: Международньїй адвокат. — 1991. — № 2; Сов. юстиция.
-1991.-№20. -С. 19-20.
Організація судових та правоохоронних органів
принципів захисту всіх осіб, які затримані або перебувають
в умовах тюремного ув'язнення, Декларація про основні
принципи юстиції для жертв злочину і перевищення влади.
Основні положення цих документів повинні знайти
своє відображення і у вітчизняних законодавчих тїа інших
нормативних актах, зокрема Кодексі'адвбкатської етики.
Конституція України 1996 р. надала новий поштовх
демократичному розвитку адвокатури, прискоренню про-
цесу її перебудови. Відповідно до ст. 59 Конституції Укра-
їни кожен має право на правову допомогу. У випадках, пе-
редбачених законом, ця допомога надається безоплатно.
Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забез-
печення права на захист від обвинувачення та надання
правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших
державних органах в Україні діє адвокатура.
Порядок організації та принципи діяльності адвока-
тури закріплені у Законі України «Про адвокатуру». Зако-
нодавець чітко визначив, чим займається адвокатура.
Стаття 1 Закону проголошує: «Адвокатура в Україні є доб-
ровільним професійним громадським об'єднанням, по-
кликаним згідно з Конституцією сприяти захисту прав,
свобод та представляти законні інтереси громадян Укра-
їни, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридич-
них осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу».
Правове регулювання організації та діяльності адвока-
тури нарівні з Конституцією України та Законом «Про ад-
вокатуру» здійснюється також Положенням про кваліфіка-
ційно-дисциплінарну комісію адвокатури, Положенням
про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, іншими за-
конодавчими актами України та статутами адвокатських
об'єднань. Процесуальні права та обов'язки адвокатів при
здійсненні ними представництва в суді або захисту обвину-
ваченого закріплені також у КПК, ЦПК та АПК України1.
1 До міжнародних документів організації та діяльності адвокату-
ри, крім Основних положень про роль адвокатів, належать також Ста-
тут Міжнародного союзу адвокатів, Загальний кодекс правил для ад-
вокатів держав Європейського співтовариства, інші документи, прий-
няті Міжнародною асоціацією юристів.
Розділ X. Адвокатура
' § 3. Принципи діяльності адвокатури
Адвокатура України здійснює свою діяльність на
принципах верховенства закону, незалежності, демокра-
тизму, гуманізму, конфіденційності. Ці принципи поста-
ють з міжнародно-правових актів.
Сутність принципів полягає в наступному.
Принцип законності адвокатської діяльності визнача-
ється тим, що допомогу своїм клієнтам адвокати повинні
надавати лише законними способами, домагатися додер-
жання тих прав, свобод і інтересів людини, які визначені і
чинним законодавством України та міжнародно-правови- -1
ми актами, ратифікованими Україною. Законні засоби за- І
хисту — це такі, що застосовуються відповідно до закону з
метою з'ясування всього, що свідчить на користь підзахи- ;
сного, що спростовує його обвинувачення або пом'якшує І
його відповідальність1.
Принцип незалежності. У Загальному кодексі правил
для адвокатів держав Європейського співтовариства наго-
лошується на незалежності адвоката, під якою розумієть-
ся недопустимість підпорядкування адвоката будь-кому
при виконанні своїх професійних доручень, впливу тре-
тіх осіб.
Незалежність адвокатів при виконанні своїх функцій
полягає перш за все у иезалежності адвокатури від орга-
нів виконавчої та судової влади, а також об'єднань грома-
дян (політичних партій, рухів та інших громадських орга-
нізацій).
Цей принцип забезпечується передусім громадським
(недержавним) характером формування адвокатури як до-
бровільного самостійного незалежного об'єднання профе-
сійних юристів. Він полягає в тому, що юридична допомо-
га щодо захисту прав і і законних інтересів особи здійсню-
ється представниками незалежної юридичної професії.
З метою додержання принципу незалежності в своїй
діяльності адвокати повинні мати можливість виконува-
ти свої обов'язки без будь-якого втручання, зокрема з
1 Див.: Проблеми судебной зтики. — М., 1974. — С. 238-239.
Організація судових та правоохоронних органів
боку державних органів, а також без тиску власних інте-
ресів. Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, дер-
жавному нотаріаті, органах внутрішніх справ, національ-
ної безпеки, державному управлінні.
Принцип демократизму в діяльності адвокатури перед-
бачає її створення на підставі демократичних засад, віль-
ного бажання особи, яка підтвердила свої професійні
знання шляхом складання кваліфікаційного іспиту та від-
повідає іншим вимогам, закріпленим у ст. 2 Закону «Про
адвокатуру».
До прийняття цього Закону для одержання статусу ад-
воката юрист повинен був стати членом єдиного у кожній
області об'єднання адвокатів (колегії), яке мало монопо-
лію щодо надання права на професію адвоката. Закон
«Про адвокатуру» порушив цю монополію. Адвокат, який
має відповідне свідоцтво, може самостійно визначати ор-
ганізаційну форму своєї роботи: займатися цією діяльні-
стю індивідуально або об'єднуватись з іншими адвоката-
ми у різні види адвокатських об'єднань, у тому числі в ко-
легії, які у ст. 4 Закону визначаються як рівні фірмам, ко-
нторам та іншим адвокатським об'єднанням.
Відповідно до принципу гуманізму адвокат не має пра-
ва відмовитися від прийнятого на себе захисту підозрюва-
ного, обвинуваченого, підсудного.
Адвоката, який здійснює захист обвинуваченого (пі-
дозрюваного, підсудного), не випадково не названо зако-
ном у числі осіб, які приймають рішення у справі за сво-
їм внутрішнім переконанням. Він покликаний здійсню-
вати захист незалежно від будь-яких сумнівів, і обов'язко-
вим моральним (етичним) правилом для нього, як і для лі-
каря, повинен бути принцип «Не нашкодити!».
З принципу гуманізму випливає правило: адвокат не
має права використовувати свої повноваження на шкоду
особі, в інтересах якої він прийняв доручення.
Це повною мірою стосується й випадків колізійного
захисту, коли має місце виникнення протилежних інтере-
сів підсудних та їх захисників. Усі дії адвоката проти інших
підсудних виправдані лише тоді, коли без них неможли-
Розділ X. Адвокатура
ве здійснення у повному обсязі захисту підсудного, інте-
реси якого ввірені адвокату. У випадках, коли протиріччя
не впливають з процесуальної позиції підсудних та мо-
жуть бути повністю усунені або пом'якшені, підтриман-
ня їх захисником неприпустимо, оскільки він в цьому разі
перетворюється на обвинувача інших підсудних.
Якщо підсудний (підозрюваний, обвинувачений) ви-
знає свою вину у вчиненні злочину, адвокат, за наявності
підстав для цього, має відстоювати перед судом (слідчим,
прокурором) його невинність. При цьому він зобов'язаний
погодити свою позицію з підзахисним, оскільки колізія між
позиціями адвоката і підзахисного є неприйнятою.
Адвокат не може визнавати доведеною вину свого під-
захисного, якщо останній її заперечує.
Крім випадків, коли підзахисний обмовлює себе
(інших підсудних), адвокат не є вільним у визначенні
своєї позиції.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72
-1991.-№20. -С. 19-20.
Організація судових та правоохоронних органів
принципів захисту всіх осіб, які затримані або перебувають
в умовах тюремного ув'язнення, Декларація про основні
принципи юстиції для жертв злочину і перевищення влади.
Основні положення цих документів повинні знайти
своє відображення і у вітчизняних законодавчих тїа інших
нормативних актах, зокрема Кодексі'адвбкатської етики.
Конституція України 1996 р. надала новий поштовх
демократичному розвитку адвокатури, прискоренню про-
цесу її перебудови. Відповідно до ст. 59 Конституції Укра-
їни кожен має право на правову допомогу. У випадках, пе-
редбачених законом, ця допомога надається безоплатно.
Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забез-
печення права на захист від обвинувачення та надання
правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших
державних органах в Україні діє адвокатура.
Порядок організації та принципи діяльності адвока-
тури закріплені у Законі України «Про адвокатуру». Зако-
нодавець чітко визначив, чим займається адвокатура.
Стаття 1 Закону проголошує: «Адвокатура в Україні є доб-
ровільним професійним громадським об'єднанням, по-
кликаним згідно з Конституцією сприяти захисту прав,
свобод та представляти законні інтереси громадян Укра-
їни, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридич-
них осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу».
Правове регулювання організації та діяльності адвока-
тури нарівні з Конституцією України та Законом «Про ад-
вокатуру» здійснюється також Положенням про кваліфіка-
ційно-дисциплінарну комісію адвокатури, Положенням
про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, іншими за-
конодавчими актами України та статутами адвокатських
об'єднань. Процесуальні права та обов'язки адвокатів при
здійсненні ними представництва в суді або захисту обвину-
ваченого закріплені також у КПК, ЦПК та АПК України1.
1 До міжнародних документів організації та діяльності адвокату-
ри, крім Основних положень про роль адвокатів, належать також Ста-
тут Міжнародного союзу адвокатів, Загальний кодекс правил для ад-
вокатів держав Європейського співтовариства, інші документи, прий-
няті Міжнародною асоціацією юристів.
Розділ X. Адвокатура
' § 3. Принципи діяльності адвокатури
Адвокатура України здійснює свою діяльність на
принципах верховенства закону, незалежності, демокра-
тизму, гуманізму, конфіденційності. Ці принципи поста-
ють з міжнародно-правових актів.
Сутність принципів полягає в наступному.
Принцип законності адвокатської діяльності визнача-
ється тим, що допомогу своїм клієнтам адвокати повинні
надавати лише законними способами, домагатися додер-
жання тих прав, свобод і інтересів людини, які визначені і
чинним законодавством України та міжнародно-правови- -1
ми актами, ратифікованими Україною. Законні засоби за- І
хисту — це такі, що застосовуються відповідно до закону з
метою з'ясування всього, що свідчить на користь підзахи- ;
сного, що спростовує його обвинувачення або пом'якшує І
його відповідальність1.
Принцип незалежності. У Загальному кодексі правил
для адвокатів держав Європейського співтовариства наго-
лошується на незалежності адвоката, під якою розумієть-
ся недопустимість підпорядкування адвоката будь-кому
при виконанні своїх професійних доручень, впливу тре-
тіх осіб.
Незалежність адвокатів при виконанні своїх функцій
полягає перш за все у иезалежності адвокатури від орга-
нів виконавчої та судової влади, а також об'єднань грома-
дян (політичних партій, рухів та інших громадських орга-
нізацій).
Цей принцип забезпечується передусім громадським
(недержавним) характером формування адвокатури як до-
бровільного самостійного незалежного об'єднання профе-
сійних юристів. Він полягає в тому, що юридична допомо-
га щодо захисту прав і і законних інтересів особи здійсню-
ється представниками незалежної юридичної професії.
З метою додержання принципу незалежності в своїй
діяльності адвокати повинні мати можливість виконува-
ти свої обов'язки без будь-якого втручання, зокрема з
1 Див.: Проблеми судебной зтики. — М., 1974. — С. 238-239.
Організація судових та правоохоронних органів
боку державних органів, а також без тиску власних інте-
ресів. Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, дер-
жавному нотаріаті, органах внутрішніх справ, національ-
ної безпеки, державному управлінні.
Принцип демократизму в діяльності адвокатури перед-
бачає її створення на підставі демократичних засад, віль-
ного бажання особи, яка підтвердила свої професійні
знання шляхом складання кваліфікаційного іспиту та від-
повідає іншим вимогам, закріпленим у ст. 2 Закону «Про
адвокатуру».
До прийняття цього Закону для одержання статусу ад-
воката юрист повинен був стати членом єдиного у кожній
області об'єднання адвокатів (колегії), яке мало монопо-
лію щодо надання права на професію адвоката. Закон
«Про адвокатуру» порушив цю монополію. Адвокат, який
має відповідне свідоцтво, може самостійно визначати ор-
ганізаційну форму своєї роботи: займатися цією діяльні-
стю індивідуально або об'єднуватись з іншими адвоката-
ми у різні види адвокатських об'єднань, у тому числі в ко-
легії, які у ст. 4 Закону визначаються як рівні фірмам, ко-
нторам та іншим адвокатським об'єднанням.
Відповідно до принципу гуманізму адвокат не має пра-
ва відмовитися від прийнятого на себе захисту підозрюва-
ного, обвинуваченого, підсудного.
Адвоката, який здійснює захист обвинуваченого (пі-
дозрюваного, підсудного), не випадково не названо зако-
ном у числі осіб, які приймають рішення у справі за сво-
їм внутрішнім переконанням. Він покликаний здійсню-
вати захист незалежно від будь-яких сумнівів, і обов'язко-
вим моральним (етичним) правилом для нього, як і для лі-
каря, повинен бути принцип «Не нашкодити!».
З принципу гуманізму випливає правило: адвокат не
має права використовувати свої повноваження на шкоду
особі, в інтересах якої він прийняв доручення.
Це повною мірою стосується й випадків колізійного
захисту, коли має місце виникнення протилежних інтере-
сів підсудних та їх захисників. Усі дії адвоката проти інших
підсудних виправдані лише тоді, коли без них неможли-
Розділ X. Адвокатура
ве здійснення у повному обсязі захисту підсудного, інте-
реси якого ввірені адвокату. У випадках, коли протиріччя
не впливають з процесуальної позиції підсудних та мо-
жуть бути повністю усунені або пом'якшені, підтриман-
ня їх захисником неприпустимо, оскільки він в цьому разі
перетворюється на обвинувача інших підсудних.
Якщо підсудний (підозрюваний, обвинувачений) ви-
знає свою вину у вчиненні злочину, адвокат, за наявності
підстав для цього, має відстоювати перед судом (слідчим,
прокурором) його невинність. При цьому він зобов'язаний
погодити свою позицію з підзахисним, оскільки колізія між
позиціями адвоката і підзахисного є неприйнятою.
Адвокат не може визнавати доведеною вину свого під-
захисного, якщо останній її заперечує.
Крім випадків, коли підзахисний обмовлює себе
(інших підсудних), адвокат не є вільним у визначенні
своєї позиції.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72