Гуркіт страшенного вибуху прокотився по тунелю, і в ту ж мить, наче підхоплений вихором, підводний човен зробив гігантський стрибок і ринувся вперед…
Ледве встоявши на ногах від несподіваного поштовху, капітан ковзнув поглядом по екрану і скрикнув.
Темна пелена, яка застилала екран весь час проходження підводного човна в товщі льоду, зникла, звичний світлий простір розкривався на куполі й нижніх смугах екрана, на ньому швидко проносилися звивисті тіні риб, колихалися медузи із звисаючими пасмами щупальців.
Закам'янівши на мить від подиву, капітан раптом лунко, незвично дзвінким голосом закричав:
– Ми у вільній воді! Нас викинуло з айсберга!
Підводна частина льодяної гори була розмита нижніми, відносно теплими шарами води і становила ряд глибоких виїмок та печер. До однієї з цих печер наближався підводний човен, пробиваючись у товщі льоду. Коли його відокремлювало від глухого кінця печери всього лише три метри, величезний тиск пари перед носом корабля прорвав тонку, розпушену до того ж ультразвуковою гарматою перепону, і, наче артилерійський снаряд, підводний човен викинуло з гарматного жерла тунелю.
Шелавін особисто переконався, що саме так було, коли, за його настійною просьбою, «Піонер» повернувся до льодяної гори, і вчений зміг оглянути ділянку підводної основи айсберга, яка цікавила його. А втім, океанографу не вдалося зробити такий докладний огляд, як йому хотілося б. З підводного човна його безперервно викликали, вимагаючи швидше повернутися, і не дали закінчити обслідування за розширеною програмою, яку склав собі вчений.
Всім не терпілося, всім хотілося як можна швидше залишити це злощасне місце, відійти подалі від цієї похмурої льодяної тюрми, в якій їм загрожувала ганебна доля безпорадних полонених на довгі нестерпні місяці.
Як тільки за Шелавіним піднялась вихідна площадка й щільно зсунулися зовнішні двері вихідної камери, двадцять першого липня, о другій годині, підводний човен взяв курс на північ і, наче птах, що вирвався на волю, нестримно понісся до неосяжних просторів Тихого океану.
Розділ V
ПІВДЕННИЙ ТРОПІК
В якомусь незвичайно похмурому настрої зоолог тільки що вийшов од капітана, з яким мав тривалу розмову про наступну зупинку підводного човна для глибоководної станції. Зупинка передбачалася в тих зонах океану, де під сороковим градусом південної широти холодна Гумбольдтова течія, що омиває західні береги Південної Америки, стикається з теплими струменями – відгалуженнями Південної екваторіальної течії.
Зустрівши майже біля самих дверей капітанської каюти Горєлова, зоолог спитав:
– Як би ви поставилися, Федоре Михайловичу, до невеликої, так на годин шість-сім, екскурсії по дну океану? Ви вже давно, коли можна так висловитись, не провітрювалися… Га? Що ви скажете?
Горєлов був, очевидно, захоплений зненацька несподіваною пропозицією зоолога. На трьох попередніх станціях, які були зроблені в Тихому океані на шляху від Антарктики, працювали тільки зоолог, Шелавін та їхні постійні супутники – Цой, Павлик, Скворешня і Матвєєв. Горєлов спробував було одного разу запропонувати й свої послуги, але йому ввічливо відмовили, посилаючись на капітана. Капітан, за словами зоолога, не згоджувався відпускати в його розпорядження для участі в наукових роботах поза підводним човном більше двох чоловік з команди, крім лише Скворешні та Матвєєва як спеціалі-стів-водолазів. Після цієї невдалої спроби Горєлов більше не порушував питання про свою участь у підводних екскурсіях. Не дивно, що, одержавши тепер це запрошення, Горєлов у першу мить трохи зніяковів, потім відверто зрадів.
– Дуже вам вдячний, Арсене Давидовичу, – відповів він усміхаючись. – З великим задоволенням вийду з вами… Я вже зовсім запліснявів тут, у цих круглих стінах.
– Ну й прекрасно! – сказав зоолог. – За дві години підводний човен зупиниться, будьте готові на цей час. Зустрінемося у вихідній камері точно о шістнадцятій годині.
І, повернувшись, зоолог квапливо попрямував коридором до своєї лабораторії.
Горєлов, не зрушуючи з місця, провів зоолога поглядом злегка примружених очей і попрямував до своєї каюти.
О шістнадцятій годині підводний човен нерухомо повис на глибині трьох тисяч метрів, майже біля самого дна океану. У вихідній камері зібралися учасники екскурсії. Перед тим як одягтися, зоолог попросив свою групу – Горєлова, Цоя та Павлика – триматися коло нього, не відпливати далеко, тому що робота буде колективна.
За кілька хвилин сім чоловік у скафандрах готові були до виходу. Лише Горєлов та зоолог були ще без шоломів. Саме тоді, коли Крутицький, черговий водолаз, який допомагав екскурсантам одягатися, збирався надіти на голову зоолога шолом, у камеру швидко ввійшли Сьомін і Орєхов.
– Ну як? Кінчаєте? – звернувся комісар до Крутицького. – Ви нам потрібні. Капітан наказав перевірити склад водолазного майна.
– Зараз звільнюсь, товаришу комісар, – відповів Крутицький, – тільки два шоломи надіну.
– Ну, ну, кінчайте спокійно, не кваптесь.
Орєхов підійшов до Горєлова, з цікавістю розглядаючи його високу, закуту в метал постать.
– Як багато речей у вас біля пояса, – промовив він, уважно перебираючи сокирку, кортик, запасний ручний ліхтар; він поторкав сітку пружинного сачка, відкрив патронташ з щитком управління, заглянув у всі його щілини, під кришку, потім відстебнув електричні рукавиці, розтягнув їх і теж подивився всередину. – Можете собі уявити, я ні разу не виходив з підводного човна! Все ніколи. Господарство, дрібниці, видачі, ордери, розписки… Ех, шкода! Закінчиться похід, а я так і не пополощусь в океанській водиці.
Розмовляючи, він ходив навколо Горєлова, пильно оглядаючи з усіх боків його скафандр.
Ледве прищуливши очі, Горєлов стежив за ним, за його руками, за простодушним обличчям, потім сказав:
– Якби дуже захотілось, то знайшли б і час. Багато цікавого побачили б.
Крутицький закінчив обряджати зоолога і підняв шолом над Горєловим.
– Дозвольте, товаришу інтендант.
– Будь ласка, будь ласка… – заквапився Орєхов і усміхнувся. – А де екскурсійний мішок товариша військінженера? Ага, ось цей! Цікаво.
Він відкрив екскурсійний мішок, з веселою цікавістю пошарив у ньому рукою, вийняв з його кишень різні дрібні екскурсійні інструменти, перебрав їх і поклав на місце.
– Ну, тут я нічого не розумію… Це вже по науковому відомству… Закінчили, Крутицький? Приходьте швидше. Ми будемо чекати вас на складі.
Помахавши на прощання руками, комісар і Орєхов вийшли з камери. Крутицький востаннє уважно оглянув одягнені в метал постаті, задоволено кивнув головою й теж вийшов. За хвилину почулося глухе дзюрчання: вода почала заливати камеру.
Не встигли екскурсанти відпливти і кількох кілометрів від підводного човна, як Горєлов з досадою повідомив зоолога, що ліхтар у нього на шоломі погас.
– Дозвольте, Арсене Давидовичу, повернутися на підводний човен і полагодити ліхтар. Без нього не рискую вирушати з вами. Я вас дуже прошу, Арсене Давидовичу: займіться поки роботами тут, недалеко від підводного човна. Я миттю злітаю туди, полагоджу ліхтар і повернусь до вас. Можна?
Після хвилинного вагання зоолог згодився, викликав підводний човен і повідомив про випадок. Крутицький одержав з центрального поста розпорядження підготувати вихідну камеру до прийому Горєлова.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118
Ледве встоявши на ногах від несподіваного поштовху, капітан ковзнув поглядом по екрану і скрикнув.
Темна пелена, яка застилала екран весь час проходження підводного човна в товщі льоду, зникла, звичний світлий простір розкривався на куполі й нижніх смугах екрана, на ньому швидко проносилися звивисті тіні риб, колихалися медузи із звисаючими пасмами щупальців.
Закам'янівши на мить від подиву, капітан раптом лунко, незвично дзвінким голосом закричав:
– Ми у вільній воді! Нас викинуло з айсберга!
Підводна частина льодяної гори була розмита нижніми, відносно теплими шарами води і становила ряд глибоких виїмок та печер. До однієї з цих печер наближався підводний човен, пробиваючись у товщі льоду. Коли його відокремлювало від глухого кінця печери всього лише три метри, величезний тиск пари перед носом корабля прорвав тонку, розпушену до того ж ультразвуковою гарматою перепону, і, наче артилерійський снаряд, підводний човен викинуло з гарматного жерла тунелю.
Шелавін особисто переконався, що саме так було, коли, за його настійною просьбою, «Піонер» повернувся до льодяної гори, і вчений зміг оглянути ділянку підводної основи айсберга, яка цікавила його. А втім, океанографу не вдалося зробити такий докладний огляд, як йому хотілося б. З підводного човна його безперервно викликали, вимагаючи швидше повернутися, і не дали закінчити обслідування за розширеною програмою, яку склав собі вчений.
Всім не терпілося, всім хотілося як можна швидше залишити це злощасне місце, відійти подалі від цієї похмурої льодяної тюрми, в якій їм загрожувала ганебна доля безпорадних полонених на довгі нестерпні місяці.
Як тільки за Шелавіним піднялась вихідна площадка й щільно зсунулися зовнішні двері вихідної камери, двадцять першого липня, о другій годині, підводний човен взяв курс на північ і, наче птах, що вирвався на волю, нестримно понісся до неосяжних просторів Тихого океану.
Розділ V
ПІВДЕННИЙ ТРОПІК
В якомусь незвичайно похмурому настрої зоолог тільки що вийшов од капітана, з яким мав тривалу розмову про наступну зупинку підводного човна для глибоководної станції. Зупинка передбачалася в тих зонах океану, де під сороковим градусом південної широти холодна Гумбольдтова течія, що омиває західні береги Південної Америки, стикається з теплими струменями – відгалуженнями Південної екваторіальної течії.
Зустрівши майже біля самих дверей капітанської каюти Горєлова, зоолог спитав:
– Як би ви поставилися, Федоре Михайловичу, до невеликої, так на годин шість-сім, екскурсії по дну океану? Ви вже давно, коли можна так висловитись, не провітрювалися… Га? Що ви скажете?
Горєлов був, очевидно, захоплений зненацька несподіваною пропозицією зоолога. На трьох попередніх станціях, які були зроблені в Тихому океані на шляху від Антарктики, працювали тільки зоолог, Шелавін та їхні постійні супутники – Цой, Павлик, Скворешня і Матвєєв. Горєлов спробував було одного разу запропонувати й свої послуги, але йому ввічливо відмовили, посилаючись на капітана. Капітан, за словами зоолога, не згоджувався відпускати в його розпорядження для участі в наукових роботах поза підводним човном більше двох чоловік з команди, крім лише Скворешні та Матвєєва як спеціалі-стів-водолазів. Після цієї невдалої спроби Горєлов більше не порушував питання про свою участь у підводних екскурсіях. Не дивно, що, одержавши тепер це запрошення, Горєлов у першу мить трохи зніяковів, потім відверто зрадів.
– Дуже вам вдячний, Арсене Давидовичу, – відповів він усміхаючись. – З великим задоволенням вийду з вами… Я вже зовсім запліснявів тут, у цих круглих стінах.
– Ну й прекрасно! – сказав зоолог. – За дві години підводний човен зупиниться, будьте готові на цей час. Зустрінемося у вихідній камері точно о шістнадцятій годині.
І, повернувшись, зоолог квапливо попрямував коридором до своєї лабораторії.
Горєлов, не зрушуючи з місця, провів зоолога поглядом злегка примружених очей і попрямував до своєї каюти.
О шістнадцятій годині підводний човен нерухомо повис на глибині трьох тисяч метрів, майже біля самого дна океану. У вихідній камері зібралися учасники екскурсії. Перед тим як одягтися, зоолог попросив свою групу – Горєлова, Цоя та Павлика – триматися коло нього, не відпливати далеко, тому що робота буде колективна.
За кілька хвилин сім чоловік у скафандрах готові були до виходу. Лише Горєлов та зоолог були ще без шоломів. Саме тоді, коли Крутицький, черговий водолаз, який допомагав екскурсантам одягатися, збирався надіти на голову зоолога шолом, у камеру швидко ввійшли Сьомін і Орєхов.
– Ну як? Кінчаєте? – звернувся комісар до Крутицького. – Ви нам потрібні. Капітан наказав перевірити склад водолазного майна.
– Зараз звільнюсь, товаришу комісар, – відповів Крутицький, – тільки два шоломи надіну.
– Ну, ну, кінчайте спокійно, не кваптесь.
Орєхов підійшов до Горєлова, з цікавістю розглядаючи його високу, закуту в метал постать.
– Як багато речей у вас біля пояса, – промовив він, уважно перебираючи сокирку, кортик, запасний ручний ліхтар; він поторкав сітку пружинного сачка, відкрив патронташ з щитком управління, заглянув у всі його щілини, під кришку, потім відстебнув електричні рукавиці, розтягнув їх і теж подивився всередину. – Можете собі уявити, я ні разу не виходив з підводного човна! Все ніколи. Господарство, дрібниці, видачі, ордери, розписки… Ех, шкода! Закінчиться похід, а я так і не пополощусь в океанській водиці.
Розмовляючи, він ходив навколо Горєлова, пильно оглядаючи з усіх боків його скафандр.
Ледве прищуливши очі, Горєлов стежив за ним, за його руками, за простодушним обличчям, потім сказав:
– Якби дуже захотілось, то знайшли б і час. Багато цікавого побачили б.
Крутицький закінчив обряджати зоолога і підняв шолом над Горєловим.
– Дозвольте, товаришу інтендант.
– Будь ласка, будь ласка… – заквапився Орєхов і усміхнувся. – А де екскурсійний мішок товариша військінженера? Ага, ось цей! Цікаво.
Він відкрив екскурсійний мішок, з веселою цікавістю пошарив у ньому рукою, вийняв з його кишень різні дрібні екскурсійні інструменти, перебрав їх і поклав на місце.
– Ну, тут я нічого не розумію… Це вже по науковому відомству… Закінчили, Крутицький? Приходьте швидше. Ми будемо чекати вас на складі.
Помахавши на прощання руками, комісар і Орєхов вийшли з камери. Крутицький востаннє уважно оглянув одягнені в метал постаті, задоволено кивнув головою й теж вийшов. За хвилину почулося глухе дзюрчання: вода почала заливати камеру.
Не встигли екскурсанти відпливти і кількох кілометрів від підводного човна, як Горєлов з досадою повідомив зоолога, що ліхтар у нього на шоломі погас.
– Дозвольте, Арсене Давидовичу, повернутися на підводний човен і полагодити ліхтар. Без нього не рискую вирушати з вами. Я вас дуже прошу, Арсене Давидовичу: займіться поки роботами тут, недалеко від підводного човна. Я миттю злітаю туди, полагоджу ліхтар і повернусь до вас. Можна?
Після хвилинного вагання зоолог згодився, викликав підводний човен і повідомив про випадок. Крутицький одержав з центрального поста розпорядження підготувати вихідну камеру до прийому Горєлова.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118