Щоб виділити критерії, за якими ті чи інші органи від-
носять до правоохоронних, слід усвідомити природу і
ознаки правоохоронної діяльності.
Цей термін і поняття, що позначається ним, уведені
в юридичний обіг на початку 60-х років. Чинне законо-
давство чітко не закріплює поняття правоохоронної діяль-
ності. Тому щодо нього йдуть активні суперечки, вислов-
люються різні думки про те, які органи слід вважати право-
охоронними.
Для одних авторів правоохоронна діяльність — це лише
діяльність компетентних державних органів у сфері боро-
тьби зі злочинами. Іншими словами, ставиться знак рівно-
сті між поняттям правоохоронної діяльності і поняттям
боротьби зі злочинністю. Для других — це боротьба зі зло-
чинами, і з іншими правопорушеннями (в основному тими,
що прийнято називати адміністративними проступками).
Для третіх — це діяльність по підтримці суспільного поряд-
ку (патрулювання в громадських місцях, при проведенні ма-
сових заходів—демонстрацій, мітингів, пікетування та ін.).
Організація судових та правоохоронних органів
Такий спрощений підхід до визначення поняття пра-
воохоронної діяльності не можна визнати правильним,
оскільки він істотно спотворює сутність розглядуваного
виду діяльності і використовується для «обґрунтування»
дуже спірних суджень про те, які органи слід вважати пра-
воохоронними.
Прихильники цього підходу не хочуть бачити, що
сфера охорони права значно ширша за сферу боротьби зі
злочинністю або порушеннями суспільного порядку. Пра-
во повинно охоронятися не тільки від явно недопустимих
актів порушення законів або антигромадських явищ. Не
меншою мірою недопустимими є також будь-які інші
прояви порушення права, спроби недозволено обмежува-
ти, ущемляти або принижувати будь-які права і законні
інтереси, кому б вони не належали — законодавцю, главі
держави або іншому органу влади, державній або недер-
жавній організації, посадовій особі або громадянину,
іноземцю, особі без громадянства. Всі ці порушення по-
винні припинятися не менш рішуче, ніж злочин або по-
рушення порядку в суспільних місцях, а їх негативні на-
слідки — усуватися або виправлятися. Тому і потрібна
діяльність, яка іменується правоохоронною діяльністю в
широкому розумінні цього слова. У противному разі є
безпідставними міркування про правопорядок.
Наприклад, рішення компетентних органів про поно-
влення на роботі незаконно звільненої людини, або рішен-
ня про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок необе-
режності, або рішення про визнання неконституційним
закону, що ущемляє основні права і свободи особи, не
менш важливі для забезпечення правопорядку, ніж бороть-
ба зі злочинністю. Такі дії теж становлять собою охорону
права за допомогою юридичних засобів, а їх сукупність
є невід'ємним компонентом правоохоронної діяльності.
Саме таке розуміння правоохоронної діяльності до-
зволяє зробити висновок, що вона має низку істотних
ознак.
По-перше, ця діяльність спрямована на охорону пра-
ва від будь-яких порушень.
Розділ І. Основні поняття, предмет, система...
По-друге, вона може здійснюватися не будь-яким
способом, а лише шляхом: а) розгляду юридичне значу-
щих справ і, у деяких випадках, застосування до правопо-
рушників примусових заходів і стягнень; б) виявлення
правопорушень і осіб, винних у їх вчиненні;
в) обвинувачення у вчиненні правопорушення; г) пред-
ставництва і захисту порушених прав і законних інтересів;
ґ) нагляду за додержанням законів.
По-третє, ця діяльність повинна відповідати припи-
сам правового нормативного акта. Наприклад, тільки за-
кон може бути підставою для застосування конкретного
заходу впливу і чітко визначати його зміст. Орган, що за-
стосовує такий захід, зобов'язаний пунктуально викону-
вати відповідні розпорядження. Встановлена в законі міра
стягнення може бути застосована тільки до винного у вчи-
ненні діяння і тільки в зазначених межах. Відхилення від
розпорядження закону під будь-яким приводом вважаєть-
ся актом незаконним, несумісним з охороною прав і сво-
бод людини.
По-четверте, характерним для правоохоронної діяль-
ності є й те, що вона реалізується з додержанням певних,
встановлених у законі або іншому нормативному акті про-
цедур. Наприклад, вирок суду, який визнає винним або
виправдовує підсудного, може бути ухвалений тільки піс-
ля судового розгляду і всебічного обговорення судом усіх
питань, конкретно передбачених процесуальним законом.
Таке обговорення повинно проходити.в дорадчій кімнаті,
із забезпеченням таємниці наради і додержанням інших
процедурних правил. Законом встановлені і правила для
розгляду справ про інші правопорушення. За відповідни-
ми правилами здійснюється розгляд майнових спорів, спо-
рів, пов'язанихіз звільненням, і т. ін. В усіх випадках ухва-
лення рішення про застосування або незастосування до
особи юридичних заходів впливу передбачаються встано-
влені законом конкретні правила, які слід обов'язково ви-
конувати, їх порушення може мати наслідком визнання
рішення незаконним, тобто таким, що не має юридичної
сили, а також інші негативні наслідки. ______
Організація судових та правоохоронних органів
По-п'яте, істотною ознакою правоохоронної діяль-
ності є те, що вона реалізується спеціально уповноваже-
ними на те органами, що комплектуються відповідним
чином підготовленими службовцями — в основному
юристами, а також фахівцями, що розуміються в інших
галузях знань. В їх розпорядженні є необхідні матері-
альні і технічні засоби. Організація і діяльність таких
органів докладно і всебічно регламентується в законодав-
чому порядку, в тому числі шляхом встановлення особ-
ливих процедурних (процесуальних) правил. Все це в су-
купності спрямовано на забезпечення законності, обґру-
нтованості і справедливості рішень, прийнятих названи-
ми органами.
Таким чином, під правоохоронною діяльністю слід розу-
міти діяльність по охороні права, яка здійснюється спеціально
уповноваженими на те органами за встановленою в законі
процедурою і полягає в розгляді юридична значущих справ, ви-
явленні правопорушень і обвинуваченні осіб, винних в їх вчи-
ненні, і, у деяких випадках, у застосуванні до правопорушни-
ків примусових заходів, регламентованих законам, а також
у представництві ізяхистіярав і законних інтересів фізич-
них та юрадачнях осіб.
Питання про завдання правоохоронної діяльності, як
і питання про її поняття і зміст, у законодавчому порядку
однозначно не вирішені, проте це не означає, що в неї
немає своїх завдань. Вони є, і про них можна судити по
змісту деяких законодавчих актів, в яких тією чи іншою
мірою вирішуються питання організації і діяльності різ-
них правоохоронних органів. Аналіз цих актів свідчить,
що основними об'єктами, які повинні захищатися систе-
мою правоохоронних органів, є: людина — її права і сво-
боди; суспільство — його матеріальні і духовні цінності;
держава — її конституційний лад, суверенітеті територі-
альна цілісність.
Ці положення і слід вважати основними орієнтирами
при розкритті змісту завдань правоохоронної діяльності,
оскільки в них чітко позначені ті цінності, які повинні
охоронятися.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72
носять до правоохоронних, слід усвідомити природу і
ознаки правоохоронної діяльності.
Цей термін і поняття, що позначається ним, уведені
в юридичний обіг на початку 60-х років. Чинне законо-
давство чітко не закріплює поняття правоохоронної діяль-
ності. Тому щодо нього йдуть активні суперечки, вислов-
люються різні думки про те, які органи слід вважати право-
охоронними.
Для одних авторів правоохоронна діяльність — це лише
діяльність компетентних державних органів у сфері боро-
тьби зі злочинами. Іншими словами, ставиться знак рівно-
сті між поняттям правоохоронної діяльності і поняттям
боротьби зі злочинністю. Для других — це боротьба зі зло-
чинами, і з іншими правопорушеннями (в основному тими,
що прийнято називати адміністративними проступками).
Для третіх — це діяльність по підтримці суспільного поряд-
ку (патрулювання в громадських місцях, при проведенні ма-
сових заходів—демонстрацій, мітингів, пікетування та ін.).
Організація судових та правоохоронних органів
Такий спрощений підхід до визначення поняття пра-
воохоронної діяльності не можна визнати правильним,
оскільки він істотно спотворює сутність розглядуваного
виду діяльності і використовується для «обґрунтування»
дуже спірних суджень про те, які органи слід вважати пра-
воохоронними.
Прихильники цього підходу не хочуть бачити, що
сфера охорони права значно ширша за сферу боротьби зі
злочинністю або порушеннями суспільного порядку. Пра-
во повинно охоронятися не тільки від явно недопустимих
актів порушення законів або антигромадських явищ. Не
меншою мірою недопустимими є також будь-які інші
прояви порушення права, спроби недозволено обмежува-
ти, ущемляти або принижувати будь-які права і законні
інтереси, кому б вони не належали — законодавцю, главі
держави або іншому органу влади, державній або недер-
жавній організації, посадовій особі або громадянину,
іноземцю, особі без громадянства. Всі ці порушення по-
винні припинятися не менш рішуче, ніж злочин або по-
рушення порядку в суспільних місцях, а їх негативні на-
слідки — усуватися або виправлятися. Тому і потрібна
діяльність, яка іменується правоохоронною діяльністю в
широкому розумінні цього слова. У противному разі є
безпідставними міркування про правопорядок.
Наприклад, рішення компетентних органів про поно-
влення на роботі незаконно звільненої людини, або рішен-
ня про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок необе-
режності, або рішення про визнання неконституційним
закону, що ущемляє основні права і свободи особи, не
менш важливі для забезпечення правопорядку, ніж бороть-
ба зі злочинністю. Такі дії теж становлять собою охорону
права за допомогою юридичних засобів, а їх сукупність
є невід'ємним компонентом правоохоронної діяльності.
Саме таке розуміння правоохоронної діяльності до-
зволяє зробити висновок, що вона має низку істотних
ознак.
По-перше, ця діяльність спрямована на охорону пра-
ва від будь-яких порушень.
Розділ І. Основні поняття, предмет, система...
По-друге, вона може здійснюватися не будь-яким
способом, а лише шляхом: а) розгляду юридичне значу-
щих справ і, у деяких випадках, застосування до правопо-
рушників примусових заходів і стягнень; б) виявлення
правопорушень і осіб, винних у їх вчиненні;
в) обвинувачення у вчиненні правопорушення; г) пред-
ставництва і захисту порушених прав і законних інтересів;
ґ) нагляду за додержанням законів.
По-третє, ця діяльність повинна відповідати припи-
сам правового нормативного акта. Наприклад, тільки за-
кон може бути підставою для застосування конкретного
заходу впливу і чітко визначати його зміст. Орган, що за-
стосовує такий захід, зобов'язаний пунктуально викону-
вати відповідні розпорядження. Встановлена в законі міра
стягнення може бути застосована тільки до винного у вчи-
ненні діяння і тільки в зазначених межах. Відхилення від
розпорядження закону під будь-яким приводом вважаєть-
ся актом незаконним, несумісним з охороною прав і сво-
бод людини.
По-четверте, характерним для правоохоронної діяль-
ності є й те, що вона реалізується з додержанням певних,
встановлених у законі або іншому нормативному акті про-
цедур. Наприклад, вирок суду, який визнає винним або
виправдовує підсудного, може бути ухвалений тільки піс-
ля судового розгляду і всебічного обговорення судом усіх
питань, конкретно передбачених процесуальним законом.
Таке обговорення повинно проходити.в дорадчій кімнаті,
із забезпеченням таємниці наради і додержанням інших
процедурних правил. Законом встановлені і правила для
розгляду справ про інші правопорушення. За відповідни-
ми правилами здійснюється розгляд майнових спорів, спо-
рів, пов'язанихіз звільненням, і т. ін. В усіх випадках ухва-
лення рішення про застосування або незастосування до
особи юридичних заходів впливу передбачаються встано-
влені законом конкретні правила, які слід обов'язково ви-
конувати, їх порушення може мати наслідком визнання
рішення незаконним, тобто таким, що не має юридичної
сили, а також інші негативні наслідки. ______
Організація судових та правоохоронних органів
По-п'яте, істотною ознакою правоохоронної діяль-
ності є те, що вона реалізується спеціально уповноваже-
ними на те органами, що комплектуються відповідним
чином підготовленими службовцями — в основному
юристами, а також фахівцями, що розуміються в інших
галузях знань. В їх розпорядженні є необхідні матері-
альні і технічні засоби. Організація і діяльність таких
органів докладно і всебічно регламентується в законодав-
чому порядку, в тому числі шляхом встановлення особ-
ливих процедурних (процесуальних) правил. Все це в су-
купності спрямовано на забезпечення законності, обґру-
нтованості і справедливості рішень, прийнятих названи-
ми органами.
Таким чином, під правоохоронною діяльністю слід розу-
міти діяльність по охороні права, яка здійснюється спеціально
уповноваженими на те органами за встановленою в законі
процедурою і полягає в розгляді юридична значущих справ, ви-
явленні правопорушень і обвинуваченні осіб, винних в їх вчи-
ненні, і, у деяких випадках, у застосуванні до правопорушни-
ків примусових заходів, регламентованих законам, а також
у представництві ізяхистіярав і законних інтересів фізич-
них та юрадачнях осіб.
Питання про завдання правоохоронної діяльності, як
і питання про її поняття і зміст, у законодавчому порядку
однозначно не вирішені, проте це не означає, що в неї
немає своїх завдань. Вони є, і про них можна судити по
змісту деяких законодавчих актів, в яких тією чи іншою
мірою вирішуються питання організації і діяльності різ-
них правоохоронних органів. Аналіз цих актів свідчить,
що основними об'єктами, які повинні захищатися систе-
мою правоохоронних органів, є: людина — її права і сво-
боди; суспільство — його матеріальні і духовні цінності;
держава — її конституційний лад, суверенітеті територі-
альна цілісність.
Ці положення і слід вважати основними орієнтирами
при розкритті змісту завдань правоохоронної діяльності,
оскільки в них чітко позначені ті цінності, які повинні
охоронятися.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72