Наведене визначення судової влади не є вичерпним,
сутність цього феномена можна розуміти лише при дослі-
дженні його ознак і функціональної спрямованості.
§ 3. Ознаки судової влада
До ознак судової влади правомірно належать: виключ-
ність, самостійність, повнота, підзаконність, єдність, не-
залежність. Без сумнівів, всі вони взаємопов'язані та вза-
ємозалежні, закріплюються на констюущйно-правощщіу}
рівні. !
Організація судових та правоохоронних І
Найважливішою ознакою судової влади є виключ-
ність, її наявність, по-перше, свідчить про те, що ніякий
інший орган державної влади та управління не має права
брати на себе компетенцію судової влади. Як вже зазнача-
лося, ця ознака обумовлює виключність органів судової
влади вирішувати всі правові спори.
По-друге, винесення рішення з конкретної справи є
прерогативою суду, і це положення підкреслює виключ-
ність судових рішень. Держава тільки суду довіряє право
використовувати примусові повноваження державної вла-
ди, а саме: в установленому законом порядку застосову-
вати цивільно-правові санкції з цивільної справи; визна-
вати особу винною у вчиненні злочину; призначати кри-
мінальне покарання з кримінальної справи. Рішення суду
з конкретної справи є обов'язковими до виконання всіма
посадовими особами.
По третє, виключне правове становище суду в системі
державних органів визначається Конституцією та іншими
нормативно-правовими актами України. Формування
системи органів судової влади, порядок їх організації та
діяльності належать до відання законодавчої влади. Ви-
ключаючи можливість створення надзвичайних судів,
Конституція України допускає певну диференціацію су-
дових органів для розгляду різних категорій справ, тобто
закріплює можливість спеціалізації судів. Вони будуть від-
різнятися своєю предметною підсудністю та процесуаль-
ною формою судочинства.
По-четверте, виключність судової влади характеризу-
ється й особливим порядком формування суддів як носі-
їв судової влади, притягнення їх до відповідальності. Ви-
моги, що ставляться до судді, його обов'язки при відправ-
ленні правосуддя та позасудової діяльності специфічні',
чітко відображені^ чинному законодавстві.
Ця ознака охоплює також виключність правового ста-
новища особи у сфері відправлення правосуддя. Саме в
стадії судового розгляду права і обов'язки учасників про-
цесу докладно регламентовані та забезпечені відповідни-
ми гарантіями (наприклад, розділ третій КПК та ін.). Ви-
Розділ II. Судова влада
ходячи з положень Конституції України, визнати особу
винною та застосувати до неї заходи кримінального пока-
рання може лише суд. Цьому передує ретельне досліджен-
ня судом обставин справи, при якому враховуються як
пом'якшуючі, так і обтяжуючі вину обставини, і тим са-
мим підкреслюється виключність правового становища
особи підсудного.
Самостійність судової влади обумовлена конституцій-
ним принципом поділу влади. Кожна гілка влади — зако-
нодавча, виконавча та судова — самостійно виконує при-
таманні лише їй функції, перебуваючи одна щодо іншої у
непідлеглому становищі. Судова влада покликана захища-
ти права і свободи громадян, конституційний лад України,
забезпечувати відповідність актів законодавчої та виконав-
чої влади Конституції України. Рішення, що виносяться
органами судової влади, внаслідок цієї ознаки не потребу-
ють будь-якого затвердження іншими гілками влади.
Повнота судової влади розглядається у декількох вимі-
рах. Критерії повноти судової влади — це насамперед межі
поширення її компетенції, тобто обсягу, остаточність рі-
шень, що приймаються судовою владою, їх обов'язковість.
У межах, визначених Конституцією, чинними закона-
ми України, роль арбітра у вирішенні спорів про право,
всіх конфліктів, що виникають у суспільстві, належить
тільки судовій владі. У цьому разі судова влада поширю-
ється на коло відносин, що виникають між різними су-
б'єктами (як між громадянами, так і між громадянами і
державою). З усіх цих спорів судові органи приймають
рішення. Рішення та інші акти органів судової влади, що
набрали чинності, є обов'язковими для всіх без винятку
органів державної влади, підприємств, установ, організа-
цій, посадових осіб, громадян та підлягають безумовному
виконанню на всій території України.
Невиконання вимог суддів, актів, постановлених ор-
ганами судової влади, що набрали чинності, призводить
до встановленої законом відповідальності.
Підзаконність судової влади виявляється у відповід-
ності закону судових структур і судових процедур. Тобто
Організація судових та правоохоронних органів
судові органи і судці діють на підставі закону, підкоряють-
ся тільки Конституції та законам України. З іншого боку,
носії судової влади — судді — не мають права відступати
в своїй діяльності від вимог закону.
Законодавчою підставою функціонування судової
влади є Конституція України, закони України «Про судо-
устрій України», «Про статус суддів», «Про Конституцій-
ний Суд України», «Про органи.суддівського самовряду-
вання», «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну ате-
стацію та дисциплінарну відповідальність суддів судів
України», «Про арбітражний суд» та ін.
У цих нормативних актах встановлюються компетен-
ція, порядок створення, структура та основні функції, а
також матеріально-технічне і організаційне забезпечення
судів. Деякі з них (наприклад, Закон «Про статус суддів»)
докладно регламентують статус носіїв судової влади, ви-
моги, що ставляться до них, містять гарантії незалежності
суддів. Інші закони <КПК, цивільний процесуальний,
арбітражний процесуальний кодекси) регулюють проце-
дурні аспекти діяльності відповідних судів.
Таким чином, єдність судової влади в Україні забезпе-
чується ^сукупністю актів національного законодавства
про судоустрій і судочинство, їх єдиним застосуванням
судами на всій території України, фінансуванням судів з
державного бюджету, єдиним статусом судців.
Структура незалежності судової влади має два рівні —
зовнішній та внутрішній. Зовнішній рівень у свою чергу
диференціюється на політичну і соціально-економічну
незалежність. Рівень політичної незалежності обумовле-
ний суспільно-політичним становищем, в якому відбува-
ється діяльність суду. При цьому важливо зазначити, що
реальна незалежність суду абсолютно виключає будь-
який вплив політичних партій, громадських рухів та їх лі-
дерів на судову владу. Це положення набуває актуальності
в умовах'багатопартійності та політичного плюралізму.
Зазначений рівень незалежності закріплений в ст. 11 За-
кону «Про статус суддів», яка приписує, що всі державні
органи, установи, організації, органи місцевого та регіо-
Роздія II. Судова влада
нального самоврядування, громадяни та їх об'єднання
зобов'язані поважати незалежність судових органів та не
посягати на неї.
Забезпечення прогресивних перетворень юстиції по-
требує і соціально-економічної незалежності судової вла-
ди. Цей рівень незалежності гарантується особливим по-
рядком фінансування судців, їх матеріальним та побуто-
вим забезпеченням, соціальним захистом.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72