Положення про адвокатуру СРСР 1939 р. передбачило
організацію адвокатури у вигляді обласних, крайових, рес-
публіканських колегій адвокатів. (Ця організаційна побудо-
ва колегій залишається незмінною й до теперішнього часу.)
Загальне керівництво їх діяльністю здійснювалось НКЮ
СРСР через НКЮ УРСР та обласні управління юстиції.
Положенням були скасовані колективи захисників,
які діяли в межах колегій, та визначалось, що вся практич-
на діяльність здійснюється через юридичні консультації.
Тільки особи, що стали членами колегій адвокатів, могли
займатися адвокатською діяльністю. В окремих випадках
з дозволу НКЮ УРСР до занять адвокатською діяльністю
допускались особи, що не були членами колегій2.
У розглядуваний період реформування адвокатури
мало як негативні, так і позитивні наслідки, але роль
останніх зводилася нанівець з прийняттям деяких право-
вих актів, які порушували законність і обмежували права
громадян. Так, була виключена участь захисника з певних
1 Див.: РивлинА.Л. Организацмя адвокатури в СССР. — К., 1974.
- С. ЗО.
1 Святоцький О.Д., Михеєнко М.М. Вказ. праця. — С. 45.
Розділ X. Адвокатура
категорій кримінальних справ1, а потім і значно обмеже-
на на стадії попереднього розслідування.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни форми
організації адвокатури України залишилися без істотних
змін. Це підтвердило й Положення про адвокатуру УРСР
1962 р. Говорити про престиж адвокатури та ефективність
її діяльності у цей період не доводиться, оскільки знову
дали про себе знати недооцінка та приниження принци-
пів демократії, порушення прав людини, декларативний
характер основних законодавчих актів. Адвокатура все ще
залишалася під пильним наглядом державних органів.
За встановленим правилом займатися адвокатською
діяльністю могли виключно члени колегій та тільки у
складі юридичних консультацій. Це значно обмежувало
право багатьох кваліфікованих юристів на заняття адво-
катською діяльністю, оскільки доступ до колегій адвока-
тів був дуже важким2.
Подальший розвиток законодавства про адвокатуру
України зумовлений затвердженням Положення про адво-
катуру УРСР від 1 жовтня 1980 р., яке надало колегіям адво-
катів вагомі повноваження у самоврядуванні, вирішенні сво-
їх внутрішньо-організаційних питань, здійсненні керівниц-
тва і контролю за професійною адвокатською діяльністю.
Разом з тим нове законодавство передбачало й повноважен-
ня органів державної влади та управління стосовназагально-
го керівництва колегіями адвокатів. Так, Міністерству юс-
тиції УРСР було надано право зупиняти виконання рішень
загальних зборів чи постанов президії колегії адвокатів у разі
невідповідності їх чинному законодавству, ним встановлю-
вався порядок надання адвокатами юридичної допомоги та
оплати праці, здійснювались інші повноваження, пов'язані
з загальним керівництвом адвокатурою республіки.
У другій половині 80-х років розпочалося оновлення
всієї правової основи державного та суспільного життя
1 Наприклад, постановою Президії ЦВК від 1 грудня 1934 р. «Про
порядок ведення справ по підготовці або вчиненню терористичних
актів» була виключена участь захисника в суді при розгляді цієї кате-
горії справ.
2 Див.: Варфоломеева Т.В. Вказ. праця. — С. 20.
Організація судових та правоохоронних органів
України, формування в республіці правової держави. Ви-
никла потреба у значному підвищенні ролі адвокатури.
13 листопада 1989 р. З'їздом народних депутатів СРСР
були прийняті Основи законодавства СРСР і союзних ре-
спублік про судоустрій, відповідно до яких значно розши-
рювалася сфера діяльності захисника у кримінальному
процесі. Він став брати участь у справі з моменту затри-
мання, арешту чи пред'явлення обвинувачення (ст. 14 Ос-
нов). З 1991 р. відповідно до Закону України «Про підпри-
ємництво» допускається здійснення юридичної практики
за ліцензією, яка видається Міністерством юстиції Укра-
їни особам, що мають юридичну освіту.
Таким чином, колегія адвокатів перестала бути єди-
ною можливою формою об'єднання адвокатів, а юридич-
на консультація — єдино можливим місцем роботи.
10 квітня 1991 р. була затверджена Інструкція про
оплату юридичної допомоги, що надається адвокатами
громадянам, підприємствам, установам, організаціям і
кооперативам. Вона закріпила основний принцип опла-
ти юридичної допомоги — погодження між адвокатом і
особою, що звернулася по правову допомогу.
В цей час виникли гостра потреба в реформуванні ад-
вокатури і необхідність створення національного законо-
давства щодо адвокатури. Першим нормативним актом у
цій сфері став Закон України «Про адвокатуру», прийня-
тий Верховною Радою України 19 грудня 1992 р. '
§ 2. Суспільна роль адвокатури у правовій державі
Розбудова правової держави неможлива без створен-
ня гарантій для захисту прав людини, без забезпечення
механізму функціонування такого специфічного демок-
ратичного інституту, яким є адвокатура.
Адвокатура — важливий інструмент дійсної демок-
ратії. Адже за своєю природою вона є громадською, само-
стійного виду організацією професійних юристів, яка ви-
конує важливу суспільну функцію — захист прав і закон-
них інтересів громадян та організацій. Громадський харак-
Розділ X. Адвокатура
тер адвокатури проявляється у тому, що, надаючи будь-
яку юридичну допомогу, адвокат відстоює справедливість,
порушене право, а це є невід'ємним елементом, першоос-
новою суспільного устрою. Діяльність адвокатури несе в
собі й державний характер, адже вона як елемент політич-
ної системи виконує функцію особливої державної ваги —
захищає права і законні інтереси громадян.
Отже, адвокатура — це громадська, самостійного виду
організація професійних юристів, яка виконує важливу сус-
пільну функцію — захист прав і законних інтересів громадян
та організацій.
Адвокатура в демократичному суспільстві є важливим
правозахисним інститутом, від стану якого великою мірою
залежить рівень захищеності прав людини. Вагомість за-
вдань і функцій, покладених на адвокатуру, вимагає, щоб
вона була міцною, незалежною, високопрофесійною.
Вперше на світовому рівні фундаментальні засади
правового захисту людини, її прав і основних свобод було
викладено в одному із складових елементів Міжнародної
хартії прав людини — Міжнародному пакті про грома-
дянські і політичні права, прийнятому Організацією Об'-
єднаних Націй 19 грудня 1966 р.
Відображенням широкого міжнародного визнання ролі
сучасної адвокатури стало, зокрема, те, що основні засади, які
стосуються її соціального призначення, організації і діяль-
ності, вперше дістали нормативне визначення і закріплення
на світовому рівні. Йдеться про Основні положення про роль
адвокатів, прийняті Восьмим Конгресом ООН по запобіган-
ню злочинам, що відбувся у серпні 1990 р. в Нью-Йорку1.
Основні положення про роль адвокатів є своєрідним
міжнародно-правовим актом співтовариства, в якому міс-
тяться світові стандарти утворення й функціонування адво-
катури. Його нормативну основу складають такі акти ООН,
як Статут ООН, Загальна декларація прав людини, Міжна-
родний пакт про громадянські і політичні права, Міжнарод-
ний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Звід
1 Див.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72