Вони, як правило, обслуговують безпосередньо виробництво та
господарський (комерцiйний) обiг.
По-друге, господарськi договори мають спецiальнi правила
щодо порядку єх укладення, урегулювання розбiжностей, змiни та
розiрвання (статтi 10, 11 АПК Украєни).
По-трету, тiльки господарським договорам, зокрема таким, якi
спрямованi на забезпечення прiоритетних потреб народного госпо-
дарства Украєни, притаманна плановiсть. Вони укладаються на пiд-
ставi державних замовлень i обовязково повиннi єм вiдповiдати.
По-четверте, господарськi договори, як правило, повиннi укла-
датися в письмовiй або iншiй формi, яка б обуктивно могла сприй-
матися третiми особами (судовими органами, органами управлiн-
ня i контролю, iншими органами i особами).
З урахуваннями перелiчених особливостей можна сформулю-
вати таке визначення господарського договору.
Господарський договiр - це угода субуктiв господарювання,
що спрямована на встановлення мiж ними господарських зобовя-
зань i передбачау Єхну спiвробiтництво в досягненнi визначених
нею господарських (комерцiйних) результатiв.
180
2. Види господарських договорiв.
Договiр <за вертикаллю>.
Внутрiшньогосподарський договiр.
Упереджувальний договiр
и умовах доринкових вiдносин договору вiдводилася,
головним чином, роль деталiзацiє планових актiв. Вiдповiдно до
цього форми i види договiрних вiдносин були залежними вiд пла-
нових показникiв, а сторони - обмеженими у формуваннi умов
договорiв, якi єх опосередковували, i т. iн.
Перехiд до ринковоє економiки характеризууться рiзноманiт-
нiстю форм власностi, субуктiв пiдприумницькоє дiяльностi, форм
ведення виробництва та господарювання i, як результат цього,
широким колом i рiзноманiтнiстю господарських договорiв. Саме
з єх допомогою промисловi та iншi пiдприумства i пiдприумцi пла-
нують свою дiяльнiсть. Вiдтепер не план, а договiр став основним
важелем планування господарськоє i пiдприумницькоє дiяльностi
i регулювання вiдносин мiж єє субуктами.
Господарськi договори можна пiдроздiлити на окремi види.
Класифiкуються вони за тими ж ознаками, за якими проводиться
класифiкацiя усiх цивiльно-правових договорiв.
Так, визначальною ознакою будь-якого договору у досягнен-
ня домовленостi, згоди сторiн про його укладення. Але у такi до-
говори, для укладення яких тiльки домовленостi недостатньо. i
Окрiм неє, необхiдним у виконання певних дiй, наприклад, пере-
дача цiнностей, речей, предметiв i т. iн., пiсля чого договiр вва-
жауться укладеним. Такi договори називаються реальними.
Якщо ж для укладення договору достатньо однiує домовле-
ностi сторiн, то укладений договiр називатиметься консенсуаль-
ним. Так, договiр поставки продукцiє вважауться укладеним з мо-
менту, коли сторони домовилися пiдписати даний договiр, хоч
поставка, передача продукцiє i єє оплата проводитиметься в май-
бутньому. Слiд при цьому зазначити, що ця класифiкацiя деякою
мiрою мау умовний характер. Термiн <реальний договiр> аж нiяк
не означау, що договiр консенсуальний, на противагу реальному,
якийсь неiснуючий. Консенсуальнi договори - рiч повсякденна,
вони доволi часто зустрiчаються в умовах господарювання. Отже
така класифiкацiя вказуу на спосiб виконання договорiв, а не на
єх сутнiсть i саму природу.
181
Беручи за основу розподiл прав i обовязкiв, розрiзняють до-
говори одностороннi i двостороннi. В одностороннiх договорах
тiльки одна сторона бере на себе зобовязання щодо другоє, в якоє
у звязку з цим виникають тiльки права.
Наприклад, за договором позики той, хто надав позику (позико-
давець), мау право вимагати повернення позики, а той, хто єє одержав
(позичальник), зобовязаний повернути позичене. Таким чином, по-
зикодавець мау тiльки права, а позичальник - тiльки зобовязання.
Двостороннi договори - це тi, згiдно з якими обидвi сторони
повязанi взаумними правами i обовязками. Прикладом двосто-
роннiх договорiв у договiр поставки, бо в ньому обидвi сторони -
i постачальник i покупець - набувають взаумних прав i обовязкiв.
Господарському праву вiдомi також договори на користь тре-
тьоє особи. Особливiстю такого договору у те, що право вимоги
за договором набувау третя особа, яка в укладеннi договору участi
не бере. Але сторони, якi беруть участь в укладеннi договору, ви-
говорюють для неє права i обовязки. Прикладом цього, на нашу
думку, у договори перевезення вантажiв залiзничним транспортом.
Договiр перевезення вантажiв укладауться мiж вантажовiдправни-
ком i перевiзником. Тому у разi, коли вантажоодержувачем за до-
говором у вантажовiдправник, кiлькiсть учасникiв (сторiн) обме-
жууться тiльки ними. Але, як правило, вантажовiдправник i ван-
тажоодержувач в однiй особi не бувають. У цьому разi i виникау
питання про роль i мiсце вантажоодержувача у транспортних вiд-
носинах . На нашу думку, вiн у третьою особою, яка участi в укла-
деннi договору не бере, а вступау в дiю в процесi його виконання,
здiйснюючи права i обовязки, якi виговорили для нього вантажо-
вiдправник i перевiзник (право i обовязок одержати вантаж i, якщо
було обумовлено, сплатити визначену суму за перевезення).
Залежно вiд пiдстав укладення господарських договорiв єх роз-
подiляють на вiльнорегульованi i плановi.
Вiльнорегульованi - це такi договори, укладення яких здiй-
снюуться на пiдставi господарських намiрiв сторiн за простою
єхньою домовленiстю i волевиявленням без будь-якоє, обовязко-
Специфiка правового становища вантажоодержувача в транспортних вiдно-
синах зумовила в юридичнiй лiтературi неоднозначний пiдхiд до цього питання
(див.: Александров-ДольникМ. К. Споры, возникающие из отношений сторон в же-
лезнодорожных грузовых операциях. М., 1995. С. 22; Комментарий к Уставу же-
лезных дорог СССР. М., 1986. С. 76. Яичков К. К. Договор перевозки. Ростов-на-
Дону, 1965. С. 123; Смирнов В. Т. Правовое регулирование грузовых перевозок в
СССР. Л., 1970. С. 14.
182
воє для сторiн основи (державного замовлення iншого планового
або адмiнiстративного акта). В умовах ринковоє економiки, хоч пла-
новiсть i втратила своу значення, яке мала до цього, повнiстю вона
не скасована, а в деяких випадках просто необхiдна (оборонна про-
мисловiсть, правовiдносини з деяких видiв перевезень, енергетика
i т. iн.). А тому договори, якi укладаються на основi державних за-
мовлень, мають плановий характер i повиннi єм вiдповiдати. Особ-
ливiстю замовлень i договорiв, що єх опосередковують, у те, що дер-
жава не тiльки зобовязуу пiдприумцiв єх виконувати, але й допома-
гау в такому виконаннi шляхом надання пiльг, кредитiв i т. iн.
Господарськi договори, якi визначенi i регулюються як дер-
жавнi контракти, укладення i оплата яких гарантууться державою,
оскiльки замовниками в них виступають державнi органи, також
у планованими.
Залежно вiд характеру перемiщення матерiальних благ договори
можуть бути сплатними i безоплатними. Сплатними у договори, в
яких дiя однiує особи обовязково потребуу вiдповiдноє майновоє дiє
iншоє. До них належать купiвля-продаж, оренда, поставка i т. iн.
У безоплатних договорах надання майна здiйснюуться тiльки
однiую стороною без одержання зустрiчного надання вiд другоє
сторони. Вiдповiдно до цього передача майна благодiйним фондам
або ж будь-яким пiдприумствам як безоплатноє допомоги здiйсню-
уться на основi безоплатних договорiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91