Добре розви-
валися кравецтво і шевство. Та найбільший успіх мали зодчі
— будівельники, архітектори Київської Русі.
В організації ремесла визначним явищем була спеціаліза-
ція та існування корпорацій, спілок. Так, наприклад, у Києві
була спілка візників, що возили дерево з київської пристані,
корпорація тесль — "дереводілів" (так їх називає літопис). У
таких спілках могли працювати вільні майстри — ремісники
чи наймані працівники, чи навіть княжі ремісники — невільни-
ки, холопи. Є дані про те, що професійні спілки ремісників
називалися на Русі дружиною і були зародками цехів.
Монголо-татарська навала призвела до тимчасового занепаду
ремесла.
Торгівля. У господарському житті Київської Русі важливе
значення мала торгівля: внутрішня і особливо зовнішня. Внут-
рішня торгівля забезпечувала обмін між сільськогосподар-
ськими і ремісничими виробниками. Велася вона переважно
на міських торгах, у визначені дні тижня, у більших містах —
щоденно. На торгах можна було придбати зерно, хліб, овочі,
фрукти, рибу, м'ясо, молоко, сіль, а також ремісничі вироби. У
цілому внутрішня торгівля розвивалася повільно.
Зовнішня торгівля була краще розвиненою. Через Київську
проходило кілька міжнародних торговельних шляхів,
серед яких особливе місце займав шлях "із варяг у греки".
Проходив він по Дніпру, його притоках, з'єднував Балтійське
і Чорне моря. На цьому шляху виросли великі міста: Київ,
Великий Новгород (на Дніпрових притоках: Смоленськ, Лю-
беч, Чернігів, Вишгород) таін. Новгородські купці торгували з
німцями, нідерландцями. Добиралися до Уральського хребта,
де скуповували хутро, шкіри та іншу сировину і збували її в
прибалтійських країнах. З вигодою торгували із киянами.
Важливими торговими шляхами були Соляний і Залозний,
які з'єднували Київську Русь з Кримським узбережжям Чор-
ного моря та Кавказом.
У Києві, за свідченням літописців та іноземних очевидців,
було багато складів, а саме місто — важливим центром грець-
кої (візантійської) торгівлі. До Візантії руські купці вивози-
ли мед, віск, хутро, мечі; у меншій кількості хліб та ліс. При-
возили дорогі тканини, заморську зброю, південні фрукти, пря-
нощі, дорогоцінні ювелірні вироби, прикраси, художній посуд
тощо.
Через Київ, Нижній Новгород зносилися русичі з країнами
Сходу — Хозарським каганатом, Булгарським царством, се-
редньоазіатськими та арабськими країнами. Про це свідчать
як археологічні, так і писемні згадки. Асортимент товарів, що
обмінювалися, був надзвичайно багатим.
Руські купці торгували із країнами Центральної та Захід-
ної Європи: Чехією, Польщею, придунайськими країнами. Вони
бували на торгах Франції, Італії і навіть Іспанії. Досить ста-
більними були торгові зв'язки із німецькими князівствами.
Зовнішня торгівля Київської Русі своїми успіхами завдя-
чувала вигідному географічному розташуванню. Участь у ній
брали не лише купці, а й державні провідники. Князі й бояри
збирали данину від своїх підданих, і вона не тільки задоволь-
няла їхні особисті потреби, а й була об'єктом вивозу.
Монголо-татарська навала змінила напрямки і характер зов-
нішньої торгівлі Східної Європи, в т. ч. Київської Русі. Зов-
нішня торгівля мала неабияке значення для культурного роз-
витку Київської держави. Відбувався інтенсивний обмін духов-
ними, культурними цінностями між сусідніми народами. У
Русь у великій кількості поступали книги, ікони, інші цінності.
Гроші. У Київській державі існувала досить розвинена гро-
шова система. Головну роль у розрахунках та обміні відігра-
вала срібна гривня. Походження терміна виводять від "гри-
ви" — волосся, отже (на думку М. Грушевського) у первісно-
му вигляді гривня — це намисто із срібла, чи обруч. Спочатку
обруч міг бути мірою ваги, а згодом став грошовою одиницею.
Монетні гривні мали вигляд шестикутних злитків срібла (київ-
ські гривні), крім них існували ще гривні новгородські та
чернігівські.
Як менші одиниці розрахунків, відомі ногати, куни, різони і
вівериці. Деякі кодекси Руської Правди свідчать, що гривня
мала 20 ногат чи 50 різан. Щодо куни, то М. Грушевський, ана-
лізуючи окремі джерела, робить висновок, що гривня дорівню-
вала десь 20—ЗО кунам. Рубель, відомий також з княжих часів,
був половиною гривні. Вівериця була найменшою одиницею
розрахунків, а отже найдрібнішою монетою. Одну віверицю
коштувала воскова свічка.
Серед археологічних знахідок зустрічаються менші від грив-
ні золоті та срібні карбовані руські монети. Золотих, на думку
вчених, було небагато, зате срібні широко використовувалися
в купецьких операціях. Існували між ними значні відмінності
і тому їх важко класифікувати.
До цього часу не з'ясовано, якими були на вигляд куна,
ногата, вівериця. Є думка, що куна та вівериця — це хутра
тварин. У зв'язку з цим в Русі—Україні є багато нез'ясова-
них питань з цього приводу. Вони вимагають глибшого дослі-
дження і висвітлення.
Фінансова система Київської держави базувалася на зби-
ранні податків із населення, які називалися даниною. Впер-
ше цей термін згадується у "Повісті временних літ". Трива-
лий час збирання данини мало хижацький, стихійний харак-
тер. Після вбивства князя Ігоря деревлянами княгиня Ольга
ввела регламентацію у відносини щодо данини. Були встанов-
лені норми — "уроки", назначався час і пункти збору — "по-
гости", в які звозилася данина.
Одиницею обкладання даниною (оподаткуванням) в деяких
місцевостях був "дим" — сім'я, в інших — "плуг" чи "рало"
— норма землі, якою користувалася сім'я. Поступово данина
отримала форму державного, феодального податку чи ренти.
Князі одержували також доходи у вигляді торгових мит, пла-
ти за судочинство і штрафів.
О. 1
леності та монголо-татарського поневолення
(XII — середина XIV ст.)
Тенденція до виокремлення руських князівств проявилася
ще в часи розквіту Київської держави, під час правління Ярос-
лава Мудрого. Після його смерті Русь поступово розпадається
на окремі удільні князівства. Це був закономірний процес,
притаманний всім державам середньовічної Європи. Причи-
ни феодальної роздробленості випливали з самого характеру
суспільно-політичного та економічного розвитку Київської
Русі. Головними з них були: прагнення окремих князівств до
економічної та політичної самостійності; неможливість конт-
ролювати з єдиного центру таку велику територію, як Київ-
ська Русь, особливо при відсутності вироблених комунікацій;
перенесення світових торгових шляхів з України—Русі на
Середземномор'я; постійні напади степовиків.
Важливе місце серед держав, які утворилися на теренах
Київської Русі, належить Галицько-Волинському князівству.
На його прикладі ми покажемо хід господарського розвитку
України—Русі часів роздробленості.
Господарство Галицько-Волинського князівства суттєво не
відрізнялося від господарства Київської держави. Тут також
співіснували князівське, боярське, монастирське та селянське
землеволодіння. На відміну від Київської держави, в Галиць-
ко-Волинській сильні позиції мало боярство, особливо галиць-
ке. У жорстокій боротьбі з князями воно збільшувало свої
земельні наділи, зосереджувало у своїх руках торгівлю, постійно
претендувало на владу в князівстві.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81
валися кравецтво і шевство. Та найбільший успіх мали зодчі
— будівельники, архітектори Київської Русі.
В організації ремесла визначним явищем була спеціаліза-
ція та існування корпорацій, спілок. Так, наприклад, у Києві
була спілка візників, що возили дерево з київської пристані,
корпорація тесль — "дереводілів" (так їх називає літопис). У
таких спілках могли працювати вільні майстри — ремісники
чи наймані працівники, чи навіть княжі ремісники — невільни-
ки, холопи. Є дані про те, що професійні спілки ремісників
називалися на Русі дружиною і були зародками цехів.
Монголо-татарська навала призвела до тимчасового занепаду
ремесла.
Торгівля. У господарському житті Київської Русі важливе
значення мала торгівля: внутрішня і особливо зовнішня. Внут-
рішня торгівля забезпечувала обмін між сільськогосподар-
ськими і ремісничими виробниками. Велася вона переважно
на міських торгах, у визначені дні тижня, у більших містах —
щоденно. На торгах можна було придбати зерно, хліб, овочі,
фрукти, рибу, м'ясо, молоко, сіль, а також ремісничі вироби. У
цілому внутрішня торгівля розвивалася повільно.
Зовнішня торгівля була краще розвиненою. Через Київську
проходило кілька міжнародних торговельних шляхів,
серед яких особливе місце займав шлях "із варяг у греки".
Проходив він по Дніпру, його притоках, з'єднував Балтійське
і Чорне моря. На цьому шляху виросли великі міста: Київ,
Великий Новгород (на Дніпрових притоках: Смоленськ, Лю-
беч, Чернігів, Вишгород) таін. Новгородські купці торгували з
німцями, нідерландцями. Добиралися до Уральського хребта,
де скуповували хутро, шкіри та іншу сировину і збували її в
прибалтійських країнах. З вигодою торгували із киянами.
Важливими торговими шляхами були Соляний і Залозний,
які з'єднували Київську Русь з Кримським узбережжям Чор-
ного моря та Кавказом.
У Києві, за свідченням літописців та іноземних очевидців,
було багато складів, а саме місто — важливим центром грець-
кої (візантійської) торгівлі. До Візантії руські купці вивози-
ли мед, віск, хутро, мечі; у меншій кількості хліб та ліс. При-
возили дорогі тканини, заморську зброю, південні фрукти, пря-
нощі, дорогоцінні ювелірні вироби, прикраси, художній посуд
тощо.
Через Київ, Нижній Новгород зносилися русичі з країнами
Сходу — Хозарським каганатом, Булгарським царством, се-
редньоазіатськими та арабськими країнами. Про це свідчать
як археологічні, так і писемні згадки. Асортимент товарів, що
обмінювалися, був надзвичайно багатим.
Руські купці торгували із країнами Центральної та Захід-
ної Європи: Чехією, Польщею, придунайськими країнами. Вони
бували на торгах Франції, Італії і навіть Іспанії. Досить ста-
більними були торгові зв'язки із німецькими князівствами.
Зовнішня торгівля Київської Русі своїми успіхами завдя-
чувала вигідному географічному розташуванню. Участь у ній
брали не лише купці, а й державні провідники. Князі й бояри
збирали данину від своїх підданих, і вона не тільки задоволь-
няла їхні особисті потреби, а й була об'єктом вивозу.
Монголо-татарська навала змінила напрямки і характер зов-
нішньої торгівлі Східної Європи, в т. ч. Київської Русі. Зов-
нішня торгівля мала неабияке значення для культурного роз-
витку Київської держави. Відбувався інтенсивний обмін духов-
ними, культурними цінностями між сусідніми народами. У
Русь у великій кількості поступали книги, ікони, інші цінності.
Гроші. У Київській державі існувала досить розвинена гро-
шова система. Головну роль у розрахунках та обміні відігра-
вала срібна гривня. Походження терміна виводять від "гри-
ви" — волосся, отже (на думку М. Грушевського) у первісно-
му вигляді гривня — це намисто із срібла, чи обруч. Спочатку
обруч міг бути мірою ваги, а згодом став грошовою одиницею.
Монетні гривні мали вигляд шестикутних злитків срібла (київ-
ські гривні), крім них існували ще гривні новгородські та
чернігівські.
Як менші одиниці розрахунків, відомі ногати, куни, різони і
вівериці. Деякі кодекси Руської Правди свідчать, що гривня
мала 20 ногат чи 50 різан. Щодо куни, то М. Грушевський, ана-
лізуючи окремі джерела, робить висновок, що гривня дорівню-
вала десь 20—ЗО кунам. Рубель, відомий також з княжих часів,
був половиною гривні. Вівериця була найменшою одиницею
розрахунків, а отже найдрібнішою монетою. Одну віверицю
коштувала воскова свічка.
Серед археологічних знахідок зустрічаються менші від грив-
ні золоті та срібні карбовані руські монети. Золотих, на думку
вчених, було небагато, зате срібні широко використовувалися
в купецьких операціях. Існували між ними значні відмінності
і тому їх важко класифікувати.
До цього часу не з'ясовано, якими були на вигляд куна,
ногата, вівериця. Є думка, що куна та вівериця — це хутра
тварин. У зв'язку з цим в Русі—Україні є багато нез'ясова-
них питань з цього приводу. Вони вимагають глибшого дослі-
дження і висвітлення.
Фінансова система Київської держави базувалася на зби-
ранні податків із населення, які називалися даниною. Впер-
ше цей термін згадується у "Повісті временних літ". Трива-
лий час збирання данини мало хижацький, стихійний харак-
тер. Після вбивства князя Ігоря деревлянами княгиня Ольга
ввела регламентацію у відносини щодо данини. Були встанов-
лені норми — "уроки", назначався час і пункти збору — "по-
гости", в які звозилася данина.
Одиницею обкладання даниною (оподаткуванням) в деяких
місцевостях був "дим" — сім'я, в інших — "плуг" чи "рало"
— норма землі, якою користувалася сім'я. Поступово данина
отримала форму державного, феодального податку чи ренти.
Князі одержували також доходи у вигляді торгових мит, пла-
ти за судочинство і штрафів.
О. 1
леності та монголо-татарського поневолення
(XII — середина XIV ст.)
Тенденція до виокремлення руських князівств проявилася
ще в часи розквіту Київської держави, під час правління Ярос-
лава Мудрого. Після його смерті Русь поступово розпадається
на окремі удільні князівства. Це був закономірний процес,
притаманний всім державам середньовічної Європи. Причи-
ни феодальної роздробленості випливали з самого характеру
суспільно-політичного та економічного розвитку Київської
Русі. Головними з них були: прагнення окремих князівств до
економічної та політичної самостійності; неможливість конт-
ролювати з єдиного центру таку велику територію, як Київ-
ська Русь, особливо при відсутності вироблених комунікацій;
перенесення світових торгових шляхів з України—Русі на
Середземномор'я; постійні напади степовиків.
Важливе місце серед держав, які утворилися на теренах
Київської Русі, належить Галицько-Волинському князівству.
На його прикладі ми покажемо хід господарського розвитку
України—Русі часів роздробленості.
Господарство Галицько-Волинського князівства суттєво не
відрізнялося від господарства Київської держави. Тут також
співіснували князівське, боярське, монастирське та селянське
землеволодіння. На відміну від Київської держави, в Галиць-
ко-Волинській сильні позиції мало боярство, особливо галиць-
ке. У жорстокій боротьбі з князями воно збільшувало свої
земельні наділи, зосереджувало у своїх руках торгівлю, постійно
претендувало на владу в князівстві.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81