духівництва, дворянства і міщан. Королівська влада не тільки мала потребу в їх підтримці, але певною мірою залежала від них і була змушена зважати на інтереси цих станів.
Класичним зразком такої установи були Генеральні штати Франції, які вперше були скликані у 1302 році. Приводом для їх скликання стало зіткнення короля Філіппа IV з Папою Римським. Періодичність скликання Генеральних штатів не була встановлена. Королі скликали їх залежно від обставин і політичних міркувань. Графи, герцоги і вище духівництво отримували запрошення від короля і з'являлися особисто або надсилали своїх представників. Решта дворянства і церковників обирала своїх депутатів. Міста були представлені пагриціансько-бюргерською верхівкою. Це були особи або обрані, або призначені королівськими чиновниками.
Питання, що виносилися на розгляд Генеральних штатів, визначалися королем. Генеральні штати скликалися'для того, щоб з'ясувати думку станів щодо миру або війни, у зв'язку з підписанням міжнародних договорів і т.д. Але найчастіше король звертався до Генеральних штатів з проханням про фінансову допомогу або дозвіл на введення чергового податку. Генеральні штати зверталися до короля з проханнями, скаргами, протестами. Спроби Генеральних штатів
96
4ст
97
Частина друга
Історія держави і права ____Середніх віків____
закріпити за собою постійні фінансові або законодавчі повноваження успіху не мали.
Відповідно до затвердженого королем регламенту кожен стан засідав і голосував окремо. У зв'язку з цим були виділені три курії, в кожній з яких засідали духівництво, дворяни і міщани. Кожна курія мала один голос, і тому у феодалів була завжди перевага над третім станом.
У деяких регіонах Франції виникали місцеві станово-представницькі установи. На кінець XIV століття їх кількість досягла двадцяти.
Англійський парламент, вперше скликаний 1265 року, перетворюється з 1295 року, коли працював так званий зразковий парламент, на постійний законодавчий орган країни.
Структура парламенту визначилася не відразу. Але і тут представники знаті запрошувалися поіменно, а всі інші, тобто лицарі та міщани, обирались або призначались. У середині XIV століття парламент розділився на дві палати. У верхній, палаті лордів, засідали герцоги, графи, барони, які отримали від короля право спадкового перства. Тут же були і представники вищого духівництва. Лицарі і міщани складали палату общин. Представники лицарства обиралися на зборах у графствах. Для виборців був встановлений ценз у сорок шилінгів річного прибутку від нерухомої власності. Депутати від міст, як і у Франції, або обиралися, або призначалися місцевою владою.
Особливість англійського парламенту, де лицарі і міщани засідали разом, в одній палаті, пояснювалася відсутністю межі між ними, що робило парламент дуже впливовим органом. Поступово англійський парламент здобуває право на участь у виданні законів, право вирішувати питання про прибуток на. користь королівської скарбниці, право здійснювати контроль за вищими посадовими особами і виступати в деяких випадках як судовий орган. Наприкінці XIV століття було встановлено, що ніякий закон не може бути прийнятий без згоди короля і палат парламенту. В XV столітті з'являється правило, згідно з яким клопотання парламенту повинні втілюватися у форму законопроектів, що отримали назву «біллей». Так оформилося поняття закону (статуту), як акта, який виходить від короля, палати лордів і палати общин.
Намагаючись підпорядкувати своєму контролю державне управління, парламент наприкінці XIV століття запровадив процедуру імпічменту. Вона полягала в порушенні палатою общин перед палатою лордів, як вищим судом, обвинувачення проти тієї чи іншої посадової особи короля в зловживанні владою.
Феодальна держава і право ____в країнах Європи_____
Розділ І
Одночасно відбувається формування англійського місцевого самоврядування. В графствах утворюються збори, в містах — різного роду ради.
Подібна установа за станами у вигляді рейхстагу виникає і в Німеччині. Імперські з'їзди, або рейхстаги, складалися з трьох колегій: колегії курфюрстів, колегії князів, графів і вільних господарів (панів), а також колегії представників імперських міст. Кожна колегія засідала окремо. Однак в країні, яка не тільки не позбулася, а навіть посилила роздробленість, ніякої реальної влади цей орган не мав. Певний вплив мали в кожній окремій державі місцеві представницькі органи — ландтаги, які складалися з дворянства, вищого духівництва і міщан.
Досить своєрідним станово-представницьким органом Речі Посполитої був Вальний (загальний) Сойм, який скликався один раз на два роки. Був він двопалатним. Нижча палата — «палата послів» — складалась із депутатів, обраних на шляхетських повітових сеймиках. Тут кожен делегат отримував інструкцію, від якої не мав права відступати. Через те що процедура голосування, прийнята на Вальному Соймі, вимагала одностайності депутатів, прийняття рішення ставало дуже важкою справою, бо незгода навіть одного депутата могла звести всю роботу сойму нанівець.
Шляхта з усіх сил підтримувала цей принцип «ліберум вето» — право вільної заборони. Вища палата Вального Сойму називалася се-
Структура станово-представницьких органів у країнах Європи
АНГЛІЯ
ФРАНЦІЯ
НІМЕЧЧИНА
Генеральні штати 1 :;:.;. " ;..- „рейхстагі^ло.;.;;.1;-,:-;;:
Духівництво Дворян- Міщани |? 1 Колегія курфю- Колегія князів, графів, ВІЛЬНИХ Колегія імперських
ство І рстів панів МІСТ
ПОЛЬЩА
ЧЕХІЯ
Вальний Сойм
Сейм
Пани Дрібна шляхта
Міщани [
98
99
Частина друга
Історія держави і права ___ Середніх віків_____
натом. До неї входили феодальна аристократія, верхівка чиновництва, ієрархи церкви. Представників міст у Вальному Сеймі не було.
У Чехії в XIV столітті колишні станові дворянські збори (снем) доповнюються представниками міст і перетворюються на станово-представницький сейм. Він включав три стани: панів, дрібну їшіях-ту і міщан. Засідали вони нарізно.
На засіданнях сейму спочатку оголошувалася думка панів, потім — лицарів і тільки після цього питання надходило на розгляд міщан. До компетенції сейму було віднесено питання вищого законодавства, затвердження міжнародних угод, введення нових податків.
Зміни в державному механізмі. Виникнення станово-представницької монархії, концентрація політичної влади в руках короля супроводжувались ускладненнями державного механізму.
У Франції, наприклад, важливе місце в центральному управлінні зайняла утворена на базі королівської курії Велика рада, до якої входили представники вищої світської та духовної знаті. В апараті з'являються нові посади — секретарі, нотаріуси. Виникають спеціалізовані органи фінансового управління: королівська скарбниця, лічильна палата та ін.
На місцях вводиться посада губернатора.
В Англії в цей період відбувається розвиток нового виконавчого органу — Королівської ради, до якої переходить вища законодавча і судова влада. З'являються нові посадові особи в місцевому управлінні — коронери і констеблі. Остаточно утверджується практика призначення з місцевих землевласників у графствах так званих охоронців миру, або мирових суддів, які згодом стали виконувати найбільш важливі функції місцевого управління замість шерифів.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128
Класичним зразком такої установи були Генеральні штати Франції, які вперше були скликані у 1302 році. Приводом для їх скликання стало зіткнення короля Філіппа IV з Папою Римським. Періодичність скликання Генеральних штатів не була встановлена. Королі скликали їх залежно від обставин і політичних міркувань. Графи, герцоги і вище духівництво отримували запрошення від короля і з'являлися особисто або надсилали своїх представників. Решта дворянства і церковників обирала своїх депутатів. Міста були представлені пагриціансько-бюргерською верхівкою. Це були особи або обрані, або призначені королівськими чиновниками.
Питання, що виносилися на розгляд Генеральних штатів, визначалися королем. Генеральні штати скликалися'для того, щоб з'ясувати думку станів щодо миру або війни, у зв'язку з підписанням міжнародних договорів і т.д. Але найчастіше король звертався до Генеральних штатів з проханням про фінансову допомогу або дозвіл на введення чергового податку. Генеральні штати зверталися до короля з проханнями, скаргами, протестами. Спроби Генеральних штатів
96
4ст
97
Частина друга
Історія держави і права ____Середніх віків____
закріпити за собою постійні фінансові або законодавчі повноваження успіху не мали.
Відповідно до затвердженого королем регламенту кожен стан засідав і голосував окремо. У зв'язку з цим були виділені три курії, в кожній з яких засідали духівництво, дворяни і міщани. Кожна курія мала один голос, і тому у феодалів була завжди перевага над третім станом.
У деяких регіонах Франції виникали місцеві станово-представницькі установи. На кінець XIV століття їх кількість досягла двадцяти.
Англійський парламент, вперше скликаний 1265 року, перетворюється з 1295 року, коли працював так званий зразковий парламент, на постійний законодавчий орган країни.
Структура парламенту визначилася не відразу. Але і тут представники знаті запрошувалися поіменно, а всі інші, тобто лицарі та міщани, обирались або призначались. У середині XIV століття парламент розділився на дві палати. У верхній, палаті лордів, засідали герцоги, графи, барони, які отримали від короля право спадкового перства. Тут же були і представники вищого духівництва. Лицарі і міщани складали палату общин. Представники лицарства обиралися на зборах у графствах. Для виборців був встановлений ценз у сорок шилінгів річного прибутку від нерухомої власності. Депутати від міст, як і у Франції, або обиралися, або призначалися місцевою владою.
Особливість англійського парламенту, де лицарі і міщани засідали разом, в одній палаті, пояснювалася відсутністю межі між ними, що робило парламент дуже впливовим органом. Поступово англійський парламент здобуває право на участь у виданні законів, право вирішувати питання про прибуток на. користь королівської скарбниці, право здійснювати контроль за вищими посадовими особами і виступати в деяких випадках як судовий орган. Наприкінці XIV століття було встановлено, що ніякий закон не може бути прийнятий без згоди короля і палат парламенту. В XV столітті з'являється правило, згідно з яким клопотання парламенту повинні втілюватися у форму законопроектів, що отримали назву «біллей». Так оформилося поняття закону (статуту), як акта, який виходить від короля, палати лордів і палати общин.
Намагаючись підпорядкувати своєму контролю державне управління, парламент наприкінці XIV століття запровадив процедуру імпічменту. Вона полягала в порушенні палатою общин перед палатою лордів, як вищим судом, обвинувачення проти тієї чи іншої посадової особи короля в зловживанні владою.
Феодальна держава і право ____в країнах Європи_____
Розділ І
Одночасно відбувається формування англійського місцевого самоврядування. В графствах утворюються збори, в містах — різного роду ради.
Подібна установа за станами у вигляді рейхстагу виникає і в Німеччині. Імперські з'їзди, або рейхстаги, складалися з трьох колегій: колегії курфюрстів, колегії князів, графів і вільних господарів (панів), а також колегії представників імперських міст. Кожна колегія засідала окремо. Однак в країні, яка не тільки не позбулася, а навіть посилила роздробленість, ніякої реальної влади цей орган не мав. Певний вплив мали в кожній окремій державі місцеві представницькі органи — ландтаги, які складалися з дворянства, вищого духівництва і міщан.
Досить своєрідним станово-представницьким органом Речі Посполитої був Вальний (загальний) Сойм, який скликався один раз на два роки. Був він двопалатним. Нижча палата — «палата послів» — складалась із депутатів, обраних на шляхетських повітових сеймиках. Тут кожен делегат отримував інструкцію, від якої не мав права відступати. Через те що процедура голосування, прийнята на Вальному Соймі, вимагала одностайності депутатів, прийняття рішення ставало дуже важкою справою, бо незгода навіть одного депутата могла звести всю роботу сойму нанівець.
Шляхта з усіх сил підтримувала цей принцип «ліберум вето» — право вільної заборони. Вища палата Вального Сойму називалася се-
Структура станово-представницьких органів у країнах Європи
АНГЛІЯ
ФРАНЦІЯ
НІМЕЧЧИНА
Генеральні штати 1 :;:.;. " ;..- „рейхстагі^ло.;.;;.1;-,:-;;:
Духівництво Дворян- Міщани |? 1 Колегія курфю- Колегія князів, графів, ВІЛЬНИХ Колегія імперських
ство І рстів панів МІСТ
ПОЛЬЩА
ЧЕХІЯ
Вальний Сойм
Сейм
Пани Дрібна шляхта
Міщани [
98
99
Частина друга
Історія держави і права ___ Середніх віків_____
натом. До неї входили феодальна аристократія, верхівка чиновництва, ієрархи церкви. Представників міст у Вальному Сеймі не було.
У Чехії в XIV столітті колишні станові дворянські збори (снем) доповнюються представниками міст і перетворюються на станово-представницький сейм. Він включав три стани: панів, дрібну їшіях-ту і міщан. Засідали вони нарізно.
На засіданнях сейму спочатку оголошувалася думка панів, потім — лицарів і тільки після цього питання надходило на розгляд міщан. До компетенції сейму було віднесено питання вищого законодавства, затвердження міжнародних угод, введення нових податків.
Зміни в державному механізмі. Виникнення станово-представницької монархії, концентрація політичної влади в руках короля супроводжувались ускладненнями державного механізму.
У Франції, наприклад, важливе місце в центральному управлінні зайняла утворена на базі королівської курії Велика рада, до якої входили представники вищої світської та духовної знаті. В апараті з'являються нові посади — секретарі, нотаріуси. Виникають спеціалізовані органи фінансового управління: королівська скарбниця, лічильна палата та ін.
На місцях вводиться посада губернатора.
В Англії в цей період відбувається розвиток нового виконавчого органу — Королівської ради, до якої переходить вища законодавча і судова влада. З'являються нові посадові особи в місцевому управлінні — коронери і констеблі. Остаточно утверджується практика призначення з місцевих землевласників у графствах так званих охоронців миру, або мирових суддів, які згодом стали виконувати найбільш важливі функції місцевого управління замість шерифів.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128