^шальний постійний ю™™*^* необхідний да^^\яа. Парламент втрачає значення, яке він мав у минулому. Але це спец ^ ^ вже сам^доЬир ачальника 1*»^*? зовсім не означає, що палата общин бРитанського партаменту пере- стео V -^ у містах Д1Є власна І ^^ ПОЛЩ11 півни стала відігравати свою Роль у політичному житті. Вона подовжує ліш ^ РУ особливі повноважен з ^ даома релігіиними постійно викоРистовувати таку важливу фоРму контііолю за діяльні- чає ... да досі триває зброинш
стю уряду, як депутатський запит міністрам. Кожен урядовий зако- ноі Р ' „п;,ашя управління поліцією. »№ нопРоект повинен пРойти три читання в палаті общин, під час яких общ"Н^пОВО посилюється ^^ку фактичне керівництво по-він докладно аналізується в комісіях і комітетах палати. Тільки після / ' 3акоІІу про полішю № V внутрішніх спРав, який мав схвалення в парламенті важливих заходів уряду, останній може роз- ПОВ1?Н°;* силами належить міністру оомувань, визначати РозмІР Раховувати на УСПІХ і проведення цих заходів у життя. Слід мати на ліцейським ^^ поліцейських ^Р^имання поліції І ™н-увазі, що вотум недовіри може дуже легко знову стати дійовим Інстру- право пр місцевим виборним органам н у V
мрнтпіи тискм ня Vпяп СУ
V,?
Частина четверта
Історія держави і права Новітнього часу
Структура англійської судової системи
ПАЛАТА ЛОРДІВ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Цивільне відділення
Кримінальне відділення
ВИСОКИЙ СУД
Відділення
лорда-
канцлера
Відділення
королівської
лави
Відділення
з сімейних
справ
Апеляційне відділення королівської лави
Суд Корони
Паралельно зростали повноваження самих поліцейських служб. Так, Закон про смуту 1934 року і Закон про правопорядок 1936 року значно розширили повноваження поліції, надали їй право робити обшуки, застосовувати в необхідних випадках силу і т.д. Акти 1974, 1975, 1979 років про запобігання тероризму, а також Закон про поліцію 1986 року надали поліції майже необмежене право свавільних арештів «підозрілих осіб».
Особливо посилювалася роль поліції в періоди, коли діяли Акти про надзвичайні повноваження.
Судова система Великобританії у XX столітті не зазнала суттєвих змін. Лише у 1971 і 1981 роках була проведена реформа Верховного суду Великобританії. Він був поділений на три палати: Високий суд, який розглядав, як правило, цивільні справи; суд Корони, що спеціалізувався на кримінальних справах; і Апеляційний суд. Вищою судовою інстанцією, як і раніше, залишається палата лордів.
Розвиток буржуазної держави в XX столітті
\
Розділ І
Глава III ФРАНЦІЯ
§ 1. Третя республіка після Першої світової війни
О Першої світової війни Франція вийшла переможницею. За умовами Версальського договору їй повернули Ельзас і Лотарингію, передали частину німецьких колоній, надали право експлуатації Саарського вугільного басейну. Отримала Франція право на значну суму німецьких репарацій.
Разом з тим Франція зазнала у війні значних втрат. Перехід до миру був дуже важким. Були підірвані позиції французького фінансового капіталу на світовому ринку. Франція, яка до війни була краї-ною-кредитором, перетворилася на країну-боржника. За період війни вона заборгувала США більше чотирьох мільярдів доларів. Слід додати також, що післявоєнний розвиток Франції проходив під впливом світової економічної кризи.
Всі ці обставини впливали на соціальні відносини в країні. Відбувалося загострення суспільно-класових суперечностей, спостерігався підйом революційного руху, назрівали зміни в партійно-політичній системі.
Партійно-політична система Франції мала свої відмінності порівняно зі Сполученими Штатами або Великобританією. Характерною рисою політичного життя Франції була наявність багатопартійності. Вона пояснювалась і дрібнобуржуазним характером суспільства, і напруженою політичною історією Франції, і іншими факторами. Буржуазних партій було багато, і кожна з них пропонувала свою програму.
Поступово відбувалося зближення партій і одночасно — поляризація політичних сил, розподіл усіх політичних партій на дві групи, два табори. Так, з'являються два угруповання, два партійних блоки — національний блок і лівий блок. Боротьба тепер іде не між окремими партіями, а між двома блоками, що нагадує деякою мірою двопартійну систему.
Національний блок увібрав до свого складу праві партії. До нього увійшли: республіканська федерація, республікансько-демократичний союз, національно-республіканська дія та ін. їхня програма передбачала забезпечення надприбутків монополіям, посилення експ-
334
335
Частина четверга
Історія держави і прана Новітнього часу
Розвиток буржуазної дерлкави\ в XX столітті \
Розділ І
луатації робітничого класу, агресивну зовнішню політику тощо. Коли 1919 року. Національний блок отримав перемогу на виборах, усі ці програмні положення почати запроваджуватися в життя.
Лівий блок об'єднав радикалів, соціалістів, радикал-соціалістів та деякі інші партії та групи, їхніми гаслами були: восьмигодинний робочий день, політична амністія, соціальні реформи, миролюбна зовнішня політика і т.д.
Таким чином, у Франції відсутня двопартійна система, яка є в США і Великобританії, але діє система двох партійних блоків.
У 1920 році виникає комуністична партія Франції. Базою її утворення стала соціалістична партія, у лавах якої розгорнулася боротьба, а пізніше почалося розмежування. У грудні 1920 року на з'їзді соціалістичної партії у м. Тур більшість делегатів прийняла рішення про приєднання до III Інтернаціоналу і утворення комуністичної партії Франції. Меншість залишила з'їзд і зберегла стару назву — соціалістична партія Франції.
Компартія Франції відразу стала впливовою політичною силою. Так, у 1921 році вона об'єднувала у своїх лавах близько 100 тисяч членів. У 1924 році на виборах у палату депутатів компартія отримала 900 тисяч голосів, а у 1928 році — 1,1 мільйона. Вирішальну роль вона зіграла в історії Народного фронту.
Виникають у 20-х роках і фашистські організації: «Бойові хрести», Ліга патріотичної молоді тощо. Вони отримують гроші від монополій, пов'язані з держапаратом. У 1933 році, коли у французької буржуазії розвивається прагнення до сильної влади, фашистські партії та організації об'єднуються у Союз франсистів. У 1934 році фашисти зробили спробу державного перевороту, але зазнали поразки. Однак і після цього фашисти не тільки зберігають свої організації (наприклад,«Вогненні хрести»), а й утворюють нові (кагуляри).
Народний фронт посідає особливе місце в політичній та державно-правовій історії Франції. На початку 1934 року французькі фашисти спробували захопити владу. Скориставшись урядовою кризою, 6 лютого 1934 року 20 тисяч озброєних фашистів вийшли на вулиці Парижа, вимагаючи розгону Національних зборів і передачі влади фашистам. Уряд радикала Даладьє розгубився. Путч зазнав поразки, і цьому сприяло енергійне втручання народних мас. Дев'ятого лютого в Парижі та інших великих містах пройшли могутні антифашистські демонстрації, а 12 лютого розпочався антифашистський страйк за участю 4,5 мільйонів трудящих.
Комуністична партія Франції висунула ідею створення єдиного Народного фронту боротьби проти фашизму. З такою пропозицією комуністи насамперед звернулися до соціалістів.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128
стю уряду, як депутатський запит міністрам. Кожен урядовий зако- ноі Р ' „п;,ашя управління поліцією. »№ нопРоект повинен пРойти три читання в палаті общин, під час яких общ"Н^пОВО посилюється ^^ку фактичне керівництво по-він докладно аналізується в комісіях і комітетах палати. Тільки після / ' 3акоІІу про полішю № V внутрішніх спРав, який мав схвалення в парламенті важливих заходів уряду, останній може роз- ПОВ1?Н°;* силами належить міністру оомувань, визначати РозмІР Раховувати на УСПІХ і проведення цих заходів у життя. Слід мати на ліцейським ^^ поліцейських ^Р^имання поліції І ™н-увазі, що вотум недовіри може дуже легко знову стати дійовим Інстру- право пр місцевим виборним органам н у V
мрнтпіи тискм ня Vпяп СУ
V,?
Частина четверта
Історія держави і права Новітнього часу
Структура англійської судової системи
ПАЛАТА ЛОРДІВ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Цивільне відділення
Кримінальне відділення
ВИСОКИЙ СУД
Відділення
лорда-
канцлера
Відділення
королівської
лави
Відділення
з сімейних
справ
Апеляційне відділення королівської лави
Суд Корони
Паралельно зростали повноваження самих поліцейських служб. Так, Закон про смуту 1934 року і Закон про правопорядок 1936 року значно розширили повноваження поліції, надали їй право робити обшуки, застосовувати в необхідних випадках силу і т.д. Акти 1974, 1975, 1979 років про запобігання тероризму, а також Закон про поліцію 1986 року надали поліції майже необмежене право свавільних арештів «підозрілих осіб».
Особливо посилювалася роль поліції в періоди, коли діяли Акти про надзвичайні повноваження.
Судова система Великобританії у XX столітті не зазнала суттєвих змін. Лише у 1971 і 1981 роках була проведена реформа Верховного суду Великобританії. Він був поділений на три палати: Високий суд, який розглядав, як правило, цивільні справи; суд Корони, що спеціалізувався на кримінальних справах; і Апеляційний суд. Вищою судовою інстанцією, як і раніше, залишається палата лордів.
Розвиток буржуазної держави в XX столітті
\
Розділ І
Глава III ФРАНЦІЯ
§ 1. Третя республіка після Першої світової війни
О Першої світової війни Франція вийшла переможницею. За умовами Версальського договору їй повернули Ельзас і Лотарингію, передали частину німецьких колоній, надали право експлуатації Саарського вугільного басейну. Отримала Франція право на значну суму німецьких репарацій.
Разом з тим Франція зазнала у війні значних втрат. Перехід до миру був дуже важким. Були підірвані позиції французького фінансового капіталу на світовому ринку. Франція, яка до війни була краї-ною-кредитором, перетворилася на країну-боржника. За період війни вона заборгувала США більше чотирьох мільярдів доларів. Слід додати також, що післявоєнний розвиток Франції проходив під впливом світової економічної кризи.
Всі ці обставини впливали на соціальні відносини в країні. Відбувалося загострення суспільно-класових суперечностей, спостерігався підйом революційного руху, назрівали зміни в партійно-політичній системі.
Партійно-політична система Франції мала свої відмінності порівняно зі Сполученими Штатами або Великобританією. Характерною рисою політичного життя Франції була наявність багатопартійності. Вона пояснювалась і дрібнобуржуазним характером суспільства, і напруженою політичною історією Франції, і іншими факторами. Буржуазних партій було багато, і кожна з них пропонувала свою програму.
Поступово відбувалося зближення партій і одночасно — поляризація політичних сил, розподіл усіх політичних партій на дві групи, два табори. Так, з'являються два угруповання, два партійних блоки — національний блок і лівий блок. Боротьба тепер іде не між окремими партіями, а між двома блоками, що нагадує деякою мірою двопартійну систему.
Національний блок увібрав до свого складу праві партії. До нього увійшли: республіканська федерація, республікансько-демократичний союз, національно-республіканська дія та ін. їхня програма передбачала забезпечення надприбутків монополіям, посилення експ-
334
335
Частина четверга
Історія держави і прана Новітнього часу
Розвиток буржуазної дерлкави\ в XX столітті \
Розділ І
луатації робітничого класу, агресивну зовнішню політику тощо. Коли 1919 року. Національний блок отримав перемогу на виборах, усі ці програмні положення почати запроваджуватися в життя.
Лівий блок об'єднав радикалів, соціалістів, радикал-соціалістів та деякі інші партії та групи, їхніми гаслами були: восьмигодинний робочий день, політична амністія, соціальні реформи, миролюбна зовнішня політика і т.д.
Таким чином, у Франції відсутня двопартійна система, яка є в США і Великобританії, але діє система двох партійних блоків.
У 1920 році виникає комуністична партія Франції. Базою її утворення стала соціалістична партія, у лавах якої розгорнулася боротьба, а пізніше почалося розмежування. У грудні 1920 року на з'їзді соціалістичної партії у м. Тур більшість делегатів прийняла рішення про приєднання до III Інтернаціоналу і утворення комуністичної партії Франції. Меншість залишила з'їзд і зберегла стару назву — соціалістична партія Франції.
Компартія Франції відразу стала впливовою політичною силою. Так, у 1921 році вона об'єднувала у своїх лавах близько 100 тисяч членів. У 1924 році на виборах у палату депутатів компартія отримала 900 тисяч голосів, а у 1928 році — 1,1 мільйона. Вирішальну роль вона зіграла в історії Народного фронту.
Виникають у 20-х роках і фашистські організації: «Бойові хрести», Ліга патріотичної молоді тощо. Вони отримують гроші від монополій, пов'язані з держапаратом. У 1933 році, коли у французької буржуазії розвивається прагнення до сильної влади, фашистські партії та організації об'єднуються у Союз франсистів. У 1934 році фашисти зробили спробу державного перевороту, але зазнали поразки. Однак і після цього фашисти не тільки зберігають свої організації (наприклад,«Вогненні хрести»), а й утворюють нові (кагуляри).
Народний фронт посідає особливе місце в політичній та державно-правовій історії Франції. На початку 1934 року французькі фашисти спробували захопити владу. Скориставшись урядовою кризою, 6 лютого 1934 року 20 тисяч озброєних фашистів вийшли на вулиці Парижа, вимагаючи розгону Національних зборів і передачі влади фашистам. Уряд радикала Даладьє розгубився. Путч зазнав поразки, і цьому сприяло енергійне втручання народних мас. Дев'ятого лютого в Парижі та інших великих містах пройшли могутні антифашистські демонстрації, а 12 лютого розпочався антифашистський страйк за участю 4,5 мільйонів трудящих.
Комуністична партія Франції висунула ідею створення єдиного Народного фронту боротьби проти фашизму. З такою пропозицією комуністи насамперед звернулися до соціалістів.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128