Державнi й недержавнi (приватнi, кооперативного й кор-
поративного типiв) сiльськогосподарськi пiдприумства здiйс-
нюють свою виробничо-господарську дiяльнiсть на основi
рiзних форм власностi. Суттувi вiдмiнностi цих форм влас-
ностi обумовлюють як особливостi правового становища
сiльськогосподарських пiдприумств i створюваних ними мiж-
господарських формувань, так i правового статусу єх працiв-
никiв. Питання органiзацiє працi, тривалостi робочого часу i
часу вiдпочинку, надання вихiдних днiв i вiдпусток, застосу-
вання заходiв заохочення i дисциплiнарного впливу, а також
iншi питання органiзацiє працi працiвникiв вирiшуються вiд-
повiдно до чинного трудового законодавства. Однак щодо
працiвникiв мiжгосподарських пiдприумств (органiзацiй) пев-
ною мiрою застосовууться i законодавство, що регулюу дiяль-
нiсть субуктiв пiдприумництва корпоративного i, особливо,
кооперативного типу.
2. Трудовi ресурси в мiжгосподарських пiдприумствах (ор-
ганiзацiях) формуються за рахунок працiвникiв державних i
колективних сiльськогосподарських пiдприумств, якi працю-
154 Роздiл УИ
ють постiйно або сезонно, єх взаумовiдносини з пiдприум-
ствами оформляються трудовим договором. При цьому пра-
цiвники мiжгосподарських пiдприумств i органiзацiй не
мають вiдмiнностей у праних та обовязках незалежно вiд то-
го, чи працювали вони ранiше єє державному або колективно-
му сiльськогосподарському пiдприумствi. Це свiдчить про те,
що за своєм iiр.iкоиим спшонищим працiвники мiжгосподар-
ських утворенi, у просто прицiнникiєми i на них поширюуться
трудове законодавство. Одначе повною мiрою це стосууться
лише постiйних iiрiєпiiiникiв мiжгосподарських пiдприумств i
органiзацiй. Поряд ii ними н мiжгосподарських пiдприум-
ствах (органiзацiях) i виробничих обуднаннях у сiльському
господарствi у специфiчнi категорiє працiвникiв зi змiшаним
правовим статусом. До них належать члени колективних
сiльськогосподарських пiдприумств, направленi за рiшенням
правлiння на роботу в мiжгосподарськi формування. Своурiд-
нiсть єхнього правового становища полягау в тому, що за ни-
ми зберiгаються: членство в КСГП (СВК, СпС) i окремi права
та обовязки, передбаченi Статутом колективного господар-
ства. Зокрема, вони мають право брати участь в управлiннi
справами пiдприумства, членами якого вони у, вибирати та.
бути обраними в органи його управлiння, користуватися при-
садибною дiлянкою, пасовищами, сiножатями, транспортом,
культурно-побутовим обслуговуванням та iн. Але на мiжгос-
подарському пiдприумствi, куди направлено на роботу члена
колективного сiльськогосподарського пiдприумства, його за
наказом оформляють як звичайного найманого працiвника.
Мiжгосподарське кооперування сприяу унiфiкацiє право-
вих статусiв працiвникiв мiжгосподарських пiдприумств,
працiвникiв i членiв колективних сiльськогосподарських пiд-
приумств, При регулюваннi трудових вiдносин у мiжгос-
подарських пiдприсмстпах частосовуються мiжгалузевий, га-
лузевий, територiальний i локальний види правового регулю-
вання.
Роздiл VIII
ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ СЕЛЯНСЬКОГО
(ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА
1. Поняття селянського (фермерського)
господарства та його правовi ознаки
1. Селянське (фермерське) господарство - це форма орга-
нiзацiє сiльськогосподарського виробництва громадян.
В Украєнi па початок 1998 р. функцiонувало 35700 селян-
ських (фермерських) господарств. Єм належить на правi при-
ватноє iшисностi 1008,7 тис. га земель сiльськогосподарського
призначення. Разом iз колективними i державними сiльсько-
господарськими пiдприумствами селянське (фермерське) гос-
подарство в умовах ринкових вiдносин мау забезпечувати
споживачiв продовольством, продуктами харчування i сiльсь-
когосподарською сировиною.
Селянське фермерське господарство - це, як правило, сi-
мейно-трудове обуднання мешканцiв села, життя i побут
яких повязанi з рiльництвом, з особистою працею, спрямо-
ваною на виробництво товарноє маси продуктiв харчування,
продовольства i сировини та на одержання доходiв, а отже, й
на забезпечення iснування цього господарства та добробуту
його членiв.
З прийняттям 22 червня 1993 р. новоє редакцiє Закону
"Про селянське (фермерське) господарство" воно стало ви-
значатись i як форма пiдприумництва громадян Украєни, що
виявили бажання виробляти товарну сiльськогосподарську
продукцiю, займатися єє переробкою i реалiзацiую (ст. 2).
Селянське (фермерське) господарство характеризууться
певними ознаками. Його основу зазвичай становить окрема
сiмя, до складу якоє входять подружжя, батьки, дiти (однак
лише тi, що досягли 16-рiчного вiку) та iншi родичi, котрi
обуднуються для роботи в цьому господарствi; воно утворю-
уться для виробництва продовольства i сировини рослинного
i тваринного походження; члени цього субукта пiдприум-
ництва пiдтримують мiж собою трудовi звязки, беруть осо-
156 Роздiл VIII
|
бисту участь у веденнi господарства (фактичному господарю-
ваннi), тобто iснуу "iнститут правового регулювання членства
в селянському (фермерському) господарствi".
Виробничо-економiчнi вiдносини такого господарства з
державними, колективними та iншими пiдприумствами й ор-
ганiзацiями, господарськими товариствами, окремими грома-
дянами будуються iiii пiдслiпi договорiв. Розрахунковi опера-
цiє провадяться як пi) безготiвковiй основi, так i готiвкою.
2. Держана гирiєнтус додержання i захист майнових та iнших
прав i законних iнтересiв селянського ((рсрмерського) господар-
ства, створюс нiльгонi умови для кредитування, оподаткування,
страхування, матерiально-технiчного забезпечення останнього у
перiод його трирiчного становлення.
Втручання у господарську або iншу дiяльнiсть цього гос-
подарства з боку державних чи iнших органiв, а також поса-
дових осiб не допускауться. Збитки, заподiянi господарству
неправомiрним втручанням у його дiяльнiсть, пiдлягають вiд-
шкодуванню за рахунок винних. Спори про вiдшкодування
збиткiв вирiшуються загальним, арбiтражним або третей-
ським судом. Проте дане положення не обмежуу передбаче-
ного зазначеним Законом права державних органiв здiйсню-
вати контроль за дiяльнiстю селянських (фермерських) гос-
подарств.
Рiвноправнiсть селянського (фермерського) господарства
з iншими аграрними товаровиробниками дiстау вияв, зокре-
ма, в тому, що воно мау право бути засновником або членом
асоцiацiй, консорцiумiв, корпорацiй, акцiонерних товариств,
iнших обуднань, кооперативiв, спiльних пiдприумств iз ви-
робництва, переробки та реалiзацiє сiльськогосподарськоє
продукцiє, якi обслуговують агропромисловий комплекс, а та-
кож несiльськогосподарських пiдприумств та органiзацiй, в
тому числi за участю iночсмних партнерiв, брати участь у
створеннi комерцiйних банкiв або буги єх членом.
Змiст iнституту праноного регулювання членства в селян-
ському (фермерському) господарствi полягау в обовязковостi
особистоє трудовоє участi всiх його членiв у процесi господа-
рювання, в єх правi на участь в управлiннi справами цього
господарства, на оплату працi, укладення договору про спiль-
ну дiяльнiсть всiх його членiв тощо.
Державно-правове регулювання створення i органiзацiє
дiяльностi селянських (фермерських) господарств прова-
Правове становище селянського (фермерського) господарства 157
диться Вiддiлом органiзацiє питань фермерських та пiдсобних
сiльських господарств Мiнiстерства агропромислового комп-
лексу Украєни, що затверджене наказом Мiнагропрому вiд
19 грудня 1997 р.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211