Принцип змагаль- І
ності характеризує таку організацію процесу, коли функції І
обвинувачення та захисту, підтримання позову та запере- 1
чення проти нього відокремлені від судової діяльності,
виконуються.суб'єктами, які користуються рівними пра-
вами для відстоювання своїх інтересів, а суд виступає го-
ловним суб'єктом, який здійснює керівництво судовим
засіданням та вирішує цю справу.
За своєю сутністю принцип змагальності передбачає
рівні можливості та умови для виконання функції обвину-
вачення і захисту, підтримання позову і відповіді на нього.
Процесуальна рівність означає, що всі заходи, які має право
застосувати обвинувач для доведення обвинувачення, може
застосовувати і захист для його спростування; все, що має
право робити позивач для підтримання позову, може роби-
ти і відповідач для його заперечення.
О\9 |Л/\Л«*Ш* кж.хх%»и~_ _ и-І- — -
відповідач для його заперечення. _____ __
Організація судових та правоохоронних органів
Дія принципу змагальності у сфері цивільного судо-
чинства була загальновизнаною, оскільки сама природа
спору про право цивільне неможлива без рівності прав
сторін в оспорюванні свого інтересу. Це знайшло закріп-
лення у назві ст. 15 ЦПК «З'ясування судом обставин
справи на засадах змагальності» та'в її змісті: «Розгляд і
вирішення цивільних справ у судах супроводиться на за-
садах змагальності. Суд зобов'язаний вживати передбаче-
них законом заходів до всебічного, повного і об'єктивного
з'ясування обставин справи, роз'ясняти особам, які бе-
руть участь у справі, їх права та обов'язки та сприяти у
здійсненні їх прав».
Що стосується кримінального судочинства, то наяв-
ність змагальних засад при здійсненні правосуддя з кри-
мінальних справ визнавалася не всіма. Каменем споти-
кання був статус прокурора, який виступав у суді як пред-
ставник влади, що вповноважила його виражати держав-
ний інтерес — підтримувати обвинувачення від імені дер-
жави. Між тим процесуальна рівність, хоча і прирівнює
прокурора до інших учасників судового розгляду, зовсім
не свідчить про однаковість завдань і обов'язків, які він
виконує. Завдання і обов'язки прокурора вказують на
його особливу роль у суді, але не створюють ніяких пере-
ваг при,відстоюванні своїх міркувань і висновків по
справі. Процесуальна рівність відображує лише рівне пра-
во обвинувачення і захисту відстоювати свої інтереси або
представляти інтереси інших осіб перед судом. Про це
йдеться у ст. 261 КПК «Рівність прав учасників судового
розгляду»: «Обвинувач, підсудний, захисник, потерпший,
а також цивільний позивач, цивільний відповідач та їх
представники в судовому розгляді користуються рівними
правами щодо подання доказів, участі в дослідженні до-
казів і заявляння клопотань».
Таким чином, змагальність вимагає, щоб суб'єкти
обвинувачення і захисту, позивач і відповідач мали одна-
кові можливості переконати суд у своїй правоті. Але зма-
гальність також означає, що суд не пов'язаний думкою
учасників з жодного питання і у своїх висновках від них
Розділ III. Принципи правосуддя
не залежить. Оскільки суду належить керівна роль у судо-
вому розгляді, він активно керує змаганням, вживає всіх
передбачених законом заходів щодо повного, всебічного
і об'єктивного розгляду справи, виносить рішення на під-
ставі внутрішнього переконання і з огляду на закон.
Презумпція невинності. Відповідно до ст. 62 Консти-
туції України особа вважається невинуватою у вчиненні
злочину і не може бути піддана кримінальному покаран-
ню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і
встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобо-
в'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочи-
ну. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах,
одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на
її користь. У разі скасування вироку суду як неправосуд-
ного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду,
завдану безпідставним засудженням.
Презумпція невинності вперше була проголошена на
початку Французької буржуазної революції у Декларації
прав людини і громадянина від 26 серпня 1789 р., де було
зазначено, що «всіляка надмірна суворість до суду є необ-
грунтованою». До середини XIX ст. ця ідея вже стала
принципом процесу, відповідно до якого особа вважаєть-
ся невинуватою, доки її вину не буде доведено судом.
Зміст розглядуваного принципу полягає, зокрема, у
тому, що особа вважається винною не тоді, козт віднос-
но неї винесено обвинувачення, а тоді, коли її винність
доведено в установленому законом порядку вироком суду.
Закон забороняє домагатися свідчень обвинуваченого або!
інших осіб, що беруть участь у справі, шляхом насильст-
ва, погроз та інших незаконних засобів.
Згідно з презумпцією невинності закон, суспільство,
держава вважають обвинуваченого (підсудного) невин-
ним доти, доки особи, які висувають обвинувачення (осо-
ба, що проводить дізнання, слідчий, прокурор), не дове-
дуть, що обвинувачений (підсудний) дійсно винний, і з
цими висновками не погодиться суд у своєму вироку. Тве-
рдження слідчого і прокурора про винність обвинуваче-
^В^Ш Організація судових та правоохоронних органів
ного (підсудного) — це їх думка, висновок, правильність
якого ще потрібно довести суду, і лише обвинувальний ви-
рок суду, винесений в установленому законом порядку,
означає позитивне вирішення питання про винність, тоб-
то визнання обвинуваченого (підсудного) винним у вчи-
ненні злочину.
Відповідно до принципу презумпції невинності на
обвинуваченого (а також на його захисника) не може бути
покладено обов'язок доводити свою невинність, наяв-
ність обставин, які виключають кримінальну відповідаль-
ність. Цей обов'язок покладається на органи, що висуну-
ли обвинувачення (особу, яка проводить дізнання, слідчо-
го, прокурора), але це не виключає права обвинувачено-
го доводити свою повну невинність або меншу вину. Всі
обставини, що наводяться ним на свій захист, повинні
бути ретельно досліджені слідчими органами, прокурором
і судом (ч. 1 ст. 22 КПК).
Презумпція невинності має такі правила: 1) обов'язок
доведення вини обвинуваченого покладається на обвину-
вачів (особу, що проводить дізнання, слідчого, прокурора);
2) будь-який неусунений сумнів у невинності тлумачить-
ся на користь обвинуваченого; 3) недоведена винність у
юридичному розумінні дорівнює доведеній невинності.
З позиції вимоги презумпції невинності обвинувальний
вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановля-
ється лише за умови, що в ході судового розгляду вина під-
судного у вчиненні злочину доведена повністю. Всі сумніви,
не усунені судом, тлумачаться на користь підсудного.
Принцип презумпції невинності тісно пов'язаний з
принципом забезпечення обвинуваченому права на за-
хист. Обвинувачений наділений широкими правами для
захисту від пред'явленого обвинувачення, органи ж дер-
жави: слідчий, прокурор, суд — зобов'язані забезпечити ці
права саме тому, що до постановляння вироку обвинува-
чений вважається невинним.
Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсуд-
ному права на захист.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72
ності характеризує таку організацію процесу, коли функції І
обвинувачення та захисту, підтримання позову та запере- 1
чення проти нього відокремлені від судової діяльності,
виконуються.суб'єктами, які користуються рівними пра-
вами для відстоювання своїх інтересів, а суд виступає го-
ловним суб'єктом, який здійснює керівництво судовим
засіданням та вирішує цю справу.
За своєю сутністю принцип змагальності передбачає
рівні можливості та умови для виконання функції обвину-
вачення і захисту, підтримання позову і відповіді на нього.
Процесуальна рівність означає, що всі заходи, які має право
застосувати обвинувач для доведення обвинувачення, може
застосовувати і захист для його спростування; все, що має
право робити позивач для підтримання позову, може роби-
ти і відповідач для його заперечення.
О\9 |Л/\Л«*Ш* кж.хх%»и~_ _ и-І- — -
відповідач для його заперечення. _____ __
Організація судових та правоохоронних органів
Дія принципу змагальності у сфері цивільного судо-
чинства була загальновизнаною, оскільки сама природа
спору про право цивільне неможлива без рівності прав
сторін в оспорюванні свого інтересу. Це знайшло закріп-
лення у назві ст. 15 ЦПК «З'ясування судом обставин
справи на засадах змагальності» та'в її змісті: «Розгляд і
вирішення цивільних справ у судах супроводиться на за-
садах змагальності. Суд зобов'язаний вживати передбаче-
них законом заходів до всебічного, повного і об'єктивного
з'ясування обставин справи, роз'ясняти особам, які бе-
руть участь у справі, їх права та обов'язки та сприяти у
здійсненні їх прав».
Що стосується кримінального судочинства, то наяв-
ність змагальних засад при здійсненні правосуддя з кри-
мінальних справ визнавалася не всіма. Каменем споти-
кання був статус прокурора, який виступав у суді як пред-
ставник влади, що вповноважила його виражати держав-
ний інтерес — підтримувати обвинувачення від імені дер-
жави. Між тим процесуальна рівність, хоча і прирівнює
прокурора до інших учасників судового розгляду, зовсім
не свідчить про однаковість завдань і обов'язків, які він
виконує. Завдання і обов'язки прокурора вказують на
його особливу роль у суді, але не створюють ніяких пере-
ваг при,відстоюванні своїх міркувань і висновків по
справі. Процесуальна рівність відображує лише рівне пра-
во обвинувачення і захисту відстоювати свої інтереси або
представляти інтереси інших осіб перед судом. Про це
йдеться у ст. 261 КПК «Рівність прав учасників судового
розгляду»: «Обвинувач, підсудний, захисник, потерпший,
а також цивільний позивач, цивільний відповідач та їх
представники в судовому розгляді користуються рівними
правами щодо подання доказів, участі в дослідженні до-
казів і заявляння клопотань».
Таким чином, змагальність вимагає, щоб суб'єкти
обвинувачення і захисту, позивач і відповідач мали одна-
кові можливості переконати суд у своїй правоті. Але зма-
гальність також означає, що суд не пов'язаний думкою
учасників з жодного питання і у своїх висновках від них
Розділ III. Принципи правосуддя
не залежить. Оскільки суду належить керівна роль у судо-
вому розгляді, він активно керує змаганням, вживає всіх
передбачених законом заходів щодо повного, всебічного
і об'єктивного розгляду справи, виносить рішення на під-
ставі внутрішнього переконання і з огляду на закон.
Презумпція невинності. Відповідно до ст. 62 Консти-
туції України особа вважається невинуватою у вчиненні
злочину і не може бути піддана кримінальному покаран-
ню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і
встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобо-
в'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочи-
ну. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах,
одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на
її користь. У разі скасування вироку суду як неправосуд-
ного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду,
завдану безпідставним засудженням.
Презумпція невинності вперше була проголошена на
початку Французької буржуазної революції у Декларації
прав людини і громадянина від 26 серпня 1789 р., де було
зазначено, що «всіляка надмірна суворість до суду є необ-
грунтованою». До середини XIX ст. ця ідея вже стала
принципом процесу, відповідно до якого особа вважаєть-
ся невинуватою, доки її вину не буде доведено судом.
Зміст розглядуваного принципу полягає, зокрема, у
тому, що особа вважається винною не тоді, козт віднос-
но неї винесено обвинувачення, а тоді, коли її винність
доведено в установленому законом порядку вироком суду.
Закон забороняє домагатися свідчень обвинуваченого або!
інших осіб, що беруть участь у справі, шляхом насильст-
ва, погроз та інших незаконних засобів.
Згідно з презумпцією невинності закон, суспільство,
держава вважають обвинуваченого (підсудного) невин-
ним доти, доки особи, які висувають обвинувачення (осо-
ба, що проводить дізнання, слідчий, прокурор), не дове-
дуть, що обвинувачений (підсудний) дійсно винний, і з
цими висновками не погодиться суд у своєму вироку. Тве-
рдження слідчого і прокурора про винність обвинуваче-
^В^Ш Організація судових та правоохоронних органів
ного (підсудного) — це їх думка, висновок, правильність
якого ще потрібно довести суду, і лише обвинувальний ви-
рок суду, винесений в установленому законом порядку,
означає позитивне вирішення питання про винність, тоб-
то визнання обвинуваченого (підсудного) винним у вчи-
ненні злочину.
Відповідно до принципу презумпції невинності на
обвинуваченого (а також на його захисника) не може бути
покладено обов'язок доводити свою невинність, наяв-
ність обставин, які виключають кримінальну відповідаль-
ність. Цей обов'язок покладається на органи, що висуну-
ли обвинувачення (особу, яка проводить дізнання, слідчо-
го, прокурора), але це не виключає права обвинувачено-
го доводити свою повну невинність або меншу вину. Всі
обставини, що наводяться ним на свій захист, повинні
бути ретельно досліджені слідчими органами, прокурором
і судом (ч. 1 ст. 22 КПК).
Презумпція невинності має такі правила: 1) обов'язок
доведення вини обвинуваченого покладається на обвину-
вачів (особу, що проводить дізнання, слідчого, прокурора);
2) будь-який неусунений сумнів у невинності тлумачить-
ся на користь обвинуваченого; 3) недоведена винність у
юридичному розумінні дорівнює доведеній невинності.
З позиції вимоги презумпції невинності обвинувальний
вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановля-
ється лише за умови, що в ході судового розгляду вина під-
судного у вчиненні злочину доведена повністю. Всі сумніви,
не усунені судом, тлумачаться на користь підсудного.
Принцип презумпції невинності тісно пов'язаний з
принципом забезпечення обвинуваченому права на за-
хист. Обвинувачений наділений широкими правами для
захисту від пред'явленого обвинувачення, органи ж дер-
жави: слідчий, прокурор, суд — зобов'язані забезпечити ці
права саме тому, що до постановляння вироку обвинува-
чений вважається невинним.
Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсуд-
ному права на захист.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72