Однак поступово продуктивність невільничої праці пада-
ла. З'явилися цілі покоління людей, які народилися, жили і
працювали в умовах рабства. Такі люди не хотіли і не могли
ефективно працювати. Це стало особливо відчутним, коли Гре-
ція почала зазнавати поразок у війнах, внаслідок чого припи-
нився приплив нових рабів. Нескінченні конфлікти між грець-
кими містами, боротьба демосу з аристократією, рабів з рабо-
власниками паралізували економічне життя країни.
У 338 році Грецію завоювала Македонія, а в II ст. до н. е. Бал-
канський півострів став легкою здобиччю Римської держави.
Античний Рим. Історія Стародавнього Риму — одна з най-
цікавіших сторінок розквіту і занепаду рабовласницького госпо-
дарства, яке досягло класичних (завершених, найповніших) форм.
В економічному житті Стародавнього Риму вирішальна роль
належала сільському господарству. Юридичним власником
землі виступала держава. Проте з часом відбувався процес
передачі її у приватну власність — патриціям (сенаторам,
консулам, трибунам, квесторам), а також вершникам (замож-
ним людям, які займалися торгівлею, лихварством тощо).
Форми земельної власності пройшли складну еволюцію від
вілли (земельного маєтку площею 25—100 га) до величезних
латифундій з десятками тисяч гектарів землі і на початку н. е.
трансформувалися у невеликі ділянки землі (парцели), які
надавалися колонам — землеробам, вільновідпущеним рабам
та іншим дрібним власникам на основі оренди. Право при-
ватної власності на землю гарантувалося римським законо-
давством ("Закон XII таблиць") та державою.
Сільське господарство було багатогалузевим. У Римській
державі провідна роль належала виноградарству, городницт-
ву, садівництву. Успішно розвивалося тваринництво, птахів-
ництво, вирощувалися зернові культури (пшениця, ячмінь,
просо, овес), а також технічні (льон, коноплі).
Значну роль у господарстві відігравали території, завойовані
Римом внаслідок тривалих воєн в Малій Азії, на африкан-
землі оголошувалися державними і передавалися римській
знаті, ветеранам воєн, здавалися в оренду.
Впродовж існування Стародавнього Риму сільськогоспо-
дарські знаряддя праці та агротехніка постійно вдосконалю-
валися і досягли високого рівня. В І ст. н. е. римляни вико-
ристовували не тільки косу, серп, а й жатку з широким захва-
том, колісний плуг, мінеральні добрива, водяний млин, мали
досконалу іригаційну систему зрошення полів. Успішно роз-
вивалася агротехнічна наука. У трактаті Луція Колумелла
"Про сільське господарство", в працях інших мислителів ви-
кладалися раціональні способи господарювання на землі.
Значних успіхів було досягнуто в ремеслі. Археологічні
знахідки свідчать про його високий розвиток і професійну
майстерність римських ремісників. Міські фортеці, храми,
палаци, громадські споруди, водопроводи, лазні, каналізація,
іригаційні системи вражали сучасників своєю досконалістю.
Відомими далеко за межами Римської держави були зброярі,
які виготовляли найсучаснішу зброю (мечі, шоломи, щити то-
що). Римська держава славилася будівництвом та утриман-
ням доріг (деякі з них збереглися до наших днів), які зв'язу-
вали Рим із провінціями. Успішно розвивалося суднобудуван-
ня. Високого рівня досягла технологія виплавки металів, ви-
готовлення різних предметів з міді, бронзи, заліза та благород-
них металів. Обробка каменю, граніту, мармуру, а також різьба
по них були предметом гордості римських майстрів.
Ремесло Стародавнього Риму мало географічну та галузеву
спеціалізацію. Місто Капуя було відоме виготовленням сві-
тильників, інших побутових товарів. Керамічними виробами
та вишуканим посудом славився Аррецій. У містах Падуя,
Мілан, Парма виготовляли дахівку, посуд, вовняні тканини.
Компанійські міста спеціалізувались на виробництві скла. Рим
був відомий текстильними та шкіряними товарами.
Розкопки м. Помпеї, знищеного виверженням вулкану Ве-
зувій (79 р. н. е. ), дають реальну картину ремісничого роз-
витку римської держави. У місті була велика кількість май-
стерень, в яких виготовляли вовняні тканини, лампи з бронзи
і глини, залізні та скляні вироби, різноманітні інструменти —
хірургічні, ковальські, столярні, слюсарні тощо. У Помпеї ар-
хеологи виявили ювелірні, парфумерні, скульптурні майстерні.
об'єднання майстрів-виробників за професіями. У II — III ст.
н. е. ремесло римських провінцій своєю майстерністю пере-
важало над загальнодержавним.
У Римській державі успішно розвивалася торгівля, яка
приносила більше прибутків, ніж ремесло. Добре розвинутою
була внутрішня торгівля, зосереджена в містах на місцевих
ринках, які згодом стали спеціалізованими. Поступово в містах
сформувалися великі ярмарки. Після об'єднання під владою
Риму всього Середземномор'я успішно розвивалася зовнішня
торгівля. Цьому сприяли також географічний поділ праці,
успіхи у кораблебудуванні та будівництві доріг, спеціалізація
виробництва та розвиток товарно-грошових відносин. Надзви-
чайно активною була морська та караванна торгівля з про-
вінціями. З Сірії привозили дорогі тканини, скло, ювелірні
вироби; з Єгипту — лляні тканини, пшеницю, папірус; з Пів-
нічної Африки — пшеницю, диких звірів, слонову кістку, зо-
лото; з Іспанії — срібло, олово, залізо, мідь; з Галлії — вино-
град, вино, кераміку; з Германії, Британії — рабів. Незважаючи
на складні умови (піратські напади, розбій), успішно розвива-
лася торгівля Риму з Індією та Китаєм. Поступово римські
купці проникли на північ Європи. В III — IV ст. н. е. в обмін
з Римом втягуються народи Північного Причорномор'я, в т. ч.
й України. Торгівля сприяла впливу високорозвинутої рим-
ської культури на тогочасний світ.
У Стародавньому Римі існувала досить розвинута грошова
система. Наслідуючи греків, римляни відливали мідні моне-
ти. Однофунтова монета називалася ассом, 1/2 фунтова — со-
місом, 1/12 — унцією. Поруч з римськими використовували-
ся срібні монети — драхми грецької чеканки з римською пе-
чаткою. В III ст. до н. е. з'явився римський срібний денарій
вартістю 10 ассів. Найпоширенішою грошовою одиницею був
сестерцій, який дорівнював 2,5 асса. В останній період існу-
вання Римської держави в обіг були введені золоті монети —
ауерси та соліди.
Рим поступово перетворився у світовий центр грошових
операцій. Успішно розвивалася банківська справа. Римські
банкіри виступали торговельними посередниками, здійснюва-
ли всі грошові операції, використовували чеки, переказні вексе-
лі, відкривали безготівкові, поточні, активні і пасивні рахунки.
рівня в І — II ст. н. е. Попит на гроші постійно зростав, вони
ставали потрібні всім категоріям населення, що підлягало
оподаткуванню і змушене було сплачувати грошові податки.
Фінансова система Риму була добре розвинена і трималася на
експлуатації римських провінцій, в першу чергу неіталійських.
Існує багато економічних та інших причин, які зумовили
розквіт античного Риму. Слід виділити деякі з них. Багатство
та сила Римської імперії були зумовлені ходом історичного
розвитку. Рим підкорив собі Грецію, Єгипет, успадкував їхню
культурну спадщину.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81