Німеччина напередодні першої світо-
вої війни стала індустріально-аграрною, частка населення, зай-
нятого у промисловості, складала майже 50% від загального
числа працюючих. Темпи економічного зростання були най-
вищими у Європі.
Сповільненими темпами розвивалася галузь легкої промис-
ловості, її відставання пояснюється відсутністю достатньої
сировинної бази, високими цінами та низькою закупівельною
спроможністю населення. Крім того, заробітна плата у Німеч-
чині була нижчою, ніж у Франції та Англії.
Монополізація економіки Німеччини теж мала свої особ-
ливості. На відміну від США процес монополізації відбувався
тут на основі картелів та синдикатів. Найбільше їх виникло у
вугільній, хімічній, електротехнічній, суднобудівній та вій-
ськовій галузях промисловості. Напередодні першої світової
війни у Німеччині було близько 600 монополістичних об'єд-
нань. Небаченої економічної сили досягли Рейнсько-Вест-
фальський вугільний синдикат, Фарбеніндустрі та деякі інші.
Незначна кількість колоніальних володінь примушувала
німецьких підприємців підвищувати продуктивність праці,
знижувати собівартість продукції, добиватися високої її якості,
щоб перемагати на світовому ринку товарів. Відсутність ринків
сировини і збуту зумовили агресивність Німеччини.
3. Основні фактори промислового відставання
Англії та Франції
Англія. В останній третині XIX ст. в Англії почали зни-
жуватися темпи промислового виробництва. Інтенсивний про-
цес індустріалізації США, Німеччини, Росії, Японії зумовив
виникнення нових центрів промислового виробництва. Анг-
лійська промисловість почала втрачати іноземні ринки збуту.
Водночас американські та німецькі товари, дешевші та кращі
за якістю, потрапляли на внутрішній ринок країни.
^ —^„^^^ и^ітцгиіч.іи оі^^ісігхяппл лягли чуло ПОСТуПОВе
фізичне і моральне старіння виробничої бази британської
промисловості. Англійські фабрики та заводи були збудовані
ще в кінці XVIII — першій половині XIX ст. і оснащені ма-
шинами та механізмами доби промислового перевороту. Вони
неспроможні були виготовляти таку кількість виробів і такої
якості, як американські та німецькі, що базувалися на ефек-
тивнішій виробничій основі, створеній науково-технічним про-
цесом останньої третини XIX ст.
Технічна модернізація англійської промисловості була вкрай
необхідною, але надзвичайно дорогою і складною, вона вима-
гала додаткових капіталовкладень. Англійські підприємці та
банкіри віддавали перевагу експорту капіталу за кордон, в
колонії та залежні країни, в яких наявність дешевої робочої
сили забезпечувала їм високі прибутки. Вивіз капіталу був
бажаним також з огляду на зростаючі потреби в колоніальній
сировині — нафті, руді, кольорових металах, каучуку та ін.
Тим не менше, в англійській промисловості поступово відбу-
валися структурні зміни. Як і в СИТА та Німеччині, в Англії
високими темпами розвивалися галузі важкої промисловості,
особливо сталеплавильна, електротехнічна, хімічна. Вони ви-
передили традиційно розвинені галузі — видобуток вугілля,
виплавку чавуну, переробку бавовни. На розвитку англійської
промисловості позначалась слабка енергозабезпеченість країни.
Процес монополізації промисловості в Англії проходив по-
вільніше, ніж в США та Німеччині, тут тривалий час зберіга-
лися дрібні та середні підприємства. Банківський капітал
випереджував промисловий за темпами концентрації і цент-
ралізації. Напередодні першої світової війни 27 великих бан-
ків Англії володіли 86% усіх вкладів. Надлишковий капітал
Англія інвестувала в економіки своїх колоній, які на початку
XX ст. у 100 разів перевищували розміри метрополії.
Інвестиції направлялися, як правило, у виробничу сферу —
будівництво підприємств, шахт, портів, доріг і т. ін. Англійські
монополії в колоніях та напівколоніях відігравали роль важ-
ливого механізму переливання капіталів і технологій, будува-
ли транспортні комунікації, створювали соціальні інституції,
готували місцеві кадри для підприємницької діяльності.
Незважаючи на окремі випадки (спроба задушити розви-
ток індійської текстильної промисловості), політика Англії
ЩОДО ЗаЛеЖНИХ Країн снринла Ілпоиту схх<_>піл«.і-іііиі.і^ ^і^»л„„
ленню, формуванню сучасної макроцивілізації взагалі.
Франція. Впродовж XIX ст. Франція займала друге місце
у світі за рівнем промислового виробництва, поступаючись
лише Англії. Однак в кінці XIX ст. вона опинилася на чет-
вертому місці.
Причиною цього була, перш за все, поразка у франко-прусь-
кій війні та її наслідки. Мирний договір 1871 р. був невигід-
ним для Франції. Вона зобов'язана була сплатити Німеччині
5 млрд франків контрибуції і як гарантію виплати віддавала
частину своєї території — провінції Ельзас та Лотарінгію. Ці
землі були економічно найрозвиненіші, багаті на залізну руду,
вугілля, тут добре розвивалася текстильна та інші галузі про-
мисловості. Втрата Ельзасу та Лотарінгії примусила Францію
ввозити велику кількість залізної руди і чорних металів.
Сировинна база Франції й без того була недостатньою. Вона
змушена була імпортувати половину необхідного їй вугілля.
Таким чином росла собівартість французьких металовиробів,
зменшувалася їхня конкурентоспроможність.
У французькій промисловості також необхідно було міня-
ти застаріле фабрично-заводське обладнання, що вимагало
значних капіталовкладень. Тим часом французькі капітали
експортувалися і становили 30% світових інвестицій. За да-
ними на 1908 р. у французьку промисловість і торгівлю було
вкладено 9,5 млрд франків, в облігації та закордонні цінності
—104,4 млрд франків. Вивіз капіталу в колонії та напівко-
лонії давав величезні прибутки.
Відсталою у порівнянні із СІЛА та Німеччиною була й струк-
тура французької економіки. Скорочувалися потужності ме-
талургії, вугільної та інших галузей промисловості. Успішно
розвивалася легка промисловість. Перед першою світовою
війною Франція залишалася аграрно-індустріальною країною.
Існування гострих проблем у сільському господарстві також
стримувало розвиток економіки.
Аграрні реформи середини XIX ст. не змогли ліквідувати
наявні в сільському господарстві суперечності. Парцелярність
(роздрібненість) селянських господарств і низький технічний
рівень зумовили нерозвиненість внутрішнього ринку, затриму-
вали "зайве" населення у землеробстві, зменшували ринок
робочої сили, приріст населення.
виявилася конкуренція американського зерна та інших про-
дуктів, що призвело до гострої кризи і необхідності структур-
ної перебудови аграрного сектора країни.
На світовий ринок Франція виходила в основному з доро-
гими тканинами, парфумами, косметикою, одягом, ювелірними
виробами та іншими предметами розкоші.
4. Становлення індустріального суспільства
в Японії
Перехід до індустріального суспільства в Японії відбувся
пізніше, ніж в країнах Західної Європи та СИТА, і мав ряд особ-
ливостей. До середини XIX ст. Японія була типовою аграрною
країною, в якій панувала феодальна система господарства, фор-
мувалося мануфактурне виробництво.
Політична роздрібленість країни, складна соціальна струк-
тура суспільства, в якій панівне становище займали самураї
(біля 7% всього населення) гальмували становлення індустрі-
ального укладу.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81
вої війни стала індустріально-аграрною, частка населення, зай-
нятого у промисловості, складала майже 50% від загального
числа працюючих. Темпи економічного зростання були най-
вищими у Європі.
Сповільненими темпами розвивалася галузь легкої промис-
ловості, її відставання пояснюється відсутністю достатньої
сировинної бази, високими цінами та низькою закупівельною
спроможністю населення. Крім того, заробітна плата у Німеч-
чині була нижчою, ніж у Франції та Англії.
Монополізація економіки Німеччини теж мала свої особ-
ливості. На відміну від США процес монополізації відбувався
тут на основі картелів та синдикатів. Найбільше їх виникло у
вугільній, хімічній, електротехнічній, суднобудівній та вій-
ськовій галузях промисловості. Напередодні першої світової
війни у Німеччині було близько 600 монополістичних об'єд-
нань. Небаченої економічної сили досягли Рейнсько-Вест-
фальський вугільний синдикат, Фарбеніндустрі та деякі інші.
Незначна кількість колоніальних володінь примушувала
німецьких підприємців підвищувати продуктивність праці,
знижувати собівартість продукції, добиватися високої її якості,
щоб перемагати на світовому ринку товарів. Відсутність ринків
сировини і збуту зумовили агресивність Німеччини.
3. Основні фактори промислового відставання
Англії та Франції
Англія. В останній третині XIX ст. в Англії почали зни-
жуватися темпи промислового виробництва. Інтенсивний про-
цес індустріалізації США, Німеччини, Росії, Японії зумовив
виникнення нових центрів промислового виробництва. Анг-
лійська промисловість почала втрачати іноземні ринки збуту.
Водночас американські та німецькі товари, дешевші та кращі
за якістю, потрапляли на внутрішній ринок країни.
^ —^„^^^ и^ітцгиіч.іи оі^^ісігхяппл лягли чуло ПОСТуПОВе
фізичне і моральне старіння виробничої бази британської
промисловості. Англійські фабрики та заводи були збудовані
ще в кінці XVIII — першій половині XIX ст. і оснащені ма-
шинами та механізмами доби промислового перевороту. Вони
неспроможні були виготовляти таку кількість виробів і такої
якості, як американські та німецькі, що базувалися на ефек-
тивнішій виробничій основі, створеній науково-технічним про-
цесом останньої третини XIX ст.
Технічна модернізація англійської промисловості була вкрай
необхідною, але надзвичайно дорогою і складною, вона вима-
гала додаткових капіталовкладень. Англійські підприємці та
банкіри віддавали перевагу експорту капіталу за кордон, в
колонії та залежні країни, в яких наявність дешевої робочої
сили забезпечувала їм високі прибутки. Вивіз капіталу був
бажаним також з огляду на зростаючі потреби в колоніальній
сировині — нафті, руді, кольорових металах, каучуку та ін.
Тим не менше, в англійській промисловості поступово відбу-
валися структурні зміни. Як і в СИТА та Німеччині, в Англії
високими темпами розвивалися галузі важкої промисловості,
особливо сталеплавильна, електротехнічна, хімічна. Вони ви-
передили традиційно розвинені галузі — видобуток вугілля,
виплавку чавуну, переробку бавовни. На розвитку англійської
промисловості позначалась слабка енергозабезпеченість країни.
Процес монополізації промисловості в Англії проходив по-
вільніше, ніж в США та Німеччині, тут тривалий час зберіга-
лися дрібні та середні підприємства. Банківський капітал
випереджував промисловий за темпами концентрації і цент-
ралізації. Напередодні першої світової війни 27 великих бан-
ків Англії володіли 86% усіх вкладів. Надлишковий капітал
Англія інвестувала в економіки своїх колоній, які на початку
XX ст. у 100 разів перевищували розміри метрополії.
Інвестиції направлялися, як правило, у виробничу сферу —
будівництво підприємств, шахт, портів, доріг і т. ін. Англійські
монополії в колоніях та напівколоніях відігравали роль важ-
ливого механізму переливання капіталів і технологій, будува-
ли транспортні комунікації, створювали соціальні інституції,
готували місцеві кадри для підприємницької діяльності.
Незважаючи на окремі випадки (спроба задушити розви-
ток індійської текстильної промисловості), політика Англії
ЩОДО ЗаЛеЖНИХ Країн снринла Ілпоиту схх<_>піл«.і-іііиі.і^ ^і^»л„„
ленню, формуванню сучасної макроцивілізації взагалі.
Франція. Впродовж XIX ст. Франція займала друге місце
у світі за рівнем промислового виробництва, поступаючись
лише Англії. Однак в кінці XIX ст. вона опинилася на чет-
вертому місці.
Причиною цього була, перш за все, поразка у франко-прусь-
кій війні та її наслідки. Мирний договір 1871 р. був невигід-
ним для Франції. Вона зобов'язана була сплатити Німеччині
5 млрд франків контрибуції і як гарантію виплати віддавала
частину своєї території — провінції Ельзас та Лотарінгію. Ці
землі були економічно найрозвиненіші, багаті на залізну руду,
вугілля, тут добре розвивалася текстильна та інші галузі про-
мисловості. Втрата Ельзасу та Лотарінгії примусила Францію
ввозити велику кількість залізної руди і чорних металів.
Сировинна база Франції й без того була недостатньою. Вона
змушена була імпортувати половину необхідного їй вугілля.
Таким чином росла собівартість французьких металовиробів,
зменшувалася їхня конкурентоспроможність.
У французькій промисловості також необхідно було міня-
ти застаріле фабрично-заводське обладнання, що вимагало
значних капіталовкладень. Тим часом французькі капітали
експортувалися і становили 30% світових інвестицій. За да-
ними на 1908 р. у французьку промисловість і торгівлю було
вкладено 9,5 млрд франків, в облігації та закордонні цінності
—104,4 млрд франків. Вивіз капіталу в колонії та напівко-
лонії давав величезні прибутки.
Відсталою у порівнянні із СІЛА та Німеччиною була й струк-
тура французької економіки. Скорочувалися потужності ме-
талургії, вугільної та інших галузей промисловості. Успішно
розвивалася легка промисловість. Перед першою світовою
війною Франція залишалася аграрно-індустріальною країною.
Існування гострих проблем у сільському господарстві також
стримувало розвиток економіки.
Аграрні реформи середини XIX ст. не змогли ліквідувати
наявні в сільському господарстві суперечності. Парцелярність
(роздрібненість) селянських господарств і низький технічний
рівень зумовили нерозвиненість внутрішнього ринку, затриму-
вали "зайве" населення у землеробстві, зменшували ринок
робочої сили, приріст населення.
виявилася конкуренція американського зерна та інших про-
дуктів, що призвело до гострої кризи і необхідності структур-
ної перебудови аграрного сектора країни.
На світовий ринок Франція виходила в основному з доро-
гими тканинами, парфумами, косметикою, одягом, ювелірними
виробами та іншими предметами розкоші.
4. Становлення індустріального суспільства
в Японії
Перехід до індустріального суспільства в Японії відбувся
пізніше, ніж в країнах Західної Європи та СИТА, і мав ряд особ-
ливостей. До середини XIX ст. Японія була типовою аграрною
країною, в якій панувала феодальна система господарства, фор-
мувалося мануфактурне виробництво.
Політична роздрібленість країни, складна соціальна струк-
тура суспільства, в якій панівне становище займали самураї
(біля 7% всього населення) гальмували становлення індустрі-
ального укладу.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81