Характер-
ною особливістю було зростання у виробництві ролі НТП, за-
проваджувалися механізація і автоматизація виробництва, нові
технології. Це дало змогу звільнити значні людські ресурси з
матеріальної сфери виробництва і використати їх у сфері по-
слуг. На фоні структурних змін у виробництві спостерігалося
підвищення життєвого рівня населення.
Найбільш динамічно розвивалася промисловість, провідна
галузь господарства. При всій різноманітності її розвитку в
різних країнах структурні зміни відбувалися переважно в
одному напрямі. Вичерпування національних родовищ руд і
вугілля, конкуренція імпортної нафти, підвищення ефектив-
ності використання палива зумовили повільні темпи розвит-
ку, скорочення у ВВП частки добувних галузей. Зростало зна-
чення обробної промисловості. Випереджаючими темпами
розвивалися виробництво електроенергії, газопостачання, хі-
мічна промисловість. Розпочався перехід на нафтогазову сиро-
винну базу. Друге місце за темпами розвитку посідала електро-
галузь, провідна роль, як І раніше, належала машино-
будуванню. Виникли нові галузі: аерокосмічна, радіоелектрон-
на та ін.
Істотною ознакою сільського господарства в економічно
розвинених країнах був перехід до машинного виробництва
стандартизованої продукції землеробства, широке впроваджен-
ня досягнень НТП. Зменшилася кількість населення, зайня-
того в сільському господарстві. Посилилася концентрація ви-
робництва. Сільське господарство перетворилося на індустрі-
альну галузь.
Інтенсивність динаміки та структурних зрушень національ-
ного господарства економічно розвинених держав визначала-
ся досягненнями науково-технічного прогресу, який активі-
зувався в середині 50-х років. Відбулися істотні зміни у техніці,
яка охопила такі види трудової діяльності людини: техноло-
гічну, транспортну, енергетичну, контрольно-управлінську. По-
чали широко застосовуватись автоматичні системи машин.
З'явились нові матеріали, натуральна сировина замінювалася
штучною. На ґрунті фундаментальних відкриттів виникли нові
технології — лазерна, плазмова тощо.
За невеликий відрізок часу, з 50-х до середини 70-х років,
з'явилися обчислювальні системи четвертого покоління, які
стали технологічною та інформаційною основою перетворен-
ня індустріальної економіки в постіндустріальну. З середини
70-х років особливо швидко росло виробництво персональних
комп'ютерів. Створювалися гнучкі системи виробництва, які
дозволяли швидко міняти види товарів. Ще у 1968 р. з'явив-
ся перший гнучкий робот, а у 1974 р. створений перший ко-
мерційний робот, яким керував комп'ютер.
У середині 70-х років почався бурхливий розвиток енер-
гозберігаючих виробництв. Величезні кошти вкладалися у
технологічну перебудову. Використовувалися альтернативні
джерела енергії, будувалися атомні електростанції. Бурхливо
розвивалася біотехнологія — ще одна важлива галузь пост-
індустріального господарства. Наука взагалі перетворюється
в безпосередню виробничу силу, скорочується термін від на-
родження наукової ідеї до її реалізації, втілення у виробниц-
тво. У зв'язку з використанням новітніх технологій відбуваєть-
ся інтенсифікація виробництва.
Зменшуються не тільки енерго- та матеріаломісткість, а й
розмір капіталовкладень і трудомісткість продукції. Знижу-
ються затрати на сировину, обладнання, вивільняється велика
кількість робочої сили, яка після перекваліфікації направ-
ляється у сферу послуг тощо. Змінюється характер і зміст
праці. Різко зростає роль, соціальне і економічне значення
інформаційної діяльності, виникають і розвиваються засоби
масової інформації. Внаслідок цього у значної кількості лю-
дей появляється вільний час — величезне багатство і досяг-
нення сучасної епохи.
За таких умов виробництво не могло існувати без постійно-
го використання наукових досліджень і конструкторських
винаходів, тому постійно зростали витрати на науково-дослідні
та дослідно-конструкторські розробки.
З'явилися науково-виробничі комплекси. Це були терито-
ріальні об'єднання корпорацій з науково-дослідними лабора-
торіями, створені та фінансовані державним і приватним ка-
піталом для випуску нової продукції.
Розвиток національних господарств визначався значним
зростанням капітальних вкладень. Причому основні витрати
йшли не на розширення виробничих площ, а на інтенсивні
чинники розвитку економіки — модернізацію, автоматизацію
виробничих процесів. Зросли капітальні вкладення у невироб-
ничу сферу: освіту, фахову підготовку, науку, медицину.
У повоєнні роки зросла економічна могутність монополі-
стичних об'єднань. Це був період злиття та поглинання фірм
різних галузей господарства. Масовим явищем також стало
виникнення транснаціональних корпорацій — монополій, що
створювали за кордоном власні або спільні виробничі філії.
Вже до середини 70-х років у світі діяло близько 100 тис.
подібних корпорацій.
У таких умовах зростала економічна роль держави, яка в
багатьох розвинених країнах була великим власником, їй
належало 15—25% національного багатства країн. Державні
капіталовкладення спрямовувалися переважно в галузі, що
забезпечували загальнонаціональні потреби: інфраструктуру,
атомну промисловість, виробництво і розподіл електроенергії,
водо- і газопостачання, транспорт, невиробничу сферу. Нада-
валися інвестиційні субсидії, позики для розвитку конкурен-
тоспроможних галузей, модернізації та раціоналізації "старих".
Значні кошти витрачалися на воєнні замовлення. У 1970 р. в
США частка воєнних витрат у федеральному бюджеті стано-
вила 40%, у Японії — 7,1, ФРН — 23,7, Великобританії — 13,7,
Франції — 16,7.
Велике значення у державному регулюванні мали подат-
кові стимули: прискорена амортизація, зменшення податко-
вих ставок, звільнення від сплати податків тощо. Валютні
кризи зумовили втручання урядів економічно розвинених
держав у валютно-фінансові відносини. Пошуки ефективних
форм і методів державного регулювання економіки зумовили
поступовий перехід наприкінці 60-х років до "структурної
стратегії". Вона ґрунтувалася на заохоченні певних галузей
до вдосконалення і регулювання структури господарства з
урахуванням прогресивних змін у розвитку всесвітнього гос-
подарства. Фактично це був початок відходу від традиційних,
за кейнсіанською теорією, макроекономічних методів.
У повоєнні десятиліття в економічно розвинених країнах
склалася сприятлива ситуація для підвищення життєвого
рівня населення. Збільшувалися доходи громадян. У 50-ті
роки в країнах Європи реальна заробітна плата зросла вдвічі.
Збільшення доходів населення спричинило зростання спожив-
чих витрат і зміну самої структури споживання. Населення
західних країн все менше грошей витрачало на харчування і
все більше на товари тривалого користування: будинки, авто-
мобілі, телевізори, магнітофони, пральні машини тощо.
Бурхливий економічний розвиток давав змогу виділяти
значні кошти на виконання соціальних програм. До середини
70-х років у всіх країнах Заходу були створені ефективні си-
стеми соціального забезпечення.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81
ною особливістю було зростання у виробництві ролі НТП, за-
проваджувалися механізація і автоматизація виробництва, нові
технології. Це дало змогу звільнити значні людські ресурси з
матеріальної сфери виробництва і використати їх у сфері по-
слуг. На фоні структурних змін у виробництві спостерігалося
підвищення життєвого рівня населення.
Найбільш динамічно розвивалася промисловість, провідна
галузь господарства. При всій різноманітності її розвитку в
різних країнах структурні зміни відбувалися переважно в
одному напрямі. Вичерпування національних родовищ руд і
вугілля, конкуренція імпортної нафти, підвищення ефектив-
ності використання палива зумовили повільні темпи розвит-
ку, скорочення у ВВП частки добувних галузей. Зростало зна-
чення обробної промисловості. Випереджаючими темпами
розвивалися виробництво електроенергії, газопостачання, хі-
мічна промисловість. Розпочався перехід на нафтогазову сиро-
винну базу. Друге місце за темпами розвитку посідала електро-
галузь, провідна роль, як І раніше, належала машино-
будуванню. Виникли нові галузі: аерокосмічна, радіоелектрон-
на та ін.
Істотною ознакою сільського господарства в економічно
розвинених країнах був перехід до машинного виробництва
стандартизованої продукції землеробства, широке впроваджен-
ня досягнень НТП. Зменшилася кількість населення, зайня-
того в сільському господарстві. Посилилася концентрація ви-
робництва. Сільське господарство перетворилося на індустрі-
альну галузь.
Інтенсивність динаміки та структурних зрушень національ-
ного господарства економічно розвинених держав визначала-
ся досягненнями науково-технічного прогресу, який активі-
зувався в середині 50-х років. Відбулися істотні зміни у техніці,
яка охопила такі види трудової діяльності людини: техноло-
гічну, транспортну, енергетичну, контрольно-управлінську. По-
чали широко застосовуватись автоматичні системи машин.
З'явились нові матеріали, натуральна сировина замінювалася
штучною. На ґрунті фундаментальних відкриттів виникли нові
технології — лазерна, плазмова тощо.
За невеликий відрізок часу, з 50-х до середини 70-х років,
з'явилися обчислювальні системи четвертого покоління, які
стали технологічною та інформаційною основою перетворен-
ня індустріальної економіки в постіндустріальну. З середини
70-х років особливо швидко росло виробництво персональних
комп'ютерів. Створювалися гнучкі системи виробництва, які
дозволяли швидко міняти види товарів. Ще у 1968 р. з'явив-
ся перший гнучкий робот, а у 1974 р. створений перший ко-
мерційний робот, яким керував комп'ютер.
У середині 70-х років почався бурхливий розвиток енер-
гозберігаючих виробництв. Величезні кошти вкладалися у
технологічну перебудову. Використовувалися альтернативні
джерела енергії, будувалися атомні електростанції. Бурхливо
розвивалася біотехнологія — ще одна важлива галузь пост-
індустріального господарства. Наука взагалі перетворюється
в безпосередню виробничу силу, скорочується термін від на-
родження наукової ідеї до її реалізації, втілення у виробниц-
тво. У зв'язку з використанням новітніх технологій відбуваєть-
ся інтенсифікація виробництва.
Зменшуються не тільки енерго- та матеріаломісткість, а й
розмір капіталовкладень і трудомісткість продукції. Знижу-
ються затрати на сировину, обладнання, вивільняється велика
кількість робочої сили, яка після перекваліфікації направ-
ляється у сферу послуг тощо. Змінюється характер і зміст
праці. Різко зростає роль, соціальне і економічне значення
інформаційної діяльності, виникають і розвиваються засоби
масової інформації. Внаслідок цього у значної кількості лю-
дей появляється вільний час — величезне багатство і досяг-
нення сучасної епохи.
За таких умов виробництво не могло існувати без постійно-
го використання наукових досліджень і конструкторських
винаходів, тому постійно зростали витрати на науково-дослідні
та дослідно-конструкторські розробки.
З'явилися науково-виробничі комплекси. Це були терито-
ріальні об'єднання корпорацій з науково-дослідними лабора-
торіями, створені та фінансовані державним і приватним ка-
піталом для випуску нової продукції.
Розвиток національних господарств визначався значним
зростанням капітальних вкладень. Причому основні витрати
йшли не на розширення виробничих площ, а на інтенсивні
чинники розвитку економіки — модернізацію, автоматизацію
виробничих процесів. Зросли капітальні вкладення у невироб-
ничу сферу: освіту, фахову підготовку, науку, медицину.
У повоєнні роки зросла економічна могутність монополі-
стичних об'єднань. Це був період злиття та поглинання фірм
різних галузей господарства. Масовим явищем також стало
виникнення транснаціональних корпорацій — монополій, що
створювали за кордоном власні або спільні виробничі філії.
Вже до середини 70-х років у світі діяло близько 100 тис.
подібних корпорацій.
У таких умовах зростала економічна роль держави, яка в
багатьох розвинених країнах була великим власником, їй
належало 15—25% національного багатства країн. Державні
капіталовкладення спрямовувалися переважно в галузі, що
забезпечували загальнонаціональні потреби: інфраструктуру,
атомну промисловість, виробництво і розподіл електроенергії,
водо- і газопостачання, транспорт, невиробничу сферу. Нада-
валися інвестиційні субсидії, позики для розвитку конкурен-
тоспроможних галузей, модернізації та раціоналізації "старих".
Значні кошти витрачалися на воєнні замовлення. У 1970 р. в
США частка воєнних витрат у федеральному бюджеті стано-
вила 40%, у Японії — 7,1, ФРН — 23,7, Великобританії — 13,7,
Франції — 16,7.
Велике значення у державному регулюванні мали подат-
кові стимули: прискорена амортизація, зменшення податко-
вих ставок, звільнення від сплати податків тощо. Валютні
кризи зумовили втручання урядів економічно розвинених
держав у валютно-фінансові відносини. Пошуки ефективних
форм і методів державного регулювання економіки зумовили
поступовий перехід наприкінці 60-х років до "структурної
стратегії". Вона ґрунтувалася на заохоченні певних галузей
до вдосконалення і регулювання структури господарства з
урахуванням прогресивних змін у розвитку всесвітнього гос-
подарства. Фактично це був початок відходу від традиційних,
за кейнсіанською теорією, макроекономічних методів.
У повоєнні десятиліття в економічно розвинених країнах
склалася сприятлива ситуація для підвищення життєвого
рівня населення. Збільшувалися доходи громадян. У 50-ті
роки в країнах Європи реальна заробітна плата зросла вдвічі.
Збільшення доходів населення спричинило зростання спожив-
чих витрат і зміну самої структури споживання. Населення
західних країн все менше грошей витрачало на харчування і
все більше на товари тривалого користування: будинки, авто-
мобілі, телевізори, магнітофони, пральні машини тощо.
Бурхливий економічний розвиток давав змогу виділяти
значні кошти на виконання соціальних програм. До середини
70-х років у всіх країнах Заходу були створені ефективні си-
стеми соціального забезпечення.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81