Міста стали центрами товарного виробництва і торгівлі у феодальному суспільстві.
Виникаючи на землях світських чи духовних феодалів або на землях королівського домена, міста підпадали під юрисдикцію феодальних сеньйорів. Вони вважалися власністю феодалів і були зобов'язані відбувати різноманітні повинності на користь своїх сеньйорів. Це викликало напружену боротьбу між містами і феодалами-земле-власниками, яка визначила основний напрям політичного розвитку середньовічних міст.
Французькі міста вже в Х-ХІІ століттях отримують певну автономію, звільняючись з-під влади феодального сеньйора. Багато з них
стає самостійними носіями політичної влади. Вони обирають власні органи управління, Ішцають законодавчі акти, мають свій суд. Управління містом, як правило, зосереджувалось у міській раді, що складалася з присяжних, які обирали мера міста.
В Англії інтенсивний розвиток міст відбувається після нормандського завоювання. В XII столітті розпочинається процес їх звільнення від влади феодалів. Звичайною умовою був щорічний грошовий внесок королю або барону. На кінець XIII століття більша частина англійських міст отримала самоврядування. Купецька верхівка Лондона, наприклад, за особливий грошовий внесок купила собі право призначати членів міської думи і самого мера.
У Німеччині міста за своїм статусом розподілялися на імперські і земські. Перші з них (Любек, Аусбург та ін.) набули значної кеза-лежністі. Вони управлялися міською радою і магістратом, карбували свою монету, мали військо, свої' судові органи. Надалі «вільними» імперськими містами стали ІМайнц, Страсбург, Гамбург тощо. Для захисту від феодального свавілля і розширення своїх привілеїв німецькі міста вступали між собою в союзи. Одним з них був, наприклад, Рейнський союз, утворений у 1254 році. До його складу входило близько сга рейнських, баварських, швабських та інших міст. Керував союзом особливий орган — бундесрат. Існував і свій союзний суд.
Але найбільш повною самоврядування досягли Італійські міста. В Італії більшість міст (Венеція, Генуя) не тільки завоювали повну незалежність від центральної та місцевої влади, але й підкорили навколишню сільську округу, а самі перетворилися на міські республіки.
Специфічною рисою середньовічного міста був цеховий устрій, коли ремісники однієї професії обов'язково входили до певного цеху, а купецтво об'єднувалося в гільдії.
§ 3. Станово-представницька монархія
ІЬ
Іерехід до станово-представницької монархії. Другий період в історії феодальної державності охоплює ХШ-ХУ століття. Економічний прогрес, який розпочався ще в попередній період, вів до розвитку ремесла, торгівлі, поширенню товарно-грошових відносин. На цій основі міцнішають зв'язки між окремими районами, з'являється спеціалізація виробництва в різних регіонах, успішно розвиваються феодальні міста, які були на той час осереддям ремесла і торгівлі.
88
89
Частина друга
Історія держави і права Середніх віків____
Істотно змінюється економічний вигляд європейських держав. За часів хрестових походів до Європи надходила сила-силенна нових товарів: шовк, ситець, оксамит, килими і т.д. З'являються нові продукти: прянощі, новий одяг. Розвиваються нові види ремісничого виробництва. Все це пробуджувало в землевласника інтерес до заміни продуктової ренти і панщини грошовим чиншем, до нового зростання поборів з селян та городян.
Всі ці зміни знаходили свій конкретний прояв в історії феодаль-і них країн Європи. Міста Франції посилюють боротьбу за свої права, > шукають підтримки з боку королівської влади. А інтереси короля і населення міст багато в чому збігалися. Королівська влада прагнула єдності країни, але й міста мали таку потребу. Король намагався обмежити владу феодальних магнатів. Того ж хотіли і міста. На цій основі утворювався союз між королівською владою і містами, за яким мешканці міст давали королю гроші, а король захищав їх від утисків.
В Англії на початок XIII століття хартії, що надавали право на самоврядування, були пожалувані шістдесяти найбільшим містам. Такі права на самоврядування отримали і південно-французькі міста. Виняток становила Польща, де міста, що зазнали німецької колонізації, займали нейтральну або навіть ворожу позицію по відношенню до королівської влади.
Розвиток товарно-грошових відносин приводить до суттєвих змін у становищі селянства. Дворянство, відчуваючи потребу в грошах, переводить натуральні повинності селян у грошові. Так з'являється цензива — нова форма селянського феодального землеволодіння, за якою селянин оплачував щорічний грошовий внесок — ценз (чинш). У Франції перехід до цензиви розпочався в XIII столітті. В Англії він відбувався ще раніше, і на кінець-XII століття грошова рента вже мала перевагу.
У зв'язку з цим у феодала з'являються стимули для звільнення селян від кріпосної залежності. Французький серв отримує права особисто вільного вілана на умовах викупу основних повинностей. Процес звільнення селян за викуп і перетворення їх на особисто вільних землеробів відбувався і в Англії.
У Німеччині такі зміни проходили по-іншому. Тут селянин ставав спадковим орендарем панської землі, і, крім грошових внесків, його зобов'язували сплачувати володареві певну частку врожаю — від четвертої частини до половини.
Розвиток економіки спричиняв зміни в суспільному устрої. На перше місце виходять середні і дрібні землевласники, впливовим стає
Феодальна держава і право _____в країнах Європи______
Розділ І
лицарство — дворянство, набуває соціальної сили міське населення. В європейських країнах формуються феодальні стани. Нові форми господарської діяльності, піднесення міст, посилення королівської влади приводять до більш чіткого, ніж раніше, розмежування інтересів.
Кращою класичного розвитку була Франція, де чітко визначилися три внутрішньо консолідовані стани: духівництво, дворянство і міщани.
З встановленням єдиного правового статусу французького духівництва визначилися його станові привілеї: право на отримання десятини, податковий і судовий імунітети, звільнення від державних повинностей і т.д. Представники духівництва ставали радниками короля, займали високі посади в державній адміністрації.
Другим станом вважалося дворянство, хоча фактично воно відігравало провідну роль у соціальному і політичному житті Франції. Це був замкнений і спадковий стан. Він мав виняткове право власності на землю. Дворяни також мали право на титули, особливі судові привілеї, звільнялися від сплати державних податків.
Третій стан формувався за рахунок швидкого зростання міського населення. Цей стан був досить строкатим за своїм складом. У Франції він вважався податним і на нього лягав важкий тягар державних податків.
Подібні зміни відбувалися і в інших європейських країнах, де вони мали певні особливості. Так, для Англії, де теж утворилися три стани, характерним було те, що на перший план виходило середнє і дрібне дворянство, інтереси якого були дуже близькими до уподобань верхівки англійських міст. В той же час Німеччині бракувало єдності в масштабах усієї країни. В імперії існували імперські стани, в князівствах — земські. На три відокремлені групи підрозділялися німецькі міста, втрачало своє колишнє значення німецьке лицарство і т.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128
Виникаючи на землях світських чи духовних феодалів або на землях королівського домена, міста підпадали під юрисдикцію феодальних сеньйорів. Вони вважалися власністю феодалів і були зобов'язані відбувати різноманітні повинності на користь своїх сеньйорів. Це викликало напружену боротьбу між містами і феодалами-земле-власниками, яка визначила основний напрям політичного розвитку середньовічних міст.
Французькі міста вже в Х-ХІІ століттях отримують певну автономію, звільняючись з-під влади феодального сеньйора. Багато з них
стає самостійними носіями політичної влади. Вони обирають власні органи управління, Ішцають законодавчі акти, мають свій суд. Управління містом, як правило, зосереджувалось у міській раді, що складалася з присяжних, які обирали мера міста.
В Англії інтенсивний розвиток міст відбувається після нормандського завоювання. В XII столітті розпочинається процес їх звільнення від влади феодалів. Звичайною умовою був щорічний грошовий внесок королю або барону. На кінець XIII століття більша частина англійських міст отримала самоврядування. Купецька верхівка Лондона, наприклад, за особливий грошовий внесок купила собі право призначати членів міської думи і самого мера.
У Німеччині міста за своїм статусом розподілялися на імперські і земські. Перші з них (Любек, Аусбург та ін.) набули значної кеза-лежністі. Вони управлялися міською радою і магістратом, карбували свою монету, мали військо, свої' судові органи. Надалі «вільними» імперськими містами стали ІМайнц, Страсбург, Гамбург тощо. Для захисту від феодального свавілля і розширення своїх привілеїв німецькі міста вступали між собою в союзи. Одним з них був, наприклад, Рейнський союз, утворений у 1254 році. До його складу входило близько сга рейнських, баварських, швабських та інших міст. Керував союзом особливий орган — бундесрат. Існував і свій союзний суд.
Але найбільш повною самоврядування досягли Італійські міста. В Італії більшість міст (Венеція, Генуя) не тільки завоювали повну незалежність від центральної та місцевої влади, але й підкорили навколишню сільську округу, а самі перетворилися на міські республіки.
Специфічною рисою середньовічного міста був цеховий устрій, коли ремісники однієї професії обов'язково входили до певного цеху, а купецтво об'єднувалося в гільдії.
§ 3. Станово-представницька монархія
ІЬ
Іерехід до станово-представницької монархії. Другий період в історії феодальної державності охоплює ХШ-ХУ століття. Економічний прогрес, який розпочався ще в попередній період, вів до розвитку ремесла, торгівлі, поширенню товарно-грошових відносин. На цій основі міцнішають зв'язки між окремими районами, з'являється спеціалізація виробництва в різних регіонах, успішно розвиваються феодальні міста, які були на той час осереддям ремесла і торгівлі.
88
89
Частина друга
Історія держави і права Середніх віків____
Істотно змінюється економічний вигляд європейських держав. За часів хрестових походів до Європи надходила сила-силенна нових товарів: шовк, ситець, оксамит, килими і т.д. З'являються нові продукти: прянощі, новий одяг. Розвиваються нові види ремісничого виробництва. Все це пробуджувало в землевласника інтерес до заміни продуктової ренти і панщини грошовим чиншем, до нового зростання поборів з селян та городян.
Всі ці зміни знаходили свій конкретний прояв в історії феодаль-і них країн Європи. Міста Франції посилюють боротьбу за свої права, > шукають підтримки з боку королівської влади. А інтереси короля і населення міст багато в чому збігалися. Королівська влада прагнула єдності країни, але й міста мали таку потребу. Король намагався обмежити владу феодальних магнатів. Того ж хотіли і міста. На цій основі утворювався союз між королівською владою і містами, за яким мешканці міст давали королю гроші, а король захищав їх від утисків.
В Англії на початок XIII століття хартії, що надавали право на самоврядування, були пожалувані шістдесяти найбільшим містам. Такі права на самоврядування отримали і південно-французькі міста. Виняток становила Польща, де міста, що зазнали німецької колонізації, займали нейтральну або навіть ворожу позицію по відношенню до королівської влади.
Розвиток товарно-грошових відносин приводить до суттєвих змін у становищі селянства. Дворянство, відчуваючи потребу в грошах, переводить натуральні повинності селян у грошові. Так з'являється цензива — нова форма селянського феодального землеволодіння, за якою селянин оплачував щорічний грошовий внесок — ценз (чинш). У Франції перехід до цензиви розпочався в XIII столітті. В Англії він відбувався ще раніше, і на кінець-XII століття грошова рента вже мала перевагу.
У зв'язку з цим у феодала з'являються стимули для звільнення селян від кріпосної залежності. Французький серв отримує права особисто вільного вілана на умовах викупу основних повинностей. Процес звільнення селян за викуп і перетворення їх на особисто вільних землеробів відбувався і в Англії.
У Німеччині такі зміни проходили по-іншому. Тут селянин ставав спадковим орендарем панської землі, і, крім грошових внесків, його зобов'язували сплачувати володареві певну частку врожаю — від четвертої частини до половини.
Розвиток економіки спричиняв зміни в суспільному устрої. На перше місце виходять середні і дрібні землевласники, впливовим стає
Феодальна держава і право _____в країнах Європи______
Розділ І
лицарство — дворянство, набуває соціальної сили міське населення. В європейських країнах формуються феодальні стани. Нові форми господарської діяльності, піднесення міст, посилення королівської влади приводять до більш чіткого, ніж раніше, розмежування інтересів.
Кращою класичного розвитку була Франція, де чітко визначилися три внутрішньо консолідовані стани: духівництво, дворянство і міщани.
З встановленням єдиного правового статусу французького духівництва визначилися його станові привілеї: право на отримання десятини, податковий і судовий імунітети, звільнення від державних повинностей і т.д. Представники духівництва ставали радниками короля, займали високі посади в державній адміністрації.
Другим станом вважалося дворянство, хоча фактично воно відігравало провідну роль у соціальному і політичному житті Франції. Це був замкнений і спадковий стан. Він мав виняткове право власності на землю. Дворяни також мали право на титули, особливі судові привілеї, звільнялися від сплати державних податків.
Третій стан формувався за рахунок швидкого зростання міського населення. Цей стан був досить строкатим за своїм складом. У Франції він вважався податним і на нього лягав важкий тягар державних податків.
Подібні зміни відбувалися і в інших європейських країнах, де вони мали певні особливості. Так, для Англії, де теж утворилися три стани, характерним було те, що на перший план виходило середнє і дрібне дворянство, інтереси якого були дуже близькими до уподобань верхівки англійських міст. В той же час Німеччині бракувало єдності в масштабах усієї країни. В імперії існували імперські стани, в князівствах — земські. На три відокремлені групи підрозділялися німецькі міста, втрачало своє колишнє значення німецьке лицарство і т.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128