п.З коментаря до ст.11).
26. Види примусових заходiв виховного характеру, якi можуть
застосовуватись до неповнолiтнiх на пiдставi п.З ч. I ст.51,
перелiченi в ст. 11 (див. пп.б-II коментаря до цiує статтi). Як
правило, суд може призначити лише один iз зазначених у ст. 11
заходiв, але не виключауться поуднання з iншими заходами
покладення на неповнолiтнього, який досяг 15-рiчного вiку i мау
майно або заробiток, обовязку вiдшкодувати заподiянi збитки.
Оскiльки йдеться про вирiшення долi неповнолiтнього, треба
особливо уважно дослiджувати причини та умови вчинення ним
злочину, характер та ступiнь небезпечностi останнього, оцiнювати
всi данi, що характеризують особу неповнолiтнього. Вирiшуючи цi
справи, необхiдно памятати, що притягнення неповнолiтнього до
кримiнальноє вiдповiдальностi - це крайнiй захiд, який застосо-
вууться, коли iншi можливостi впливу на особу вичерпанi чи
вiдсутнi, або ступiнь суспiльноє небезпечностi дiяння i особи
настiльки великий, що i закон не дозволяу закрити кримiнальну
справу, i по сутi виправлення такоє особи шляхом притягнення єє до
кримiнальноє вiдповiдальностi, неможливе або дуже проблематичне.
27. Суть виду звiльнення, передбаченого п.4 ст.51, полягау в
тому, що особа умовно не притягауться до кримiнальноє
вiдповiдальностi i передауться на поруки трудовому колективу
або громадськiй органiзацiє для перевиховання та виправлення,
але остаточне вирiшення цього питання залежить вiд подальшоє
поведiнки особи.
28. Для застосування п.4 ст.51 необхiднi такi додатковi
умови: 1) щире розкаяння особи; 2) невчинення особою ранiше
умисного злочину; 3) вiдсутнiсть факту передачi цiує особи на
поруки в минулому; 4) наявнiсть клопотання трудового ко-
лективу або громадськоє органiзацiє.
Пiд щирим розкаянням треба розумiти ягiку з повинною або
щиросердне визнання своує вини, сприяння розкриттю чи
розслiдуванню злочину, вiдшкодування або усунення заподiяноє
шкоди та iншi дiє, що свiдчать про дiйсний осуд свого вчинку, а
не вимушене визнання особою своує вини.
29. Застосувати ч.4 ст.51 можна, коли особа вперше вчинила
умисний злочин, навiть якщо вона ранiше вчинила злочин з
необережностi.
ЗО. Передача в минулому особи на поруки у перешкодою для
застосування ч.4 ст.51 незалежно вiд форми вини у злочинi,
вчиненому ранiше.
31. Поняття клопотання трудового колективу або громадськоє
органiзацiє включау три аспекти: 1) це викладене в письмовiй
формi мотивоване прохання загальних зборiв колективу за
мiсцем роботи або навчання винного звiльнити цю особу вiд
кримiнальноє вiдповiдальностi; 2) це одночасно поручительство
колективу, яким вiн запевняу державу, що ця особа недопустить
надалi суспiльне небезпечноє поведiнки; 3) це зооовязання
проводити iз зазначеною особою вiдповiдну виховну роботу.
32. Неприпустимим у (Ьормальний пiдхiд до прийняття ко-
лективом рiшення про передачу йому на поруки особи, котра
вчинила злочин. Заявляючи таке клопотання, колектив та
вiдповiднi посадовi особи, якi його пiдписують (керiвник, голова
профкому або громадськоє органiзацiє, якщо саме вона порушуу
клопотання), стають в певнiй мiрi вiдповiдальними перед держа-
вою i суспiльством за подальшу поведiнку взятоє на поруки особи.
33. Кримiнално-правовi наслiдки невдалого поручительства
покладаються на винну особу. Якщо вона протягом року не
додержить своує обiцянки виправитись, порушуватиме правила
спiвжиття на роботi, в побутi, в сiмє (пиячитиме, бегiкетуватиме
тощо), трудову дисциплiну (прогулюватиме, лiнуватиметься) або
залишить роботу без поважних причин з метою ухилитись вiд
громадського впливу i на цiй пiдставi колектив переконауться,
що особа не виправдала його довiря, вiн повинен вiдмовитись вiд
свого поручительства.
34. Рiшення про вiдмову вiд поручительства приймауться також
загальними зборами колективу i направляуться в той орган, який
передавав особу на перуки. Останнiй, перевiривши цi матерiали, може
притягнути винну особу до кримiнальна вiдповiдальностi (ст.IЗКПК).
35. Звiльнення вiд кримiнальноє вiдповiдальностi з передачею
особи на поруки мау багато схожого з умовним засудженням
(СТ.45). Основна рiзниця мiж цими iнститутами полягау в тому,
що при умовному засудженнi особа вже притягнута до
кримiнальноє вiдповiдальностi i до неє за певних умов не засто-
совууться покарання. Якщо ж вона порушить вимоги закону,
умовно призначене покарання стау реальним. На пiдставi ч.4
ст.51 осооа звiльняуться вiд кримiнальноє вiдповiдальностi i лише
в тому разi, коли вона не виправдау довiря колективу, стау
можливим вирiшення питання про призначення єй покарання.
Якщо ця особа вчинить новий злочин, то покарання до неє
обирауться не за правилами ст.43, як при умовному засудженнi,
а за правилами ст. 42.
Стаття 52. Умовно-дострокове звiльнення вiд
покарання i замiна покарання бiльш
мяким
До осiб, засуджених до позбавлення волi, умовно за-
суджених до позбавлення волi з обовязковим залучен-
ням до працi, виправних робiт або направлення в
дисциплiнарний батальйон, а також до осiб, умовно
звiльнених з мiсць позбавлення волi з обовязковим за-
лученням до працi вiдповiдно до статтi 52 цього Кодек-
су, крiм осiб, перелiчених у статтi 52 цього Кодексу,
може бути застосовано умовно-дострокове звiльнення
вiд покарання або замiну невiдбутоє частини покарання
бiльш м яким покаранням.
Умовно-дострокове звiльнення вiд покарання або
замiну невiдбутоТ частини покарання бiльш мяким
покаранням може бути застосовано до засудженого
лише в тому разi, коли вiн зразковою поведiнкою I
чесним ставленням до працi довiв своу виправлення.
Умовно-дострокове звiльнення вiд покарання 1 замiна
невiдбутоТ частини покарання бiльш мяким покаран-
ням застосовуються судом за мiсцем вiдбування пока-
рання засудженим за спiльним поданням органу, який
вiдау виконанням покарання, 1 спостережноє комiсiє
при виконавчому комiтетi мiсцевоє Ради народних депу-
татiв, а щодо осiб, умовно засуджених до позбавлення
волi з обовязковим залученням до працi та умовно
звiльнених з мiсць позбавлення волi з обовязковим за-
лученням до працi, - також 1 за спiльним поданням
адмiнiстрацiє 1 громадських органiзацiй за мiсцем
роботи засудженого. Щодо осiб, якi вiдбувають пока-
рання в дисциплiнарному батальйонi, умовно-достро-
кове звiльнення вiд покарання 1 замiна невiдбутоТ
частини покарання бiльш мяким покаранням застосо-
вуються за поданням командування дисциплiнарного
батальйону.
Умовно-дострокове звiльнення вiд покарання або
замiну невiдбутоє частини покарання бiльш мяким
покаранням може бути застосовано пiсля фактичного
вiдбуття засудженим не менше половини призначеного
строку покарання.
До осiб:
1) засуджених за умисний злочин до позбавлення волi
на строк понад три роки;
2) що ранiше вiдбували покарання у мiсцях позбав-
лення волi за умисний злочин 1 до погашення або зняття
судимостi знову вчинили умисний злочин, за який єх за-
суджено до позбавлення волi;
3) що вчинили пiд час вiдбування покарання мiсцях
позбавлення волi умисний злочин, за який єх засуджено
до позбавлення волi, -
умовно-дострокове звiльнення вiд покарання або
замiну невiдбутоє частини покарання бiльш мяким
покаранням може бути застосовано пiсля фактичного
вiдбуття не менше двох третин призначеного строку
покарання.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286
26. Види примусових заходiв виховного характеру, якi можуть
застосовуватись до неповнолiтнiх на пiдставi п.З ч. I ст.51,
перелiченi в ст. 11 (див. пп.б-II коментаря до цiує статтi). Як
правило, суд може призначити лише один iз зазначених у ст. 11
заходiв, але не виключауться поуднання з iншими заходами
покладення на неповнолiтнього, який досяг 15-рiчного вiку i мау
майно або заробiток, обовязку вiдшкодувати заподiянi збитки.
Оскiльки йдеться про вирiшення долi неповнолiтнього, треба
особливо уважно дослiджувати причини та умови вчинення ним
злочину, характер та ступiнь небезпечностi останнього, оцiнювати
всi данi, що характеризують особу неповнолiтнього. Вирiшуючи цi
справи, необхiдно памятати, що притягнення неповнолiтнього до
кримiнальноє вiдповiдальностi - це крайнiй захiд, який застосо-
вууться, коли iншi можливостi впливу на особу вичерпанi чи
вiдсутнi, або ступiнь суспiльноє небезпечностi дiяння i особи
настiльки великий, що i закон не дозволяу закрити кримiнальну
справу, i по сутi виправлення такоє особи шляхом притягнення єє до
кримiнальноє вiдповiдальностi, неможливе або дуже проблематичне.
27. Суть виду звiльнення, передбаченого п.4 ст.51, полягау в
тому, що особа умовно не притягауться до кримiнальноє
вiдповiдальностi i передауться на поруки трудовому колективу
або громадськiй органiзацiє для перевиховання та виправлення,
але остаточне вирiшення цього питання залежить вiд подальшоє
поведiнки особи.
28. Для застосування п.4 ст.51 необхiднi такi додатковi
умови: 1) щире розкаяння особи; 2) невчинення особою ранiше
умисного злочину; 3) вiдсутнiсть факту передачi цiує особи на
поруки в минулому; 4) наявнiсть клопотання трудового ко-
лективу або громадськоє органiзацiє.
Пiд щирим розкаянням треба розумiти ягiку з повинною або
щиросердне визнання своує вини, сприяння розкриттю чи
розслiдуванню злочину, вiдшкодування або усунення заподiяноє
шкоди та iншi дiє, що свiдчать про дiйсний осуд свого вчинку, а
не вимушене визнання особою своує вини.
29. Застосувати ч.4 ст.51 можна, коли особа вперше вчинила
умисний злочин, навiть якщо вона ранiше вчинила злочин з
необережностi.
ЗО. Передача в минулому особи на поруки у перешкодою для
застосування ч.4 ст.51 незалежно вiд форми вини у злочинi,
вчиненому ранiше.
31. Поняття клопотання трудового колективу або громадськоє
органiзацiє включау три аспекти: 1) це викладене в письмовiй
формi мотивоване прохання загальних зборiв колективу за
мiсцем роботи або навчання винного звiльнити цю особу вiд
кримiнальноє вiдповiдальностi; 2) це одночасно поручительство
колективу, яким вiн запевняу державу, що ця особа недопустить
надалi суспiльне небезпечноє поведiнки; 3) це зооовязання
проводити iз зазначеною особою вiдповiдну виховну роботу.
32. Неприпустимим у (Ьормальний пiдхiд до прийняття ко-
лективом рiшення про передачу йому на поруки особи, котра
вчинила злочин. Заявляючи таке клопотання, колектив та
вiдповiднi посадовi особи, якi його пiдписують (керiвник, голова
профкому або громадськоє органiзацiє, якщо саме вона порушуу
клопотання), стають в певнiй мiрi вiдповiдальними перед держа-
вою i суспiльством за подальшу поведiнку взятоє на поруки особи.
33. Кримiнално-правовi наслiдки невдалого поручительства
покладаються на винну особу. Якщо вона протягом року не
додержить своує обiцянки виправитись, порушуватиме правила
спiвжиття на роботi, в побутi, в сiмє (пиячитиме, бегiкетуватиме
тощо), трудову дисциплiну (прогулюватиме, лiнуватиметься) або
залишить роботу без поважних причин з метою ухилитись вiд
громадського впливу i на цiй пiдставi колектив переконауться,
що особа не виправдала його довiря, вiн повинен вiдмовитись вiд
свого поручительства.
34. Рiшення про вiдмову вiд поручительства приймауться також
загальними зборами колективу i направляуться в той орган, який
передавав особу на перуки. Останнiй, перевiривши цi матерiали, може
притягнути винну особу до кримiнальна вiдповiдальностi (ст.IЗКПК).
35. Звiльнення вiд кримiнальноє вiдповiдальностi з передачею
особи на поруки мау багато схожого з умовним засудженням
(СТ.45). Основна рiзниця мiж цими iнститутами полягау в тому,
що при умовному засудженнi особа вже притягнута до
кримiнальноє вiдповiдальностi i до неє за певних умов не засто-
совууться покарання. Якщо ж вона порушить вимоги закону,
умовно призначене покарання стау реальним. На пiдставi ч.4
ст.51 осооа звiльняуться вiд кримiнальноє вiдповiдальностi i лише
в тому разi, коли вона не виправдау довiря колективу, стау
можливим вирiшення питання про призначення єй покарання.
Якщо ця особа вчинить новий злочин, то покарання до неє
обирауться не за правилами ст.43, як при умовному засудженнi,
а за правилами ст. 42.
Стаття 52. Умовно-дострокове звiльнення вiд
покарання i замiна покарання бiльш
мяким
До осiб, засуджених до позбавлення волi, умовно за-
суджених до позбавлення волi з обовязковим залучен-
ням до працi, виправних робiт або направлення в
дисциплiнарний батальйон, а також до осiб, умовно
звiльнених з мiсць позбавлення волi з обовязковим за-
лученням до працi вiдповiдно до статтi 52 цього Кодек-
су, крiм осiб, перелiчених у статтi 52 цього Кодексу,
може бути застосовано умовно-дострокове звiльнення
вiд покарання або замiну невiдбутоє частини покарання
бiльш м яким покаранням.
Умовно-дострокове звiльнення вiд покарання або
замiну невiдбутоТ частини покарання бiльш мяким
покаранням може бути застосовано до засудженого
лише в тому разi, коли вiн зразковою поведiнкою I
чесним ставленням до працi довiв своу виправлення.
Умовно-дострокове звiльнення вiд покарання 1 замiна
невiдбутоТ частини покарання бiльш мяким покаран-
ням застосовуються судом за мiсцем вiдбування пока-
рання засудженим за спiльним поданням органу, який
вiдау виконанням покарання, 1 спостережноє комiсiє
при виконавчому комiтетi мiсцевоє Ради народних депу-
татiв, а щодо осiб, умовно засуджених до позбавлення
волi з обовязковим залученням до працi та умовно
звiльнених з мiсць позбавлення волi з обовязковим за-
лученням до працi, - також 1 за спiльним поданням
адмiнiстрацiє 1 громадських органiзацiй за мiсцем
роботи засудженого. Щодо осiб, якi вiдбувають пока-
рання в дисциплiнарному батальйонi, умовно-достро-
кове звiльнення вiд покарання 1 замiна невiдбутоТ
частини покарання бiльш мяким покаранням застосо-
вуються за поданням командування дисциплiнарного
батальйону.
Умовно-дострокове звiльнення вiд покарання або
замiну невiдбутоє частини покарання бiльш мяким
покаранням може бути застосовано пiсля фактичного
вiдбуття засудженим не менше половини призначеного
строку покарання.
До осiб:
1) засуджених за умисний злочин до позбавлення волi
на строк понад три роки;
2) що ранiше вiдбували покарання у мiсцях позбав-
лення волi за умисний злочин 1 до погашення або зняття
судимостi знову вчинили умисний злочин, за який єх за-
суджено до позбавлення волi;
3) що вчинили пiд час вiдбування покарання мiсцях
позбавлення волi умисний злочин, за який єх засуджено
до позбавлення волi, -
умовно-дострокове звiльнення вiд покарання або
замiну невiдбутоє частини покарання бiльш мяким
покаранням може бути застосовано пiсля фактичного
вiдбуття не менше двох третин призначеного строку
покарання.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286