У таких умовах російський уряд змушений був здійснюва-
ти заходи щодо впорядкування грошового обігу, вдосконален-
ня фінансових відносин. З цією метою в 1839—1843 рр. було
реалізовано фінансову реформу, підготовлену міністром фі-
нансів Росії Є. Канкріном. її проводили через вилучення асиг-
націй і введення твердої валюти у вигляді розмінних на срібло
державних кредитних білетів. Номінальне відновлювалася
срібна валюта з прирівнюванням срібного карбованця до 3 крб.
50 коп. асигнаціями (девальвація). У 1841 р. випущено нові,
розмінні на срібло кредитні білети, а асигнації в 1843 р. ви-
лучено з обігу. Впровадження кредитних білетів на рівні зі
сріблом принесло значні вигоди. Це дало змогу відмовитись
від срібла, громіздкого в обігу (до того ж монети в обігу силь-
но стиралися).
Однак у зв'язку зі зростанням державних і особливо воєн-
них видатків царський уряд знову вдався до емісії нових кре-
дитних білетів, які почали знецінюватися. У 1862 р. було зроб-
лено спробу чергової грошової реформи, за якою дозволявся
розмін кредитних білетів на золото та срібло. Але вже в кінці
наступного року розмін було відмінено.
Отже, господарський розвиток України у XIX ст. в значній
мірі визначався її колоніальним статусом. Українська еконо-
міка, незважаючи на істотні зміни в другій половині XIX ст.,
залишалася аграрно-індустріальною.
Запитання і завдання для самоперевірки
1. Охарактеризуйте передумови, основні етапи та на-
слідки промислового перевороту в Східній Україні. Які його
особливості?
2. Які економічні зміни сталися на західноукраїнських
землях після їхнього переходу під владу Австрійської імперії?
3. Назвіть характерні риси розвитку аграрних відносин
в Україні напередодні 1861 р. На конкретних прикладах і
фактах розкрийте підприємницький характер сільського гос-
подарства України в першій половині XIX ст.
4. Розкрийте зміст аграрних реформ 1848 і 1861 рр., зро-
біть їхній порівняльний аналіз.
5. Коли почався і як проходив промисловий переворот на
західноукраїнських землях?
6. Що собою являла грошова реформа царського уряду 1839—
1843 рр.?
ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК
УКРАЇНИ наприкінці XIX —
початку XX ст.
1. Індустріалізація в Україні
Упродовж 60—80-х років в Східній Україні завершився
промисловий переворот. Найхарактернішою ознакою цього
було повсюдне застосування у виробництві парових двигунів,
систем машин, механізмів та верстатів. Основним промисло-
вим паливом стало кам'яне вугілля. З цього часу активніше
застосовуються у виробництві досягнення науки і техніки.
Значний поштовх одержали традиційні в Україні галузі
промисловості, пов'язані з сільським господарством. У першу
чергу це стосувалося цукрової промисловості, в якій господа-
рювали підприємці-представники різних національностей:
Терещенко, Симиренко, Харитоненко, Бобринський, Хряков,
Потоцький, Бродський, Гінзбург та ін. Завдяки високій концен-
трації виробництва загальна кількість цукрових заводів з
початку 60-х до середини 90-х рр. зменшилась з 247 до 153, а
робітників, навпаки, збільшилось з 38 тис. до 78 тис. Вироб-
ництво цукру на заводах зросло в 14 разів і становило 84%
виробництва всієї Російської імперії. Найбільші цукрозавод-
чики України об'єдналися в цукровий синдикат — перше у
Російській імперії монопольне об'єднання, що виникло у Києві
у 1887 р. Через 5 років у нього входили 90% діючих заводів
в Україні.
В останні десятиріччя XIX ст. у Катеринославській та Хер-
сонській губерніях виникли 17 великих металургійних заводів,
9 з них належали іноземним: англійським, бельгійським та
французьким підприємцям. Вони були збудовані на їхні кош-
ти: завод Джона Юза з робітничим селищем Юзівка (нині
Донецьк); Дніпровський завод у селищі Кам'янському (нині
Дніпродзержинськ); Гданцівський завод біля Кривого Рогу.
Російські промисловці стали власниками заводів: Брянсько-
го — біля Катеринослава, Дружківського та Донецько-Юр'їв-
ського у Донбасі.
нерні компанії з основним капіталом майже 63 млн. крб.
Французький, бельгійський, англійський і німецький капіта-
ли значною мірою захопили ключові позиції в кам'янову-
гільній, залізорудній та металургійній промисловості Украї-
ни (у вугледобуванні іноземцям належало 63% основного
капіталу, в металургії — 90%). У 1900 р. переважно інозем-
цям належали 65 підприємств сільськогосподарського маши-
нобудування.
Значним досягненням у процесі індустріалізації України
стало будівництво Харківського та Луганського паровозобудів-
них заводів, на яких було збудовано до 1900 р. 233 паровози.
Процес монополізації став особливо активним на початку
XX ст. Переломним моментом стала економічна криза 1900—
1903 рр., внаслідок якої збанкрутіли сотні дрібних і слабких
підприємств, натомість виник ряд великих монополістичних
об'єднань: "Продамет", "Продвагон", "Продвугілля" та інші.
Монополії проникли в усі сфери господарства. Напередодні
першої світової війни в Україні не було вже жодної важли-
вої галузі промисловості, в якій так чи інакше виробництво
не було б монополізоване. За рівнем концентрації промисло-
вого виробництва Україна вийшла на початку XX ст. на одне
з перших місць у світі. Підприємці, в основному чужинці,
монополізуючи виробництво, встановлювали ціни на готову
продукцію, забезпечували високі прибутки шляхом жорсто-
кої експлуатації трудового люду.
Таким чином, ставши на шлях індустріалізації, Україна
зробила значний поступ уперед у своєму розвитку. Вона пере-
творилася в один з найрозвинутіших у промисловому відно-
шенні районів імперії. Тут склалися такі великі промислові
центри загальноімперського значення, як Донецький вугіль-
но-металургійний, Криворізький залізорудний і Нікопольський
марганцевий басейни та Південно-Західний цукровобуряковий
район. Однак докорінних змін в економіці не відбулося. У
зв'язку з початком першої світової війни індустріалізація в
Україні так і залишилася незавершеною. До того ж царський
уряд проводив колонізаторську політику щодо України, мало
цікавився її економічними проблемами. Виробництво заліз-
ничних рейок, яке в Україні становило більше 75% від загаль-
нодержавного, переважно обслуговувало Російську імперію з
...
давала 70% усієї продукції добувної промисловості, тоді як в
переробній її частка становила лише 15%. Основним вироб-
ником тютюну імперії була Україна, але виробництво цига-
рок здійснювалося в Петербурзі. Велику частину українсько-
го цукру відправляли на рафінадні заводи Москви, щоб навіть
у цій галузі зробити Україну залежною від Росії. Таких при-
кладів було дуже багато. Тому, хоч несподіваний і потужний
вибух промислової активності в Україні справляв приголом-
шуюче враження, він приховував однобічний, незрівноважений
характер цього розвитку.
Фактично однобічний, колоніальний характер мав і това-
рообмін. Бо імперська політика ціноутворення створювала
ситуацію, коли вартість готових російських товарів була над-
звичайно високою, в той час як ціни на українську сировину
залишалися низькими. Внаслідок цього російські виробники
готових товарів мали значно більші прибутки, ніж компанії з
видобутку вугілля та залізної руди в Україні.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81