно
колгоспного двору.
Посилаючись на те, що пiсля смертi батька, який уi>
нам членом колгоспного двору, вiдкрилась спадщина на :
не двору майно, щодо якого вона та сестрине еi
першоє черги, К. просила суд про задоволення позi
Рiшенням судовоє колегiє в цивiльних справах
обласного суду вiд 2 червня 1994 р. в позовi
. . -171 - . . :1
В касацiйнiй скарзi К/просить скасувати рiшення судовоє
колегiє обласного суду i постановити нове рiшення на пiдставi
вимог, передбачених ст. 529 Цивiльного кодексу Украєни, по-
силаючись на те, що П батько Н. не перебував у зареустро-
ваному шлюбi з матiрю вiдповiдача - Б.О., а тому вона не
набула права на майно колгоспного двору пiсля його смертi, в
звязку з чим на спiрне майно повиннi поширюватись правила
ст. 563 Цивiльного кодексу.
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду Ук-
раєни визнала, що касацiйна скарга не пiдлягау задоволенню
з таких пiдстав. :
Судом встановлено, що господарство, головою якого був Н.,
було колгоспним двором. Позивачка е дочкою Н., який помер
15 "червня 1985 р. Мати вiдповiдача -Б.О. значилась членом
колгоспного двору в с. Щепель, але з 1977 р. фактично хила
без реустрацiє шлюбу з Н. i: була членом його двору, перевезла
сюди худобу, меблi, iнше майно, як член сiмє Н. вела з ним
спiльне господарство, працювала з 1979 р< по 1988 р, в колек-
тивному сiльськогосподарському пiдприумствi "Нива".
Зазначенi обставини пiдтверджуються поясненнями сторiн,
показаннями свiдкiв, виписками з погосподарських книг Єва-
ничiвськоє та Шеiiельськоє сiльських Рад, довiдками сiльсько-
господарських пiдприумств "Нива" i "Шепель" та. iншими до-
казами, яким суд дав оцiнку вiдповiдно до вимог статей 62,
203 ЦПК Украєни.
За таких обставин суд дiйшов правильного висновку про те,
що мати вiдповiдача Б.О. була членом колгоспного двору Н. i
пiсля його смертi спадщина в цьому дворi не вiдкривалась,
оскiльки вона залишилась в ньому останнiм членом. Тому не-
обгрунтованими у доводи скарги про те, що в даному випадку
повиннi застосовуватись правила ст. 13 Кодексу про шлюб та
сiмю Украєни, ст. 529 Цивiльного кодексу, а не ст. 563 остан-
нього, згiдно з якою на той час застосовувались загальнi по-
ложення про спадкування, якщо пiсля смертi члена колгоспного
двору iнших членiв двору не залишалось. Вирiшуючи спiр, суд
правильно взяв до уваги ст. 563 Цивiльного кодексу, оскiльки
майно двору належало на правi сумiсноє власностi його членам
Н. та Б.О. (ст. 120 Цивiльного кодексу). Коли ж Н. помер,
Б.О. на тих же пiдставах продовжувала володiти i користуватись
цим майном. Пiсля єє смертi вiдповiдач Б. у встановленому
порядку отримав свiдоцтво про право на спадкування за зако-
ном згаданого майна.
Враховуючи, що рiшення суду вiдповiдау встановленим об-
ставинам справи, вимогам закону, судова колегiя залишила його
без змiни. .
- 172- . ;-
Особа, до якоє перейшло за заповiтом право власностi на ча-
стку в спiльнiй власностi на жилий будинок, вправi вимагати
вiд iнших учасникiв спiльноi власностi на нього усунення пе-
решкод у користуваннi примiщеннями, що вiдiйшли до неє,
тому числi й виселення єх з цих примiщень
Постанова Пленуму Верховного Суду Украєни
вiд Зi сiчця 1992 р.. ,
(в и т я г),
У березнi 1990 р. П-ко!
про подiл частини будинку та висел
Вона" зазначала, що 6/24; тасдаЙгаН.,.,,, ".,, .."" " ,,,,"
на правi власностi и батьку П.> який в червнi 19тар. попер,
заповiвши цю частину будинку iй. Але на час вiдкриття спад-
щини його дружина -мати вiдповiдачiв була непрацездатною,
тому на пiдставi ст. 535 Цивiльного кодексу Украєни вона
успадкувала .1/24 частину будинку, а пiсля єє смертi цю час"
"гину успадкували вiдповiдачi. Однак дiйти згоди в користуваннi
успадкованими частинами будинку вони не можуть. Тому/по-
силаючись на те, що вiдповiдно до висновку, експертизи
видiлити Г/24 частину будинку в натурi неможливо, П-ко про-
сила все, що належало в будинку батьковi, видiлити єй, а на
користь вiдповiдачiв стягнути грошову компенсацiю, виселивши
з цих примiщень П-ча разом з усiма проживаючими з ним
особами як таких, що поселились в них пiсля смертi батька.
Вiдповiдачi К. та П-ч предявили зустрiчний позов про виз-
нання права власностi на частину будинку, що належала бать-
ковi, за ними, оскiльки за домовленiстю з батьком вони. своєми
коштами i працею-брали участь в єє добудовi та переобладнаннi,
а тому набули самостiйного права на. неє.
Рiшенням. Деснянського районного народного СУДУ вiд
31 травня 1990 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє ва
легiЄ в цивiльних справах Чернiгiвського обласного суду вiд
З липня 1990 р. позов Пко задоволене, а в зустрiчному позовi
вiдмовлено. Постановою президiє цього ж обласного суду вiд
10 липня 1991 р.- протест прокурора Чернiгiвськоє областi,
а ухвалою судовоє колеги в ЦИВiЛЬРЗХ справах Верховного Суду
Украєни вiд 9 жовтня 1991 р.-протест заступника Генераль-
ного прокурора Украєни про скасування судових рiшень адкч; ;
шено без задоволення. .. - .1,.".:\iЙє":
У протестi заступника Генерального прокурора Украєни ЗДi1
рушууться питання про скасування судових рiшень в чiигуєiiiм.є
виселення родини вiдповiдача з видiлених П-ко примiщевiє
тих пiдстав, що суд не перевiрив його твердженкг щвг Й
примiщеннях вiн проживав i за життя батька, а; за;)
вiн може бути виселений лише при доведеностi єй
своує потреби в примiщеннях. Пленум Верховного
173-
раєни вважау, що протест не пiдлягау задоволенню з таких
пiдстав. " -
З матерiалiв справа видно, що 2/3 частин будинку належали
на правi спiльноє сумiсно! власностi батькам вiдповiдачiв.
Рiшенням Деснянського районного народного суду м. Чер-
нiгова вiд 2 жовтня 1975 р. ця частина будинку була подiлена
мiж батьками - батьку видiлено 11/30 частин, матерi - 3/10.
Протягом 1983-1984 рр. мати з дозволу виконавчого ко-
мiтету Деснянськоє районноє Ради -народних депутатiв добуду-
вала до своує частини будинку жилi й пiдсобнi примiщення, де
стали проживати й вiдповiдачi, батько ж самовiльно переоблад-
нав свою частину будинку, а в 1986 р. узаконив це переоб-
ладнання. Внаслiдок цього частки спiввласностi на будинок
змiнилися i батьковi стало належати 6/24 частив будинку. 18 чер-
вня 1988 р. вiн помер, а 29 вересня 1988 р. померла мага.
Вирiшуючи спiр про визнання права власностi на частину
будинку, що належала батьковi, та вiдмовляючи в ньому вiд-
повiдачам, суд виходив зтого, що переобладнання в нiй батько
виконав за своє кошти, нiяких достовiрних доказiв про на-
явнiсть мiж ним i вiдповiдачами сiмейних стосункiв, якi пiд-
тверджували б наявнiсть домовленостi на створення спiльноє""
власностi на цi примiщення, судом не встановлено, а тому й
право-власностi в порядку спадкування за заповiтом повинно
бути визнане за позивачкою.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97