4), однак за ним були закріплені деякі конституційні повноваження: призначати прем'єр-міністра за поданням парламенту, головного суддю Верховного суду за поданням кабінету міністрів, скликати парламент і розпускати нижню палату, затвер-
джувати міжнародні договори тощо. Усі ці дії імператора набирали законної сили тільки за порадою і після схвалення кабінетом міністрів, який відповідав за них перед парламентом.
Імператорська влада в цілому була серйозно обмежена Конституцією. Становище японського імператора було дуже схожим на статус англійського короля. Такі імператорські органи, як Таємна рада, міністерство імператорського двору, були ліквідовані.
Роль «вищого органу державної влади і єдиного законодавчого органу країни>> відігравав парламент Японії. Він складався з палати представників і палати радників (ст. 42). Нижня палата обиралася на чотири роки, верхня — на шість років з переобранням половини радників через три роки.
Для того щоб закон вважався прийнятим, потрібна була проста більшість обох палат парламенту. Нижня палата мала певну перевагу. Відповідно до Конституції законопроект міг.бути прийнятим навіть при відсутності його схвалення палатою радників. Однак фактично законодавство було зосереджене не стільки в парламенті, скільки в його численних комісіях. Така система з'явилася в японському парламенті завдяки американським радникам.
Виконавча влада належала кабінету міністрів. Тут теж відчувався вплив англійської парламентської практики. Прем'єр-міністра обирав парламент зі своїх депутатів. Як правило, це був лідер партії, яка отримала перемогу на виборах. Після цього він номінальне при-, значався імператором. Прем'єр-міністр сам підбирав членів кабінету, а також мав право відсторонити міністра від посади
Відповідно до Конституції японський кабінет міністрів у повному складі несе відповідальність перед парламентом. У разі недовіри кабінету останній діставав відставку. Але прем'єр-міністр мав право розпустити палату представників і призначити нові вибори.
Багато нового Конституція внесла в структуру і діяльність судових органів Японії. Верховний суд став не тільки вищою інстанцією для всіх інших судових органів країни, аіе, як і в США, дістав право тлумачити Конституцію і давати конституційну оцінку прийнятим парламентом законам.
Конституція містить широкий перелік буржуазно-демократичних прав і свобод, проголошуючи рівність громадян перед законом, свободу совісті, свободу зборів і об'єднань, право на працю і освіту. «Народ безперешкодно користується всіма основними правами людини», — наголошувалося в статті 11 прийнятої Конституції.
376
377
Частина четверта
Історія держави і права Новітнього часу.
Розвиток бурмсуаіної держачи \ в XX столітті \
Розділ І
Судова система Японії
ВЕРХОВНИЙ СУД
Апеляційний суд (8 судів)
"Місцевий" суд (49 судів)
"Сімейні" суди
Дисциплінарні суди
Певним досягненням нової японської Конституції стало закріплення виборного місцевого самоврядування. У кожній префектурі запроваджувалися свої збори, що складалися з сорока або більше депутатів, обраних населенням. Подібні збори були в містах і селах. Ці збори отримали право в межах своєї компетенції видавати постанови, збирати податки, розпоряджатися своїм майном. Виконавчими органами зборів були губернатори в префектурах, мери — в містах і сільські старости — в селах. Усі вони обиралися місцевим населенням.
Особливістю Конституції 1947 року є включення до неї декларації про відмову японського народу на вічні часи «від війни як суверенного права націй, а також від загрози або застосування збройної сили як засобу розв'язування міжнародних спорів» (ст. 9). Японія зобов'язувалася не створювати «сухопутні, морські і військово-повітряні сили». Однак після підписання 1951 року на конференції в Сан-Франциско мирного договору між США і Японією під назвою «сил самооборони» були створені сучасні збройні сили.
Глава VII КИТАЙ
Іочаток Новодемократичної революції в Китаї. Сіньхайська революція 1911-1913 років не розв'язала всіх завдань, що стояли перед нею, — не ліквідувала феодальний лад, не
покінчила з засиллям іноземного капіталу. Однак революція мала і значний позитивний результат — повалення монархії і встановлення республіканської форми правління.
Новий революційний підйом відбувається в 1919 році. Почалося все з демонстрації студентів у Пекіні 4 травня 1919 року. До них приєдналися студенти інших міст. Дуже скоро студентські заворушення переростають у широкий революційний рух, у якому об'єдналися робітники, міська біднота, представники національної буржуазії. Антиімперіалістичний і антифеодальний «рух 4 травня» відкрив початок буржуазно-демократичній революції. Розпочинається активна боротьба робітничого класу. У 1921 році було створено комуністичну партію Китаю, яка 1923 року вступає до гоміндану. Виникає спільний фронт боротьби проти іноземного капіталу.
§ 1. Період громадянських революційних війн
У січні 1924 року в Кантоні під керівництвом Сунь Ятсена відбувся І Всекитайський з'їзд гоміндану, який прийняв революційну програму і статут оновленого гоміндану. Блок робітничого класу, селянства, міської дрібної буржуазії і національної буржуазії вступив у боротьбу проти імперіалізму і мілітаристських феодальних клік. Так розпочалася перша громадянська революційна війна в Китаї (1924-1927рр.).
У липні 1925 року в Кантоні був створений Національний уряд Китайської республіки. Основним завданням уряду стає розгром північної контрреволюції. Був організований Північній похід національно-революційної армії, яка звільнила від мілітаристів Центральний Китай і в березні 1927 року вступила в>Шанхай.
Успіх Північного походу, революційний підйом народних мас викликали тривогу національної буржуазії. Реакційне крило гоміндану стає контрреволюційною силою. Голова Центрального виконавчого комітету гоміндану, головнокомандувач національно-революційною армією генерал Чан Кайші здійснює контрреволюційний переворот. Перша громадянська революційна війна закінчилася поразкою революційних сил. Гоміндан перетворився на партію великої буржуазії і поміщиків. Верховним органом став з'їзд гоміндану.
У серпні 1927 року розпочинається друга громадянська революційна війна (1927-1937 рр.). Першого серпня 1927 року в місті Наньчані спалахнуло повстання проти контрреволюційного гомінда-
378
379
Частина четверта
Історія держачи і права Новітнього часу
Розвипшк
XX столітті
Розділ І
ну. Повстання зазнало поразки, але в боротьбу вступає селянство. В трудні 1927 року починається повстання робітників у Кантоні. Китайська реакція придушила ці виступи. Державна влада залишилася в руках гоміндану.
Керівництво гоміндану приймає рішення скликати Національні збори, які розпочали свою роботу 5 травня 1931 року. Збори затвердили «Тимчасову конституцію Китайської республіки періоду політичної опіки».
Нова Конституція вручала вищу законодавчу владу конгресу гоміндану. У проміжок між з'їздами влада належала Центральному виконавчому комітету гоміндану. Виконавча влада була в Національного уряду.
У таких умовах комуністична партія обрала тактику створення революційних баз на селі — територій, які були під контролем революційних сил.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128
джувати міжнародні договори тощо. Усі ці дії імператора набирали законної сили тільки за порадою і після схвалення кабінетом міністрів, який відповідав за них перед парламентом.
Імператорська влада в цілому була серйозно обмежена Конституцією. Становище японського імператора було дуже схожим на статус англійського короля. Такі імператорські органи, як Таємна рада, міністерство імператорського двору, були ліквідовані.
Роль «вищого органу державної влади і єдиного законодавчого органу країни>> відігравав парламент Японії. Він складався з палати представників і палати радників (ст. 42). Нижня палата обиралася на чотири роки, верхня — на шість років з переобранням половини радників через три роки.
Для того щоб закон вважався прийнятим, потрібна була проста більшість обох палат парламенту. Нижня палата мала певну перевагу. Відповідно до Конституції законопроект міг.бути прийнятим навіть при відсутності його схвалення палатою радників. Однак фактично законодавство було зосереджене не стільки в парламенті, скільки в його численних комісіях. Така система з'явилася в японському парламенті завдяки американським радникам.
Виконавча влада належала кабінету міністрів. Тут теж відчувався вплив англійської парламентської практики. Прем'єр-міністра обирав парламент зі своїх депутатів. Як правило, це був лідер партії, яка отримала перемогу на виборах. Після цього він номінальне при-, значався імператором. Прем'єр-міністр сам підбирав членів кабінету, а також мав право відсторонити міністра від посади
Відповідно до Конституції японський кабінет міністрів у повному складі несе відповідальність перед парламентом. У разі недовіри кабінету останній діставав відставку. Але прем'єр-міністр мав право розпустити палату представників і призначити нові вибори.
Багато нового Конституція внесла в структуру і діяльність судових органів Японії. Верховний суд став не тільки вищою інстанцією для всіх інших судових органів країни, аіе, як і в США, дістав право тлумачити Конституцію і давати конституційну оцінку прийнятим парламентом законам.
Конституція містить широкий перелік буржуазно-демократичних прав і свобод, проголошуючи рівність громадян перед законом, свободу совісті, свободу зборів і об'єднань, право на працю і освіту. «Народ безперешкодно користується всіма основними правами людини», — наголошувалося в статті 11 прийнятої Конституції.
376
377
Частина четверта
Історія держави і права Новітнього часу.
Розвиток бурмсуаіної держачи \ в XX столітті \
Розділ І
Судова система Японії
ВЕРХОВНИЙ СУД
Апеляційний суд (8 судів)
"Місцевий" суд (49 судів)
"Сімейні" суди
Дисциплінарні суди
Певним досягненням нової японської Конституції стало закріплення виборного місцевого самоврядування. У кожній префектурі запроваджувалися свої збори, що складалися з сорока або більше депутатів, обраних населенням. Подібні збори були в містах і селах. Ці збори отримали право в межах своєї компетенції видавати постанови, збирати податки, розпоряджатися своїм майном. Виконавчими органами зборів були губернатори в префектурах, мери — в містах і сільські старости — в селах. Усі вони обиралися місцевим населенням.
Особливістю Конституції 1947 року є включення до неї декларації про відмову японського народу на вічні часи «від війни як суверенного права націй, а також від загрози або застосування збройної сили як засобу розв'язування міжнародних спорів» (ст. 9). Японія зобов'язувалася не створювати «сухопутні, морські і військово-повітряні сили». Однак після підписання 1951 року на конференції в Сан-Франциско мирного договору між США і Японією під назвою «сил самооборони» були створені сучасні збройні сили.
Глава VII КИТАЙ
Іочаток Новодемократичної революції в Китаї. Сіньхайська революція 1911-1913 років не розв'язала всіх завдань, що стояли перед нею, — не ліквідувала феодальний лад, не
покінчила з засиллям іноземного капіталу. Однак революція мала і значний позитивний результат — повалення монархії і встановлення республіканської форми правління.
Новий революційний підйом відбувається в 1919 році. Почалося все з демонстрації студентів у Пекіні 4 травня 1919 року. До них приєдналися студенти інших міст. Дуже скоро студентські заворушення переростають у широкий революційний рух, у якому об'єдналися робітники, міська біднота, представники національної буржуазії. Антиімперіалістичний і антифеодальний «рух 4 травня» відкрив початок буржуазно-демократичній революції. Розпочинається активна боротьба робітничого класу. У 1921 році було створено комуністичну партію Китаю, яка 1923 року вступає до гоміндану. Виникає спільний фронт боротьби проти іноземного капіталу.
§ 1. Період громадянських революційних війн
У січні 1924 року в Кантоні під керівництвом Сунь Ятсена відбувся І Всекитайський з'їзд гоміндану, який прийняв революційну програму і статут оновленого гоміндану. Блок робітничого класу, селянства, міської дрібної буржуазії і національної буржуазії вступив у боротьбу проти імперіалізму і мілітаристських феодальних клік. Так розпочалася перша громадянська революційна війна в Китаї (1924-1927рр.).
У липні 1925 року в Кантоні був створений Національний уряд Китайської республіки. Основним завданням уряду стає розгром північної контрреволюції. Був організований Північній похід національно-революційної армії, яка звільнила від мілітаристів Центральний Китай і в березні 1927 року вступила в>Шанхай.
Успіх Північного походу, революційний підйом народних мас викликали тривогу національної буржуазії. Реакційне крило гоміндану стає контрреволюційною силою. Голова Центрального виконавчого комітету гоміндану, головнокомандувач національно-революційною армією генерал Чан Кайші здійснює контрреволюційний переворот. Перша громадянська революційна війна закінчилася поразкою революційних сил. Гоміндан перетворився на партію великої буржуазії і поміщиків. Верховним органом став з'їзд гоміндану.
У серпні 1927 року розпочинається друга громадянська революційна війна (1927-1937 рр.). Першого серпня 1927 року в місті Наньчані спалахнуло повстання проти контрреволюційного гомінда-
378
379
Частина четверта
Історія держачи і права Новітнього часу
Розвипшк
XX столітті
Розділ І
ну. Повстання зазнало поразки, але в боротьбу вступає селянство. В трудні 1927 року починається повстання робітників у Кантоні. Китайська реакція придушила ці виступи. Державна влада залишилася в руках гоміндану.
Керівництво гоміндану приймає рішення скликати Національні збори, які розпочали свою роботу 5 травня 1931 року. Збори затвердили «Тимчасову конституцію Китайської республіки періоду політичної опіки».
Нова Конституція вручала вищу законодавчу владу конгресу гоміндану. У проміжок між з'їздами влада належала Центральному виконавчому комітету гоміндану. Виконавча влада була в Національного уряду.
У таких умовах комуністична партія обрала тактику створення революційних баз на селі — територій, які були під контролем революційних сил.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128