Можливість особистого звернення до суду залежить
від наявності у особи, що звертається, цивільної процесу-
альної правоздатності та дієздатності. Істотною гарантією
захисту цього права є положення про те, що відмова від
права на звернення до суду є недійсною (ч. 2„ст. 4 ЦПК).
Суттєвою гарантією захисту прав і законних інтересів
громадян є також розширення контрольних функцій суду
відносно основних рішень, що приймаються в досудових
стадіях кримінального судочинства. Такі рішення проку-
рора, як відмова у порушенні кримінальної справи, при-
пинення кримінальної справи, а також санкція прокуро-
ра на арешт, можуть бути оскаржені до суду (ст.ст. 99,99і,
ПО, 236і, 2866 КПК).
Значення розглядуваного принципу полягає в тому,
що:
1) всі неправомірні дії або рішення громадяни мають
право оскаржити до суду;
Розділ III. Принципи правосуддя
2) громадяни мають право захищатися у судовому
порядку від будь-яких посягань;
3) інший, несудовий порядок захисту прав має бути
додатково застережений у законі.
Незалежність судців і народних засідателів і підкорен-
ня їх лише закону. Суд є носієм судової влади, який здійс-
нює правосуддя незалежно від законодавчої та виконав-
чої влади. «Судді при здійсненні правосуддя незалежні і
підкоряються лише закону» (ст.127 Конституції України).
Крім Конституції, цей принцип нормативне закріпле-
ний також у ст. 7 Закону «Про судоустрій України», ст.ст. 1,
З Закону «Про статус суддів», ст. 18 КПК, ст. 8 ЦПК, п. 2
ст. 4 Закону «Про арбітражний суд», ст. 4 Закону «Про
Конституційний Суд України».
Принцип незалежності судових органів надає їм пра-
во та вимагає від них забезпечення справедливого прове-
дення судового розгляду та дотримання прав сторін (п. 2,
6 Основних принципів незалежності судових органів,
прийнятих VII Конгресом ООН щодо попередження зло-
чинності та поводження з правопорушниками 5 вересня
1985 р. у Мілані).
Незалежність суддів і народних засідателів при здій-
сненні їх процесуальної діяльності і, зокрема, при роз-
гляді та вирішенні кошфетної кримінальної справи озна-
чає: а) незалежність від впливу і думки різних органів дер-
жавної влади і управління, посадових осіб, громадських
організацій, партій та рухів, .засобів масової інформації,
окремих громадян; б) незалежність від вищих судів; в) не-
залежність від висновків слідчих органів і прокурора, а
також від висновків і думки учасників розпорядчого або
судового засідання; г) незалежність у самому суді, зокре-
ма, народних засідателів — від суддів, судців — від голо-
вуючого, тобто можливість кожного із суддів і народних
засідателів брати участь у дослідженні доказів, обгово-
ренні та прийнятті рішень за своїм переконанням, їх не-
підзвітність будь-кому.
Суддя не зобов'язаний давати будь-які пояснення по
суті розглянутих справ або справ, які знаходяться у його
Організація судових та правоохоронних органів
провадженні, а також давати їх будь-кому для ознайом-
лення не інакше як у випадках та порядку, передбачених
законом (ч. 2 ст. 1 Закону «Про статус судців»).
Закон «Про статус суддів» (ст. ст. 11, 12) передбачає га-
рантії незалежності судців. Існують такі види гарантій: 1) про-
цесуальні; 2) правові; 3) організаційні; 4) матеріальні.
Процесуальні гарантії:
- передбачена законом процедура здійснення право-
суддя;
- таємниця прийняття судового рішення та заборона
її розголошення.
Ці гарантії закріплені у процесуальному законодав-
стві (КПК, ЦПК, Арбітражний процесуальний кодекс
України (далі — АПК).
Правові гарантії:
- заборона під загрозою відповідальності втручання у
здійснення правосуддя;
- відповідальність за неповагу до судці чи суцу;
- нецоторканність суддів.
Недоторканність судців, зокрема, передбачає особли-
вий порядок притягнення суддів до кримінальної, адміні-
стративної або дисциплінарної відповщальності (ст. 13 За-
кону «Про статус судців»). За суддею, який знаходиться у
відставці, зберігаються такі ж гарантії недоторканності, як
і до виходу у відставку (п. 2 ст. 43 цього ж Закону). Закріп-
лені ці гарантії і у кримінальному та адміністративному
законодавстві (ст. ст. 176і, 1762,1763 Кримінального коде-
ксу України (далі — КК), ст. 1853 Кодексу України про ад-
міністративні правопорушення (далі — КпАП).
Організаційні гарантії:
- встановлений законом порядок формування суддів-
ського корпусу, зупинення повноважень судців та звіль-
нення їх з посади. Нині існує поєднання виборності суд-
дів і народних засідателів та призначення судців. Так, на-
родні засідателі обираються (ст. ст. 55, 56 Закону «Про су-
доустрій України»), як і судді всіх загальних судів, за ви-
нятком суддів, що вперше призначаються на посаду Пре-
зидентом України;
Розділ III. Принципи правосуддя
- право судді на відставку (ст. 43 цього ж Закону);
- існування системи органів суддівського самоврядуван-
ня. Відповідно до ст. 1 Закону «Про органи суддівського са-
моврядування» ця діяльність є однією з найважливіших га-
рантій забезпечення незалежності судів та суддів України.
Матеріальні гарантії:
- створення необхідних організаційно-технічних та
інформаційних умов для діяльності судів;
- матеріальне і соціальне забезпечення суддів відповід-
но до їх статусу.
Державна мова судочинства. Судочинство в Україні
здійснюється державною (українською) мовою. Це озна-
чає, що весь хід судового розгляду здійснюється держав-
ною мовою. Суд, учасники процесу розмовляють україн-
ською мовою, всі судові документи (протокол судового
засідання, рішення, вироки, постанови) оформлюються
українською мовою. Між тим зміст цього принципу має
за мету також урахування прав осіб, які не володіють мо-
вою судочинства, і забезпечення цих прав. У місцях ком-
пактного проживання громадян іншої національності су-
дочинство може здійснюватися також рідною мовою біль-
шості населення даної місцевості, а у місцях компяйгно-
го проживання декількох груп національностей, жодна з
яких не складає більшості населення даної місцевості,
судочинство поряд з державною може здійснюватися мо-
вою, прийнятною для населення даної місцевості (ст. 13
Закону «Про судоустрій України», ст. 18 Закону «Про мови
в Україні», ст. 19 КПК, ст. 9 ЩІК, ст. З АПК).
При розгляді в судах справ особам, що не володіють
мовою, якою ведеться судочинство, забезпечується: 1) пра-
во на ознайомлення з усіма матеріалами справи та участь в
судових засіданнях через перекладача; 2) право виступати
в суді рідною мовою; 3) слідчі та судові документи вруча-
ються особам, що беруть участь у справі, за їх вимогою, а
обвинуваченому — у будь-якому випадку в письмовому
перекладі на рідну або іншу мову, якою він володіє.
У п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 25 березня 1988 р. «Про практику застосовування су-
^™™ Організація судових та правоохоронних органів
дами України законодавства, що регулює повернення
кримінальних справ на додаткове розслідування» роз'яс-
нюється, що особою, яка не володіє мовою провадження
судочинства, визнається особа, яка «не розуміє або пога-
но розуміє таку мову та не може вільно розмовляти нею».
Відкритий розгляд справ у всіх судах.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72