Існували тільки гарнізони за ми Англії і сторожа на шотландському кордоні. Король задоволь-М я своєю лейб-гвардією і невеликими загонами найманців. Розпуск зброєних феодальних загонів і монопольне право корони на викори-ання артилерії значно посилили військову^силу королівської влади, у разі необхідності провадився набір міліції: Очолював ополчення в межах графства лорд-лейтенант, який призначався королівською владою. Крім цього був створений сильний військовий морський флот.
У період абсолютизму була розширена королівська юрисдикція. Суд королівської лави, Суд загальних позовів і Суд канцлера були найважливішими судовими інстанціями. Остаточно оформилася структура таких центральних Вестмінстерських судів, як Суд справедливості і Вищий суд адміралтейства. Серед заново утворених установ слід передусім згадати надзвичайний судовий орган — Зоряну пала,-ту, яка у вигляді спеціального відділення Таємної ради стала знаряд-
Державний лад Англії в період абсолютизму
Тг Іємнарада
Лорд-канцлер Лорд-скарбник Лорд — хранитель печатки Лорд-адмірап Інші сановники
Зоряна 1 палата В Висока 1 комісія 1 Вестмінстерські суди
Суд королівської лави Суд загальних позовів Суд скарбниці
106
107
Частина друга
Історія дерзісави і права Середніх віків
-~ф_м)а:Іьна держава І право
в кр_анІах_Європ_и_____ __
Розділ І
дям у боротьбі з ворогами королівської влади, свого роду політич трибуналом. Судочинство тут мало інквізиційний характер, застосовувалися тортури.
Відбулися в цей час і деякі зміни в системі органів місце управління. Бюрократичний апарат на місцях все ще був сла і місцеве самоврядування відігравало суттєву роль.
Найбільшою адміністративною одиницею залишалося гра Вплив зборів і роль шерифів помітно зменшились. Усі питання і вого управління зосереджуються в руках мирових суддів. У діяльності вони були тісно зв'язані з Таємною радою, яка спря вала й контролювала їхню роботу. Рада давала їм найрізноманЙ завдання, ставила перед ними різні запитання. У зв'язку з цим і вих суддів часто називали тюдорівськими слугами для всіх сґ
Остаточно оформилася нижча адміністративна одиниця у І церковного приходу, який став основою і церковного управ і ланкою місцевого самоврядування. Збори жителів прихода сплачували податки, вирішували різноманітні питання: ремонті і мостів, розподіл податків на утримання бідних, церковного І ку тощо. Уся діяльність приходських органів була поставлена щі слабний контроль мирових суддів.
Абсолютизм в Німеччині. Дуже своєрідно відбувався в цеі| розвиток Німеччини. Послаблення імператорської влади, всілякого авторитету після Великої селянської війни 1525 року-більшого антифеодального руху Середньовіччя і реформації,.Д проводжувалася релігійними війнами, привели до подальшого^; лення курфюрстів -— глав найбільших німецьких князівств. По < князівства перетворилися на фактично незалежні державні; на окремі королівства з системою загального підданства і апаратом влади і управління (князівський двір, рада, чиновники* Ландтаги поступово втрачають свій вплив. Курфюрсти самоСІ збирають податки, виступають як вища судова інстанція, укла союзи як між собою, так і з іноземними державами, ведуть війни»| бують монету і навіть визначають релігію своїх підданих. її
Курфюрсти зуміли добитися того, що кожний імператор І ранні повинен був приймати розроблені ними умови: не пере; імператорський престол у спадщину, не втручатися в справи І регулярно скликати їх з'їзди і т.д. З XVI століття ці умови ють назву «виборчих капітуляцій». Тому в Німеччині саме к)
перетворилися на абсолютних монархів. Це був реакційний від мого початку «князівський абсолютизм», який закріпив роздроб-
ість феодальної Німеччини, гальмував її розвиток.
«Князівський абсолютизм» багато чим відрізнявся від централ і-ованих абсолютних монархій. По-перше,-вік склався не в межах всієї імперії, яка залишалася децентралізованою, а в межах окремих князівських володінь. По-друге, його утвердження було не наслідком тимчасової рівноваги сил дворянства і буржуазії, а виразом певного панування реакційних сил, перемоги реакції над буржуазним рухом і підкорення слабкої німецької буржуазії волі князів. Найбільшими і найсильнішими абсолютистськими державами Німецької імперії були Пруссія і Австрія.
[Ірусська держава остаточно оформилася 1701 року, коли бран-денбурзький курфюрст отримав титул короля Пруссії.
Пруссія була централізованою державою, її глава — король Пруссії— був членом Імперської колегії курфюрстів. Вищим органом державного управління Пруссії була Таємна рада, яка підрозділялася на три самостійні департаменти: іноземних справ, юстиції і внутрішніх справ. Таємній раді були також підпорядковані кілька директорій, у тому числі директорії фінансів, військових справ і королівських маєт-•ків — доменів.
Провідна роль належала департаменту внутрішніх справ, якому були підпорядковані воєнні і доменіальні палати. .Поряд з ними діяли ландрати — земські ради, до яких, за призначенням короля, входили представники дворянства. Ландрати разом з дворянськими комітетами були становими установами, однак водночас вони виконували загальнодержавні функції. Міське самоврядування було скасоване. Відтепер члени міських магістратів призначалися урядом.
В Прусській державі після того як 1655 року була створена постійна армія, особлива роль відводиться директорії військових справ, яка відала організацією, комплектуванням і озброєнням армії. Показово, що на весь державний апарат Пруссії поширювалися військові звання, військова дисципліна.
Прусська держава намагалася взяти під свою опіку громадське жит-Тя У всіх його проявах. Всеосяжного характеру набувала дріб'язкова регламентація не тільки державного, але і приватного життя підданих. Цьому розумінні Прусську державу можна назвати поліцейською.
Австрія на відміну від Пруссії була багатонаціональною країною. анівне становище займали німці, які провадили політику національ-
108
109
Частина друга
Історія держави і права ____Середніх віків
ного гноблення слов'янських та інших народів. Не була Австрія і| кою централізованою державою, як Пруссія. Тут все ще зберіг певні елементи феодальної роздробленості.
Очолював Австрійську державу монарх. Починаючи з XV і ліття австрійські королі ставали германськими імператорами.
Вищим органом влади і управління разом з монархом була' мна рада. Надалі вона була замінена Конференцією, яка на пс XVIII століття перетворилася на постійний орган. Склад Коне] не був точно визначеним. Військовими справами відала пр» Військова рада. У 1760 році була заснована Державна рада, яка| глядала законопроекти, стежила за виконанням законів.
Австрійська монархія була поділена на провінції, на чолі | стояли намісники. Вони обиралися місцевими станово-пред ницькими органами. Річ у тім, що в державах, які входили до ся Австрійської монархії, зберігалися станові збори (сейми), які шували як місцеві, так і загальнодержавні проблеми. УправліІ містах належало міським управам і бургомістрам.
У другій половині XVIII століття австрійські монархи поч водити політику так званого освіченого абсолютизму.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128
У період абсолютизму була розширена королівська юрисдикція. Суд королівської лави, Суд загальних позовів і Суд канцлера були найважливішими судовими інстанціями. Остаточно оформилася структура таких центральних Вестмінстерських судів, як Суд справедливості і Вищий суд адміралтейства. Серед заново утворених установ слід передусім згадати надзвичайний судовий орган — Зоряну пала,-ту, яка у вигляді спеціального відділення Таємної ради стала знаряд-
Державний лад Англії в період абсолютизму
Тг Іємнарада
Лорд-канцлер Лорд-скарбник Лорд — хранитель печатки Лорд-адмірап Інші сановники
Зоряна 1 палата В Висока 1 комісія 1 Вестмінстерські суди
Суд королівської лави Суд загальних позовів Суд скарбниці
106
107
Частина друга
Історія дерзісави і права Середніх віків
-~ф_м)а:Іьна держава І право
в кр_анІах_Європ_и_____ __
Розділ І
дям у боротьбі з ворогами королівської влади, свого роду політич трибуналом. Судочинство тут мало інквізиційний характер, застосовувалися тортури.
Відбулися в цей час і деякі зміни в системі органів місце управління. Бюрократичний апарат на місцях все ще був сла і місцеве самоврядування відігравало суттєву роль.
Найбільшою адміністративною одиницею залишалося гра Вплив зборів і роль шерифів помітно зменшились. Усі питання і вого управління зосереджуються в руках мирових суддів. У діяльності вони були тісно зв'язані з Таємною радою, яка спря вала й контролювала їхню роботу. Рада давала їм найрізноманЙ завдання, ставила перед ними різні запитання. У зв'язку з цим і вих суддів часто називали тюдорівськими слугами для всіх сґ
Остаточно оформилася нижча адміністративна одиниця у І церковного приходу, який став основою і церковного управ і ланкою місцевого самоврядування. Збори жителів прихода сплачували податки, вирішували різноманітні питання: ремонті і мостів, розподіл податків на утримання бідних, церковного І ку тощо. Уся діяльність приходських органів була поставлена щі слабний контроль мирових суддів.
Абсолютизм в Німеччині. Дуже своєрідно відбувався в цеі| розвиток Німеччини. Послаблення імператорської влади, всілякого авторитету після Великої селянської війни 1525 року-більшого антифеодального руху Середньовіччя і реформації,.Д проводжувалася релігійними війнами, привели до подальшого^; лення курфюрстів -— глав найбільших німецьких князівств. По < князівства перетворилися на фактично незалежні державні; на окремі королівства з системою загального підданства і апаратом влади і управління (князівський двір, рада, чиновники* Ландтаги поступово втрачають свій вплив. Курфюрсти самоСІ збирають податки, виступають як вища судова інстанція, укла союзи як між собою, так і з іноземними державами, ведуть війни»| бують монету і навіть визначають релігію своїх підданих. її
Курфюрсти зуміли добитися того, що кожний імператор І ранні повинен був приймати розроблені ними умови: не пере; імператорський престол у спадщину, не втручатися в справи І регулярно скликати їх з'їзди і т.д. З XVI століття ці умови ють назву «виборчих капітуляцій». Тому в Німеччині саме к)
перетворилися на абсолютних монархів. Це був реакційний від мого початку «князівський абсолютизм», який закріпив роздроб-
ість феодальної Німеччини, гальмував її розвиток.
«Князівський абсолютизм» багато чим відрізнявся від централ і-ованих абсолютних монархій. По-перше,-вік склався не в межах всієї імперії, яка залишалася децентралізованою, а в межах окремих князівських володінь. По-друге, його утвердження було не наслідком тимчасової рівноваги сил дворянства і буржуазії, а виразом певного панування реакційних сил, перемоги реакції над буржуазним рухом і підкорення слабкої німецької буржуазії волі князів. Найбільшими і найсильнішими абсолютистськими державами Німецької імперії були Пруссія і Австрія.
[Ірусська держава остаточно оформилася 1701 року, коли бран-денбурзький курфюрст отримав титул короля Пруссії.
Пруссія була централізованою державою, її глава — король Пруссії— був членом Імперської колегії курфюрстів. Вищим органом державного управління Пруссії була Таємна рада, яка підрозділялася на три самостійні департаменти: іноземних справ, юстиції і внутрішніх справ. Таємній раді були також підпорядковані кілька директорій, у тому числі директорії фінансів, військових справ і королівських маєт-•ків — доменів.
Провідна роль належала департаменту внутрішніх справ, якому були підпорядковані воєнні і доменіальні палати. .Поряд з ними діяли ландрати — земські ради, до яких, за призначенням короля, входили представники дворянства. Ландрати разом з дворянськими комітетами були становими установами, однак водночас вони виконували загальнодержавні функції. Міське самоврядування було скасоване. Відтепер члени міських магістратів призначалися урядом.
В Прусській державі після того як 1655 року була створена постійна армія, особлива роль відводиться директорії військових справ, яка відала організацією, комплектуванням і озброєнням армії. Показово, що на весь державний апарат Пруссії поширювалися військові звання, військова дисципліна.
Прусська держава намагалася взяти під свою опіку громадське жит-Тя У всіх його проявах. Всеосяжного характеру набувала дріб'язкова регламентація не тільки державного, але і приватного життя підданих. Цьому розумінні Прусську державу можна назвати поліцейською.
Австрія на відміну від Пруссії була багатонаціональною країною. анівне становище займали німці, які провадили політику національ-
108
109
Частина друга
Історія держави і права ____Середніх віків
ного гноблення слов'янських та інших народів. Не була Австрія і| кою централізованою державою, як Пруссія. Тут все ще зберіг певні елементи феодальної роздробленості.
Очолював Австрійську державу монарх. Починаючи з XV і ліття австрійські королі ставали германськими імператорами.
Вищим органом влади і управління разом з монархом була' мна рада. Надалі вона була замінена Конференцією, яка на пс XVIII століття перетворилася на постійний орган. Склад Коне] не був точно визначеним. Військовими справами відала пр» Військова рада. У 1760 році була заснована Державна рада, яка| глядала законопроекти, стежила за виконанням законів.
Австрійська монархія була поділена на провінції, на чолі | стояли намісники. Вони обиралися місцевими станово-пред ницькими органами. Річ у тім, що в державах, які входили до ся Австрійської монархії, зберігалися станові збори (сейми), які шували як місцеві, так і загальнодержавні проблеми. УправліІ містах належало міським управам і бургомістрам.
У другій половині XVIII століття австрійські монархи поч водити політику так званого освіченого абсолютизму.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128