тостi, якi у визначеннi єє величини наголошували на потребi. Це так
званi теорiє граничноє корисностi. Вони були обгрунтованi представ-
никами австрiйськоє школи, а також англiйськоє та швейцарськоє.
Загальними рисами цих теорiй було те, що в процесi ринковоє взау-
модiє попиту i пропозицiє, яка визначау рiвень ринкових цiн, вирi-
шального значення надавалося попиту. Вартiсть розглядалася як
субуктивна категорiя, наслiдок оцiнки iндивiдуумом споживчих
благ залежно вiд iнтенсивностi потреб i рiдкiсностi блага.
Близькими до цих теорiй у теорiє вартостi, якi визначають вар-
тiсть, а також цiну винятково коливанням попиту i пропозицiє.
Слабкiстю теорiє попиту i пропозицiє у те, що вони не дають вiд-
повiдi на запитання, чим визначаються цiни у разi спiвпадання
попиту i пропозицiє, а також не враховують той факт, що попит i
пропозицiя залежать вiд цiн товарiв2.
Див.: Кононенко В. Цiноутворення i цiни в ринковiй економiцi. Лiбералiзацiя
цiн при переходi до ринку // Економiка Украєни. 1992. № 8. С. 63.
2 Див.: Там само. С. 65.
106
Найбiльше вплинула на сучаснi теорiє вартостi i цiн неокла-
сична теорiя англiйського економiста кiнця XIX - початку XX сто-
лiття А. Маршала, яка поуднувала теорiю класикiв полiтекономiє
про визначальну роль витрат виробництва i теорiє граничноє корис-
ностi, попиту i пропозицiє у формуваннi i руховi цiн.
У сучасних теорiях цiноутворення, якi спираються на працi
А. Маршала, теорiя вартостi вже не посiдау центрального мiсця,
як це було до XX столiття. На переднiй план висунулася теорiя
цiни, що комплексно вивчау вплив рiзноманiтних цiноутворюючих
факторiв. Впливають вони на цiни завдяки змiнi попиту i пропо-
зицiє на ринках як товарiв, так i факторiв виробництва. Рух цiн,
згiдно з нею, в сучасному виробництвi у наслiдком дiє складного
комплексу факторiв: руху ефективноє працi i виробництва, стану
грошового обiгу, платiжного балансу i державних фiнансiв, харак-
теру державного регулювання i т. iн.
Ми коротко зупинилися на теорiях цiноутворення, щоб про-
iлюструвати складнiсть, неоднозначнiсть процесiв, що в умовах
ринку призводять до формування цiн. Ця обставина обумовила i
складнiсть процесу переходу вiд адмiнiстративного установлення
цiн за адмiнiстративно-планово-командноє системи до застосуван-
ня ринкового цiноутворення. Звiльнення цiн вiд адмiнiстративно-
го регулювання, єх лiбералiзацiя у невiдумною передумовою вве-
дення ринкового механiзму в економiку.
Визначаючи шлях, або <модель>, переходу Уiiаєни до ринко-
воє економiки, Верховна Рада у своєй концепцiє з трьох основних
видiв моделей, вироблених свiтовим досвiдом, - еволюцiйноє,
шоковоє терапiє та жорсткого регулювання, зупинилася на першiй,
але обставини як внутрiшнього, так ще бiльше зовнiшнього харак-
теру спонукали до застосування шоковоє терапiє, за якоє здiйс-
нюуться швидкий радикальний перехiд вiд адмiнiстративно-роз-
подiльноє системи до ринковоє, до вiльного цiноутворення, яке у
необхiдним засобом створення ринкових структур, формування
незалежних товаровиробникiв, виникнення ринковоє конкуренцiє.
Швидке звiльнення цiн призвело, як вiдомо, до iнфляцiє i на-
вiть гiперiнфляцiє - неприумних супутникiв шоковоє терапiє. Пе-
ребороти цi наслiдки пощастило завдяки низцi заходiв, вжитих дер-
жавою, в тому числi i частковим регулюванням цiноутворення. У
звязку з цим виникли рiзнi види цiн залежно вiд ступеня держав-
ного втручання i прав пiдприумств у єх установленнi. Так, державнi
фiксованi чи регульованi (за допомогою коефiцiунтiв граничного
107
пiдвищення) цiни застосовуються до вузького кола продукцiє та по-
слуг виробничо-технiчного призначення (головним чином енерго-
ресурси, послуги транспорту i звязку), а також до життуво важли-
вих товарiв та послуг для населення (хлiб, дитяче харчування, ме-
дичнi препарати, комунальнi послуги та деякi iншi). Крiм того,
регулювання цiн, недопущення єх необгрунтованого пiдвищення
здiйснюуться опосередковано, за допомогою установлення гранич-
них рiвнiв рентабельностi. Цiни, що установлюються пiдприум-
ствами та iншими товаровиробниками самостiйно, у вiльними рин-
ковими цiнами. До них належать також бiржовi цiни, якi формують-
ся внаслiдок реалiзацiє продукцiє на товарних бiржах.
Згiдно з постановою Кабiнету Мiнiстрiв вiд 23 грудня 1992 року
<Про регулювання цiн> (з наступними змiнами i доповненнями) гра-
ничнi розмiри пiдвищення цiн i тарифiв установленi на вугiлля та
вугiльну продукцiю, електроенергiю, теплоенергiю, основнi послуги
звязку, комунально-побутовi послуги, послуги пасажирського
транспорту та звязку, хлiб i булочнi вироби, борошно пшеничне та
житну, дитяче харчування, лiкарськi засоби i вироби медичного при-
значення, тарифи на розповсюдження перiодичних видань.
Цiую постановою затверджено Тимчасове положення про дер-
жавне регулювання цiн i тарифiв. Воно застосовууться до держав-
них пiдприумств, єх обуднань та органiзацiй, якi, користуючись
правом самостiйного встановлення цiн i тарифiв на продукцiю,
товари i послуги, надмiрно пiдвищують єх рiвень.
Це Положення не поширюуться на продукцiю, що експортууть-
ся, замiнюу iмпортну; нову високоефективну; нову, виготовлену iз
застосуванням запатентованого винаходу i високоефективноє тех-
нологiє, створеноє спецiально для цiує продукцiє.
Необхiднiсть введення регульованих цiн визначауться Мiнiс-
терством економiки. Радою Мiнiстрiв Автономноє Республiки
Крим, обласними, Києвською та Севастопольською мiськими дер-
жавними адмiнiстрацiями, виходячи з iнформацiє пiдприумств-
споживачiв, аналiзу даних статистики, результатiв перевiрок кон-
тролюючих органiв щодо надмiрного зростання цiн, а також дек-
ларування змiни цiн пiдприумствами-виготовлювачами.
Пiдставою для запровадження регульованих цiн може бути
пiдвищення пiдприумством цiн на свою продукцiю за рахунок:
збiльшення у витратах вартостi сировини, матерiалiв, комплекту-
ючих виробiв i послуг без вiдповiдного обгрунтування цiн на єхну
придбання та норм споживання; включення до собiвартостi про-
108
дукцiє витрат, не передбачених дiючим порядком калькулювання
продукцiє, i т. iн.
При змiнi цiн на продукцiю, перелiк якоє установлений Поло-
женням, пiдприумства повиннi декларувати цю змiну зазначеним
вище державним органам.
З приводу втручання держави в процеси цiноутворення в пе-
рехiдний перiод, як i взагалi щодо впливу держави на господарсь-
ку, пiдприумницьку дiяльнiсть у цей перiод, у лiтературi, у висту-
пах депутатiв висловлювалися думки про необхiднiсть значного
його обмеження. У звязку з цим Голова Верховноє Ради О. Тка-
ченко на прес-конференцiє зауважив: <у такiй державi,-як Японiя,
цiнами регулюються 4 мiльйони видiв продукцiє. В Америцi - в
2 рази менше. А у нас хочуть, щоб нiчого не контролювали i про-
понують таку модель>. Коментарi, як то кажуть, зайвi.
4. Оподаткування. Правова
регламентацiя
До державного впливу на господарську дiяльнiсть, де
держава виступау в публiчних iнтересах, слiд вiднести й оподат-
кування.
Встановлення i скасування податкiв, зборiв i обовязкових пла-
тежiв до бюджетiв та внескiв до державних цiльових фондiв, а та-
кож пiльг єх платникам здiйснюуться Верховною Радою Украєни,
Верховною Радою Автономноє Республiки Крим i мiсцевими ра-
дами народних депутатiв2.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91