д. У чеському суспільстві в XV столітті теж відбувалося становлення трьох станів: панського, лицарського і міщанського. Отже як бачимо, духівництво не об'єдналося в окремий стан. Королівська влада, яка боролася за централізацію держави і поступово ламала політичну структуру, що була характерною для феодальної роздробленості, знаходила надійну опору у дворянстві і міщанах, таким чином отримуючи можливість розпочати боротьбу за об'єднання країни проти великих феодальних магнатів. Відбувається утворення єдиних централізованих держав.
Саме таким шляхом йшов розвиток Франції. Боротьба за централізацію, що розпочалася у XIII столітті військовою, судовою і мо-
90
91
Частина друга
Історія держави і права __ Середніх віків____
Феодальна держака і прано ____(^країнах Європи ____
л
Розділ І
нетною реформами Людовіка IX, на початок XIV століття успішно завершувалася. Три чверті Франції було об'єднано під владою короля. Однак феодальна олігархія все ще була сильною, і подолати її опір королівська шіада могла лише спираючись на підтримку дворянства і міщан, потрапляючи таким чином у певну залежність від цих станів. Союз короля з дворянством і міщанами і привів до виникнення станово-представницької монархії.
Дуже своєрідно відбувався перехід до станово-представницької монархії в Англії— країні, яка не знала феодальної роздробленості. Як і у Франції, там діяли соціально-економічні фактори, що сприяли державній централізації. Сприяло посиленню королівської влади в Англії і зближення в економічному і правовому відношенні лицарства, міщан і вільного селянства.
Однак перехід до станово-представницької монархії в Англії не був простим. Річ у тім, що сильна державна влада після Генріха II опинилася в руках короля Річарда, відомого як Річард Левове Серце, Всю свою енергію Річард спрямував на організацію хрестових походів, що привело до величезних витрат і посилення великих баронів під час його відсутності. Після Річарда королем став Іоанн (Джон) Безземельний, який невдалими війнами і провалами в зовнішній політиці довів країну до розорення, а підданих — до бунту. Невдачі в політиці, втрата земель у Нормандії, конфлікт Іоанна Безземельного з Папою Римським, що закінчився для короля сплатою великого штрафу, порушення феодальних звичаїв у стосунках короля зі своїми васалами, свавілля королівських чиновників — все це призвело до відвертого заколоту.
Першими в боротьбу за обмеження королівського свавільства вступили барони, їх підтримало лицарство, яке було незадоволене безпідставними поборами. Коли зібране з баронів і лицарів військо в 1215 році рушило до Лондона, міщани відкрили міську браму і підтримали повсталих. Іоанн Безземельний змушений був визнати свою поразку. Тиждень тривали переговори сторін, які не довіряли одна одній. Нарешті в червні 1215 року король скріпив своєю печаткою документ, який був складений баронами і отримав назву «Великої хартії вольностей 1215 року».
Вимоги Хартії задовольняли передусім інтереси церковних феодалів і великих баронів, які стояли на чолі боротьби проти королівського свавілля.
Іоанн Безземельний визнавав права англійської церкви і обіцяв «на вічні часи», що вона буде вільною і володітиме своїми правами в
пілості і своїми цільностями в недоторканності (ст. І). Хартія докладно визначала васальні відносини, обмежувала певні права монарха. Сума рельєфу — феодального платежу королЧо-сюзерєну, який сплачував спадкоємець за право вступити у володіння земельною власністю після смерті графа або барона — васалів короля, — встановлювалася залежно від розміру землеволодіння, яке переходило в спадщину. Неповнолітні спадкоємці зовсім звільнялися від сплати рельєфу (статті 2, 3). Були встановлені докладні правила про опіку над спадкоємцями васалів, порядок спадкування тощо. Серйозні поступки баронам були зроблені і в тих статтях, де йшлося про заповідні ліси і річки (статті 47, 48, 53).
Ще відвертіше інтереси баронів відображені у статті 21, відповідно до якої «графи і барони будуть штрафуватися не інакше, як за посередництвом рівних собі» і відповідно до роду провини. Стаття 34 забороняла королівське втручання в спори великих феодалів зі своїми васалами про вільні земельні держання шляхом видання особливих наказів про передачу цих справ до королівського суду. Були задоволені й інші вимоги феодалів, аж до випровадження із Англії іноземних лицарів і повернення раніше конфіскованих земельних володінь.
Дуже серйозно обмежувала королівську владу стаття 12 Хартії, де Іоанн Безземельний обіцяв, що ні щитові гроші, ні будь-яка інша грошова допомога не будуть збиратися і вимагатися інакше як «за загальною радою королівства нашого» за винятком трьох випадків — коли вони потрібні для викупу короля із полону, посвячення в лицарі пер-вородного сина короля і для видання першим шлюбом заміж перво-роднбї королівської дочки, «і для цього належить брати лише помірну грошову допомогу». Стаття 14 визначала склад цієї ради: «А для того, щоб мати загальну раду королівства при оподаткуванні грошовою допомогою в інших випадках, крім трьох вищезгаданих, або для оподаткування щитовими грішми, ми накажемо покликати архієпископів, єпископів, абатів, графів і старших баронів нашими листами кожного окремо і, крім того, накажемо покликати огулом, через шерифів і бейліфів наших, усіх тих, хто держить від нас безпосередньо». Таким чином, рада королівства становила збори всіх безпосередніх васалів короля, де провідна роль знову-таки належала баронам.
У Хартії знайшли також відображення інтереси лицарства та інших вільних держателів. Однак, якщо статті, присвячені правам баронів, сформульовані старанно і докладне, то про лицарів у Хартії сказано дуже лаконічно. Барони пообіцяли лицарям такі ж права, яких вони
92
93
Частина друга
Історія держави і права Середніх віків______
Феодальна держави і пракч в країнах Європи
л
Розділ І
добилися для себе по відношенню до короля як свого сеньйора: не вимагати з лицарського лена або іншого вільного держання більшої служби, ніж встановлено звичаєм (ст. 16); не брати з вільних людей грошової допомоги, крім як для викупу сюзерена з полону і посвячення в лицарі його первородного сина або для видання заміж першим шлюбом його первородної дочки, і для цього «належить брати лише помірну грошову допомогу» (ст. 15). Стаття 60 вимагала від феодалів дотримуватися по відношенню до своїх власних васалів усіх звичаїв і вільнос-тей, які встановлені по відношенню до королівських держателів.
Ще менше уваги приділяє Хартія інтересам міського населення. Встановлювалась, наприклад, єдність мір та ваг. Як сказано у статті 35;] «одна міра вина хай буде по всьому нашому королівству, і одна міра пива, і одна міра хліба, а саме лондонська четверть, і одна ширина фарбованих сукон і нефарбованих та сукон для панцирів, а саме два лікті між краями; те саме, що про міри, хай стосується і ваги». У статті 13 підтверджувалися права міст на раніше отримані вільності. Усім купцям, у тому числі й іноземним, надавалося право вільно і безпеч-; но виїжджати з Англії і в'їжджати в Англію, і перебувати і їздити по Англії «як по суші, так і по воді, для того, щоб купувати і продавати без усяких незаконних мит, сплачуючи лише стародавні і справедливі, звичаєм установлені мита» (ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128
Саме таким шляхом йшов розвиток Франції. Боротьба за централізацію, що розпочалася у XIII столітті військовою, судовою і мо-
90
91
Частина друга
Історія держави і права __ Середніх віків____
Феодальна держака і прано ____(^країнах Європи ____
л
Розділ І
нетною реформами Людовіка IX, на початок XIV століття успішно завершувалася. Три чверті Франції було об'єднано під владою короля. Однак феодальна олігархія все ще була сильною, і подолати її опір королівська шіада могла лише спираючись на підтримку дворянства і міщан, потрапляючи таким чином у певну залежність від цих станів. Союз короля з дворянством і міщанами і привів до виникнення станово-представницької монархії.
Дуже своєрідно відбувався перехід до станово-представницької монархії в Англії— країні, яка не знала феодальної роздробленості. Як і у Франції, там діяли соціально-економічні фактори, що сприяли державній централізації. Сприяло посиленню королівської влади в Англії і зближення в економічному і правовому відношенні лицарства, міщан і вільного селянства.
Однак перехід до станово-представницької монархії в Англії не був простим. Річ у тім, що сильна державна влада після Генріха II опинилася в руках короля Річарда, відомого як Річард Левове Серце, Всю свою енергію Річард спрямував на організацію хрестових походів, що привело до величезних витрат і посилення великих баронів під час його відсутності. Після Річарда королем став Іоанн (Джон) Безземельний, який невдалими війнами і провалами в зовнішній політиці довів країну до розорення, а підданих — до бунту. Невдачі в політиці, втрата земель у Нормандії, конфлікт Іоанна Безземельного з Папою Римським, що закінчився для короля сплатою великого штрафу, порушення феодальних звичаїв у стосунках короля зі своїми васалами, свавілля королівських чиновників — все це призвело до відвертого заколоту.
Першими в боротьбу за обмеження королівського свавільства вступили барони, їх підтримало лицарство, яке було незадоволене безпідставними поборами. Коли зібране з баронів і лицарів військо в 1215 році рушило до Лондона, міщани відкрили міську браму і підтримали повсталих. Іоанн Безземельний змушений був визнати свою поразку. Тиждень тривали переговори сторін, які не довіряли одна одній. Нарешті в червні 1215 року король скріпив своєю печаткою документ, який був складений баронами і отримав назву «Великої хартії вольностей 1215 року».
Вимоги Хартії задовольняли передусім інтереси церковних феодалів і великих баронів, які стояли на чолі боротьби проти королівського свавілля.
Іоанн Безземельний визнавав права англійської церкви і обіцяв «на вічні часи», що вона буде вільною і володітиме своїми правами в
пілості і своїми цільностями в недоторканності (ст. І). Хартія докладно визначала васальні відносини, обмежувала певні права монарха. Сума рельєфу — феодального платежу королЧо-сюзерєну, який сплачував спадкоємець за право вступити у володіння земельною власністю після смерті графа або барона — васалів короля, — встановлювалася залежно від розміру землеволодіння, яке переходило в спадщину. Неповнолітні спадкоємці зовсім звільнялися від сплати рельєфу (статті 2, 3). Були встановлені докладні правила про опіку над спадкоємцями васалів, порядок спадкування тощо. Серйозні поступки баронам були зроблені і в тих статтях, де йшлося про заповідні ліси і річки (статті 47, 48, 53).
Ще відвертіше інтереси баронів відображені у статті 21, відповідно до якої «графи і барони будуть штрафуватися не інакше, як за посередництвом рівних собі» і відповідно до роду провини. Стаття 34 забороняла королівське втручання в спори великих феодалів зі своїми васалами про вільні земельні держання шляхом видання особливих наказів про передачу цих справ до королівського суду. Були задоволені й інші вимоги феодалів, аж до випровадження із Англії іноземних лицарів і повернення раніше конфіскованих земельних володінь.
Дуже серйозно обмежувала королівську владу стаття 12 Хартії, де Іоанн Безземельний обіцяв, що ні щитові гроші, ні будь-яка інша грошова допомога не будуть збиратися і вимагатися інакше як «за загальною радою королівства нашого» за винятком трьох випадків — коли вони потрібні для викупу короля із полону, посвячення в лицарі пер-вородного сина короля і для видання першим шлюбом заміж перво-роднбї королівської дочки, «і для цього належить брати лише помірну грошову допомогу». Стаття 14 визначала склад цієї ради: «А для того, щоб мати загальну раду королівства при оподаткуванні грошовою допомогою в інших випадках, крім трьох вищезгаданих, або для оподаткування щитовими грішми, ми накажемо покликати архієпископів, єпископів, абатів, графів і старших баронів нашими листами кожного окремо і, крім того, накажемо покликати огулом, через шерифів і бейліфів наших, усіх тих, хто держить від нас безпосередньо». Таким чином, рада королівства становила збори всіх безпосередніх васалів короля, де провідна роль знову-таки належала баронам.
У Хартії знайшли також відображення інтереси лицарства та інших вільних держателів. Однак, якщо статті, присвячені правам баронів, сформульовані старанно і докладне, то про лицарів у Хартії сказано дуже лаконічно. Барони пообіцяли лицарям такі ж права, яких вони
92
93
Частина друга
Історія держави і права Середніх віків______
Феодальна держави і пракч в країнах Європи
л
Розділ І
добилися для себе по відношенню до короля як свого сеньйора: не вимагати з лицарського лена або іншого вільного держання більшої служби, ніж встановлено звичаєм (ст. 16); не брати з вільних людей грошової допомоги, крім як для викупу сюзерена з полону і посвячення в лицарі його первородного сина або для видання заміж першим шлюбом його первородної дочки, і для цього «належить брати лише помірну грошову допомогу» (ст. 15). Стаття 60 вимагала від феодалів дотримуватися по відношенню до своїх власних васалів усіх звичаїв і вільнос-тей, які встановлені по відношенню до королівських держателів.
Ще менше уваги приділяє Хартія інтересам міського населення. Встановлювалась, наприклад, єдність мір та ваг. Як сказано у статті 35;] «одна міра вина хай буде по всьому нашому королівству, і одна міра пива, і одна міра хліба, а саме лондонська четверть, і одна ширина фарбованих сукон і нефарбованих та сукон для панцирів, а саме два лікті між краями; те саме, що про міри, хай стосується і ваги». У статті 13 підтверджувалися права міст на раніше отримані вільності. Усім купцям, у тому числі й іноземним, надавалося право вільно і безпеч-; но виїжджати з Англії і в'їжджати в Англію, і перебувати і їздити по Англії «як по суші, так і по воді, для того, щоб купувати і продавати без усяких незаконних мит, сплачуючи лише стародавні і справедливі, звичаєм установлені мита» (ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128