Конституційні суди — це судові органи, діяльність
яких здійснюється в процесуальних формах, що зближає
їх з судами загальної юрисдикції. У деяких країнах зако-
нодавець розглядає їх саме як суди: положення про них
містяться в розділі конституції, присвяченому судовій
владі (Україна, Португалія, Росія, Туреччина, Чехія, Сло-
ваччина, Вірменія, Узбекистан та ін.). Цим законодавець
підкреслює зв'язок конституційного судочинства з інши-
ми формами судочинства і визнає конституційний суд од-
ним із судів, але з особливою юрисдикцією — конституцій-
ною. Процедура судочинства в конституційних і загальних
судах базується на таких принципах судочинства, як не-
залежність, колегіальність, гласність, змагальність і рівно-
правність сторін.
Однак спеціалізовані органи конституційного судо-
чинства істотно відрізняються від судів загальної юрисдик-
ції. При всьому різноманітті національних особливостей,
властивих їм в окремих країнах, можна виділити три ос-
новні подібності.
1.У формуванні спеціалізованих органів конституцій-
ного судочинства, як правило, беруть участь декілька гі-
Розділ IV. Судова система
лок влади, що представлені різними державними органа-
ми. Причому в одних державах конституційні суди утво-
рюються при участі в тій чи іншій формі двох гілок вла-
ди — законодавчої і виконавчої (Австрія, Албанія, Вірме-
нія, Бенін, Киргизстан, Румунія, Росія, Франція.). В
інших країнах конституційні суди формуються при участі
трьох гілок влади — законодавчої, виконавчої і судової
(Болгарія, Габон, Італія, Іспанія, Литва, Мадагаскар, Мол-
дова, Монголія, Республіка Корея).
2. На відміну від суддів судів загальної юрисдикції
судді конституційних судів призначаються і обираються
на певний, відносно короткий строк без права повторно-
го призначення і обрання. У більшості країн поряд з фік-
сацією граничного віку встановлений законом строк не
перевищує 12 років (у Марокко, Молдові, Республіці Ко-
рея, Португалії — шість років, Болгарії, Угорщині, Литві,
Румунії, Франції — дев'ять років, Албанії, Росії — 12 ро-
ків). При цьому в одних країнах склад конституційних
судів залишається незмінним протягом усього строку
(Болгарія, Італія, Монголія, Росія, ПАР, Ефіопія), в інших
— передбачена ротація їх членів (в Іспанії, Казахстані,
Литві, Мавританії, Румунії, Франції 1/3 складу оновлю-
ється кожні три роки, у Польщі — половина кожні чоти-
ри роки). Лише в деяких країнах, наприклад, в Австрії, Ві-
рменії, Туреччині, строк перебування судді на посаді об-
межений тільки досягненням певного віку.
3. На відміну від судів загальної юрисдикції, що фор-
муються виключно з професійних суддів, конституційні
суди створюються, як правило, на більш широкій основі:
їх членами можуть бути викладачі в галузі права, держав-
ні службовці, політичні діячі і навіть особі, що не мають
юридичної освіти.
Компетенція (юрисдикція) органів конституційного су-
дочинства. Способи визначення компетенції органів кон-
ституційного судочинства прямо залежать від моделі кон-
ституційного судочинства. У класичному варіанті амери-
канської моделі конституційне судочинство не виділяєть-
ся із загального. Тут немає особливої категорії конетиту-
Організація судових та правоохоронних органів
ційних справ. Конституційно-правові питання можуть
бути присутніми у будь-яких справах — кримінальних,
цивільних, адміністративних — і розглядатися судами за-
гальної юрисдикції.
Компетенція конституційних судів як органів консти-
туційного судочинства визначається їх природою як
головних органів судової охорони конституції. Аналіз су-
часного законодавства дозволяє виділити чотири основні
групи повноважень конституційних судів:
Це повноваження, пов'язані:
1) з забезпеченням верховенства конституції в системі
джерел національного права: розгляд справ про конститу-
ційність нормативно-правових актів і міжнародних дого-
ворів, офіційне тлумачення конституції і законів;
2) з забезпеченням принципу поділу влади: розгляд
спорів про компетенцію міждержавними органами (роз-
межування компетенції законодавчої, виконавчої і судо-
вої влади по горизонталі); між державою та її складовими
частинами (розмежування повноважень по вертикалі: у
федеративній державі — між федерацією та її суб'єктами,
у складній унітарній державі — між центром і автономія-
ми, у простій унітарній державі — між центральними дер-
жавними органами і територіальними колективами);
3) з захистом конституційних прав і свобод людини:
процедури «хабеас корпус», ампаро, конституційної скар-
ги. До них можна віднести також розгляд справ про консти-
туційність проведення виборів та референдумів і розгляд
виборчих спорів, оскільки йдеться про захист одного з най-
важливіших політичних прав громадян — виборчого;
4) з захистом конституції від порушення її вищими по-
садовими особами, а у деяких державах — і політичними
партіями (розгляд справ у порядку процедури імпічменту або
участь у ній; контроль діяльності політичних партій).
При цьому слід ураховувати дві обставини. По-перше,
не всі органи конституційного судочинства здійснюють
усі або в повному обсязі зазначені повноваження. По-дру-
ге, в окремих країнах органам конституційного судочин-
ства властиві й інші повноваження, наприклад, оголо-
Розділ IV. Судова система
шення неконституційною бездіяльність державних орга-
нів або посадових осіб (в Австрії, Угорщині, Німеччині
конституційний суд може зажадати від законодавчого
органу, що зволікає з виконанням запропонованих йому
законом обов'язків по виданню правових норм, виконан-
ню їх у визначені строки).
Порядок формування, склад і структура Конституційно-
го Суду України. Відповідно до ст. 148 Конституції Украї-
ни Конституційний Суд складається з вісімнадцяти суд-
дів Конституційного Суду України. Президент України,
Верховна Радою України та з'їзд суддів України признача-
ють по шість суддів Конституційного Суду.
Основні положення порядку призначення суддів за-
кріплені в Законі України «Про Конституційний Суд
України». Так, Президент України перед призначенням
шести суддів обов'язково здійснює консультації з Прем'єр-
міністром України і Міністром юстиції України щодо кан-
дидатур на посади суддів Конституційного Суду. Указ
Президента України про призначення суддів скріплюєть-
ся підписами Прем'єр-міністра і Міністра юстиції Украї-
ни. У разі припинення повноважень судді Конституційно-
го Суду, який призначався Президентом України, Пре-
зидент України у місячний строк призначає іншу особу
на цю посаду.
Верховна Рада України призначає суддів Конститу-
ційного Суду таємним голосуванням шляхом подання
бюлетенів. Пропозиції щодо кандидатур на посади суддів
Конституційного Суду вносить Голова Верховної Ради, а
також може вносити не менш як 1/4 народних депутатів
України від конституційного складу Верховної Ради; при
цьому депутат має право поставити підпис під пропози-
цією про висунення тільки однієї кандидатури і ці підпи-
си депутатів не відкликаються. Відповідний Комітет Вер-
ховної Ради України подає Верховній Раді свої висновки
щодо кожної кандидатури на посаду судді Конституцій-
ного Суду, внесеної у встановленому порядку.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72