Одночасно суд зазначив, i це пiдтверджууться матерiалами
справи, що вiдповiдач був i у забезпеченим житлом в цьому ж
будинку - разом зi своую сiмую, а не як член сiмє батька,
вiн займав вiдокремлену частину будинку i в даний час у його
спiввласником. А займаючи без згоди позивачки ще й при-
мiщення, що єй видiляються, вiл порушуу єє права як власника,
в звязку з чим зобовязаний звiльнити цi примiщення. Тобто
в даному випадку суд виходив iз необхiдностi захисту права
власностi вiдповiдно до вимог й. 149 Цивiльного кодексу, згiд-
но з якою власник може вимагати усунення будь-яких пору-
шень його прав, хоча б цi- порушення i не були поуднанi з
позбавленням володiння.
Виходячи з цього, зазначенi судом висновки не спростову-
ються долученими до справи довiдками, на якi зроблено поси-
лання в протестi.
Довiдка вуличного комiтету про те, пiр П-ч був прописаний
в будинку батька, сама по собi не у свiдченням фактичного
його Щюживання з ним. В подiбних випадках прописка прова-
диться безпосередньо в будинок як обукт права особистоє влас-
ностi, а не в якiсь конкретнi примiщення, до того ж зазначений
в довiдцi номер квартири не збiгауться з нумерацiую примiщень
в матерiалах бюро технiчноє iнвентаризацiє.
Тi факти, що пiсля смертi батька на вiдповiдача були пе-
реоформленi автомобiль (видiлений П.- як iнвалiду) i телефон,
самi по собi за вiдсутностi iнших достовiрних доказiв теж не
пiдтверджують проживання вiдповiдача з батьком як члена його_
- 174 - /
сiмє i повязувати єх з правом подальшого користування на-
лежною спадкодавцю частиною будинку не можна.
За таких обставив пiдстав для додатковоє перевiрки зазна-
чених у протестi доводiв немау.
Зобовязуючи одного iз ряад
брала учаоi> зйяощ "1"
дiвництвi господарських
не врахував, що згiдно ЗЄХЯЬ
ностi кiлькох спадкоумцiв вони вiдповiдiєкл , , ",
кодавця пропорцiонально до одержаних ними смдкоята часток
йогiв вiдшкодувати особi, яка
,йдиiiсу,_iбу-
""єiйвд
у~ЯК~~
iСЙiМ-
У хвала судова, колеги, в цивiльних справах Верзсскзного Суду
Укроєш вiд26 вересня 1992 р.
(а и т яг) -."
\ " - "- .-,. - .1 ... . -..;
Рiшенням Кельменепького районного народного суду, вiд
23 грудая 1991 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє ко-
легiє в цивiльних справах; Чернiвецького обласного суду вiд
12 лютого 1992 р., задоволене позови Д.Б. i Д.i. до Д. про
подiл спадкового майна, а зустрiчний позов Д. задо90леио ча-
стково. На користь вiдповiдачки Д.з Д.Б. стягнуто 1/2 частину
витрат на будiвництво господарських споруд i ремонт будинку
в сумi 3979 крб.
Постановою президiє Чернiвецького обласного судувiД
26 травня 1992 р. протест прокурора Чернiвецькоєобластi за-
лишено без задоволення, а рiшення - без змiни.
Заступник Голови Верховного Суду Украєни порушив у про-
тестi питання про скасування всiх постановлених у справi су-
дових рiшень i направлення и на новий розгляд. .
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни визнала, що протест пiдлягау задоволенню з таких
пiдстав. . . " . ;::1;
Постановлюючи дане рiшення, суд виходив з того, що пiд,";
час шлюбу iз спадкодавцем вiдповiдачка збудувала гарах, даii;
сарає, провела ремонт будинку, що не вплинуло на збiльшення
розмiру останнього, тому вона мау право на компенсацiю пор
ловини витрат на цi роботи, яку повинен сплатити позивач Д,|i:
Хоча з цими висновками погодились судова колегiя - ""
зидiя обласного суду, єх не можна визнати правадв.нй
Згiдно зi ст. 556 Цивiльного кодексу спадкоумвв, iвii
няли спадщину, вiдповiдають за боргами спадкодавця дЦ
цiонально до одержаних ними спадкових часток.
Судом встановлено, що спiрний будинок "еє
ном i права власностi на нього до вiдкриття
. " . - 175- . 11 1
повiдачка не набула. Пiд час сумiсного проживання iз спадко-
давцем. вiдповiдачка брала участь у ремонтi належного йому
будинку та будiвництвi господарських споруд i мау право на
компенсацiю половшiй спiльних витрат на цi роботи, якi у
звязку зi смертю спадкодавця повиннi вiдшкодувати спад-
коумцi.
На порушення зазначених вимог закону суд зобовязав
сплатити вiдповiдачцi и витрати на ремонт i будiвництво тiльки
одного позивача Д.Б., а не всiх спадкоумцiв пропорцiонально
до одержаних ними спадкових часток.
Не мохва погодитись з висновками суду i про те, що об-
раний ввм варiант подiлу будинку мау переваги i забезпечуу
можливiсть подiлу земельноє дiлянки i роздiльне користування
господарськими спорудами.
iз приуднаноє до матерiалiв справи схеми видно, що видiленi
вiдповiдачцi- господарськi споруди знаходяться з протилежноє
сторони видiленоє єй частини будинку.
У скарзi в порядку нагляду вiдповiдачка вказуу на немож-
ливiсть переобладнання видiленоє єй частини будинку в квар-
тиру i на те, що виконком мiсцевоє Ради народних депутатiв.
не дау згоди на проведення добудови.
Зазначенi обставини не були належно дослiдженi, а тому
наведенi рiшення суду не можна визнати достатньо обгрунто-
ваними. .-"\ - .
Це стосууться i висновкiв суду про дiйсну вартiсть спадко-
вого майна. При визначеннi вартостi майна суд. виходив з даноє
експертами оцiнки без належноє перевiрки єє вiдповiдностi дiй-
снiй вартостi майна, тобто сумi, за яку воно може бути прода-
ним в данiй мiсцевостi. Суд не звернув уваги ва тещо оцiнка
автомобiля експертом проведана за залишковою, а не дiйсною
вартiстю. Вартiсть автопричепа визначена виходячи з його
оцiнки на час придбання, а не на час розгляду справи.
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду Ук-
раєни визнала, що за таких обставин судовi рiшення не можуть
залишатися в силi.
Правила ст. 557 Цивiльного кодексу Украєни про шестимi-
сячний строк для предявлення претензiй кредиторами спадко-
давця до спадкоумцiв не поширюються на спори про визнання
права власностi
Ухвала судовоє колегiє, в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд ЗО серпня Ш9 р.
(в и тяг) .-
В.Ш. предявив позов до О.Б. про визнання права власностi
на автомобiль. Позивач зазначав, що за домовленiстю зi своєм
. \
- 176 -
дядьком П.П. вiн передав тому 7300 крб. для придбання авто-
мобiля "Москвич", котрим позивач користувався за довiренiстю.
Шслясмергi П.П. вiдповiдачка прийняла спадщину, проте не
визнала його права на автомобiль, у звязку з чим В.Ш. просив
задовольнити його вимоги. ; .
Рiшенням Бiлоцеркiвського мiського народного суду в по-
зовi вiдмовлено. Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах
Києвського обласного супу рiшення залишено без змiни, а по-
становою презВДIIЙ:Ю зддоволеиiия про-
тест лiюкуiхфаi| ,
. Судова-колегiя в циєйхьввх ЙiвИЙiП>>
задовольнила пр<этт заступнята Г<ш1Й>ЙИ>i<> Суху У
раєни i в ухвалi про скасуванна вгiх су>> рiаi
.правлення справи на. новий розгледвказалiiйє
Вiдмовляючи єв позовi, народний суд, а яким погодйляён
касацiйна та наглядна iнстанцiє, виходив з того, що позивач
предявив позов пiсля закiнчення шестимiсячного строку, вста-
новленого ст. 557 Цивiльного кодексу для предявлення пре-
тензiй кредиторами спадкодавця до спадкоумцiв.
Проте погодитися з цим не можна, оскiльки таких висновкiв
суд дiйшов на порушення вимог статей 15, ЗО ЦПК на пiдставi
неповного зясування обставин спору. Як у позовнiй заявi, так
i в судовому засiданнi позивач просив зобовязати вiдповiдачку
передати йому автомобiль, вважаючи, що вiн був придбаний
для нього i за його кошти.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97