Iдеальною сукупнiстю буде, наприклад, нанесення потерпiлому
умисного тяжкого тiлесного ушкодження з хулiганських мотивiв.
Реально-iдеальна сукупнiсть мау мiсце тодi, коли особа
вчиняу кiлька дiянь, з яких принаймнi одне одночасно входить
до кiлькох складiв рiзних злочинiв, а iншi дiяння (одне чи кiлька)
входять до вiдповiдного складу злочину кожне окремо. Реально-
iдеальною сукупнiстю буде, наприклад, умисне вбивство пiд час
згвалтування, коли насильство використовувалось винним i для
подолання опору потерпiлоє, i для позбавлення iє життя.
Вид сукупностi злочинiв повинен бути мзначений судом i разом
з iншими обставинами єх вчинення враховуватись при призначеннi
остаточного покарання (див. п.б коментаря до даноє статтi).
3. У СТ.42 передбачено двi ситуацiє, що можуть виникнути при
призначеннi покарання за сукупнiстю злочинiв. Перша з них
мау мiсце тодi, коли: а) за два i бiльше злочини, що утворюють
сукупнiсть, особа засуджууться одним вироком, б) в цьому
вироку призначауться як покарання за кожний злочин окремо,
так i остаточне покарання за сукупнiстю вчинених злочинiв.
Порядок i особливостi призначення покарання за сукупнiстю
злочинiв при цiй ситуацiє регламентуються чч.I, 2 ст.42.
Друга ситуацiя мау мiсце тодi, коли: а) першим вироком особа
засуджууться i єй призначауться покарання за один чи кiлька
вчинених нею злочинiв, але не за всi злочини, що утворюють
сукупнiсть; 6) пiсля винесення першого вироку стау вiдомо про
iнший злочин (злочини), який також входить у сукупнiсть,
оскiльки вiн був вчинений особою до винесення першого вироку;
в) в новому вироку особi призначауться покарання за той злочин
(злочини), про який стало вiдомо пiсля винесення першого
вироку, а також визначауться остаточне покарання за сукупнiстю
всiх вiдомих суду злочинiв. Порядок i особливостi призначення
покарання при данiй ситуацiє регламентуються ч.З ст.42.
4. При призначеннi покарання за сукупнiстю злочинiв у
вiдповiдностi з чч.I, 2 ст.42 суд повинен: а) призначити пока-
рання окремо за кожний злочин; 6) обрати принцип (принципи)
призначення остаточного покарання за сукупнiстю злочинiв -
повне чи часткове складання призначених покарань або
поглинення менш суворого покарання бiльш суворим;
в) визначити остаточне покарання за сукупнiстю вчинених
злочинiв. При цьому слiд мати на увазi, що положення ч.I ст.42
стосуються перш за все основних покарань, а положення ч.2 ст. 42
- додаткових покарань. Лише в окремих випадках положення ч.I
ст.42 застосовуються i щодо додаткових покарань (див. п.9
коментаря до даноє статтi).
5. Призначаючи покарання окремо за кожний iз злочинiв, що
утворюють сукупнiсть, суд мау керуватись загальними нача-
лами призначення покарання (див. коментар до ст.39). При
цьому слiд мати на увазi, що призначення справедливого пока-
рання за кожний злочин, що входить у сукупнiсть, у необхiдною
умовою визначення справедливого остаточного покарання. В
резолютивнiй частинi вироку обовязково повинно бути вказано
те основне (основне i додаткове) покарання, яке суд призначив
окремо за кожний iз злочинiв, що утворюють сукупнiсть.
6. Закон (ст.42) не передбачау випадкiв обовязкового обрання
того чи iншого принципу призначення остаточного покарання за
сукупнiстю злочинiв у залежностi вiд якихось обставин вчинення
кожного з них. Тому при обраннi вiдповiдного принципу
(принципiв) суд також повинен керуватись загальними началами
призначення покарання, враховуючи, зокрема, характер i
ступiнь суспiльноє небезпечностi вчинених злочинiв, мотив i мету
кожного з них, форму вини, вид сукупностi (наприклад, реальна
чи iдеальна), обставини, що помякшують та обтяжують
вiдповiдальнiсть, а також данi про осооу винного. Якщо ж
остаточне покарання призначауться за сукупнiстю трьох i бiльше
злочинiв, суд може одночасно обрати два принципи його призна-
чення, тобто повнiстю або частково скласти однi i поглинути iншi
покарання, якi призначенi за окремi злочини. Наприклад, якщо
за злочини, якi входять у сукупнiсть, призначенi основнi пока-
рання у виглядi позбавлення волi, виправних робiт i штрафу, суд
може повнiстю або частково скласти першi два покарання i
поглинути останну.
На обрання принципу призначення остаточного покарання за
сукупнiстю злочинiв можуть вплинути вид i розмiр покарань,
призначених за окремi злочини. Це зумовлено тим, що ч. I ст.42
встановлюу як максимальну межу остаточного покарання за
сукупнiстю злочинiв найбiльш суворе за видом i розмiром
покарання з тих, що передбаченi в статтях кримiнального зако-
ну, за якими засуджууться винний. Тут можливi такi варiанти:
1) покарання, призначенi за окремi злочини, рiзнi за видом або
за розмiром i при єх повному складаннi не перевищують
сукупнiсть; 2) обовязкове додаткове покарання, призначене за
один чи кiлька злочинiв, що входять у сукупнiсть, повинно бути
призначене i за сукупнiстю вчинених злочинiв; непризначення
обовязкового додаткового покарання за сукупнiстю злочинiв
можливе лише тодi, коли воно не було призначене за окремий
злочин (злочини), що входять у сукупнiсть, в порядку ст. 44;
3) якщо за злочини, що входять у сукупнiсть, призначено два або
бiльше рiзновидних додаткових покарань, всi вони можуть бути
призначенi при визначеннi остаточного покарання за су-
купнiстю вчинених злочинiв; в цьому разi у вiдповiдностi з ч .4
СТ.43 кожне з них мау виконуватись самостiйно-, 4) якщо за
два або бiльше злочинiв, що входять у сукупнiсть, призначено
додатковi покарання одного й того ж виду, суд при визначеннi
остаточного покарання за .сукупнiстю вчинених злочинiв в
частинi, що стосууться такого додаткового покарання, може
застосувати один з принципiв, передбачених ч. I ст.42, тобто
поглинути менш суворе за розмiром покарання бiльш суворим
або визначити остаточний розмiр додаткового покарання шляхом
повного чи часткового складання покарань, призначених за
окремi злочини. В останньому випадку максимальною межею
додаткового покарання, що може бути призначене за сукупнiстю
вчинених злочинiв, буде найбiльше за розмiром додаткове пока-
рання, що передоачене? в статтях Особливоє частини
кримiнального закону, за якими засуджууться винний. Якщо ж
додаткове покарання за окремий злочин (злочини), що входять
у сукупнiсть, призначене на пiдставi статтi Загальноє частини
КК, максимальною межею додаткового покарання, що може бути
призначене за сукупнiстю вчинених злочинiв, буде та верхня
його межа, яка передбачена в данiй статтi.
Таким чином, максимальнi межi основного i додаткового пока-
рань, що можуть бути призначенi за сукупнiстю вчинених злочинiв,
можуть передбачатись як однiую й тiую ж, так i рiзними статтями
Особливоє частини кримiнального закону, за якими засуджууться
винний, а iнколи максимальна межа додаткового покараний взагалi
встаноiлюуться статтею Загальноє частини КК.
10. Призначене за сукупнiстю вчинених злочинiв остаточне пока-
раша (основне i додаткове) повинно бути чiтко i конкретно вздображене
в резолютивнiй частинi вироку як окремий єє елемент. При цьому
обовязково слщ посилатись на 4.1 (чч.1,2) ст.42 як на спецiальну
правову пiдставу призначення покарання за сукупнiстю злочинiв.
11. Частина 3 ст.42 передбачау, що за тими ж правилами (тобто
за правилами, передбаченими чч.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286