З припиненням небезпечного посягання вiдпадау i право на не-
обхiдну оборону. Особи, якi завдали шкоди нападаючому вже пiсля
закiнчення посягання, притягаються до кримiнальноє вiдповiдальностi
як за зяояин, вчинений умисно проти особи (умисне вбивство - ст.93
або 94 чи умисне тiлесне ушкодження -ст.ЮI або 102).
4 Посягання повинно бути дiйсним, тобто iснуючим
обуктивно, в реальнiй дiйсностi, а не тiльки в уявi того, хто
захищауться. Якщо ж посягання iснуу тiльки в уявi особи, що
захищауться, питання про вiдповiдальнiсть за шкоду, завдану
особi, яка помилково прийнята за нападаючого, вирiшууться за
правилами уявно? (мнимоє) оборони.
Для уявноє оборони характерно те, що вона у результатом
поведiнкою потерпiлого, а також всiма обставинами випадку. Як
при уявнiй, так i при необхiднiй оборонi особа керууться
намiрами дати вiдсiч суспiльне небезпечному посяганню. Тiльки
при необхiднiй оборонi це посягання у дiйсним, а при уявнiй воно
iснуу лише в уявi того, хто захищауться.
Уявну оборону за субуктивними ознаками мохна роздiлити
на два види:
а) коли особа не усвiдомлювала i, виходячи з обстановки, не
могла усвiдомити помилковiсть свого припущення про наявнiсть
посягання. Завдання шкоди без перевищення мех оборони у
казусом i не тягне кримiнальноє вiдповiдальностi, тобто
вирiшууться за правилами впливу фактичноє помилки на
субуктивну сторону дiяння;
б) коли особа не усвiдомлювала, але повинна була i могла
усвiдомити помилковiсть свого припущення про наявнiсть пося-
гання. Вiдповiдальнiсть настау за необережне завдання шкоди, а
при переищенш меж оборони - за умисний злочин, вчинений
при перевищеннi меж необхiдноє оборони.
5. Захист здiйснюуться шляхом завдання шкоди таму, хто
посягау.
Дiє людини, яка активно обороняуться вiд суспiльне небезпеч-
ного нападу, правомiрнi тiльки в тому випадку, коли вони
спрямованi на заподiяння шкоди самому нападаючому, а не
третiм особам. Коли ж дiями, спрямованими на завдання шкоди
нападаючому, насправдi заподiюуться шкода iншiй людинi, яка
опинилась на мiсцi пригоди, постау питання про вiдповiдальнiсть
особи, яка заподiяла таку шкоду.
Пленум Верховного Суду Украєни в постановi вiд 28 червня
1991 р. №4 розяснив (абз.2 п.б); "Якщо при оборонi випадково
заподiяно шкоду непричетнiй до нападу особi, залежно вiд
наслiдкiв вiдповiдальнiсть може настати за заподiяння шкоди з
необережностi".
6. Оборона допускауться, коли треба захистити iнтереси
громадян, суспiльства або держави.
Законодавство, закрiплюючи право громадян захищати вiд
суспiльне небезпечних посягань цi iнтереси, дау досить широкi
можливостi для цього. Однак мали мiсце випадки, коли слiдчi i
суддi не визнавали в дiях особи, яка протвдiяла суспiльне
небезпечному нападу, стану необхiдноє оборони тiльки тому, що
вона захищала безпосередньо не себе, а близьких єй людей або
стороннiх громадян. Така практика у хибною.
7. Захист не повинен перевищувати меж необхiдностi.
Заподiяна шкода визнауться необхiдною, а значить правомiрною,
якщо вона вiдповiдау небезпечностi посягання i обстановцi
захисту.
Для кожного конкретного випадку iснують своє межi необхiдноє
оборони, якi виникають з конкретних обставин справи. При
цьому враховуються як обуктивнi, так i субуктивнi моменти.
Закон не вимагау, зокрема, щоб захист здiйснювався такими ж
знаряддями, як i посяання. В ч.2 ст. 15 перелiченi випадки, коли
застосування зброє або будь-яких iнших засобiв чи предметiв,
незалежно вiд наслiдкiв, не виходить за межi необхiдноє оборони
i тим самим не у злочином. До цих випадкiв належить, зокрема,
той, коли особа, яка захищалася, не могла внаслiдок переляку
або сильного душевного хвилювання, викликаного суспiльне
небезпечними дiями, оцiнити вiдповiднiсть захисту характеровi
посягання.
Застосування вогнестрiльноє зброє i спецiальних засобiв для
працiвникiв мiлiцiє регламентовано Законом Украєни "Про
мiлiцiю" вiд 20 грудня 1990 р.
Перевищенням меж необхiдноє оборони вiдповiдно до закону
(ч.4 ст. 15 КК) у завдання тому, хто посягав, шкоди, яка явно не
вiдповiдау небезпечностi посягання чи обстановцi захисту.
Наприклад, громадянин М. зустрiв на вулицi О. i попросив у
нього припалити. О. вiдповiв, що у нього цигарок немау, i пiшов
далi. М. його наздогнав, схопив за плече, розвернув i двiчi вдарив
головою в обличчя, розбивши його до кровi. Боячись за своу
життя, О. вихопив нiж, вдарив ним нападника i побiг додому. М.
були заподiянi тяжкi тiлеснi ушкодження.
Президiя Херсонського обласного суду встановила, що О. ударив
М. пiд час захисту вiд неправомiрних дiй самого потерпiлого. Але
вiн при цьому перевищив межi необхiдноє оборони, допустивши явну
невiдповiднiсть свого захисту характеровi i небезпечностi посягання
(Право Украєни. - 1993. - №2. - С.60).
Вбивство i заподiяння тяжких тiлесних ушкоджень при
перевищеннi меж необхiдноє оборони у привiлейованими видами
злочинiв, вiдповiдальнiсть за якi передбачена статтями 97 та 104.
8. До необхiдноє оборони прирiвнюються дiє потерпiлого та
iнших осiб безпосередньо пiсля вчинення посягання, спрямованi
на затримання особи, яка вчинила напад, i доставления єє
вiдповiдним органам влади.
9. Необхiдна оборона i затримання злочинця вiдрiзняються
одне вiд одного. При необхiднiй оборонi злочинець у нападаю-
чою, активною стороною, а при затриманнi - особою, ?ка
ухиляуться, тобто пасивною стороною. Якщо особа, яку затриму-
ють, чинить опiр законним дiям громадян i вiн переростау при
цьому в суспiльне небезпечне посягання, виникау право на
необхiдну оборону. Заподiяна при цьому шкода особi, що
здiйснюу посягання, буде виправдана станом необхiдноє оборони.
Якщо суспiльне небезпечне посягання припинилось i
злочинець намагауться втекти, то завдання йому шкоди не для
подолання опору, а для затримання буде виправдане не-
обхiднiстю його затримання.
Вiдмiннi i цiлi заподiяння шкоди: при необхiднiй оборонi
вiдбиття нападу, при затриманнi - доставления злочинця
вiдповiдним органам влади.
10. Вiдповiдно до вимог ч.5 ст.15 затримання злочинця
правомiрним за таких умов:
- особа вчинила дiяння, що мау ознаки злочину. Аналiз
практики боротьби iз злочиннiстю дозволяу зробити висновок, що
кримiнально-правовi пiдстави для затримання можуть настати, як
правило, пiсля вчинення таких злочинiв, якi характеризуються
пiдвищеним ступенем суспiльноє небезпечностi, зокрема,
повязаних з застосуванням насильства (злочини, в яких обуктом
посягання у життя, здоровя чи статева недоторканнiсть; крадiжки,
грабежi, розбiйнi напади; втеча засудженого; злочини, повязанi iз
застосуванням насильства до представникiв влади, тощо).
Можлива ситуацiя, коли в процесi кримiнальне - процесуаль-
ного або адмiнiстративного затримання правопорушник
ухиляуться вiд законних вимог представникiв влади i навiть
чинить насильство над ними, або, iншими словами, вчинюу
злочин. В подiбних випадках можуть виникнути кримiнально-
правовi пiдстави для затримання i застосування заходiв фiзично-
го впливу, якi будуть застосовуватись уже не до пiдозрюваного
або особи, яка вчинила адмiнiстративне порушення, а до особи,
яка вчинила злочин;
- особа, яка вчинила напад, ухиляуться вiд затримання-,
- заподiяння шкоди- може мати мiсце лише з метою
затримання особи та передачi ii органам влади.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286