Від варни залежали тяжкість покарання, розмір одержаної спадщини, відсоток за
14
Держава і право Стародавнього Сходу
Розділ І
договором позики. Правове становище людини, її заняття або професія, ім'я, одяг, порядок прийняття їжі — все це визначалося варною.
Такі найхарактерніші риси суспільної структури в країнах Стародавнього Сходу.
І
§ 3. Державний лад
Пе
Іереважною І типовою для давньосхідних держав була монархічна форма правління у вигляді східної теократії, але це була не єдина форма правління. Індії, наприклад, були відомі своєрідні республіки — гани і сангхи, а в вавилонських містах зустрічалися деякі елементи самоврядування.
Д:г,. ':.-:-,":,. -..,...;-..-•.. , •.-.:* •:, . '! : . - ! "-•-' :.:. ' :- -• "'''- •':'-:" '''-:- '. , .І-1 .!. •! -. ..-•.•''••-'•• '"""Л і', І: ..' - '
Причини виникнення східної теократії. Виникнення і тривале існування в країнах Стародавнього Сходу східної теократії, тобто давньосхідної форми правління, яка характеризується необмеженою владою божественного правителя, правителя-бога, визначалися специфікою їх соціально-економічного розвитку. Річ у тім, що існуюча потреба сумісних зусиль для запобігання руйнівним наслідкам повеней або їх ліквідації, а пізніше і для економного і сумісного використання води владно вимагала втручання централізуючої сили уряду. Таким чином, турбота про величезні громадські роботи, про створен-. ня технічно продуманої, складної системи іригаційних споруд переходила до рук держави. Це спричиняло посилення державного апарату, виникнення сильної державної влади, яка мала змогу регулювати економічне життя давньосхідного суспільства.
Оскільки держава в країнах Стародавнього Сходу в цілому складалася з безлічі сільських общин, кожна з яких мала свою зовсім самостійну організацію і становила замкнений маленький світ, правитель виступав як об'єднуюче начало і підносився наче божество над усіма дрібними і роз'єднаними общинами. Ось чому система сільських общин завжди ставала міцною основою сильної центральної влади.
Таким чином, існуюча в країнах Стародавнього Сходу форма правління у вигляді східної теократії зрештою була обумовлена економічним фактором, певними особливостями способу виробництва.
Механізм східної теократії. Щоб розкрити сутність східної теократії, слід передусім розглянути побудову її механізму, визначивши висхідні елементи цієї форми правління, її складові частини.
15
Частина перша
/ Історія держави і права /___ ___Стародавнього світу _
Вершиною усього державного механізму в країнах Стародавнього Сходу був правитель — цар У Єгипті це був фараон, в Індії — раджа, в Китаї — ван, у Вавилоні — лугаль або патесі-лугаль. У його руках була зосереджена вся влада, йому належали всі вищі державні повноваження. Правитель очолював державний апарат, він був верховним воєначальником, найвищим суддею, в деяких країнах він мав жрецькі повноваження. «Держава — це цар: така коротко суть усіх елементів держави», — стверджував автор «Артхашасгри» — давньоіндійського політико-економічного трактату ІУ-ІІІ століть до н.е.
Характерною і найважливішою рисою східної теократії було обоготворення особи правителя. Це властиво для всіх країн Стародавнього Сходу. В Єгипті, наприклад, фараон вважався сином бога сонця Ра, тому він не вмирав, а «заходив за свій горизонт». У Китаї, де найвищим божеством вважалося Небо, правитель називався тяньц-зи (син Неба). «Небесний владика» дав тяньцзі країну — Піднебесну, дав йому і народ. Отже тяньцзи володіє Піднебесною тому, що її вручило йому велике божество, накази якого він і виконує. Обоготворявся також давньоіндійський раджа, який вважався втіленням восьми божеств — охоронців світу: Місяця, Вогню, Сонця і т.д. Тому, «подібно Сонцю, він пече очі, ніхто на землі не може навіть дивитись на нього». Так само у вступі до вавилонських Законів царя Хамму-рапі говориться, що Хаммурапі — «могутній цар, сонце Вавилону, який дав світло країні Шумера і Аккада, був покликаний великими богами, які дарували йому народ («чорноголових») і направили його, щоб керувати людьми».
Складний двірцевий церемоніал повинен був підкреслювати надприродне походження правитеїш та його влади. В Єгипті не тільки прості люди, але й вищі сановники не мали права вимовляти ім'я фараона, дивитися йому в обличчя. Заборонялося підданим вимовляти або зображати на письмі також ім'я давньокитайського вана — тяньцзі. З метою звеличення правителів споруджувалися піраміди, розкішні палаци, величезні усипальні, численні храми і т.ін.
Маючи всю повноту влади, давньосхідник правитель водночас повинен був рахуватися з аристократичною верхівкою суспільства, з інтересами жрецької та військової знаті, інакше його могли скинути з трону, як це неодноразово мало місце в Єгипті та Вавилоні. Не випадково в Індії раджі, побоюючись двірцевих інтриг, вживали запобіжних заходів. Палац раджі з таємними проходами в стінах розташовувався в середині фортеці. Поблизу правителя постійно знаходилися знавці
16
. 'Іержавн і Ігрчпо (_ Іпародивнього Сходу _ _ \ _
Розділ І
спрути І лікарі. Навіть ч царицею раджа бачимся тільки у внутрішніх покоях і тільки після того, як її оглянуть довірені літні жінки.
Влада правителя в давньосхідних краша'х досягала різного ступеня сили. Необмеженою була влада, наприклад, правителя в Єгипті, де перед лицем фараона навіть вища знать почувалася зовсім безправною. Ще грубіщі форми правління існували в Китаї за царювання імператора Цінь Шихуана (III ст. до н.е.). У цей час з метою ослаблення внутрішніх ворогів та запобігання повстанням усю зброю в приватних осіб було відібрано, за наказом Цінь Шихуана було живцем поховано 460 конфуціанців, знищені стародавні книжки і т.д. В Індії, навпаки, необмежена влада правителя не набула такого розвитку.
У розпорядженні правителя знаходився розгалужений і громіздкий державний апарат з великою кількістю урядовців різних рангів і правового статусу. Як говорить «Архашастра», «управління царством здійснюється з помічниками, одне колесо не крутиться».
Для побудови і діяльності такого державного апарату характерна двірцева система управління, центром якої був палац правителя. Тут не існувало розмежування між виконанням державних обов'язків і обслуговуванням особистих потреб правителя. Тому характерним було об'єднання в одних руках управління країною і палацом. Тож особи, які обслуговували правителя, одночасно були і державними чиновниками, а дворецький, який очолював всю масу слуг і керував життям палацу, ставав вищою посадовою особою в цьому державному апараті.
Дійсно, першим і найближчим помічником правителя в управлінні, довіреною особою, яка очолювала величезну кількість різноманітних чиновників, був у Єгипті дворецький — чаті. в Китаї — сян, у Вавилоні — нубанда, в Індії — головний мантрин. Це був, як правило, найближчий родич правителя, вірна йому людина. В руках дворецького зосереджувалися всі важелі управління державою, він займався найрізноманітнішими питаннями, які потрапляли в поле зору правителя. Безпосереднє управління виконувалося вищими посадовими особами. Так, в Індії чиновники центрального управління підрозділялися на декілька розрядів:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128
14
Держава і право Стародавнього Сходу
Розділ І
договором позики. Правове становище людини, її заняття або професія, ім'я, одяг, порядок прийняття їжі — все це визначалося варною.
Такі найхарактерніші риси суспільної структури в країнах Стародавнього Сходу.
І
§ 3. Державний лад
Пе
Іереважною І типовою для давньосхідних держав була монархічна форма правління у вигляді східної теократії, але це була не єдина форма правління. Індії, наприклад, були відомі своєрідні республіки — гани і сангхи, а в вавилонських містах зустрічалися деякі елементи самоврядування.
Д:г,. ':.-:-,":,. -..,...;-..-•.. , •.-.:* •:, . '! : . - ! "-•-' :.:. ' :- -• "'''- •':'-:" '''-:- '. , .І-1 .!. •! -. ..-•.•''••-'•• '"""Л і', І: ..' - '
Причини виникнення східної теократії. Виникнення і тривале існування в країнах Стародавнього Сходу східної теократії, тобто давньосхідної форми правління, яка характеризується необмеженою владою божественного правителя, правителя-бога, визначалися специфікою їх соціально-економічного розвитку. Річ у тім, що існуюча потреба сумісних зусиль для запобігання руйнівним наслідкам повеней або їх ліквідації, а пізніше і для економного і сумісного використання води владно вимагала втручання централізуючої сили уряду. Таким чином, турбота про величезні громадські роботи, про створен-. ня технічно продуманої, складної системи іригаційних споруд переходила до рук держави. Це спричиняло посилення державного апарату, виникнення сильної державної влади, яка мала змогу регулювати економічне життя давньосхідного суспільства.
Оскільки держава в країнах Стародавнього Сходу в цілому складалася з безлічі сільських общин, кожна з яких мала свою зовсім самостійну організацію і становила замкнений маленький світ, правитель виступав як об'єднуюче начало і підносився наче божество над усіма дрібними і роз'єднаними общинами. Ось чому система сільських общин завжди ставала міцною основою сильної центральної влади.
Таким чином, існуюча в країнах Стародавнього Сходу форма правління у вигляді східної теократії зрештою була обумовлена економічним фактором, певними особливостями способу виробництва.
Механізм східної теократії. Щоб розкрити сутність східної теократії, слід передусім розглянути побудову її механізму, визначивши висхідні елементи цієї форми правління, її складові частини.
15
Частина перша
/ Історія держави і права /___ ___Стародавнього світу _
Вершиною усього державного механізму в країнах Стародавнього Сходу був правитель — цар У Єгипті це був фараон, в Індії — раджа, в Китаї — ван, у Вавилоні — лугаль або патесі-лугаль. У його руках була зосереджена вся влада, йому належали всі вищі державні повноваження. Правитель очолював державний апарат, він був верховним воєначальником, найвищим суддею, в деяких країнах він мав жрецькі повноваження. «Держава — це цар: така коротко суть усіх елементів держави», — стверджував автор «Артхашасгри» — давньоіндійського політико-економічного трактату ІУ-ІІІ століть до н.е.
Характерною і найважливішою рисою східної теократії було обоготворення особи правителя. Це властиво для всіх країн Стародавнього Сходу. В Єгипті, наприклад, фараон вважався сином бога сонця Ра, тому він не вмирав, а «заходив за свій горизонт». У Китаї, де найвищим божеством вважалося Небо, правитель називався тяньц-зи (син Неба). «Небесний владика» дав тяньцзі країну — Піднебесну, дав йому і народ. Отже тяньцзи володіє Піднебесною тому, що її вручило йому велике божество, накази якого він і виконує. Обоготворявся також давньоіндійський раджа, який вважався втіленням восьми божеств — охоронців світу: Місяця, Вогню, Сонця і т.д. Тому, «подібно Сонцю, він пече очі, ніхто на землі не може навіть дивитись на нього». Так само у вступі до вавилонських Законів царя Хамму-рапі говориться, що Хаммурапі — «могутній цар, сонце Вавилону, який дав світло країні Шумера і Аккада, був покликаний великими богами, які дарували йому народ («чорноголових») і направили його, щоб керувати людьми».
Складний двірцевий церемоніал повинен був підкреслювати надприродне походження правитеїш та його влади. В Єгипті не тільки прості люди, але й вищі сановники не мали права вимовляти ім'я фараона, дивитися йому в обличчя. Заборонялося підданим вимовляти або зображати на письмі також ім'я давньокитайського вана — тяньцзі. З метою звеличення правителів споруджувалися піраміди, розкішні палаци, величезні усипальні, численні храми і т.ін.
Маючи всю повноту влади, давньосхідник правитель водночас повинен був рахуватися з аристократичною верхівкою суспільства, з інтересами жрецької та військової знаті, інакше його могли скинути з трону, як це неодноразово мало місце в Єгипті та Вавилоні. Не випадково в Індії раджі, побоюючись двірцевих інтриг, вживали запобіжних заходів. Палац раджі з таємними проходами в стінах розташовувався в середині фортеці. Поблизу правителя постійно знаходилися знавці
16
. 'Іержавн і Ігрчпо (_ Іпародивнього Сходу _ _ \ _
Розділ І
спрути І лікарі. Навіть ч царицею раджа бачимся тільки у внутрішніх покоях і тільки після того, як її оглянуть довірені літні жінки.
Влада правителя в давньосхідних краша'х досягала різного ступеня сили. Необмеженою була влада, наприклад, правителя в Єгипті, де перед лицем фараона навіть вища знать почувалася зовсім безправною. Ще грубіщі форми правління існували в Китаї за царювання імператора Цінь Шихуана (III ст. до н.е.). У цей час з метою ослаблення внутрішніх ворогів та запобігання повстанням усю зброю в приватних осіб було відібрано, за наказом Цінь Шихуана було живцем поховано 460 конфуціанців, знищені стародавні книжки і т.д. В Індії, навпаки, необмежена влада правителя не набула такого розвитку.
У розпорядженні правителя знаходився розгалужений і громіздкий державний апарат з великою кількістю урядовців різних рангів і правового статусу. Як говорить «Архашастра», «управління царством здійснюється з помічниками, одне колесо не крутиться».
Для побудови і діяльності такого державного апарату характерна двірцева система управління, центром якої був палац правителя. Тут не існувало розмежування між виконанням державних обов'язків і обслуговуванням особистих потреб правителя. Тому характерним було об'єднання в одних руках управління країною і палацом. Тож особи, які обслуговували правителя, одночасно були і державними чиновниками, а дворецький, який очолював всю масу слуг і керував життям палацу, ставав вищою посадовою особою в цьому державному апараті.
Дійсно, першим і найближчим помічником правителя в управлінні, довіреною особою, яка очолювала величезну кількість різноманітних чиновників, був у Єгипті дворецький — чаті. в Китаї — сян, у Вавилоні — нубанда, в Індії — головний мантрин. Це був, як правило, найближчий родич правителя, вірна йому людина. В руках дворецького зосереджувалися всі важелі управління державою, він займався найрізноманітнішими питаннями, які потрапляли в поле зору правителя. Безпосереднє управління виконувалося вищими посадовими особами. Так, в Індії чиновники центрального управління підрозділялися на декілька розрядів:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128