Норми цивiльного процесуаль-
ного права мають загальний характер, у них знаходить вира-
ження загальний варiант взаумноє поведiнки суду та iнших учас-
никiв процесу, який найбiльш повно вiдповiдау iнтересам втi-
лення правосуддя.
Цивiльно-процесуальна норма як загальне правило поведiн-
ки звернена до суду й учасникiв процесу. Вона дозволяу окрес-
лити межi поведiнки не одного конкретного субукта, а всiх, хто
звертауться до суду i стау учасником процесу.
Таким чином, у нормi цивiльного процесуального права про-
являуться те типове, що характерне для конкретних процесуаль-
них ситуацiй. За допомогою процесуальних норм забезпечууть-
ся цiлеспрямований правовий вплив на поведiнку суду й учас-
никiв процесу в одному, загальному для всiх напрямку.
Положення про те, що норми цивiльного процесуального
права у передумовою виникнення цивiльних процесуальних пра-
вовiдносин, мау глибокий практичний змiст. Для виникнення
будь-якоє цивiльноє процесуальноє правовiдносини необхiдна на-
явнiсть норми права, що передбачау дану правовiдносину. Це
випливау iз закрiпленого цивiльним процесуальним законодав-
ством дозвiльного способу правового регулювання цивiльних
процесуальних вiдносин i для законностi судовоє дiяльностi мау
принципове значення.
Норми цивiльного процесуального права, якi у необхiдними
передумовами цивiльних процесуальних правовiдносин, харак-
теризують цивiльнi процесуальнi правовiдносини i з точки зору
формулювання субуктивних прав та обовязкiв єх субуктiв. Тому
доречно звернути увагу на те, що досить-таки часто цивiльнi про-
цесуальнi правовiдносини характеризуються як <владовiдноси-
ни>. Н. Б. Зейдер, наприклад, стверджував, що <суд, посiдаючи
головне становище, у ведучим, основним субуктом правовiдно-
син, всi ж iншi його субукти мають становище, пiдлегле суду>.
Данi твердження перенесенi практично в усi пiдручники з кур-
су цивiльного процесу. Однак єх правильнiсть i практична ко-
ристь викликають сумнiви. О. Т. Боннер цiлком обгрунтовано
вважау, що при характеристицi цивiльних процесуальних право-
вiдносин виявляуться деяка однобiчнiсть, надмiрно пiдкреслюуть-
ся владний характер стосункiв суду з учасниками процесу. Вла-
да суду в цивiльному процесi зводиться в основному до двох
моментiв:
1) суд i вiд його iменi головуючий керують судовим засiданням;
2) суд здiйснюу правосуддя в цивiльних справах iмям держави,
вирiшуу справи по сутi, а судовi постанови, що набрали чин-
ностi, обовязковi для всiх державних установ, пiдприумств,
колгоспiв та iнших кооперативних i громадських органiзацiй,
службових осiб, громадян i пiдлягають виконанню.
Передумовою виникнення цивiльних процесуальних право-
вiдносин прийнято вважати процесуальну правоздатнiсть. При-
чому правоздатнiсть трактууться стосовно всiх субуктiв цивiль-
ного процесуального права i, врештi-решт, визначауться як аб-
Зейдер Н. Б. Гражданские процессуальньєе правоотношения. Саратрв, Є965.
С.28.
Цивiльнi процесуальнi правовiдносини 57
страктна передумова володiти всiма правами та обовязками, до-
пустимими цивiльним процесуальним правом.
Таке трактування цивiльноє процесуальноє правоздатностi, як
i визнання єє передумовою виникнення всiх без винятку цивiльних
процесуальних правовiдносин, не вiдповiдау законодавству i мау
цивiлiстичний характер. Так, ст. 100 ЦПК <Цивiльна процесуальна
правоздатнiсть> дозволяу зробити висновок, що правоздатностi,
удиноє за змiстом для всiх субуктiв цивiльного процесуального
права, немау. Нею володiють тiльки сторони (позивач, вiдповiдач)
та третi особи, оскiльки вiдповiдно до названоє статтi здатнiсть
мати цивiльнi процесуальнi права та обовязки визнауться за всiма
громадянами Украєни незалежно вiд єх походження, соцiального
i майнового стану, расовоє i нацiональноє належностi, статi, освi-
ти, мови, ставлення до релiгiє, роду й характеру занять, мiсця про-
живання та iнших обставин, а також за державними пiдприумства-
ми, установами, єх обуднаннями, iншими громадськими органiза-
цiями, якi користуються правами юридичноє особи.
iнше становище в цивiльному правi, де правоздатнiсть -
загальна властивiсть усiх субуктiв цiує галузi права. Кожний
Субукт цивiльного права може мати будь-якi права й обовязки
та бути субуктом будь-яких цивiльних правовiдносин. На вiдмiну
вiд цього в цивiльному процесуальному правi немау правоздат-
ностi, яка була б удиною для сторiн, третiх осiб, судових представ-
никiв, прокурора, органiв державного управлiння, свiдкiв, екс-
пертiв, перекладачiв. Так, стороною, третьою особою може бути
будь-який громадянин. Свiдком же у не будь-яка особа, а та, якiй
вiдомi умови, що мають значення для справи. Експертиза призна-
чауться у випадках, коли для вирiшення справи необхiднi спе-
цiальнi знання в галузi науки, мистецтва, технiки чи ремесла;
отже, лише спецiалiст может бути експертом.
Чи можна при цьому вважати цивiльну процесуальну право-
здатнiсть передумовою всiх цивiльних процесуальних право-
вiдносинi Мабуть, нi. Єє мають тiльки громадяни та юридичнi
особи, яким надаються рiвнi та однаковi можливостi участi в
цивiльному процесi, тобто особи, якi можуть бути субуктами
цивiльних спорiв, а це - сторони й третi особи. Щоб отримати
судовий захист, треба вступити в процес i брати в ньому участь
тiльки як сторона чи третя особа.
Виходячи з названих причин, гадаумо, що як передумова ви-
никнення цивiльних процесуальних правовiдносин виступау не
58 Глава IV
процесуальна правоздатнiсть, а правосубуктнiсть. Процесуаль-
на правосубуктнiсть - це специфiчна властивiсть субуктiв ци-
вiльного процесуального права, яка дозволяу єм бути носiум прав
та обовязкiв, вступати в цивiльнi процесуальнi правовiдносини.
Таким чином, поняття <субукт цивiльного процесуального
права> i <процесуальна правосубуктнiсть> за своєм змiстом
спiвпадають, бо субукт права - це особа, яка мау правосубукт-
нiсть, тобто особа, яка потенцiйно може бути учасником цивiль-
них процесуальних правовiдносин. Правосубуктнiсть закрiплюу
коло осiб, якi можуть бути субуктами прав i обовязкiв, конкре-
тизуу тим самим коло правовiдносин, що виникають на основi
правосубектностi. Процесуальна правосубуктнiсть у ступенем
реалiзацiє норм цивiльного процесуального права, реальною пе-
редумовою виникнення цивiльних процесуальних правовiдносин,
однак абстрактноє, удиноє для всiх процесуальноє правосубукт-
ностi немау, а мау мiсце правосубуктнiсть суду, сторiн, третiх
осiб, прокурора, свiдкiв тощо.
Процесуальна правосубуктнiсть мау свiй змiст. Вiн структу-
рований i складауться з двох елементiв: по-перше, можливостi
мати права i нести обовязки (правоздатнiсть); по-друге, можли-
востi до самостiйного здiйснення прав i обовязкiв (дiуздатнiсть).
Для всiх субуктiв цивiльного процесуального права, крiм сторiн
та третiх осiб, у складi правосубуктностi процесуальна право-
здатнiсть невiддiльна вiд процесуальноє дiуздатностi, мау спе-
цiальний характер. У правосубуктностi ж сторiн i третiх осiб
мiцного звязку мiж процесуальною правоздатнiстю та дiуздат-
нiстю, як вiдомо, немау, а процесуальна правоздатнiсть являу
собою рiвну можливiсть у цивiльному процесi посiсти станови-
ще i мати процесуальнi права та обовязки сторони, третьоє осо-
би.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152
ного права мають загальний характер, у них знаходить вира-
ження загальний варiант взаумноє поведiнки суду та iнших учас-
никiв процесу, який найбiльш повно вiдповiдау iнтересам втi-
лення правосуддя.
Цивiльно-процесуальна норма як загальне правило поведiн-
ки звернена до суду й учасникiв процесу. Вона дозволяу окрес-
лити межi поведiнки не одного конкретного субукта, а всiх, хто
звертауться до суду i стау учасником процесу.
Таким чином, у нормi цивiльного процесуального права про-
являуться те типове, що характерне для конкретних процесуаль-
них ситуацiй. За допомогою процесуальних норм забезпечууть-
ся цiлеспрямований правовий вплив на поведiнку суду й учас-
никiв процесу в одному, загальному для всiх напрямку.
Положення про те, що норми цивiльного процесуального
права у передумовою виникнення цивiльних процесуальних пра-
вовiдносин, мау глибокий практичний змiст. Для виникнення
будь-якоє цивiльноє процесуальноє правовiдносини необхiдна на-
явнiсть норми права, що передбачау дану правовiдносину. Це
випливау iз закрiпленого цивiльним процесуальним законодав-
ством дозвiльного способу правового регулювання цивiльних
процесуальних вiдносин i для законностi судовоє дiяльностi мау
принципове значення.
Норми цивiльного процесуального права, якi у необхiдними
передумовами цивiльних процесуальних правовiдносин, харак-
теризують цивiльнi процесуальнi правовiдносини i з точки зору
формулювання субуктивних прав та обовязкiв єх субуктiв. Тому
доречно звернути увагу на те, що досить-таки часто цивiльнi про-
цесуальнi правовiдносини характеризуються як <владовiдноси-
ни>. Н. Б. Зейдер, наприклад, стверджував, що <суд, посiдаючи
головне становище, у ведучим, основним субуктом правовiдно-
син, всi ж iншi його субукти мають становище, пiдлегле суду>.
Данi твердження перенесенi практично в усi пiдручники з кур-
су цивiльного процесу. Однак єх правильнiсть i практична ко-
ристь викликають сумнiви. О. Т. Боннер цiлком обгрунтовано
вважау, що при характеристицi цивiльних процесуальних право-
вiдносин виявляуться деяка однобiчнiсть, надмiрно пiдкреслюуть-
ся владний характер стосункiв суду з учасниками процесу. Вла-
да суду в цивiльному процесi зводиться в основному до двох
моментiв:
1) суд i вiд його iменi головуючий керують судовим засiданням;
2) суд здiйснюу правосуддя в цивiльних справах iмям держави,
вирiшуу справи по сутi, а судовi постанови, що набрали чин-
ностi, обовязковi для всiх державних установ, пiдприумств,
колгоспiв та iнших кооперативних i громадських органiзацiй,
службових осiб, громадян i пiдлягають виконанню.
Передумовою виникнення цивiльних процесуальних право-
вiдносин прийнято вважати процесуальну правоздатнiсть. При-
чому правоздатнiсть трактууться стосовно всiх субуктiв цивiль-
ного процесуального права i, врештi-решт, визначауться як аб-
Зейдер Н. Б. Гражданские процессуальньєе правоотношения. Саратрв, Є965.
С.28.
Цивiльнi процесуальнi правовiдносини 57
страктна передумова володiти всiма правами та обовязками, до-
пустимими цивiльним процесуальним правом.
Таке трактування цивiльноє процесуальноє правоздатностi, як
i визнання єє передумовою виникнення всiх без винятку цивiльних
процесуальних правовiдносин, не вiдповiдау законодавству i мау
цивiлiстичний характер. Так, ст. 100 ЦПК <Цивiльна процесуальна
правоздатнiсть> дозволяу зробити висновок, що правоздатностi,
удиноє за змiстом для всiх субуктiв цивiльного процесуального
права, немау. Нею володiють тiльки сторони (позивач, вiдповiдач)
та третi особи, оскiльки вiдповiдно до названоє статтi здатнiсть
мати цивiльнi процесуальнi права та обовязки визнауться за всiма
громадянами Украєни незалежно вiд єх походження, соцiального
i майнового стану, расовоє i нацiональноє належностi, статi, освi-
ти, мови, ставлення до релiгiє, роду й характеру занять, мiсця про-
живання та iнших обставин, а також за державними пiдприумства-
ми, установами, єх обуднаннями, iншими громадськими органiза-
цiями, якi користуються правами юридичноє особи.
iнше становище в цивiльному правi, де правоздатнiсть -
загальна властивiсть усiх субуктiв цiує галузi права. Кожний
Субукт цивiльного права може мати будь-якi права й обовязки
та бути субуктом будь-яких цивiльних правовiдносин. На вiдмiну
вiд цього в цивiльному процесуальному правi немау правоздат-
ностi, яка була б удиною для сторiн, третiх осiб, судових представ-
никiв, прокурора, органiв державного управлiння, свiдкiв, екс-
пертiв, перекладачiв. Так, стороною, третьою особою може бути
будь-який громадянин. Свiдком же у не будь-яка особа, а та, якiй
вiдомi умови, що мають значення для справи. Експертиза призна-
чауться у випадках, коли для вирiшення справи необхiднi спе-
цiальнi знання в галузi науки, мистецтва, технiки чи ремесла;
отже, лише спецiалiст может бути експертом.
Чи можна при цьому вважати цивiльну процесуальну право-
здатнiсть передумовою всiх цивiльних процесуальних право-
вiдносинi Мабуть, нi. Єє мають тiльки громадяни та юридичнi
особи, яким надаються рiвнi та однаковi можливостi участi в
цивiльному процесi, тобто особи, якi можуть бути субуктами
цивiльних спорiв, а це - сторони й третi особи. Щоб отримати
судовий захист, треба вступити в процес i брати в ньому участь
тiльки як сторона чи третя особа.
Виходячи з названих причин, гадаумо, що як передумова ви-
никнення цивiльних процесуальних правовiдносин виступау не
58 Глава IV
процесуальна правоздатнiсть, а правосубуктнiсть. Процесуаль-
на правосубуктнiсть - це специфiчна властивiсть субуктiв ци-
вiльного процесуального права, яка дозволяу єм бути носiум прав
та обовязкiв, вступати в цивiльнi процесуальнi правовiдносини.
Таким чином, поняття <субукт цивiльного процесуального
права> i <процесуальна правосубуктнiсть> за своєм змiстом
спiвпадають, бо субукт права - це особа, яка мау правосубукт-
нiсть, тобто особа, яка потенцiйно може бути учасником цивiль-
них процесуальних правовiдносин. Правосубуктнiсть закрiплюу
коло осiб, якi можуть бути субуктами прав i обовязкiв, конкре-
тизуу тим самим коло правовiдносин, що виникають на основi
правосубектностi. Процесуальна правосубуктнiсть у ступенем
реалiзацiє норм цивiльного процесуального права, реальною пе-
редумовою виникнення цивiльних процесуальних правовiдносин,
однак абстрактноє, удиноє для всiх процесуальноє правосубукт-
ностi немау, а мау мiсце правосубуктнiсть суду, сторiн, третiх
осiб, прокурора, свiдкiв тощо.
Процесуальна правосубуктнiсть мау свiй змiст. Вiн структу-
рований i складауться з двох елементiв: по-перше, можливостi
мати права i нести обовязки (правоздатнiсть); по-друге, можли-
востi до самостiйного здiйснення прав i обовязкiв (дiуздатнiсть).
Для всiх субуктiв цивiльного процесуального права, крiм сторiн
та третiх осiб, у складi правосубуктностi процесуальна право-
здатнiсть невiддiльна вiд процесуальноє дiуздатностi, мау спе-
цiальний характер. У правосубуктностi ж сторiн i третiх осiб
мiцного звязку мiж процесуальною правоздатнiстю та дiуздат-
нiстю, як вiдомо, немау, а процесуальна правоздатнiсть являу
собою рiвну можливiсть у цивiльному процесi посiсти станови-
ще i мати процесуальнi права та обовязки сторони, третьоє осо-
би.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152