Право на влаштування торгів і базарів надава-
лося містам і містечкам спеціальними привілеями. Торги
відрізнялися від базарів тим, що на них продавались товари
певного виду. Асортимент товарів свідчив про господарську
спеціалізацію окремих регіонів.
Міські власті здійснювали контроль за торгівлею і за які-
стю продукції, здавали в оренду міри і ваги, які були їхньою
власністю.
Ярмарки (дослівно — щорічний ринок) — регулярний торг
широкого значення; базар, періодично організовуваний в тра-
диційно визначеному місці; сезонне розпродування товару
одного чи кількох видів. Ярмарки — це основні центри форму-
вання національного ринку, основна ознака складання внутріш-
нього ринку. Торги і базари з'єднували в основному виробників
і споживачів міста і села. Ярмарки, на відміну від них, зв'язу-
вали між собою різні регіони України.
Павло Алепський, арабський мандрівник, який побував в
Україні у 1654—1656 рр., писав: "У козацькій країні ярмар-
ки відбуваються безперервно, від початку до кінця року, кож-
ного свята, кожної пори року буває ярмарок в тому чи іншому
місті". За його словами, найбільший ярмарок був у Печорському
монастирі. Поступово склалася певна періодичність ярмарків,
вони проходили у різних містах впродовж року. На ярмарках
не тільки торгували, а й укладали угоди на виробництво окре-
мих товарів.
Ярмарки спочатку були універсальними, згодом посилюва-
лася їхня спеціалізація. Так, відомо, що на ярмарках Тернопо-
ля і Бродів торгували кіньми, у Станіславі та Чернівцях — по-
лотном і худобою.
Ярмаркова торгівля, часті переїзди купців з одного міста в
інше — пожвавлювали взаємообмін між різними регіонами
України, торговельні шляхи з'єднували найвіддаленіші тери-
торії. Внутрішній ринок України поступово набував загаль-
нонаціонального характеру.
Підносилась і зовнішня торгівля. З Західною Європою вона
здійснювалася через Польщу і Прибалтику. Особливо велику
роль в експорті українських товарів (хліба, поташу, вовни, вос-
ку тощо) відігравав Гданськ. Через нього ж в Україну йшов
торгівельні зв язки стримувалися приписами середньовічної
регламентації та численними митами.
Отже, V — XVI ст. в економіці України це період заро-
дження та розвитку феодального господарства. З втратою дер-
жавності соціально-економічний розвиток українських земель
визначався русько-литовським й польським правом. Одно-
часно українські землі колонізувалися польськими, литов-
ськими, угорськими, молдавськими феодалами. З кінця XV ст.
в Україні, як і в європейських країнах на схід від Ельби, роз-
почалося юридичне оформлення кріпосного права, фільварко-
вої системи.
Запитання і завдання для самоперевірки
1. Опишіть форми і характер землеволодіння на україн-
ських землях в IX — першій половині XIV ст.
2. Які категорії залежних селян були в Київській Русі?
Дайте їхню характеристику.
3. Назвіть особливості утворення і розвитку українських
міст в період середньовіччя.
4. Яким було українське ремісництво в X — XIII ст.?
5. Якими були економічні причини і наслідки феодальної
роздробленості Київської Русі?
6. Розкрийте особливості господарського розвитку україн-
ських земель у складі Великого князівства Литовського та
Польського королівства.
7. Проаналізуйте характер, форми внутрішньої та зов-
нішньої торгівлі Київської Русі. Яку роль відігравали українські
землі в зовнішньоекономічних зв'язках Речі Посполитої?
ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНСЬКИХ
ЗЕМЕЛЬ у XVII — XVIII ст.
1. Еволюція аграрних відносин
в козацько-гетьманську добу
У процесі Національно-визвольної революції, яка розпоча-
лася у 1648 р., відбулися величезні зміни у соціально-еконо-
мічному житті України. Внаслідок селянських повстань і воєн-
них успіхів Війська Запорізького магнати і значна частина
шляхти були змушені залишити Наддніпрянщину. Разом з
ними відступав також і державний апарат шляхетської Поль-
щі. У 1652 р. Правобережжя та Лівобережжя остаточно були
очищені від польських панів. Феодальне землеволодіння збе-
рігалося за православними монастирями та дрібною шляхтою.
Таким чином було ліквідоване велике і середнє землеволоді-
ння на території, підлеглій Війську Запорізькому. Величезні
земельні простори, маєтності магнатів Потоцьких, Вишневець-
ких та ін. переходять у користування нових власників: ко-
зацької старшини, козаків, селян, міщан. На зміну великому
феодальному землеволодінню приходить дрібне, вільне земле-
володіння фермерського типу, яке домінувало у козацько-
гетьманський період.
Характерною стала займанщина з боку козаків і селян, по-
кинутих польськими землевласниками, земель. Середня ко-
зацька та селянська власність зросла, значно перевищивши
передвоєнну норму (четвертина лану). Найбільше зросли гос-
подарства заможних козаків та селян, які володіли господар-
ським реманентом, худобою тощо. Насамперед такі можливості
мала сільська старшина (отаман, осавул, писар, хорунжий, війт,
сотник). Селяни ділилися на "пашенних", які обробляли зем-
лю власною робочою худобою, і "бобилів", що не мали робочої
худоби. "Бобилів" було менше 20 відсотків. За свідченнями
очевидців та багатьох джерел, українське козацьке село відзна-
чалося заможністю і добробутом населення.
Під час війни деякі монастирі були зруйновані, але вони
першими повернули свою земельну власність. Гетьман Б. Хмель-
- ——— „,„-„„. ^^„^и иі^о-ілі^іш Іі^и^^-^^ІЧІЗІІІ ІУШЛСІ^ІГІД/Л, ВИДИВ ЩОДО НИХ
ряд універсалів, пам'ятаючи їх заслуги перед православною
вірою та Україною. 16 універсалів одержав Густинський мона-
стир на Лівобережній Україні. Універсали захищали монастир
від сваволі козаків та селян, обороняли його маєтки, дарували
села, млини і т. ін. Це ж стосується Михайлівського Золото-
верхого, Печорського, Межигірського, Видубицького та інших
монастирів. Величезними маєтностями володіло світське духо-
венство. Київська митрополія була одним із найбільших земле-
власників.
В Україні залишилася значна кількість української право-
славної шляхти, яка в Речі Посполитій зазнавала утисків і
переслідувань з боку польських магнатів та адміністрації. Вона
взяла участь у визвольній війні і будівництві української
державності. Є дані, що у складі козацько-селянського війська
було 6 тис. українських шляхтичів. Б. Хмельницький вида-
вав шляхтичам оборонні універсали. Деякі з них стали ко-
зацькими отаманами, сотниками, полковниками. Шляхта во-
лоділа значними земельними наділами, які поступово збільшу-
валися. Юридичною основою для існування шляхетського
землеволодіння були гетьманські універсали та пізніші дого-
вори гетьманів України з московськими царями.
Козацька старшина перед 1648 р. володіла в основному
хуторами, невеликою кількістю орної землі та сіножатями,
лісами, ставами та іншими угіддями. Ці землі заможні коза-
ки здобували займанщиною неосвоєних ґрунтів або купівлею,
збільшували їх, розорюючи "дикі поля", вирубуючи ліси і за-
сновуючи нові хутори. Національно-визвольна революція ство-
рила вигідні умови для ведення великого господарства. За-
ймаючи вищі військово-адміністративні посади, козацька стар-
шина розпоряджалася величезним майном, яке залишила поль-
ська шляхта і магнати.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81
лося містам і містечкам спеціальними привілеями. Торги
відрізнялися від базарів тим, що на них продавались товари
певного виду. Асортимент товарів свідчив про господарську
спеціалізацію окремих регіонів.
Міські власті здійснювали контроль за торгівлею і за які-
стю продукції, здавали в оренду міри і ваги, які були їхньою
власністю.
Ярмарки (дослівно — щорічний ринок) — регулярний торг
широкого значення; базар, періодично організовуваний в тра-
диційно визначеному місці; сезонне розпродування товару
одного чи кількох видів. Ярмарки — це основні центри форму-
вання національного ринку, основна ознака складання внутріш-
нього ринку. Торги і базари з'єднували в основному виробників
і споживачів міста і села. Ярмарки, на відміну від них, зв'язу-
вали між собою різні регіони України.
Павло Алепський, арабський мандрівник, який побував в
Україні у 1654—1656 рр., писав: "У козацькій країні ярмар-
ки відбуваються безперервно, від початку до кінця року, кож-
ного свята, кожної пори року буває ярмарок в тому чи іншому
місті". За його словами, найбільший ярмарок був у Печорському
монастирі. Поступово склалася певна періодичність ярмарків,
вони проходили у різних містах впродовж року. На ярмарках
не тільки торгували, а й укладали угоди на виробництво окре-
мих товарів.
Ярмарки спочатку були універсальними, згодом посилюва-
лася їхня спеціалізація. Так, відомо, що на ярмарках Тернопо-
ля і Бродів торгували кіньми, у Станіславі та Чернівцях — по-
лотном і худобою.
Ярмаркова торгівля, часті переїзди купців з одного міста в
інше — пожвавлювали взаємообмін між різними регіонами
України, торговельні шляхи з'єднували найвіддаленіші тери-
торії. Внутрішній ринок України поступово набував загаль-
нонаціонального характеру.
Підносилась і зовнішня торгівля. З Західною Європою вона
здійснювалася через Польщу і Прибалтику. Особливо велику
роль в експорті українських товарів (хліба, поташу, вовни, вос-
ку тощо) відігравав Гданськ. Через нього ж в Україну йшов
торгівельні зв язки стримувалися приписами середньовічної
регламентації та численними митами.
Отже, V — XVI ст. в економіці України це період заро-
дження та розвитку феодального господарства. З втратою дер-
жавності соціально-економічний розвиток українських земель
визначався русько-литовським й польським правом. Одно-
часно українські землі колонізувалися польськими, литов-
ськими, угорськими, молдавськими феодалами. З кінця XV ст.
в Україні, як і в європейських країнах на схід від Ельби, роз-
почалося юридичне оформлення кріпосного права, фільварко-
вої системи.
Запитання і завдання для самоперевірки
1. Опишіть форми і характер землеволодіння на україн-
ських землях в IX — першій половині XIV ст.
2. Які категорії залежних селян були в Київській Русі?
Дайте їхню характеристику.
3. Назвіть особливості утворення і розвитку українських
міст в період середньовіччя.
4. Яким було українське ремісництво в X — XIII ст.?
5. Якими були економічні причини і наслідки феодальної
роздробленості Київської Русі?
6. Розкрийте особливості господарського розвитку україн-
ських земель у складі Великого князівства Литовського та
Польського королівства.
7. Проаналізуйте характер, форми внутрішньої та зов-
нішньої торгівлі Київської Русі. Яку роль відігравали українські
землі в зовнішньоекономічних зв'язках Речі Посполитої?
ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНСЬКИХ
ЗЕМЕЛЬ у XVII — XVIII ст.
1. Еволюція аграрних відносин
в козацько-гетьманську добу
У процесі Національно-визвольної революції, яка розпоча-
лася у 1648 р., відбулися величезні зміни у соціально-еконо-
мічному житті України. Внаслідок селянських повстань і воєн-
них успіхів Війська Запорізького магнати і значна частина
шляхти були змушені залишити Наддніпрянщину. Разом з
ними відступав також і державний апарат шляхетської Поль-
щі. У 1652 р. Правобережжя та Лівобережжя остаточно були
очищені від польських панів. Феодальне землеволодіння збе-
рігалося за православними монастирями та дрібною шляхтою.
Таким чином було ліквідоване велике і середнє землеволоді-
ння на території, підлеглій Війську Запорізькому. Величезні
земельні простори, маєтності магнатів Потоцьких, Вишневець-
ких та ін. переходять у користування нових власників: ко-
зацької старшини, козаків, селян, міщан. На зміну великому
феодальному землеволодінню приходить дрібне, вільне земле-
володіння фермерського типу, яке домінувало у козацько-
гетьманський період.
Характерною стала займанщина з боку козаків і селян, по-
кинутих польськими землевласниками, земель. Середня ко-
зацька та селянська власність зросла, значно перевищивши
передвоєнну норму (четвертина лану). Найбільше зросли гос-
подарства заможних козаків та селян, які володіли господар-
ським реманентом, худобою тощо. Насамперед такі можливості
мала сільська старшина (отаман, осавул, писар, хорунжий, війт,
сотник). Селяни ділилися на "пашенних", які обробляли зем-
лю власною робочою худобою, і "бобилів", що не мали робочої
худоби. "Бобилів" було менше 20 відсотків. За свідченнями
очевидців та багатьох джерел, українське козацьке село відзна-
чалося заможністю і добробутом населення.
Під час війни деякі монастирі були зруйновані, але вони
першими повернули свою земельну власність. Гетьман Б. Хмель-
- ——— „,„-„„. ^^„^и иі^о-ілі^іш Іі^и^^-^^ІЧІЗІІІ ІУШЛСІ^ІГІД/Л, ВИДИВ ЩОДО НИХ
ряд універсалів, пам'ятаючи їх заслуги перед православною
вірою та Україною. 16 універсалів одержав Густинський мона-
стир на Лівобережній Україні. Універсали захищали монастир
від сваволі козаків та селян, обороняли його маєтки, дарували
села, млини і т. ін. Це ж стосується Михайлівського Золото-
верхого, Печорського, Межигірського, Видубицького та інших
монастирів. Величезними маєтностями володіло світське духо-
венство. Київська митрополія була одним із найбільших земле-
власників.
В Україні залишилася значна кількість української право-
славної шляхти, яка в Речі Посполитій зазнавала утисків і
переслідувань з боку польських магнатів та адміністрації. Вона
взяла участь у визвольній війні і будівництві української
державності. Є дані, що у складі козацько-селянського війська
було 6 тис. українських шляхтичів. Б. Хмельницький вида-
вав шляхтичам оборонні універсали. Деякі з них стали ко-
зацькими отаманами, сотниками, полковниками. Шляхта во-
лоділа значними земельними наділами, які поступово збільшу-
валися. Юридичною основою для існування шляхетського
землеволодіння були гетьманські універсали та пізніші дого-
вори гетьманів України з московськими царями.
Козацька старшина перед 1648 р. володіла в основному
хуторами, невеликою кількістю орної землі та сіножатями,
лісами, ставами та іншими угіддями. Ці землі заможні коза-
ки здобували займанщиною неосвоєних ґрунтів або купівлею,
збільшували їх, розорюючи "дикі поля", вирубуючи ліси і за-
сновуючи нові хутори. Національно-визвольна революція ство-
рила вигідні умови для ведення великого господарства. За-
ймаючи вищі військово-адміністративні посади, козацька стар-
шина розпоряджалася величезним майном, яке залишила поль-
ська шляхта і магнати.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81