"вторинна" сфера економічної діяльності —
промисловість, а на сучасному етапі — "третинна" сфера —
сфера послуг та інформатики, в якій провідна роль належить
науці та освіті.
Формаційний (марксистсько-ленінський) підхід до періоди-
зації історії, в т.ч. історії господарства, не виправдав себе.
Для періодизації економічної історії світу й України авто-
ри обрали схему, яка, на їхній погляд, найповніше відповідає
потребам і запитам історико-економічної науки, а саме:
І. Господарські форми первісної доби та перших цивілізацій
(від найдавніших часів — V ст. н.е.).
II. Господарські форми доби середньовіччя (VI — XV ст.).
III. Господарські форми періоду формування індустріаль-
ного суспільства (XVI — перша половина XIX ст.).
IV. Господарські форми індустріального та постіндустріаль-
ного суспільства (друга половина XIX — XX ст.).
Звичайно, це найбільш узагальнена схема періодизації еко-
номічної історії світу, яка дозволяє зрозуміти внутрішню логі-
ку розвитку господарської діяльності. Більш повно форми цієї
діяльності розглядаються у відповідних лекціях.
Запитання і завдання для самоперевірки
1. Яку роль відіграє економічна історія в системі вищої
економічної освіти?
2. Наведіть приклади практичного застосування знань з
економічної історії у повсякденній діяльності людини.
3. Які завдання стоять перед економічною історією на
сучасному етапі?
4. Охарактеризуйте зв'язки економічної історії з іншими
науками.
5. Назвіть основні критерії періодизації економічної іс-
торії.
ЧАС І'ЙНА ПЬНША
ЕКОНОМІЧНА ІСТОРІЯ СВІТУ
ЛЕКЦІЯ II
ГОСПОДАРСТВО СТАРОДАВНЬОГО
СВІТУ (від найдавніших часів
до V ст. н. е.)
1. Періодизація та основні риси господарства
первісного суспільства
Первісна доба — найтриваліша в історії людства. Вона існу-
вала від появи перших людей до виникнення стародавніх
цивілізацій (IV — III тис. до н. е.). Первісне суспільство по-
діляється умовно на кам'яний (палеоліт, мезоліт, неоліт), мідно-
бронзовий і залізний віки. Кожному із цих етапів світової
історії були притаманні певні риси, особливості, здобутки ма-
теріальної культури, заняття та знаряддя праці.
Так, палеоліт (давній кам'яний вік) був найдовшим пері-
одом. Для нього були характерними примітивні знаряддя праці,
збиральництво, мисливство, рибальство як основні види госпо-
дарювання, що свідчило про привласнювальний характер цієї
епохи. У цей час людина навчилася видобувати і підтримува-
ти вогонь — одне з найвизначніших її досягнень. З'явилися
постійні житла. Палеоліт збігається із найважчим в історії
людства льодовиковим періодом.
У мезоліті (середньому кам'яному віці) вдосконалювалися
знаряддя праці первісних людей. Були винайдені лук і стріли.
З'явився найдавніший транспорт — водний (плоти, човни).
Під час перехідного періоду від мезоліту до неоліту (прото-
неоліт) зароджуються відтворюючі форми господарювання у тва-
римництві. першими прирученими тваринами Оули сооака, свиня
і бик. Виникають землеробство, перші постійні поселення людей.
Для неоліту (новий кам'яний вік) притаманне утверджен-
ня відтворювальних форм господарювання. Відбувається "нео-
літична революція". Відтворююче господарство стає доміную-
чим. Основні заняття людей — землеробство, тваринництво,
гончарство та інші. Згодом з'являється наземний транспорт
— віз, сани. Худоба використовується як тяглова сила. Фор-
мується система обміну.
Визначальними рисами мідно-бронзового віку були існу-
вання відтворюючого господарства, швидкий розвиток орного
землеробства, тваринництва, посилення поділу праці на зем-
леробство, скотарство, ремесло. Обмін набуває постійного харак-
теру, стає регіональним.
Ранній залізний вік характеризувався співіснуванням брон-
зових і залізних знарядь праці. Відбувається перехід від мо-
тики до сохи та плуга, з'являються залізні ножі, серпи, лемеші,
круглі жорна. Бурхливо розвиваються ремесла — ковальство,
гончарство. Зростає продуктивність сільського господарства,
розвивається птахівництво. Для раннього залізного віку ха-
рактерний швидкий розвиток торгівлі.
У цілому господарство первісної доби мало натуральний
характер. Головною господарською формою цього часу була
громада — колектив із повною або частковою спільною влас-
ністю на засоби виробництва та узвичаєними формами само-
управління.
Вдосконалення знарядь праці, суспільний поділ праці, а
також торгівля привели до розкладу первісної господарської
системи. Відбувається поступовий перехід від родової до сусід-
ської, територіальної громади. Створюються передумови для ви-
никнення державних утворень — центрів світової цивілізації.
2. Господарство та соціально-економічні
відносини у країнах Стародавнього Сходу
До країн Стародавнього Сходу відносяться Стародавній Єги-
пет, державні утворення Межиріччя (Шумер, Ур, Вавилонське
царство), Стародавня Індія, Китай та інші.
Господарство перших цивілізацій в історії людства мало
багато спільних рис, разом з тим відзначалося певними особ-
ливостями, що відрізняли їх від країн античного світу
давня Греція та Рим), які виникли і розвивалися на госпо-
дарській та духовній основі Сходу, але значно пізніше.
Країни Стародавнього Сходу були розташовані у вигідних
географічних та кліматичних умовах. Саме ці обставини спри-
яли інтенсивному розвитку землеробства на високоурожайних
поливних землях долини річки Ніл у Єгипті. Єгиптяни винай-
шли соху, навчилися виливати з міді ножі, сокири, наконечни-
ки стріл, посуд. Проте найбільшим їхнім господарським до-
сягненням стала зрошувальна система землеробства, яка пе-
ретворила Єгипет у могутню централізовану державу, квіту-
чий оазис світу. Згодом стародавні єгиптяни навчилися ви-
плавляти бронзові вироби, виробляти тонке лляне полотно, при-
краси з золота і срібла. Особливо високого рівня розвитку
досягли обробка каменю і будівельна справа, свідченням чого
є єгипетські піраміди, інші архітектурні пам'ятки, які зберег-
лися до наших днів.
Оскільки на півночі Єгипту переважало тваринництво, а на
півдні землеробство, то між цими регіонами велася жвава тор-
гівля. Згодом у торгівлю з Єгиптом були залучені сусідні
держави та народи. Єгипетські купці торгували зерном, золо-
том, сріблом, міддю, оловом, шкурами, слоновою кісткою, дере-
виною. У країні існували невільничі ринки, де вільно купува-
ли і продавали рабів.
До країн східного рабства, а саме так називають історики
країни Стародавнього Сходу, належали також державні утво-
рення Межиріччя (Месопотамії). У долинах рік Тигр і Євфрат
місцеві жителі успішно займалися землеробством, споруджу-
вали греблі, канали, інші іригаційні споруди. Найпоширеніши-
ми сільськогосподарськими культурами тут були ячмінь, про-
со, льон, горох, цибуля, часник, огірки, виноград, яблуні. Зрос-
тання сільськогосподарського виробництва стимулювало роз-
виток ремесел і торгівлі. З ремісничих професій поширеними
були каменярі, теслярі, ковалі, металурги, пекарі. У часи існу-
вання могутнього централізованого Вавилонського царства
значного розвитку набула зовнішня та внутрішня торгівля.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81
промисловість, а на сучасному етапі — "третинна" сфера —
сфера послуг та інформатики, в якій провідна роль належить
науці та освіті.
Формаційний (марксистсько-ленінський) підхід до періоди-
зації історії, в т.ч. історії господарства, не виправдав себе.
Для періодизації економічної історії світу й України авто-
ри обрали схему, яка, на їхній погляд, найповніше відповідає
потребам і запитам історико-економічної науки, а саме:
І. Господарські форми первісної доби та перших цивілізацій
(від найдавніших часів — V ст. н.е.).
II. Господарські форми доби середньовіччя (VI — XV ст.).
III. Господарські форми періоду формування індустріаль-
ного суспільства (XVI — перша половина XIX ст.).
IV. Господарські форми індустріального та постіндустріаль-
ного суспільства (друга половина XIX — XX ст.).
Звичайно, це найбільш узагальнена схема періодизації еко-
номічної історії світу, яка дозволяє зрозуміти внутрішню логі-
ку розвитку господарської діяльності. Більш повно форми цієї
діяльності розглядаються у відповідних лекціях.
Запитання і завдання для самоперевірки
1. Яку роль відіграє економічна історія в системі вищої
економічної освіти?
2. Наведіть приклади практичного застосування знань з
економічної історії у повсякденній діяльності людини.
3. Які завдання стоять перед економічною історією на
сучасному етапі?
4. Охарактеризуйте зв'язки економічної історії з іншими
науками.
5. Назвіть основні критерії періодизації економічної іс-
торії.
ЧАС І'ЙНА ПЬНША
ЕКОНОМІЧНА ІСТОРІЯ СВІТУ
ЛЕКЦІЯ II
ГОСПОДАРСТВО СТАРОДАВНЬОГО
СВІТУ (від найдавніших часів
до V ст. н. е.)
1. Періодизація та основні риси господарства
первісного суспільства
Первісна доба — найтриваліша в історії людства. Вона існу-
вала від появи перших людей до виникнення стародавніх
цивілізацій (IV — III тис. до н. е.). Первісне суспільство по-
діляється умовно на кам'яний (палеоліт, мезоліт, неоліт), мідно-
бронзовий і залізний віки. Кожному із цих етапів світової
історії були притаманні певні риси, особливості, здобутки ма-
теріальної культури, заняття та знаряддя праці.
Так, палеоліт (давній кам'яний вік) був найдовшим пері-
одом. Для нього були характерними примітивні знаряддя праці,
збиральництво, мисливство, рибальство як основні види госпо-
дарювання, що свідчило про привласнювальний характер цієї
епохи. У цей час людина навчилася видобувати і підтримува-
ти вогонь — одне з найвизначніших її досягнень. З'явилися
постійні житла. Палеоліт збігається із найважчим в історії
людства льодовиковим періодом.
У мезоліті (середньому кам'яному віці) вдосконалювалися
знаряддя праці первісних людей. Були винайдені лук і стріли.
З'явився найдавніший транспорт — водний (плоти, човни).
Під час перехідного періоду від мезоліту до неоліту (прото-
неоліт) зароджуються відтворюючі форми господарювання у тва-
римництві. першими прирученими тваринами Оули сооака, свиня
і бик. Виникають землеробство, перші постійні поселення людей.
Для неоліту (новий кам'яний вік) притаманне утверджен-
ня відтворювальних форм господарювання. Відбувається "нео-
літична революція". Відтворююче господарство стає доміную-
чим. Основні заняття людей — землеробство, тваринництво,
гончарство та інші. Згодом з'являється наземний транспорт
— віз, сани. Худоба використовується як тяглова сила. Фор-
мується система обміну.
Визначальними рисами мідно-бронзового віку були існу-
вання відтворюючого господарства, швидкий розвиток орного
землеробства, тваринництва, посилення поділу праці на зем-
леробство, скотарство, ремесло. Обмін набуває постійного харак-
теру, стає регіональним.
Ранній залізний вік характеризувався співіснуванням брон-
зових і залізних знарядь праці. Відбувається перехід від мо-
тики до сохи та плуга, з'являються залізні ножі, серпи, лемеші,
круглі жорна. Бурхливо розвиваються ремесла — ковальство,
гончарство. Зростає продуктивність сільського господарства,
розвивається птахівництво. Для раннього залізного віку ха-
рактерний швидкий розвиток торгівлі.
У цілому господарство первісної доби мало натуральний
характер. Головною господарською формою цього часу була
громада — колектив із повною або частковою спільною влас-
ністю на засоби виробництва та узвичаєними формами само-
управління.
Вдосконалення знарядь праці, суспільний поділ праці, а
також торгівля привели до розкладу первісної господарської
системи. Відбувається поступовий перехід від родової до сусід-
ської, територіальної громади. Створюються передумови для ви-
никнення державних утворень — центрів світової цивілізації.
2. Господарство та соціально-економічні
відносини у країнах Стародавнього Сходу
До країн Стародавнього Сходу відносяться Стародавній Єги-
пет, державні утворення Межиріччя (Шумер, Ур, Вавилонське
царство), Стародавня Індія, Китай та інші.
Господарство перших цивілізацій в історії людства мало
багато спільних рис, разом з тим відзначалося певними особ-
ливостями, що відрізняли їх від країн античного світу
давня Греція та Рим), які виникли і розвивалися на госпо-
дарській та духовній основі Сходу, але значно пізніше.
Країни Стародавнього Сходу були розташовані у вигідних
географічних та кліматичних умовах. Саме ці обставини спри-
яли інтенсивному розвитку землеробства на високоурожайних
поливних землях долини річки Ніл у Єгипті. Єгиптяни винай-
шли соху, навчилися виливати з міді ножі, сокири, наконечни-
ки стріл, посуд. Проте найбільшим їхнім господарським до-
сягненням стала зрошувальна система землеробства, яка пе-
ретворила Єгипет у могутню централізовану державу, квіту-
чий оазис світу. Згодом стародавні єгиптяни навчилися ви-
плавляти бронзові вироби, виробляти тонке лляне полотно, при-
краси з золота і срібла. Особливо високого рівня розвитку
досягли обробка каменю і будівельна справа, свідченням чого
є єгипетські піраміди, інші архітектурні пам'ятки, які зберег-
лися до наших днів.
Оскільки на півночі Єгипту переважало тваринництво, а на
півдні землеробство, то між цими регіонами велася жвава тор-
гівля. Згодом у торгівлю з Єгиптом були залучені сусідні
держави та народи. Єгипетські купці торгували зерном, золо-
том, сріблом, міддю, оловом, шкурами, слоновою кісткою, дере-
виною. У країні існували невільничі ринки, де вільно купува-
ли і продавали рабів.
До країн східного рабства, а саме так називають історики
країни Стародавнього Сходу, належали також державні утво-
рення Межиріччя (Месопотамії). У долинах рік Тигр і Євфрат
місцеві жителі успішно займалися землеробством, споруджу-
вали греблі, канали, інші іригаційні споруди. Найпоширеніши-
ми сільськогосподарськими культурами тут були ячмінь, про-
со, льон, горох, цибуля, часник, огірки, виноград, яблуні. Зрос-
тання сільськогосподарського виробництва стимулювало роз-
виток ремесел і торгівлі. З ремісничих професій поширеними
були каменярі, теслярі, ковалі, металурги, пекарі. У часи існу-
вання могутнього централізованого Вавилонського царства
значного розвитку набула зовнішня та внутрішня торгівля.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81