iнакше кажучи, пiдтримання
економiчноє системи в найефективнiшому станi передбачау гнучку
систему втручання держави в економiчнi процеси2.
Законодавство Украєни установлюу, що втручання в госпо-
дарську та iншу дiяльнiсть пiдприумств i пiдприумцiв з боку дер-
жавних та iнших органiв, а також посадових осiб не допускауть-
ся. Збитки, заподiянi субуктам господарювання неправомiрним
втручанням у єхню дiяльнiсть, пiдлягають вiдшкодуванню за ра-
хунок винних.
Але цi положення не обмежують права державних органiв
щодо здiйснення контролю за дiяльнiстю субуктiв господарюван-
ня. Органи державного управлiння у своєх вiдносинах з субукта-
ми господарювання в умовах ринку впливають на єхнi iнтереси
через податковi i фiнансово-кредитнi системи, встановлюючи став-
ки податкiв i вiдсоткiв державних кредитiв, податковi пiльги, пра-
вила цiноутворення, цiльовi дотацiє, розмiри економiчних санкцiй;
державне майно i систему резервiв, лiцензiй, лiзингу, соцiальнi,
екологiчнi та iншi норми i нормативи; науково-технiчнi та iншi за-
гальнодержавнi i регiональнi програми; договори виконання робiт
i поставок для державних потреб.
Держава забезпечуу субуктам господарювання (незалежно вiд
форм власностi) однаковi правовi i економiчнi умови господарю-
вання; сприяу розвитку ринку, здiйснюу його регулювання, вико-
ристовуючи економiчнi закони i стимули, реалiзуу антимонопольнi
заходи; забезпечуу пiльговi умови пiдприумствам, якi застосову-
Але як серед економiстiв, так i серед правникiв визначилися двi течiє: з одно-
го боку, прихильники регульованого ринку - представники господарсько-право-
воє концепцiє, а з другого, так званi неолiберали - iдеологи повернення до еконо-
мiки часiв Адама Смiта, якi заперечують необхiднiсть втручання держави в госпо-
дарську дiяльнiсть пiдприумницьких структур i пiдприумцiв.
2 Див.: Кубко Е. Наука не втручатися // Уряд. курур. 1998. 7 лют.
94
ють прогресивнi технологiє, створюють новi робочi мiсця; стиму-
люу розвиток малих пiдприумств (ст. З Закону <Про пiдприумства
в Украєнi>, ст. 15 Закону <Про пiдприумництво>).
Отже, в перiод переходу до ринковоє економiки державне регу-
лювання господарськоє дiяльностi мау сприяти становленню само-
регулюючих факторiв, притаманних єй, створенню законодавчого
середовища для ринкового суспiльства.
Необхiднiсть державного впливу на господарську дiяльнiсть
визначауться низкою вимог охорони публiчних iнтересiв. Це, зок-
рема, забезпечення державних та суспiльних потреб, прiоритетiв
в економiчному та соцiальному розвитку; формування державно-
го бюджету; захист навколишнього середовища i користування
природними ресурсами; забезпечення оборони краєни; реалiзацiя
свободи пiдприумництва i конкуренцiє, захист вiд монополiзму;
дотримання правопорядку як у внутрiшнiй господарськiй дiяль-
ностi, так i при здiйсненнi зовнiшньоекономiчних звязкiв та iно-
земного iнвестування.
Вельми слушним у подiл державного впливу на господарську
дiяльнiсть з точки зору пiдстав його прояву на загальний, засно-
ваний на тому, що держава та єє органи виступають вiд iменi на-
роду i в публiчних iнтересах, вирiшуючи зазначенi вище завдан-
ня, та особливий, коли держава (єє органи) дiу як власник, управ-
ляючи своєм майном.
Дiяльнiсть держави (та єє органiв) як власника забезпечууться за-
конодавством про власнiсть, нормативними актами про компетенцiю
органiв, що регулюють це право, створюють i лiквiдують пiдприум-
ства, здiйснюють перетворення державноє власностi на iншi форми.
Вплив загального господарського порядку забезпечууться регу-
люванням, що обслуговуу рiзноманiтнi види господарськоє дiяль-
ностi залежно вiд поставлених завдань та iнтересiв, якi належить
захищати. Наприклад, бюджетнi iнтереси - законодавством про ре-
гулювання цiн, про податки, про порядок формування собiвартостi;
екологiчнi завдання - законодавством про охорону природи i т. iн.
З точки зору змiсту державного впливу вiн може поширюва-
тися на створення i лiквiдацiю субуктiв господарювання, плану-
вання, регулювання господарськоє дiяльностi та контроль за нею.
При переходi вiд державного директивного управлiння еконо-
мiкою до ринкового на змiну директивним методам приходять iн-
Див.: Мартемьянова В. С. Згадувана праця. С. 190.
95
дикативнi. Роль держави змiнюуться. Вона тепер мау виступати ко-
ординатором i посередником, що регулюу розвиток ринку.
Все це пояснюуться тим, що ринок не все може (наприклад,
вiн не може регулювати цiни природних монополiстiв). Глибокi
структурнi змiни економiки, розвязання цiлоє низки глобальних
проблем можливi не на основi ринкових стимулiв, а лише за до-
помогою державного програмування. Це, по-перше. А по-друге,
багато що ринок робить погано. Зокрема, вiн погано розвязуу соцi-
альнi проблеми (скрiзь у свiтi держава вирiшуу питання перероз-
подiлу багатства i зменшення ступеня нерiвностi), а також пробле-
ми розвитку невиробничоє сфери. Тому скрiзь застосовують вмон-
тованi регулятори, що коригують дiю ринку. Нiде у свiтi не iснуу
ринковоє саморегуляцiє в чистому виглядi, навiть у такiй лiбералi-
зованiй краєнi, як США.
Нехтування цим зарубiжним досвiдом як владними структу-
рами, так i деякими юристами-цивiлiстами, якi висунули <приват-
но-правову> концепцiю i обстоюють впровадження єє в економiку
в <чистому виглядi>, вже призвело до певних негативних наслiдкiв.
Про це з тривогою неодноразово попереджали прихильники гос-
подарсько-правового напрямку трансформацiє нашоє економiки в
соцiально-орiунтовану ринкову економiку. Для одержання позитив-
них наслiдкiв у справi нормалiзацiє господарських вiдносин необ-
хiдно прийняття вiдповiдних нормативних актiв типу господарсь-
кого кодексу2.
Конкретнi форми регулятивноє дiяльностi держави повязанi
з правовими формами, тобто з правотворчою, правоохоронною,
правозастосовною дiяльнiстю. Використання тих чи iнших форм
обумовлено характером завдань, конкретною ситуацiую, а також
iншими обставинами, що складаються в промисловому вироб-
ництвi i повязаних з ним галузях та сферах господарства.
Правотворча форма регулятивноє дiяльностi знаходить свiй ви-
яв у виданнi органами законодавчоє та виконавчоє влади вiдповiд-
них правових актiв. У законодавствi передбачауться повноважен-
ня органiв державноє виконавчоє влади щодо видання ними юри-
дичних актiв. Так, перелiк основних питань, що вирiшуються
Кабiнетом Мiнiстрiв Украєни, визначено безпосередньо в Консти-
туцiє (статтi 113-117).
Див.: Черняк В. Як здолати перехiдний перiод // Голос Украєни. 1995. 22 бер.
2 Див.: Мамутов В., Васильув, Г. Потрiбен конституцiйний Закон про власнiсть
// Голос Украєни. 1998. 21 лип.
96
Зокрема Кабiнет Мiнiстрiв Украєни забезпечуу проведення
фiнансовоє, цiновоє, iнвестицiйноє та податковоє полiтики, розроб-
ляу i здiйснюу загальнодержавнi програми економiчного, науково-
технiчного, соцiального i культурного розвитку Украєни; спрямо-
вуу i координуу роботу мiнiстерств, iнших органiв виконавчоє вла-
ди; виконуу iншi функцiє, визначенi Конституцiую та законами
Украєни, актами Президента. Кабiнет Мiнiстрiв у межах своує ком-
петенцiє видау постанови i розпорядження, якi у обовязковими для
виконання. Повноваження мiнiстерств установленi Указом Прези-
дента Украєни вiд 12 березня 1996 року, яким затверджено За-
гальне положення про мiнiстерство, iнший центральний орган
державноє виконавчоє влади Украєни.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91
економiчноє системи в найефективнiшому станi передбачау гнучку
систему втручання держави в економiчнi процеси2.
Законодавство Украєни установлюу, що втручання в госпо-
дарську та iншу дiяльнiсть пiдприумств i пiдприумцiв з боку дер-
жавних та iнших органiв, а також посадових осiб не допускауть-
ся. Збитки, заподiянi субуктам господарювання неправомiрним
втручанням у єхню дiяльнiсть, пiдлягають вiдшкодуванню за ра-
хунок винних.
Але цi положення не обмежують права державних органiв
щодо здiйснення контролю за дiяльнiстю субуктiв господарюван-
ня. Органи державного управлiння у своєх вiдносинах з субукта-
ми господарювання в умовах ринку впливають на єхнi iнтереси
через податковi i фiнансово-кредитнi системи, встановлюючи став-
ки податкiв i вiдсоткiв державних кредитiв, податковi пiльги, пра-
вила цiноутворення, цiльовi дотацiє, розмiри економiчних санкцiй;
державне майно i систему резервiв, лiцензiй, лiзингу, соцiальнi,
екологiчнi та iншi норми i нормативи; науково-технiчнi та iншi за-
гальнодержавнi i регiональнi програми; договори виконання робiт
i поставок для державних потреб.
Держава забезпечуу субуктам господарювання (незалежно вiд
форм власностi) однаковi правовi i економiчнi умови господарю-
вання; сприяу розвитку ринку, здiйснюу його регулювання, вико-
ристовуючи економiчнi закони i стимули, реалiзуу антимонопольнi
заходи; забезпечуу пiльговi умови пiдприумствам, якi застосову-
Але як серед економiстiв, так i серед правникiв визначилися двi течiє: з одно-
го боку, прихильники регульованого ринку - представники господарсько-право-
воє концепцiє, а з другого, так званi неолiберали - iдеологи повернення до еконо-
мiки часiв Адама Смiта, якi заперечують необхiднiсть втручання держави в госпо-
дарську дiяльнiсть пiдприумницьких структур i пiдприумцiв.
2 Див.: Кубко Е. Наука не втручатися // Уряд. курур. 1998. 7 лют.
94
ють прогресивнi технологiє, створюють новi робочi мiсця; стиму-
люу розвиток малих пiдприумств (ст. З Закону <Про пiдприумства
в Украєнi>, ст. 15 Закону <Про пiдприумництво>).
Отже, в перiод переходу до ринковоє економiки державне регу-
лювання господарськоє дiяльностi мау сприяти становленню само-
регулюючих факторiв, притаманних єй, створенню законодавчого
середовища для ринкового суспiльства.
Необхiднiсть державного впливу на господарську дiяльнiсть
визначауться низкою вимог охорони публiчних iнтересiв. Це, зок-
рема, забезпечення державних та суспiльних потреб, прiоритетiв
в економiчному та соцiальному розвитку; формування державно-
го бюджету; захист навколишнього середовища i користування
природними ресурсами; забезпечення оборони краєни; реалiзацiя
свободи пiдприумництва i конкуренцiє, захист вiд монополiзму;
дотримання правопорядку як у внутрiшнiй господарськiй дiяль-
ностi, так i при здiйсненнi зовнiшньоекономiчних звязкiв та iно-
земного iнвестування.
Вельми слушним у подiл державного впливу на господарську
дiяльнiсть з точки зору пiдстав його прояву на загальний, засно-
ваний на тому, що держава та єє органи виступають вiд iменi на-
роду i в публiчних iнтересах, вирiшуючи зазначенi вище завдан-
ня, та особливий, коли держава (єє органи) дiу як власник, управ-
ляючи своєм майном.
Дiяльнiсть держави (та єє органiв) як власника забезпечууться за-
конодавством про власнiсть, нормативними актами про компетенцiю
органiв, що регулюють це право, створюють i лiквiдують пiдприум-
ства, здiйснюють перетворення державноє власностi на iншi форми.
Вплив загального господарського порядку забезпечууться регу-
люванням, що обслуговуу рiзноманiтнi види господарськоє дiяль-
ностi залежно вiд поставлених завдань та iнтересiв, якi належить
захищати. Наприклад, бюджетнi iнтереси - законодавством про ре-
гулювання цiн, про податки, про порядок формування собiвартостi;
екологiчнi завдання - законодавством про охорону природи i т. iн.
З точки зору змiсту державного впливу вiн може поширюва-
тися на створення i лiквiдацiю субуктiв господарювання, плану-
вання, регулювання господарськоє дiяльностi та контроль за нею.
При переходi вiд державного директивного управлiння еконо-
мiкою до ринкового на змiну директивним методам приходять iн-
Див.: Мартемьянова В. С. Згадувана праця. С. 190.
95
дикативнi. Роль держави змiнюуться. Вона тепер мау виступати ко-
ординатором i посередником, що регулюу розвиток ринку.
Все це пояснюуться тим, що ринок не все може (наприклад,
вiн не може регулювати цiни природних монополiстiв). Глибокi
структурнi змiни економiки, розвязання цiлоє низки глобальних
проблем можливi не на основi ринкових стимулiв, а лише за до-
помогою державного програмування. Це, по-перше. А по-друге,
багато що ринок робить погано. Зокрема, вiн погано розвязуу соцi-
альнi проблеми (скрiзь у свiтi держава вирiшуу питання перероз-
подiлу багатства i зменшення ступеня нерiвностi), а також пробле-
ми розвитку невиробничоє сфери. Тому скрiзь застосовують вмон-
тованi регулятори, що коригують дiю ринку. Нiде у свiтi не iснуу
ринковоє саморегуляцiє в чистому виглядi, навiть у такiй лiбералi-
зованiй краєнi, як США.
Нехтування цим зарубiжним досвiдом як владними структу-
рами, так i деякими юристами-цивiлiстами, якi висунули <приват-
но-правову> концепцiю i обстоюють впровадження єє в економiку
в <чистому виглядi>, вже призвело до певних негативних наслiдкiв.
Про це з тривогою неодноразово попереджали прихильники гос-
подарсько-правового напрямку трансформацiє нашоє економiки в
соцiально-орiунтовану ринкову економiку. Для одержання позитив-
них наслiдкiв у справi нормалiзацiє господарських вiдносин необ-
хiдно прийняття вiдповiдних нормативних актiв типу господарсь-
кого кодексу2.
Конкретнi форми регулятивноє дiяльностi держави повязанi
з правовими формами, тобто з правотворчою, правоохоронною,
правозастосовною дiяльнiстю. Використання тих чи iнших форм
обумовлено характером завдань, конкретною ситуацiую, а також
iншими обставинами, що складаються в промисловому вироб-
ництвi i повязаних з ним галузях та сферах господарства.
Правотворча форма регулятивноє дiяльностi знаходить свiй ви-
яв у виданнi органами законодавчоє та виконавчоє влади вiдповiд-
них правових актiв. У законодавствi передбачауться повноважен-
ня органiв державноє виконавчоє влади щодо видання ними юри-
дичних актiв. Так, перелiк основних питань, що вирiшуються
Кабiнетом Мiнiстрiв Украєни, визначено безпосередньо в Консти-
туцiє (статтi 113-117).
Див.: Черняк В. Як здолати перехiдний перiод // Голос Украєни. 1995. 22 бер.
2 Див.: Мамутов В., Васильув, Г. Потрiбен конституцiйний Закон про власнiсть
// Голос Украєни. 1998. 21 лип.
96
Зокрема Кабiнет Мiнiстрiв Украєни забезпечуу проведення
фiнансовоє, цiновоє, iнвестицiйноє та податковоє полiтики, розроб-
ляу i здiйснюу загальнодержавнi програми економiчного, науково-
технiчного, соцiального i культурного розвитку Украєни; спрямо-
вуу i координуу роботу мiнiстерств, iнших органiв виконавчоє вла-
ди; виконуу iншi функцiє, визначенi Конституцiую та законами
Украєни, актами Президента. Кабiнет Мiнiстрiв у межах своує ком-
петенцiє видау постанови i розпорядження, якi у обовязковими для
виконання. Повноваження мiнiстерств установленi Указом Прези-
дента Украєни вiд 12 березня 1996 року, яким затверджено За-
гальне положення про мiнiстерство, iнший центральний орган
державноє виконавчоє влади Украєни.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91