Йдеться про протистояння <чистих> цивiлiстiв
та прихильникiв кодифiкацiє господарського права шляхом створен-
ня Господарського, Комерцiйного, Пiдприумницького чи нехай врештi
Торгового кодексу (назва не мау принципового значення).
Ранiше аргументи проти кодифiкацiє господарського законодав-
ства зводилися до такого твердження: оскiльки радянське право у
<свого роду обуктивною реальнiстю>, якiй притаманнi певнi влас-
тивостi, жорсткi закономiрностi, специфiчна структура, то законодав-
ство, зовнiшня форма права, не може розглядатися як сфера, поли-
шена тiльки на розсуд законодавця, котрий може вiльно кроєти i пе-
рекроювати нормативнi акти, застосовувати будь-якi кодифiкацiйнi
конструкцiє. З цього робився висновок - господарське право не у га-
луззю законодавства, то ж яка тут може бути кодифiкацiя.
В наш час деякi правники демократизм правовоє та економiч-
ноє систем повязують тiльки з приватним iнтересом, приватним
правом, з приватно-правовим регулюванням. Вони вiдстоюють
iдею про зосередження в Цивiльному кодексi <сфери приватного
права, яке охоплюу дуже широке коло вiдносин>, i вважають, що
публiчно-правове регулювання господарськоє дiяльностi мусить
бути, але цi норми повиннi зосереджуватися в окремих законах про
податки, реустрацiю юридичних осiб, iншi види реустрацiє, про
лiцензування, про антимонопольну дiяльнiсть i т. iн.2
Виходить, що приватно-правове регулювання заслуговуу на ко-
дифiкацiю, а публiчно-правове - нi. Алеж нормальне функцiо-
нування ринковоє економiки неможливе без жорсткого державно-
го контролю за дiяльнiстю всiх субуктiв господарськоє (пiдприум-
ницькоє) дiяльностi, без застосування поряд з приватно-правовим
i публiчно-правового регулювання.
Сфера публiчно-правового регулювання, особливо за умов пе-
рехiдного перiоду, охоплюу широкий спектр суспiльних вiдносин
i потребуу науковоє вiдповiдi на питання, що стосуються, скажi-
мо, загальних основ державного регулювання народного господар-
ства, приватизацiє майна державних пiдприумств, iндикативного
планування тощо. Але ж крiм теоретичних дослiджень потрiбнi i
Алексеев С. С., Яковлев В. Ф. О совершенствовании хозяйственного законо-
дательства: Общетеоретические вопросы // Советское государство и право. 1975.
№ 6. С. 45-46.
2 Див.: Шевченко .ЯЦодемiка иавквле-КодексуТГУряд. курур. 1997. 22 трав.
Г єг> сиська юрйДи> -i .
| :1амтаьна_б!блЄ
18
практичнi дiє. Тож необхiдне прийняття як Цивiльного, такi Гос-
подарського, або Пiдприумницького, кодексiв. ,
Проти прийняття Господарського кодексу висунутий i такиу
<аргумент>. Перекладення на Господарський кодекс регулюваня)
пiдприумницькоє дiяльностi, пише Я. Шевченко, далеко не безнiБ-
винна акцiя - насправдi в тому чи iншому виглядi поновлюуться
<вертикаль> командно-адмiнiстративних вiдносин.
Що сказати з цього приводуi Вiдомо, що проекти кодифiкацiє
господарського законодавства, якi були розробленi за iснування ад-
мiнiстративно-командноє системи, вiдхиленi саме через те, що вони
мiстили спроби обмеження в законi централiзованого планового ке-
рiвництва народним господарством. Тодi це було <небезпечним> для
керiвництва. А в чому ж тепер вбачауться небезпечнiстьi У тому, що
<вертикальний> вплив на субуктiв пiдприумницькоє дiяльностi буде
регламентований законодавствомi Не можна ж вважати, що коли не буде
такоє регламентацiє, то не буде i <вертикального> впливу. Ринкова еко-
номiка теж не вiльна вiд такого впливу. Про це свiдчить i наш, i зарубi-
жний досвiд останнiх рокiв. iнша рiч, що методи такого впливу повиннi
змiнитися. Це й мау бути визначено в Господарському кодексi поряд з
регламентацiую пiдприумництва як частини господарськоє дiяльностi.
Практика законотворення, що утвердилася останнiм часом,
засвiдчуу, що неможливо створити окремий закон, тим паче цiлу
галузь законодавства, яка вiдповiдала б вимогам часу, без грунтов-
ноє науковоє розробки концепцiє цього законодавства. Законодав-
ство взагалi, i господарське зокрема, мау формуватися на пiдставi
ретельно виважених та апробованих у свiтовiй практицi наукових
висновкiв, а не згiдно з уявленнями i прагненнями окремих осiб.
Отож чи у законодавство джерелом права, якщо воно само -
наслiдок зусиль людей з певною правосвiдомiстю, а правосвiдо-
мiсть, у свою чергу, - дозаконодавче явище, як це визнауться ба-
гатьма вченимиi За висловом В. С. Нерсесянца, закон - це офi-
цiйно (законодавче) визнана i належним чином зафiксована (у ви-
глядi конкретного акта) форма свiдомостi.
То що ж у джерелом чогоi Панiвна до цього часу думка про
те, що законодавство у джерелом права, заснована на так званому
<нормативному> визначеннi права, яке фактично ототожнюу пра-
во з законодавством, потребуу значних корективiв. За Конститу-
цiую в Украєнi визнауться i дiу принцип верховенства права. Отож
закони мають бути правовими, не порушувати природних прав i
свобод людини i громадянина.
[рщдiє iа
Правовий статус
промислових пiдприумств
i господарських обуднань
1. Поняття пiдприумства.
Види пiдприумств та обуднань
Суб уктами господарськоє дiяльностi у господарськi
органiзацiє, створенi для цiує мети i зареустрованi як юридичнi осо-
би; державнi i недержавнi органи, якi здiйснюють управлiння еко-
номiкою (мiнiстерства, державнi комiтети, господарськi .обуднан-
ня тощо); структурнi пiдроздiли господарських органiзацiй; фiзич-
нi особи, зареустрованi як пiдприумцi. В господарськi вiдносини
з цими субуктами господарськоє дiяльностi вступають державнi
i громадськi органiзацiє, що у споживачами продукцiє, робiт, по-
слуг. Особливим субуктом господарських вiдносин у держава, вiд
iменi якоє дiють єє органи.
Пiд субуктами господарськоє дiяльностi в основному розумi-
ють так званi комерцiйнi органiзацiє, до яких належать пiдприум-
ства рiзноманiтних органiзацiйно-правових форм та форм влас-
ностi (державнi, комунальнi, колективнi, приватнi, господарськi то-
вариства, дочiрнi пiдприумства, пiдприумства обуднань громадян,
обуднання пiдприумств, виробничi кооперативи, селянськi (фер-
мерськi) господарства, комерцiйнi банки/страховi компанiє, iнве-
стицiйнi та iнновацiйнi фонди, а також iншi комерцiйнi органiзацiє,
заснованi на правi власностi, повного господарського вiдання чи
оперативного управлiння).
Вживання цього термiна - це, так би мовити, данина традицiє. Вже згадува-
ний Шершеневич писав свого часу, що коло вiдносин, у яких застосовууться торгове
право, далеко виходить за межi, визначенi економiчним уявленням про торгiвлю. При-
чиною такого розширення е тiсний звязок чисто торговельних вiдносин з деякими
галузями економiчного обороту. Законодавство Нiмеччини, наприклад, визнавало тор-
говий характер за промисловими пiдприумствами (див.: Шершеневич Г. Ф. Учебник
торгового права. Спб., 1908. С. 314).
20
Господарська дiяльнiсть некомерцiйних органiзацiй або вза- /
галi не повязана з одержанням прибутку, або прибуток, одержу- |
ваний вiд такоє дiяльностi, використовууться лише для реалiзацiє (
соцiальних завдань, передбачених установчими документами цих.
органiзацiй.
Некомерцiйними органiзацiями визнаються установи, що фi-
нансуються державою (з бюджету) або iншим власником, споживчi
кооперативи, товарнi i фондовi бiржi, профспiлки, полiтичнi партiє,
громадськi та релiгiйнi органiзацiє, благодiйнi та iншi фонди тощо.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91
та прихильникiв кодифiкацiє господарського права шляхом створен-
ня Господарського, Комерцiйного, Пiдприумницького чи нехай врештi
Торгового кодексу (назва не мау принципового значення).
Ранiше аргументи проти кодифiкацiє господарського законодав-
ства зводилися до такого твердження: оскiльки радянське право у
<свого роду обуктивною реальнiстю>, якiй притаманнi певнi влас-
тивостi, жорсткi закономiрностi, специфiчна структура, то законодав-
ство, зовнiшня форма права, не може розглядатися як сфера, поли-
шена тiльки на розсуд законодавця, котрий може вiльно кроєти i пе-
рекроювати нормативнi акти, застосовувати будь-якi кодифiкацiйнi
конструкцiє. З цього робився висновок - господарське право не у га-
луззю законодавства, то ж яка тут може бути кодифiкацiя.
В наш час деякi правники демократизм правовоє та економiч-
ноє систем повязують тiльки з приватним iнтересом, приватним
правом, з приватно-правовим регулюванням. Вони вiдстоюють
iдею про зосередження в Цивiльному кодексi <сфери приватного
права, яке охоплюу дуже широке коло вiдносин>, i вважають, що
публiчно-правове регулювання господарськоє дiяльностi мусить
бути, але цi норми повиннi зосереджуватися в окремих законах про
податки, реустрацiю юридичних осiб, iншi види реустрацiє, про
лiцензування, про антимонопольну дiяльнiсть i т. iн.2
Виходить, що приватно-правове регулювання заслуговуу на ко-
дифiкацiю, а публiчно-правове - нi. Алеж нормальне функцiо-
нування ринковоє економiки неможливе без жорсткого державно-
го контролю за дiяльнiстю всiх субуктiв господарськоє (пiдприум-
ницькоє) дiяльностi, без застосування поряд з приватно-правовим
i публiчно-правового регулювання.
Сфера публiчно-правового регулювання, особливо за умов пе-
рехiдного перiоду, охоплюу широкий спектр суспiльних вiдносин
i потребуу науковоє вiдповiдi на питання, що стосуються, скажi-
мо, загальних основ державного регулювання народного господар-
ства, приватизацiє майна державних пiдприумств, iндикативного
планування тощо. Але ж крiм теоретичних дослiджень потрiбнi i
Алексеев С. С., Яковлев В. Ф. О совершенствовании хозяйственного законо-
дательства: Общетеоретические вопросы // Советское государство и право. 1975.
№ 6. С. 45-46.
2 Див.: Шевченко .ЯЦодемiка иавквле-КодексуТГУряд. курур. 1997. 22 трав.
Г єг> сиська юрйДи> -i .
| :1амтаьна_б!блЄ
18
практичнi дiє. Тож необхiдне прийняття як Цивiльного, такi Гос-
подарського, або Пiдприумницького, кодексiв. ,
Проти прийняття Господарського кодексу висунутий i такиу
<аргумент>. Перекладення на Господарський кодекс регулюваня)
пiдприумницькоє дiяльностi, пише Я. Шевченко, далеко не безнiБ-
винна акцiя - насправдi в тому чи iншому виглядi поновлюуться
<вертикаль> командно-адмiнiстративних вiдносин.
Що сказати з цього приводуi Вiдомо, що проекти кодифiкацiє
господарського законодавства, якi були розробленi за iснування ад-
мiнiстративно-командноє системи, вiдхиленi саме через те, що вони
мiстили спроби обмеження в законi централiзованого планового ке-
рiвництва народним господарством. Тодi це було <небезпечним> для
керiвництва. А в чому ж тепер вбачауться небезпечнiстьi У тому, що
<вертикальний> вплив на субуктiв пiдприумницькоє дiяльностi буде
регламентований законодавствомi Не можна ж вважати, що коли не буде
такоє регламентацiє, то не буде i <вертикального> впливу. Ринкова еко-
номiка теж не вiльна вiд такого впливу. Про це свiдчить i наш, i зарубi-
жний досвiд останнiх рокiв. iнша рiч, що методи такого впливу повиннi
змiнитися. Це й мау бути визначено в Господарському кодексi поряд з
регламентацiую пiдприумництва як частини господарськоє дiяльностi.
Практика законотворення, що утвердилася останнiм часом,
засвiдчуу, що неможливо створити окремий закон, тим паче цiлу
галузь законодавства, яка вiдповiдала б вимогам часу, без грунтов-
ноє науковоє розробки концепцiє цього законодавства. Законодав-
ство взагалi, i господарське зокрема, мау формуватися на пiдставi
ретельно виважених та апробованих у свiтовiй практицi наукових
висновкiв, а не згiдно з уявленнями i прагненнями окремих осiб.
Отож чи у законодавство джерелом права, якщо воно само -
наслiдок зусиль людей з певною правосвiдомiстю, а правосвiдо-
мiсть, у свою чергу, - дозаконодавче явище, як це визнауться ба-
гатьма вченимиi За висловом В. С. Нерсесянца, закон - це офi-
цiйно (законодавче) визнана i належним чином зафiксована (у ви-
глядi конкретного акта) форма свiдомостi.
То що ж у джерелом чогоi Панiвна до цього часу думка про
те, що законодавство у джерелом права, заснована на так званому
<нормативному> визначеннi права, яке фактично ототожнюу пра-
во з законодавством, потребуу значних корективiв. За Конститу-
цiую в Украєнi визнауться i дiу принцип верховенства права. Отож
закони мають бути правовими, не порушувати природних прав i
свобод людини i громадянина.
[рщдiє iа
Правовий статус
промислових пiдприумств
i господарських обуднань
1. Поняття пiдприумства.
Види пiдприумств та обуднань
Суб уктами господарськоє дiяльностi у господарськi
органiзацiє, створенi для цiує мети i зареустрованi як юридичнi осо-
би; державнi i недержавнi органи, якi здiйснюють управлiння еко-
номiкою (мiнiстерства, державнi комiтети, господарськi .обуднан-
ня тощо); структурнi пiдроздiли господарських органiзацiй; фiзич-
нi особи, зареустрованi як пiдприумцi. В господарськi вiдносини
з цими субуктами господарськоє дiяльностi вступають державнi
i громадськi органiзацiє, що у споживачами продукцiє, робiт, по-
слуг. Особливим субуктом господарських вiдносин у держава, вiд
iменi якоє дiють єє органи.
Пiд субуктами господарськоє дiяльностi в основному розумi-
ють так званi комерцiйнi органiзацiє, до яких належать пiдприум-
ства рiзноманiтних органiзацiйно-правових форм та форм влас-
ностi (державнi, комунальнi, колективнi, приватнi, господарськi то-
вариства, дочiрнi пiдприумства, пiдприумства обуднань громадян,
обуднання пiдприумств, виробничi кооперативи, селянськi (фер-
мерськi) господарства, комерцiйнi банки/страховi компанiє, iнве-
стицiйнi та iнновацiйнi фонди, а також iншi комерцiйнi органiзацiє,
заснованi на правi власностi, повного господарського вiдання чи
оперативного управлiння).
Вживання цього термiна - це, так би мовити, данина традицiє. Вже згадува-
ний Шершеневич писав свого часу, що коло вiдносин, у яких застосовууться торгове
право, далеко виходить за межi, визначенi економiчним уявленням про торгiвлю. При-
чиною такого розширення е тiсний звязок чисто торговельних вiдносин з деякими
галузями економiчного обороту. Законодавство Нiмеччини, наприклад, визнавало тор-
говий характер за промисловими пiдприумствами (див.: Шершеневич Г. Ф. Учебник
торгового права. Спб., 1908. С. 314).
20
Господарська дiяльнiсть некомерцiйних органiзацiй або вза- /
галi не повязана з одержанням прибутку, або прибуток, одержу- |
ваний вiд такоє дiяльностi, використовууться лише для реалiзацiє (
соцiальних завдань, передбачених установчими документами цих.
органiзацiй.
Некомерцiйними органiзацiями визнаються установи, що фi-
нансуються державою (з бюджету) або iншим власником, споживчi
кооперативи, товарнi i фондовi бiржi, профспiлки, полiтичнi партiє,
громадськi та релiгiйнi органiзацiє, благодiйнi та iншi фонди тощо.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91